Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/4175/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; сімей із дітьми.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2020. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 16.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/24245/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 265/4175/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/24245/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Рибачука А.І.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Тацій Л.В., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами  у касаційній інстанції адміністративну справу № 265/4175/16-а
		за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - Управління соцзахисту) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., -
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 19.07.2016  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
		визнати незаконним та скасувати рішення Управління соцзахисту від 30.09.2015;
		поновити їй строк для надання свідоцтва про народження дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання допомоги при народженні дитини;
		зобов`язати Управління соцзахису призначити та виплатити їй допомогу при народженні дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1  зазначила, що в лютому 2014 року в зв`язку з проведенням бойових дій на території Маріуполя вона змушена була виїхати із сім`єю до АР Крим до його анексії РФ, де ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_2 . По факту народження сина їй було видано російське свідоцтво про народження дитини. В серпні 2015 року вона із сім`єю повернулася до міста Маріуполя та 17.09.2015 звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. 23.10.2015 відповідач їй поштою направив рішення від 30.09.2015 року про відмову в призначенні допомоги при народжені дитини. Відповідач мотивував свою відмову відсутністю свідоцтва про народжені дитини. На підставі судового рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13.04.2016 у справі № 265/2016/16-ц про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини - ОСОБА_2 , вона ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала українське свідоцтво про народження дитини і знову звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народження дитини. Однак листом від 08.06.2016 відповідач протиправно відмовив їй в призначенні допомоги при народженні дитини, мотивуючи своє рішення тим, що на час звернення не має законних підстав для призначення такої допомоги, оскільки сплив дванадцятимісячний строк з дня народження дитини. 
		2. Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області постановою від 11.11.2016 частково задовольнив позовні вимоги:
		визнав незаконним та скасував рішення Управління соцзахисту від 23.10.2015 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини;
		зобов`язав Управління соцзахисту призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		в решті позовних вимог -  відмови.
		3. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 21.12.2016 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
		4. 27.01.2017 ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, а постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 11.11.2016 - залишити в силі. 
		5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.02.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
		6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
		7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
		9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.06.2019 №752/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
		10. Протоколом розподілу справи від 18.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В. 
		11. Ухвалою судді Верховного Суду від 19.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		12. Суди встановили, що згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевським районним відділом у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області 12.09.2015, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 20.05.1998 року за адресою:  АДРЕСА_1 .
		20.08.2014 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , 1981 року народження.
		Як вбачається з медичного свідоцтва про народження від 02.09.2015 серії 35 № НОМЕР_2 , виданого медичною установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, ОСОБА_1 (в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Євпаторія Республіки Крим.
		26.09.2014 органом реєстрації актів цивільного стану, який здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим - Євпаторійським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 269 видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 17.09.2015 звернулася із заявою до Управління соцзахисту про надання їй допомоги при народженні дитини.
		Відповідач листом від 30.09.2015 № 05вхК-653-1.7-02/1-06 повідомив позивача про те, що нею надано неповний пакет документів (відсутній документ - копія свідоцтва про народження дитини). Позивачу було рекомендовано надати такий документ до 17.10.2015.
		Рішенням Управління соцзахисту від 23.10.2015 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, з підстав ненадання копії свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).
		У квітні 2016 року позивач звернулася до Орджонікідзевського районного суду                         м. Маріуполя із заявою про встановлення факту народження дитини.
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.04.2016 у справі № 265/4175/16-а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини задоволено: встановлено факт народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, батьком якого є         ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 20.04.2016 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 12. Батьком записаний        ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_1 
		19.05.2016 позивач звернулася до Управління соцзахисту із заявою про виплату допомоги при народженні дитини, до якої нею було додано копію свідоцтва про народженні дитини.
		Листом від 08.06.2016 № 03вхК-664-1.1-0211-06 Управління соцзахисту повідомило       ОСОБА_1 . про неможливість призначення допомоги при народженні дитини, оскільки 17.09.2015 при зверненні про надання соціальної допомоги був наданий неповний пакет документів (відсутній документ - копія свідоцтва про народження дитини). Документ, якого не вистачало необхідно було надати до 17.10.2015, про що ОСОБА_7 була повідомлена. В зв`язку з ненаданням протягом місяця копії свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу) ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, про що винесено рішення про відмову та направлено поштою 23.10.2015 року вих.05/2-0960/4-3.
		Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Управління соцзахисту ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.   
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ  
		13. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з даною заявою, оскільки позивач спочатку знаходилася на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, рішення суду про встановлення факту народження дитини набрало законної сили 24.04.2016, свідоцтво про народження дитини позивач отримала тільки 20.04.2016, тобто вже після спливу дванадцятимісячного строку після народження дитини. Відтак, з урахуванням інтересів дитини та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на звернення до органу праці та соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги. 
		14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на 20.04.2016 (після отримання свідоцтва про народження) сплинув строк для звернення позивача з відповідною заявою, встановлений статтею 11 Закону України від 21.11.1992 № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII) та пунктом 44 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751). При цьому вказаними нормативно правими актами не передбачено можливості поновлення зазначеного строку. 
		IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		15. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона звернулась за допомогою при народженні дитини в межах 12-місячного строку, а ненадання повного пакету документів в розумінні Закону № 2811-XIІ не свідчить про те, що нею такий строк попущено. Крім того, судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України,  відповідно до якої дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України та Конвенцією про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею           341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
		17. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом № 2811-XII та іншими законами України.
		19. Так, Закон № 2811-XII відповідно до Конституції України  встановлює  гарантований  державою  рівень  матеріальної підтримки сімей з  дітьми  шляхом  надання  державної  грошової  допомоги  з урахуванням  складу сім`ї,  її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям  з  дітьми  у загальній системі соціального захисту населення.
		20. За правилами статті 1 Закону №  2811-XII громадяни України,  в  сім`ях  яких виховуються та проживають неповнолітні діти,  мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. 
		Порядок призначення і виплати  державної допомоги  сім`ям  з дітьми  та  перелік  документів, необхідних для призначення  допомоги  за  цим  Законом,  встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		21. Статтею 3 Закону № 2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.
		22. Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
		23. Згідно із частиною сьомою статті 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
		23. На виконання статті 1 Закону № 2811-XII Кабінет Міністрів України постановою від 27.12.2001 N 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» затвердив Порядок № 1751, який визначає умови  призначення  і  виплати  державної  допомоги  сім`ям з дітьми,  передбачених вказаним вище Законом.
		24.  Пунктом 12 Порядку № 1751 також встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
		25. У  разі  коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган   соціального   захисту   населення   повідомляє   заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не  пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення,  днем  (місяцем)  звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви (пункт 44 Порядку № 1751).
		26. З наведеного слідує, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
		27. У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач дійсно після отримання свідоцтва про народження дитини та звернення до відповідача із заявою пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.
		28. Однак, колегія суддів враховує те, що позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з повним пакетом документів з наданням копії свідоцтва про народження дитини, виданого Державою Україною, оскільки позивач спочатку знаходилася на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, рішення суду про встановлення факту народження дитини набрало законної сили 24.04.2016, свідоцтво про народження дитини позивач отримала тільки 20.04.2016, тобто вже після спливу дванадцятимісячного строку після народження дитини.
		29. До того ж, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
		30. Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		31. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		32. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
		33. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), від 12.03.2019 у справі               № 760/183158/16-а.
		34. За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону та принципу верховенства права.
		35. При цьому, колегія суддів враховує Консультативний висновок Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 (Namibia case), в якому сформульовано «намібійський виняток», який полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, адже це може зашкодити правам мешканців такої території), а також практику Європейського суду з прав людини (зокрема, справи  проти Туреччини («Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilaєcu and others v. Moldova and Russia»), в яких зазначено, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території окупаційних органів влади.
		36. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ.
		37. З урахуванням наведеного рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції, якою визнано частково обґрунтованими позовні вимоги.
		38. Відповідно до статті 352 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -  
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.
		Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 скасувати, а постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10.11.2016 у справі №265/4175/16-а - залишити в силі. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик   Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...