Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2433/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 15.07.2020. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 07.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/41917/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа №806/2433/16
		адміністративне провадження №К/9901/41917/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., 
		суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
		 
		розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №806/2433/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя  Мацький Є.М., судді: Шевчук С.М., Шидловський В.Б.), 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0024121302, №0024091302 від 21.09.2016, рішення про застосування штрафних санкцій №0024111302 від 21.09.2016, вимоги про сплату боргу №Ф-0024101302 від 21.09.2016, №Ф-29334-06 від 02.11.2016, винесені Коростенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області
		 
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 позов задоволено. 
		 
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №806/2433/16.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №806/2433/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 касаційний розгляд справи №813/5584/15 призначено у судовому засіданні без повідомлення сторін на 07.07.2020. 
		 
		В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними, оскільки у позивача наявні належним чином оформлені документи, що підтверджують понесені витрати та отримані доходи, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Як вважає позивач, відсутність розрахункових документів, за наявності інших доказів проведення розрахунків та накладних на придбання товару, не може бути безумовною підставою для невнесення зазначених у цих накладних сум до витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності. На думку позивача, понесені ним витрати підтверджено документально, тому наявні підстави для їх віднесення до складу витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Враховуючи, що при визначенні доходу позивача не було враховано витрати по господарських операціях з контрагентами у 2013-2015 роках, тобто невірно визначено базу оподаткування, відтак, неправильними є висновки про заниження позивачем суми військового збору та єдиного внеску, що підлягають сплаті. Позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.  
		 
		Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу. Податковий орган наголошує на приписах статті 44 Податкового кодексу України, пункт 44.1 цієї статті вказує, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Відповідач просить залишити касаційну скаргу підприємця без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17.09.2012 по 31.12.2015, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
		 
		За результатами перевірки складено акт 05.09.2016 від №105/1142/13-03/3338018085, яким встановлено порушення:
		 
		підпункту 16.1.12 пункту 16.1. статті 16, пунктів 44.1., 44.3, статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, 
		 
		пунктів 3, 4 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат ф.№10, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025; пунктів 6, 7 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 в ході перевірки встановлено неведення обліку доходів та витрат в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в книзі обліку доходів та витрат за формою ф.10;
		 
		підпункту 16.1.12, пункту 16.1 статті 16, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, пункту 177.2 статті 177, підпункту 177.4.1 пункту 177.4, пункту 177.10, статті 177, підпункту 177.5.1 пункту 177.5.1 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 чистого оподаткованого доходу на загальну суму 195452,00грн., що призвело до заниження в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29317,81 грн.;
		 
		пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України до Закону України     від 31.07.2013 №1621-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в частині заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34грн.;
		 
		частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження в період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7% на загальну суму 747455,00грн.;
		 
		підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, статті 233 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано декларацію з акцизного податку за січень 2015 року, фактично подано 24.02.2015, граничний термін подання якої до 20.02.2015.
		 
		За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 ОДПІ, серед інших, були прийняті:
		 
		податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0024121302, яким визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 36647,26грн., в тому числі 29317,81грн. за податковим зобов`язаннями,     7329,45грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
		 
		податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 №0024091302, яким визначено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 764,18грн., в тому числі 611,34 грн. за податковими зобов`язаннями, 152,84грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
		 
		рішення від 21.09.2016 №0024111302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого     єдиного внеску, зокрема за донарахування 74745грн. єдиного внеску застосовано штрафні санкції в сумі 9628,25грн.;
		 
		вимога від 21.09.2016 №Ф-002410132, якою зобов`язано сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 74745,00грн.;
		 
		вимога від 02.11.2016 №Ф-29334-06, якою зобов`язано сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 79233,00грн.
		 
		Не погодившись з вказаними рішеннями та вимогами, позивач оскаржив їх до суду.
		 
		Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, посилаючись на те, що при визначенні доходу позивача, перевіряючими безпідставно не було враховано понесені витрати за операціями з ТОВ ТК "Полісся-продукт" у 2013-2014 роках та ПП Аудиторською фірмою "Фаворит" у 2015 році, тобто невірно визначено базу оподаткування (чистий оподаткований дохід), неправильними є і висновки щодо заниження позивачем суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34грн. та щодо заниження в період з 01.01.2014 по 31.12.2015 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7% на загальну суму 747455,00грн. Суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, винесені ОДПІ без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
		 
		Апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд вказав, що при придбанні товарно-матеріальних цінностей позивач повинна отримувати накладну, яка є документом , що підтверджує відвантаження (передачу) товарів, та документ, який підтверджує не тільки оплату товару, але і його передачу - це розрахунковий документ, встановленої форми та змісту. При цьому, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, наявність у позивача накладних за умови відсутності розрахункових документів (фіскальних, товарних чеків, прибуткових касових ордерів) не є підтвердженням фактично понесених витратна придбання товару та не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до валових витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.
		 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України при визначенні об`єкту оподаткування фізична особа-підприємець повинна документально підтвердити витрати, пов`язані з її господарською діяльністю.
		 
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		 
		Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		 
		Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Бухгалтерський облік, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		 
		Згідно з частинами першою-другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
		 
		Під розрахунковою операцією розуміють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
		 
		Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;
		 
		Таким чином, при придбанні товарно-матеріальних цінностей платник отримує накладну, яка є документом , що підтверджує відвантаження (передачу) товарів, та документ, який підтверджує не тільки оплату товару, але і його передачу - це розрахунковий документ, встановленої форми та змісту, зокрема, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція.
		 
		Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, в ході перевірки листом від 26.08.2016 вх.№5128 позивач надав на перевірку накладні на придбання товару у ТОВ ТК "Полісся Продукт" (який постачає алкогольні вироби та тютюнові вироби) за 2013 рік на суму 123706,79грн. та за 2014 рік на суму 140032,77грн., а також довідку за 2013-2014 роки щодо підтвердження оплати.
		 
		Під час перевірки позивач пояснювала, що розрахункові документи (фіскальні чеки) по вказаним операціям не може надати, оскільки їх втрачено разом з книгою обліку розрахункових операцій.
		 
		З листа Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області від 21.10.2013 №1427 слідує, що ФОП ОСОБА_1 зверталась з заявою про втрату документів, проте їй було повідомлено що в даному випадку відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення передбаченого Кримінальним кодексом України.
		 
		Як зазначає позивач, підприємець звернулась до ТОВ ТК "Полісся-продукт" з проханням відновити розрахункові документи, які засвідчують факт оплати товару.
		Апеляційний суд вказав, що згідно з поясненнями представника позивача у суді першої інстанції, повністю роздрукувати контрольну стрічку за весь період 2013-2014 роки виявилось неможливим, у зв`язку із її великим обсягом, оскільки стрічка містить усі послідовно сформовані РРО операції (не тільки з позивачем, а й рештою контрагентів), а тому ТОВ ТК "Полісся-продукт" надало довідку, в якій вказало усі видаткові накладні та розрахункові документи (чеки), якими вони оплачені за період 2013-2014 роки.
		 
		Крім того, між ТОВ ТК "Полісся-продукт" та ФОП ОСОБА_1 складено акти звіряння взаємних розрахунків за період 2012-2015 роки, з яких вбачається, що позивач дійсно придбавала у ТОВ ТК "Полісся-продукт" алкогольні напої та тютюнові вироби у вказаному періоді, в тому числі за 2013 рік на суму 123706,79грн., за 2014 рік на суму 140032,77грн. та проводила розрахунки за придбаний товар. 
		 
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, наявність у позивача накладних за умови відсутності розрахункових документів (фіскальних, товарних чеків, прибуткових касових ордерів) не є підтвердженням фактично понесених витратна придбання товару та не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до валових витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.
		 
		Також, в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 для врахування додаткових витрат за 2015 рік на перевірку надано акти приймання-здачі виконаних аудиторських послуг, а саме поквартальне ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 40000грн. ПП Аудиторською фірмою "Фаворит" згідно договору від 01.01.2015.
		 
		Перевіркою понесених витрат на ведення бухгалтерського обліку встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік відповідно поданої декларації про майновий стан і доходи зазначено суму отриманого доходу в розмірі 301830грн. та визначено чистий дохід в розмірі 45325,30грн. При цьому середня торгова націнка, яка закладена у ціні реалізації товару становить 16%. Як наслідок максимальний дохід закладений у ціні реалізації складає 41631,68грн. 
		 
		На підставі проведеного аналізу сплати податків ФОП ОСОБА_1 перевіркою не підтверджено включення витрат на аудиторські послуги у ціну реалізованого товару, як наслідок наданими документами не підтверджено понесення даних витрат безпосередньо пов`язаних із отриманням доходу.     
		 
		З матеріалів справи вбачається , що 04.01.2015 ПП Аудиторська фірма "Фаворит" та ФОП ОСОБА_1 уклали договір про надання аудиторських послуг, зокрема щодо ведення бухгалтерського обліку на протязі 2015 року. Плата за надані послуги складає 10000грн. в квартал. Згідно умов договору на підтвердження факту надання аудитором замовнику аудиторських послуг відповідно до умов договору складається акт.
		 
		На виконання даного договору між сторонами складено акти приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2015,31.03.2015,30.12.2015,30.09.2015. Оплата послуг підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 30.09.2015, 31.03.2015, 30.06.2015, 30.12.2015.
		 
		Положеннями статті 177 ПК України встановлено порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, отриманих від провадження господарської діяльності. 
		 
		Пунктом 177.4 статті 177 цього Кодексу визначено перелік витрат, що пов`язані з отриманням доходів фізичних осіб-підприємців, що включає:
		 
		витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		 
		витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
		 
		суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
		 
		інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про включення витрат на аудиторські послуги, оскільки даний перелік є вичерпним, у зв`язку з чим позивач не мав законодавчих підстав включати до витрат суми за аудиторські послуги.
		 
		Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		 
		На виконання підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
		 
		Відтак, нормами Податкового кодексу України прямо закріплений обов`язок позивача дотримуватись порядку оподаткування. Таким чином відповідачем було правомірно визначено позивачу суму донарахованого податку на доходи фізичних осіб та штрафну санкцію за неправомірний облік доходів та витрат.
		 
		Перевіркою встановлено, що згідно з поданими деклараціями про майновий стан та доходи за 2013-2015 роки загальна сума чистого доходу ФОП ОСОБА_1 становила 586148грн., тоді як за даними перевірки - 626903,15грн., розбіжність - 40755,15грн.; загальна сума витрат за деклараціями - 484621,70грн., за даними перевірки - 329924,89грн., розбіжність -154696,81грн.
		 
		Порушення, що полягало у неправильному формуванні позивачем сум доходів і витрат вплинуло на правильність нарахування та утримання єдиного внеску, у зв`язку з чим у відповідача були законні підстави для донарахування єдиного внеску та штрафної санкції у розмірі 9628,25грн.
		 
		Крім того, відповідно до пункту 16.1 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 
		 
		Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
		 
		Отже, вимоги податкового органу про заниження суми військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 611,34грн. апеляційного суду правомірно задоволено.
		 
		Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надав належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 340, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №806/2433/16 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                             -------------------                                         В.В. Хохуляк
		                                                        -------------------                                         Л.І. Бившева
		                                                        -------------------                                         Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...