Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/1826/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи; Захоплення заручників.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2020. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 30.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/521/32/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015160420000190

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 509/1826/16-к
		 
		                            Пр-ня по справі № 1-кп/521/32/20 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 липня 2020 року                                     м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі: 
		головуючий суддя -             ОСОБА_1 
		судді -                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретар -         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		прокурор -                     ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		захисники                     ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		за участю обвинувачених             ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 
		перекладач - ОСОБА_16 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесі кримінальнепровадження за №12015160420000190 за обвинуваченням:
		ОСОБА_13 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Михайлівка, Саратського району, Одеської області; не працюючого; одруженого; з неповною середньою освітою; зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2010 року за ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 152, ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 187, ст. 70 КК України
		у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 189, ст. 348, ч.2 ст. 353 КК України, -
		ОСОБА_14 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с. Михайлівка, Саратського району, Одеської області; не працюючого; не одруженого; з неповною середньою освітою; зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.06.2010 року за ч.2 ст. 186 КК України
		у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 342, ст. 395 КК України, -
		ОСОБА_15 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженця смт. Сарата, Саратського району, Одеської області; не працюючого; одруженого; з неповною середньою освітою; зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 
		у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		13.09.2015 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_13 , будучи раніше засудженим за скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 187 КК України, за попередньою змовою зі ОСОБА_14 , будучи раніше засудженим за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом перетинання через металевий паркан, проникли до житлового будинку ОСОБА_17 та погрожуючи вбивством пістолетом ПМ, серії НОМЕР_1 із застосуванням фізичної сили до ОСОБА_18 відкрито заволоділи грошовими коштами у сумі 20000 гривень, ноутбуком «НР», вартістю 3000 гривень, золотими каблучками в кількості 4 штуки, вагою по 20 гр., загальною вартістю 10000 гривень, завдавши ОСОБА_17 матеріальну шкоду у сумі 33000 гривень.
		Крім того, 10.09.2015 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, ОСОБА_13 за попередньою змовою з ОСОБА_15 , згідно з розробленим злочинним планом, знаходячись за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, на автомобілі BMW, АО 8277, яким керував ОСОБА_15 , під приводом надання послуг таксі, запропонували ОСОБА_19 та ОСОБА_20 сісти у машину. Далі, під час руху автомобіля, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , погрожуючи вбивством із застосуванням пістолету ПМ, серії НОМЕР_1 , заборонили ОСОБА_19 та ОСОБА_20 залишати автомобіль, незаконно заволоділи мобільним телефоном ОСОБА_20 , а саме IPhone 5s, вартістю 15000 гривень та мобільним телефоном ОСОБА_19 , а саме IPhone 4s, вартістю 12000 гривень та вимагали 10000 доларів США. При цьому, ОСОБА_13 наніс два удари прикладом пістолету ПМ по обличчю ОСОБА_20 , а ОСОБА_15 наніс декілька ударів руками по обличчю ОСОБА_20 , спричинивши тілесні ушкодження. Після чого, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , погрожуючи вбивством та застосуванням насилля, змусили ОСОБА_20 зателефонувати матері  ОСОБА_21 , для того, щоб вона передала будь-якому водію всі гроші та золоті вироби, що в неї є. ОСОБА_21 , зібравши грошові кошти у сумі 15000 гривень та 500 доларів США, передала їх водію ОСОБА_22 , який знаходячись біля ринку «Привоз» у м. Одеса, передав їх ОСОБА_15 .
		Крім того, в період часу з 04.08.2015 року по 15.09.2015 року, ОСОБА_14 , будучи попередженим про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення адміністративного нагляду, на реєстрацію до Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області, без поважних причин не з`являвся та без дозволу начальника Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області, самовільно, без поважних причин, залишив своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою ухилення від адміністративного нагляду, виїхавши в інший населений пункт.
		Крім того, 04.10.2015 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин, ОСОБА_13 , будучи раніше засудженим за скоєння злочинів, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 153 КК України, за попередньою змовою зі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Самарська, діючи умисно, з метою та мотивів незаконного позбавлення волі та задоволення статевої пристрасті неприроднім способом, одягнений у формений одяг працівника міліції, представившись співробітником органів МВС, запропонував неповнолітній ОСОБА_23 сісти до салону автомобіля BMW, АО 8277, в якому знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , та після того, як вона відмовилась та почала тікати, із застосуванням фізичної сили, заштовхав її до автомобіля. Після чого, привізши її на вул. Оборонну, розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Прилиманське, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , погрожуючи застосуванням фізичного насильства, достовірно знаючи, що ОСОБА_23 є неповнолітньою, здійснили за її участю задоволення статевих пристрастей неприроднім способом, шляхом введення статевого органу до анального отвору ОСОБА_23 .
		Крім того, 05.10.2015 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_13 за попередньою змовою зі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, зателефонувавши матері ОСОБА_23  ОСОБА_24 , висловили їй вимогу про передачу 500 доларів США за звільнення ОСОБА_23 , погрожуючи її вбивством.
		Крім того, 05.10.2015 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Прилиманське, вул. Оборонна, діючи умисно, з метою та мотивів уникнення затримання, з відстані приблизно 2 метрів, здійснив два постріли з пістолета ПМ, серії НОМЕР_1 у оперуповноваженого ОСОБА_25 , однак кулі пошкодили лобове скло, автомобіля марки Toyota Camry, НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_25 .
		Крім того, 05.10.2015 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, ОСОБА_14 , знаходячись за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Прилиманське, вул. Оборонна, діючи умисно, з метою та мотивів уникнення затримання, керуючи автомобілем BMW, АО 8277, в якому утримувалась ОСОБА_23 , прискорив швидкість, намагаючись уникнути затримання та після зупинки автомобіля, вчинив фізичний опір при затриманні працівниками міліції.
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_13 обвинувачувався в тому, що в лютому 2015 року, він знаходячись у барі «Шахноз», розташованого за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Михайлівка, вул. Леніна, діючи умисно, з метою матеріального збагачення, з корисливих мотивів, погрожуючи вбивством, вимагав у ОСОБА_26 грошові кошти у сумі 10000 доларів США. Також, 30.03.2015 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_13 , знаходячись у барі «Шахноз», розташованого за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Михайлівка, вул. Леніна, діючи умисно, з метою матеріального збагачення, з корисливих мотивів, погрожуючи вбивством, повторно вимагав у ОСОБА_26 , якого в приміщенні бару не було, грошові кошти у сумі 10000 доларів США. Після чого, ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , зайшовши до двору житлового будинку, з погрозою вбивства, голосно вимагав у ОСОБА_26 грошові кошти та з пістолета ПМ, серії НОМЕР_1 здійснив один постріл у бік ОСОБА_26 .
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 показав, що визнає себе винним за обвинуваченням у скоєні злочинів у відношенні ОСОБА_20 , частково визнає свою вину у скоєні злочину у відношенні ОСОБА_23 , а саме у скоєні злочинів, які передбачені ст. 146 та ст. 189 КК. У статеві відношенні з ОСОБА_23 він не вступав. Того дня він, ОСОБА_14 та ОСОБА_27 спільно перебували в машині БМВ. Коли приїхали чоловіки за ОСОБА_28 , то він не знав, що це були співробітники поліції. Він вирішив, що це приїхали сутенери Куницької їх вбити та почав їхати з місця. Їх переслідували автомобілі Мерседес та Тойота. Коли машини зупинилися, то він вийшов з машини та випадково здійснив постріл в бік вказаних чоловіків і сів в свою машину, де його і затримали. Просить вибачення у ОСОБА_20 .. Інших злочинів він не скоював.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 показав, що у відношенні ОСОБА_17 він не скоював злочин, так як у цей час був у Львівській області з дружиною. Щодо інших подій, то 04 жовтня вони були біля двох стовпів, разом зі ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .. Так як він був тверезий, то сів за кермо, але з часов машина закипіла та він зупинився та відкрив капот. В той момент ОСОБА_13 взяв пиво, стояв на зупинці та почав розмовляти з дівчиною. Він особо значення цьому не придав. Потім ОСОБА_13 взяв її за руку та посадив в машину, він не був у форменому одязі. ОСОБА_15 сидів на задньому сидінні з ОСОБА_23 та розмовляв з нею, вони сміялися, ОСОБА_13 на передньому пасажирському сидінні. ОСОБА_23 просила відвезти її в Білгород-Дністровський. Вони їхали в бік 7 км., ОСОБА_23 зателефонувала мати та ОСОБА_15 розмовляв з нею, вимагав з неї гроші. Він здивувався, так як в них не було домовленостей, а потім хотів подивитися, що з цього вийде. Він не вступав з ОСОБА_23 у статевий акт, вступав лише ОСОБА_15 .. Коли привезли гроші, то ОСОБА_15 направився до таксиста, а до них під`їхала ще машина та хтось крикнув «Стояти». Вони почали втікати, він не знав, що це приїхала поліція, а зрозумів лише, коли їх схопили, підняв голову та побачив одного у формі. Щодо порушення адміністративного нагляду, то він мешкав у с. Сергіївка. Він з дільничним усно домовився, але так як його не було, то поїхав. Інших злочинів він не скоював.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 показав, що він був у стані алкогольного сп`яніння в автомобілі БМВ та спав. Коли він прокинувся, то в автомобіль сідала ОСОБА_28 , вона сіла поруч з ним за задньому сидінні. Він поклав на неї руку , то вона сказала йому: «Давай потім» та він вирішив, що вона дала згоду на вступ в інтимні стосунки. Він не знав, що вона була неповнолітня. Під час поїздки ОСОБА_28 зателефонувала матері та сказала, що її викрали та віддала йому телефон, він не подумавши назвав суму 20000 доларів США для «викупу». Після того, як вони зупинилися, то вийшли на вулицю і там був статевий акт. ОСОБА_14 був за кермом автомобіля, ОСОБА_13 спав в машині, ніхто не давав розпорядження іншим як діяти. Він періодично казав ОСОБА_14 куди їхати, потім виходив забирати гроші. До цього вони не оговорювали свої дії, спокусилися грошима. Він не знає як ОСОБА_23 опинилася в машині. Стани у статевий акт не входили. Щодо вчинення розбою, то десь у вересні 2015 року вони їхали на машині, їх зупинили та попросили відвезти їх в Овідіополь, але вони відвезли їх в інший бік та вимагали з цих людей гроші за те, щоб залишити їх в покої. Він був за кермом, а потім ходив за грошима. Визнає, що з ОСОБА_23 в нього був статевий акт неприроднім способом. Щодо вчинення злочину у відношенні ОСОБА_19 та ОСОБА_20 також повністю визнає. Інші злочини він не скоював.
		Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб та документів, наданих сторонами, відповідно до яких:
		Щодо епізоду щодо потерпілого ОСОБА_26 :
		- 31.03.2015 року ОСОБА_26 звернувся з заявою про вимагання в нього грошових коштів з погрозою вбивства та відповідні відомості внесені до ЄРДР (заява від 31.03.2015 року, витяг з ЄРДР за №12015160420000190);
		- 31.03.2015 року з дозволу ОСОБА_26 оглянуто місце події за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено гільзу від рушниці, фрагменти метала, фрагменти краски, металевий листок від воріт, уламки скла, пиж, які упаковані в сейф-пакети та паперові конверти (заява від 31.03.2015 року; протокол огляду місця події від 31.03.2015 року з фототаблицею);
		- 31.03.2015 року додатково оглянуто місце події за адресою: АДРЕСА_1 (протокол огляду місця події (додатковий) від 31.03.2015 року з фототаблицею);
		- 31.03.2015 року у ОСОБА_13 , за допомогою марлевої вати, водним розчином та спиртовим, відібрані зразки змивів з обличчя та обох рук для експертизи, які поміщені до 6 паперових конвертів (протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2015 року);
		- на наданих на експертизу змивах з лівої руки та обличчя, які належать ОСОБА_13 , вилучені під час огляду місця події 31.03.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 , виявлені речовини характерні для продуктів пострілу нітроцелюлозним порохом (висновок експерта №510 від 30.04.2015 року з фототаблицею);
		- металевий предмет, наданий на дослідження, міг являтися свинцевою кулею, яка являється складовою частиною патронів до гладкоствольних мисливських рушниць, але стверджувати про це в категоричній формі не є можливим, в зв`язку з тим, що даний предмет повністю втратив первісну форму, як наслідок зіткнення з перешкодою склад якої значно твердіший за склад наданого предмету. Відповісти на питання: «З якої зброї (вид, система, модель) відстріляна дана куля?», не надається можливим в зв`язку з повною втратою її первісної форми, та відсутності на ній будь-якої інформації про зброю. Відповісти на питання: «Зі зброї якого калібру вистрілено кулю (шрот, картеч, пиж), вилучену на прилеглій території поблизу місця вчинення злочину в ході огляду місця події будинку АДРЕСА_1 ?», не надається можливим в зв`язку з повною втратою її первісної форми, та відсутності на ній будь-якої інформації про зброю. Відповісти на питання: «Чи можливо дізнатися по зовнішньому вигляді траєкторію та швидкість металевого предмету, зовні схожого на кулю у деформованому вигляді?», не надається можливим в зв`язку з відсутністю обґрунтованої методики для проведення дослідження даного характеру та повною втратою її первісної форми, та відсутності на ній будь-якої інформації про зброю. Відповісти на питання: «Чи вистріляна куля (шрот, картеч) з наданої на дослідження гладкоствольної мисливської зброї марки «Вепрь-12?», не надається можливим в зв`язку з повною втратою її первісної форми, та відсутності на ній будь-якої інформації про зброю (висновок експерта №289-Б від 20.05.2015 року з фототаблицею);
		Щодо епізоду щодо потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 :
		- 14.09.2015 року ОСОБА_17 звернувся з заявою про те, що дві невстановлені особи 13.09.2015 року о 23 годині 00 хвилин проникли до будинку АДРЕСА_3 та з погрозою насилля заволоділи майном та відповідні відомості внесені до ЄРДР (повідомлення оператора «102» від 14.09.2015 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.09.2015 року, витяг з ЄРДР за №12015160470005767);
		- потерпілий ОСОБА_17 у судовому засіданні відмовився від дачі показів;
		- ОСОБА_17 дав свою добровільну згоду на проведення огляду його житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (заява від 14.09.2015 року);
		- 13.09.2015 року оглянуто місце події за адресою: м. Одеса, вул. Кострова, 25, в ході якого виявлено та вилучено 7 слідів пальців рук на 4 відрізках липкої стрічки, 2 сліди долоневої поверхні, які упаковані в сейф-пакети та паперові конверти (протокол огляду місця події від 3.09.2015 року з фототаблицею);
		- службовий собака взяв слід з будинку АДРЕСА_3 та пройшов до будинку 53, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Одинцова, де закінчив слідову роботу (акт застосування службового собаки від 14.09.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_18 впізнала чоловіка під номером 3 ( ОСОБА_14 ), як особу, яка вчинила у відношенні неї злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 08.12.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_18 впізнала чоловіка під номером 2 ( ОСОБА_13 ), як особу, яка вчинила у відношенні неї злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 09.12.2015 року);
		Щодо епізоду щодо потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_19 :
		- 10.09.2015 року ОСОБА_20 звернувся з заявою про те, що його з ОСОБА_19 викрали та вимагали гроші та відповідні відомості внесені до ЄРДР (заява від 10.09.2015 року, витяг з ЄРДР за №12015160470005681);
		- допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_19 показала, що вона в 2015 році, вночі, приблизно в період часу з 2 години до 5 години, вона з ОСОБА_29 вийшли з ОСОБА_30 та спіймали таксі. ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перебували у машині. Вони сказали куди їм їхати, але обвинувачені проїхали це місце. Вони зупинилися біля заправки. Потім, ОСОБА_13 вийшов та сказав, щоб ОСОБА_31 сів попереду, а сам він сів поруч з нею. Вони почали вимагати гроші у сумі 10000 доларів США та погрожували пістолетом. Сказали, щоб ОСОБА_32 зателефонував своєї матері та говорили, що йому необхідно казати. ОСОБА_13 почав тягнути її за волосся та пропонувати інтимні відносини, казав, що вони залишать її в полі, а ОСОБА_33 прострілять ногу. Мати передала гроші таксистом. Коли вони зв`язалися з таксистом та таксист повідомив, що гроші у нього, то вони їх відпустили біля ОСОБА_34 та сказали, щоб бігли як тільки можуть, а самі стріляли в їх бік. ОСОБА_13 один раз вдарив її пістолетом по голові, але пошкоджень в неї не було. ОСОБА_15 наносив удари ОСОБА_35 та в нього були пошкодження. Обвинувачених вони впізнали;
		- допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 показав, що це було вночі, близько 2 години, на Французькому бульварі, біля Парк Резиденс. Вони зупинили таксі та поїхали. Потім, ОСОБА_13 вийшов з машини та сказав, що хоче поговорити з ОСОБА_19 . Він сказав, що не хоче цього робити, ОСОБА_13 дістав пістолет та сказав йому, що необхідно щоб він встав та сів біля водія. Поки вони їхали, їм сказали, що вони повинні віддати 10000 доларів США. По дорозі їм казали, що їх вб`ють та закопають в полі. Він зателефонував матерів та ввімкнув гучний зв`язок. Мама зібрала необхідну суму грошей та як сказав ОСОБА_13 спіймала машину та передали згорток з грошима. Потім, коли ОСОБА_13 зателефонував таксисту, той сказав, що все у нього. Поки їхав таксист, то ОСОБА_13 проявляв своє бажання вступити з ОСОБА_19 в інтимний зв`язок, але вона чинила опір, він вступився за неї, але його вдарили. В нього було розсічення на голові та удари по тілу. Знає, що там було 500 доларів США та приблизно 15-16 тисяч гривень;
		- допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що вона мешкає на вулиці Генерала Петрова, а її син мешкає через дорогу на вулиці Космонавтів. Вночі їй зателефонував син та повідомив, що необхідно передати гроші, щоб його відпустили. Вона зібрала 500 доларів США та 15 тисяч гривень. Їй сказали зупинити машину та віддати свій телефон водію. Перший водій відмовився. З розмови вона зрозуміла, що гроші необхідно відвести в бік залізничного вокзалу. Коли вона віддала гроші, то зв`язок з ними обірвався, їх телефони були вимкнені, з сином зв`язку також не було. Вона пішла до міліції в Малиновський відділ. Коли син прийшов додому, то був у крові. Вони викликали швидку, сину оказали допомогу, але сказали, що необхідно буде поїхати до нейрохірурга на Слободку;
		- потерпілий ОСОБА_20 впізнав чоловіка під номером 2 ( ОСОБА_15 ), як особу, яка вчинила у відношенні нього злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 02.11.2015 року);
		- потерпілий ОСОБА_20 впізнав чоловіка під номером 2 ( ОСОБА_13 ), як особу, яка вчинила у відношенні нього злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 02.11.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_19 впізнала чоловіка під номером 4 ( ОСОБА_15 ), як особу, яка вчинила у відношенні неї злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 02.11.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_19 впізнала чоловіка під номером 3 ( ОСОБА_13 ), як особу, яка вчинила у відношенні нього злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 02.11.2015 року);
		- свідок ОСОБА_22 впізнав чоловіка під номером 2 ( ОСОБА_15 ), як особу, якій він передав грошові кошти (протокол пред`явлення особи для впізнання від 14.01.2016 року);
		- у ОСОБА_20 малися наступні тілесні ушкодження: дві забійні рани лобної ділянки (на теперішній час представлені шкірними рубцями), садна тім`яної ділянки, лівої вушної скойки. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, судити про індивідуальні особливості яких на теперішній час не має можливості у зв`язку із відсутністю у наданій медичній документації опису зазначених ушкоджень. Виходячи з кількості тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 , мало місце не менш як 4 травматичні дії, встановити послідовність їх заподіяння неможливо. Встановлення обставин заподіяння тілесних ушкоджень у компетенцію судово-медичного експерта не входить, а є завданням судово-слідчих органів. Дані ушкодження утворилися незадовго до звернення ОСОБА_20 у спеціалізований лікувальний заклад (МКЛ №1), і таким чином, могли бути заподіяні 10.09.2015 року. Забійні рани лобної ділянки, як у сукупності, так і окремо, викликають розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Садна тім`яної ділянки, лівої вушної скойки, як у сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти діб, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (висновок експерта №2682 від 02.11.2015 року);
		Щодо епізоду щодо потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 :
		- 05.10.2015 року ОСОБА_24 звернулася з заявою про те, що в неї викрали доньку та вимагають гроші та відповідні відомості внесені до ЄРДР (заява від 05.10.2015 року, витяг з ЄРДР за №12015160470006238);
		- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_38 показав, що він працює оперуповноваженим в Малиновському відділі поліції. Дати він вже не пам`ятає, приблизно о 23 годині йому зателефонував начальник та викликав на роботу. Коли приїхав на роботу, його чекала жінка, яка зателефонувала в «102» та повідомила, що її дитину викрали та вимагають гроші. Він був у ролі таксиста, позаду їхав ОСОБА_36 ;
		- допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 показав, що він працює оперуповноваженим в Малиновському відділі поліції. До подій він знав лише ОСОБА_37 та ОСОБА_36 , так як вони колеги. До чергової частини Малиновського ВП звернулася жінка та повідомила, що її доньку викрали та вимагають гроші. Він затримував ОСОБА_13 . Хто саме був на дорозі, він вже не пам`ятає;
		- допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_36 показав, що він працює старшим оперуповноваженим у Малиновському відділі поліції та на момент 2015 року там і працював. В кінці 2015 року він знаходився вдома за місцем мешкання. Йому зателефонував оперативний черговий та повідомив, що в ОСОБА_40 ВП звернулася з заявою жінка про те, що її доньку викрали. Зі слів чергового, викрадачі зв`язалися з нею за телефоном викраденої дівчини та вимагали грошові кошти у розмірі 20000 доларів США, взамін на те, що відпустять її доньку живою. Приблизно о 23 годині 30 хвилин він прибув до роботи, там було два чергових оперативника, він на той момент був начальником карного розшуку. По тривозі відняв ще одного оперуповноваженого, який мешкав поруч. Вислухав потерпілу, було прийнято рішення виїхати на місце події. Один з оперуповноважених повинен був виконувати роль таксиста. Оперативна група повинна була виїхати на іншій машині. До ОСОБА_41 сів ще один оперуповноважений по формі, який знаходився на чергуванні. Прибувши на місце вони побачили чоловіка, який когось чекав. Оперативний співробітник, який виконував роль таксиста під`їхав до нього на машині. Вони проїхали далі та у дзеркало заднього виду побачили, що їх співробітники вийшли з машини. Він, разом з іншими співробітниками, проїхали далі метрів 100-200. Траса була не освітлена. Вони побачили, що в інший бік руху стоїть автомобіль БМВ. Місце пустинне, поруч нікого не було. Вони себе ідентифікували, ввімкнув світло у салоні автомобіля. ОСОБА_42 був у форменому одязі, його було чітко видно. Під`їхавши до автомобіля БМВ, через відкрите скло вони побачили, що на місці водія сидить чоловік та поруч з ним ще один чоловік. Вони повідомили, що являються співробітниками міліції та щоб вони не рухались. В цей момент автомобіль БМВ різко починає рух, намагаючись втекти. Вони розпочали переслідування, яке тривало десь 2-2,5 км, але вони їх наздогнали. Співробітник здійснив один попереджувальний постріл в повітря. Вони не відреагували та наступний постріл був у колесо, після чого машина зупинилася. З переднього пасажирського сидіння вийшов чоловік та здійснив постріл в лобове скло автомобіля, після чого вони затримали їх. Вони не знали з чого стріляли. В них було наскрізь прострілене скло в автомобілі. Він бачив, що це був пістолет Макарова, але тоді він не знав, що це був за пістолет. Наразі він вже знає, що це був травматичний пістолет. В автомобілі перебував він та ОСОБА_43 . Потерпіла ОСОБА_28 була в шоковому стані. Він затримував водія автомобіля. Йому прийшлося розбити скло автомобіля, він чинив опір. Краєм ока бачив, як співробітники затримують ОСОБА_13 . Коли затримували, то казали, щоб всі залишалися на місці, не рухалися, це міліція. В машині обвинувачених знайшли пістолет та форму співробітника поліції, це була зимня куртка з погонами та кашкетом;
		- допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_42 показав, що він працює оперуповноваженим у Малиновському відділу поліції та на момент 2015 року там і працював. Він був у складі слідчо-оперативної групи на добовому чергуванні. Це був листопад. У чергову частину зателефонувала жінка та пояснила черговому, що її доньку викрали та вимагають гроші. Йому зателефонував черговий, він спустився в оперативно-чергову частину разом з іншим оперуповноваженим. Вони були у форменому одязі з табельною зброєю, також отримали спецзасоби індивідуального захисту. В подальшому прибув начальник розшуку ОСОБА_36 та ще один оперуповноважений. Зі слів потерпілої, грошові кошти викрадачам повинен був привезти таксист. В подальшому, він, ОСОБА_44 та начальник розшуку ОСОБА_36 сіли в один автомобіль та поїхали в сторону Авангарду, де була призначена зустріч. На першому автомобілі їхав співробітник під виглядом таксиста разом з іншим співробітником, який був одягнений по формі. Вони побачили, як біля узбіччя стоїть чоловік, поруч нікого не було. Вони повинні були зупинитися та здійснити перевірку документів, так як був пізній час доби. На дорозі було пусто, не було автотранспорту та перехожих. Коли вони проїжджали цього чоловіка, то бачили, що співробітники вже проводять огляд. Вони продовжили рух та на протилежній стороні побачили автомобіль БМВ, який стояв на узбіччі. Вони під`їхали до цього автомобіля, попередньо відкривши вікна в автомобілі. Начальник розшуку увімкнув в салоні автомобіля світло та вони гучно представилися співробітниками міліції та повідомили, що двигун автомобіля необхідно вимкнути, а особам, які знаходяться в автомобілі вийти для перевірки документів. В цей момент, автомобіль на великій швидкості почав рух в бік їх автомобіля, намагаючись спихнути їх з дороги. Після цього почалось переслідування, яке тривало до повної зупинки автомобіля. Проїхав деяку відстань, вони в`їхали у населений пункт та автомобіль БМВ різко зупинився. Він відкрив свої двері, щоб вийти з автомобіля та побачив, як з пасажирського сидіння вийшов чоловік та здійснив постріл в їх бік та сів назад в автомобіль. Після цього, вони одразу вибігли з автомобіля та він підбіг до їх автомобіля, відкривши задні пасажирські двері, там лежала потерпіла, яка знаходилася у шоковому стані. Також, вони затримали осіб. Так як було переслідування, то їх автомобіль був за автомобілем обвинувачених. Вони заступають на чергування по формі та на ньому був формений одяг співробітника поліції, який складається з сорочки, краватки, брюк, шевронів та погонів. Там, де відбувалось затримання, освітлена ділянка дороги та все було видно. Хто саме затримував ОСОБА_13 він не знає;
		- допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_23 показала, що ОСОБА_24 її мати. Їй 16 років та вона навчається у 10 класі. До подій обвинувачених не знала. 04 жовтня 2015 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, вона вийшла з дому без дозволу матері. Коли вона вийшла з дому, то до неї під`їхала машина, це були не обвинувачені. Вони розмовляли з нею та потім поїхали. Одразу після них під`їхала ще машина, чорний БМВ, це були обвинувачені, троє чоловік. Попереду сидів чоловік у формі співробітника поліції. Цей чоловік сказав їй сісти в машину та що вона зможе допомогти. Вона відмовилась та пішла в інший бік, але машина розвернулася та поїхала за нею. Чоловік у формі вийшов з машини та обхвативши її руками, почав тягти в машину, але вона пручалася та інший чоловік, з бородою, допоміг затягнути її в машину. Вони поїхали та вона була в напівлежачому стані та не бачила куди вони їдуть. Коли її підняли, то вона побачила, що вони їдуть у бік Овідіопольської дороги. Її розпитували де вона мешкає та чи є дома гроші, сказали зателефонувати матері. Вона пам`ятає, що вони їхали біля Сухого Лиману, там були лісопосадки. Вона зателефонувала матері та запитала, чи є в неї гроші, потім вони забрали в неї телефон та почали розмовляти з матір`ю. З матір`ю розмовляли ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а ОСОБА_15 був водієм. Спочатку вони казали матері, що необхідно 20000 доларів США. Вони запитали скільки дома є грошей. Мама сказала, що дома є 500 доларів США та 5000 гривень. Вони сказали, щоб таксист привіз ці гроші. Коли вони зупинилися, то її витягли з машини та відвели у бік багажника. ОСОБА_13 примушував займатися її оральним сексом, вона не хотіла, але він взяв її за голову та примусив це робити. Після того як він закінчив, то сказав їй витерти його статевий орган своєю кофтою. Потім, він примусив її зайнятися з ним анальним сексом. Після чого, вони робили це по черзі, всі троє, неприродним способом, тобто, всі троє обвинувачених вступали з нею в інтимний зв`язок неприроднім способом. Вони запитували в неї, скільки їй років, вона казала, що 14, але вони казали, що в неї є паспорт та вони все про неї знають. Вона була з обвинуваченими приблизно 2-3 години. Під`їхала машина, думали, що це був таксист, але це були співробітники поліції. Із машина за грошима вийшов ОСОБА_14 . На задньому сидінні автомобіля сидів чоловік, він вийшов з автомобіля та почалась стрілянина. Чоловік, який був в формі співробітника поліції почав стріляти;
		- допитана у судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_24 показала, що вона прокинулася від телефонного дзвінка доньки, яка запитала, чи є вдома гроші. Потім у її доньки забрали трубку та почали розмовляти з акцентом, вони запитали, скільки дома є грошей. Вона сказала, що 500 доларів США та 5000 гривень. Вони сказали, що цього недостатньо та потрібно 20000 доларів США. Вона побігла до сусідів та попросила викликати співробітників поліції. Вона написала заяву до поліції. Особи спочатку сказали їхати до них з грошима, але потім сказали передати гроші через таксиста. Вона віддала гроші співробітнику поліції, який під видом таксиста поїхав туди. Її донька була в шоковому стані, її викрали та зґвалтували;
		- допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_45 показала, що на момент проведення експертизи вона працювала експертом на посаді експерта сектору експертизи зброї. Будь-який метальний снаряд, який проходить скрізь перешкоду, не залишає ознак та не може бути ідентифікований, тому неможливо зазначити, чи з цього пістолету був зроблений постріл, слідів, які б ідентифікували саме цей пістолет немає. Щоб сказати, чи пошкодження на лобовому склі автомобіля Тойота Камрі наскрізне чи сліпе, необхідно бачити на місці, по фотографії неможливо зробити висновок щодо цього та кількості пошкоджень. Вона вважає, що на склі ще були пошкодження. Ежекція гільзи приблизно до 5 метрів, у кожній зброї по різному. Є ще таке поняття, як рикошет гільзи. По ТТХ пістолету не вказано ежекцію гільзи, не може зі всіх ПМ гільза відлітати на 5 метрів, треба робити експеримент саме з цього екземпляру. Місцевість дуже впливає на те, де буде гільза після пострілу. Лише з розташування гільзи неможливо відповісти звідки був здійснений постріл. Треба дивитися у комплексі, дослідити під яким кутом зайшов метальний снаряд. Щоб відповісти на питання, де була розташована особа, яка здійснювала постріл необхідний комплекс ознак. Пошкодження могло зайти під різними кутами, з кута, звідки зайшов метальний снаряд можливо відповісти звідки був постріл. Проте вказане питання в експертизі не ставилося та вона не може вийти за межі своєї компетенції. Лише за розташування гільзи неможливо стверджувати де був стрілок, так як можливий рикошет. Якщо є автомобіль з пошкодженнями, то на місці події необхідно провізувати. Беруться щупи або товста нитка, ставиться візир та видно під яким кутом зайшло пошкодження, але вона це не робила, так як не було такого питання. Якщо з круга немає кусочка, то це наскрізне пошкодження. Не експерт за радіальними трасами в яких утворилося пошкодження може подумати, що воно наскрізне. Вона робила фотографування з листом білої бумаги, по склу видно, що всередині є радіальні траси, які утворюються від пошкодження;
		- 05.04.2015 року оглянуто місце події за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено речові докази, які оглянуто та приєднано до матеріалів кримінального провадження, а саме: легковий автомобіль марки «BMW 320» НОМЕР_3 , ключ від автомобіля; два мобільні телефони марки «Nokia» та «Samsung»; 3 волоса з салону автомобіля; 6 слідів рук з салону автомобіля; пістолет ПМ-РФ 9 мм. № НОМЕР_4 , порожній магазин, патрон 9 мм. «Сова П», пуста гільза; формений одяг співробітника правоохоронного органу (протокол огляду місця події від 05.04.2015 року з фототаблицею; протокол огляду предмета від 05.10.2015 року; постанова про визнання оглянутих предметів речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 05.10.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_23 впізнала чоловіка під номером 4 ( ОСОБА_13 ), як особу, яка вчинила у відношенні неї злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_23 впізнала чоловіка під номером 3 ( ОСОБА_46 ), як особу, яка вчинила у відношенні неї злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2015 року);
		- потерпіла ОСОБА_23 впізнала чоловіка під номером 4 ( ОСОБА_14 ), як особу, яка вчинила у відношенні неї злочин (протокол пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2015 року);
		- в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_14 кров і голівки сперматозоїдів не знайдені, знайдені епітеліальні клітини та виявлений білок людини. Статева належність клітин не встановлена в зв`язку з відсутністю в препаратах ядер клітин, придатних для статевої диференціації. При визначені групової належності клітин в реакції «змішаної» аглютинації виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Антиген В, не властивий організму самого громадянина ОСОБА_14 , може походити від особи (осіб) в крові якої (яких) знаходиться вищевказаний антиген, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_23 (висновок експерта №682 від 05.10.2015 року);
		- у піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук ОСОБА_15 кров не знайдена; знайдені одиничні голівки сперматозоїдів, епітеліальні клітини та виявлен білок людини. При цитологічному дослідженні встановлено, що одна частина знайдених клітин відноситься до клітин багатошарового плаского не зроговілого епітелію та належить особі (особам) чоловічої генетичної статі. Друга частина знайдених клітин розташована у препаратах пластами, по цитоморфологічним ознакам східних зі фрагментами глибоких шарів шкіри (епідермісу), що дає можливість припустити травматичний характер її походження. Встановити статеву належність шарів епідермісу не є можливим у зв`язку з відсутністю у їх складі ядер, придатних для дослідження. При визначенні групової належності клітин виявлен антиген В ізосерологічної системи АВО, властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає походження клітин незроговілого епітелію від чоловіка (чоловіків), а шарів епідермісу від особи (осіб) любої статі з вищевказаною групою крові, у тому числі і від ОСОБА_15 . Походження клітин не зроговілого епітелію від потерпілої ОСОБА_23 виключається за статевою ознакою, а походження шарів епідермісу від потерпілої ОСОБА_23 не виключається. При визначенні групової належності сперми виявлен антиген В ізосерологічної системи АВО, властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає походження сперми від чоловіка (чоловіків) з вищевказаною групою крові, у тому числі і від ОСОБА_15 (висновок експерта №681 від 05.10.2015 року);
		- кров потерпілої ОСОБА_23 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. При дослідженні її слини виявлено антиген В у реакції абсорбції-елюції. Кров ОСОБА_13 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО. При дослідженні його слини виявлено антиген А в реакції абсорбції-елюції. Кров ОСОБА_14 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО. При дослідженні його слини виявлено антиген А в реакції абсорбції-елюції. Кров підозрюваного ОСОБА_15 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. При дослідженні його слини виявлено антиген В у реакції абсорбції-елюції. На жіночих джинсових брюках та бюстгальтері потерпілої ОСОБА_23 кров та сперматозоїди не знайдені. На жіночих светрі та трусах потерпілої ОСОБА_23 знайдені одиничні сперматозоїди без домішків крові та згідно висновку експерта №731 від 05.11.2015 року судово-медичного дослідження відділення судово-медичної цитології: «На светрі (об`єкт №1) і на трусах (об`єкт №2), вилучених у потерпілої ОСОБА_23 , знайдені, в невеликій кількості, елементи калових мас». При дослідженні на групову приналежність, антигени А, В, Н не виявлено, в зв`язку з чим висловитися про групову належність сперми не представилось можливим. Кров на светрі та трусах не знайдена (висновок експерта №1080 від 05.10.2015 року та висновок експерта №1058 від 05.10.2015 року);
		- у ОСОБА_23 виявлені тілесні ушкодження: садно лівої сідниці. Садно лівої сідниці утворилося за механізмом тертя, ковзання тупого, твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею по шкірі. Не виключено, що таким предметом міг бути ніготь. Судячи за морфологічними властивостями ушкодження (садно  с підсохлою поверхнею світло-червоного кольору, нижче рівня навколишньої шкіри), воно утворилося в термін від декількох годин до однієї доби до моменту огляду експертом, тобто могло бути заподіяно 04.10.2015 року. Зазначене ушкодження має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Згідно акту судово-імунологічного дослідження №103/2488 від 06.10.2015 року  12.10.2015 року на ОСОБА_23 випливає, що «… В 4-х тампонах з вмістом ротової порожнини, заднього проходу, піхви, та 2-х мазках (по напрямку  1 мазок) з вмістом піхви потерпілої ОСОБА_23 сперматозоїди не виявлені» (висновок експерта №2488 від 05.10.2015 року);
		- у ОСОБА_23 малося наступне тілесне ушкодження: садно лівої сідниці. Зазначене ушкодження має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Садно лівої сідниці утворилося за механізмом тертя, ковзання тупого, твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею по шкірі. Не виключено, що таким предметом міг бути ніготь. Питання, що стосуються обставин, при яких могло утворитися дане ушкодження, вирішуються слідством самостійно з урахуванням усіх даних розслідування та цієї експертизи. Судячи за морфологічними властивостями ушкодження (садно  с підсохлою поверхнею світло-червоного кольору, нижче рівня навколишньої шкіри), воно утворилося в термін від декількох годин до однієї доби до моменту огляду експертом, тобто могло бути заподіяно 04.10.2015 року. Враховуючи одиничне ушкодження можна судити, що воно могло утворитися в результаті одноразового впливу травмуючої сили. Вирішення питання про послідовність нанесення ушкоджень є безпредметним. Локалізація ушкодження доступна для дії як власної, так і сторонньої руки. Проте дане ушкодження нехарактерне для самоспричинення. Наявне ушкодження не було небезпечним для життя, як в момент його заподіяння, так і в подальшому періоді (висновок експерта №2518 від 06.10.2015 року);
		- на трусах, вилучених у підозрюваного ОСОБА_15 в об`єктах №1ц, 2.1ц-2.4ц, 3ц елементи калових мас не знайдені. В об`єкті №3ц знайдені клітини з цитохімічними та цитоморфологічними диференційними ознаками клітин піхвового епітелію, однак, не виявлення в клітинах статевоспеціфічної ознаки (в зв`язку з відсутністю в препаратах ядер, придатних для цього виду дослідження) не дає можливості висловитися про походження цих клітин з піхви жінки (жінок). Висловитися про наявність клітин буккального та ректального епітелію не є можливим у зв`язку з відсутністю у цитоплазмі клітин диференційних ознак клітин буккального епітелію та недостатньою кількістю у препаратах клітин, характерних для клітин ректального епітелію. При визначенні групової належності клітин в об`єкті №3ц виявлен антиген В ізосерологічної системи АВО, властивий групі крові В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає походження знайдених клітин від особи (осіб) з вищевказаною групою крові, у тому числі як від ОСОБА_15 так і від потерпілої ОСОБА_23 . В об`єкті №2.4ц знайдені епітеліальні клітини у невеликій кількості, висловитися про регіональне походження яких (зокрема, з піхви, ротової порожнини або прямої кішки) не є можливим в зв`язку з не виявленням в клітинах характерних цитохімічних та цитоморфологічних диференційних ознак та відсутністю в препаратах ядер епітеліоцитів придатних для статевоспецифічної диференціації. В об`єктах №1ц, 2.1ц-2.3ц ядровмісні епітеліальні клітини, належачи дослідженню, не знайдені. Крім цього, в об`єктах №2.3ц, 2.4ц, 3ц знайдені голівки сперматозоїдів (висновок експерта №704 від 05.10.2015 року);
		- у ОСОБА_36 виявлене наступне тілесне ушкодження: синець правої кисті. Дане ушкодження утворилося від дії тупого, твердого предмета, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилось. Не виключено, що це ушкодження могло утворитися в результаті нанесення удару кистю руки, стиснутою у кулак. Судячи за морфологічними властивостями ушкодження (синець  багряного-фіолетового кольору), воно утворилося в термін від декількох годин до однієї доби до моменту огляду експертом, тобто могло бути заподіяно 05.10.2015 року. Зазначене ушкодження має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (висновок експерта №2482 від 05.10.2015 року);
		- у ОСОБА_36 виявлене наступне тілесне ушкодження: синець правої кисті. Зазначене ушкодження має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 року) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Дане ушкодження утворилося від дії тупого, твердого предмета, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразились. Не виключено, що це ушкодження могло утворитися в результаті нанесення удару кистю руки, стиснутою у кулак. Питання, що стосуються обставин, при яких могло утворитися дане ушкодження, вирішуються слідством самостійно з урахуванням усіх даних розслідування та цієї експертизи. Судячи за морфологічними властивостями ушкодження (синець  багряно-фіолетового кольору), воно утворилося в термін від декількох годин до однієї доби до моменту огляду експертом, тобто могло бути заподіяно 05.10.2015 року, що не суперечить даним про давність виникнення ушкодження, зазначеним ОСОБА_47 . Враховуючи одиничне ушкодження можна судити, що воно могло утворитися в результаті одноразового впливу травмуючої сили. Вирішення питання про послідовність нанесення ушкоджень є безпредметним. Локалізація ушкодження доступна для дії як власної, так і сторонньої руки. Проте дане ушкодження нехарактерно для самоспричинення. Наявне ушкодження не було небезпечним для життя, як в момент його заподіяння, так і в подальшому періоді (висновок експерта №2513 від 06.10.2015 року);
		- ОСОБА_44 добровільно видав табельний пістолет ПМ НОМЕР_5 , два магазина та 10 патронів калібру 9 мм. та ОСОБА_48 отримала табельний пістолет ПМ НОМЕР_5 , два магазини НОМЕР_6 та 7 патронів 9 мм. (заява від 05.10.2015 року; розписка від 08.12.2015 року);
		- наданий на дослідження пістолет, вилучений у працівника СКР ОСОБА_49 є короткоствольною, нарізною, вогнепальною зброєю  9 мм. пістолет конструкції Макарова (ПМ), № НОМЕР_6 , виготовлена промисловим способом, та до стрільби придатна. Вирішити питання «… коли в останні раз був здійснений постріл?» не входить в компетенцію експерта-балліста. Куля вилучена з внутрішньої сторони шини колеса стріляна з наданого на дослідження пістолета Макарова (ПМ) № НОМЕР_6 , калібру 9 мм. (висновок експерта №645-Б від 06.11.2015 року);
		- наданий на дослідження пістолет, вилучений в ході огляду салону автомобіля марки «БМВ-320» НОМЕР_3 , є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю  пристроєм «ПМ-РФ» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм. РА, призначеним для стрільби патронами травматичної дії калібру 9 мм РА, спорядженими гумовими кулями, та до стрільби придатний. Вирішити питання «… коли в останній раз був здійснений постріл?» не входить в компетенцію експерта  балліста. Надана на дослідження гільза калібру 9 мм. РА, стріляна з наданого пістолета «ПМ-РФ», № НОМЕР_1 . На відстані 390 мм. від лівого краю скла та 170 мм., від нижньої частини скла є пошкодження умовно округлої форми діаметром 125 мм. На відстані 315 мм., від верхнього края скла та 200 мм. від правого краю скла є пошкодження найбільшими розмірами від 240 до 300 мм. Вказані пошкодження є сліпими. Виходячи з характеру та відображення вищевказаних пошкоджень на склі можливо укласти, що останні утворилися під дією метальних снарядів округлої форми, але у зв`язку з відсутністю ознак, що характеризує останні вирішити питання «… чи може наступити пошкодження лобового скла з наданого на дослідження даного пристрою?» не надається можливим (висновок експерта №735-Б від 06.11.2015 року);
		- ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ознак відставання в психічному розвитку не виявляє. Рівень її інтелекту та ступень соціальної зрілості відповідає її віковій нормі. Випробувана в достатньому ступені здатна правильно орієнтуватися в різного роду соціально-побутових питаннях, виявляє цілком задовільний рівень сексуальної обізнаності, могла і може правильно сприймати важливі для справи обставини і давати про них показання. В сфері особистості діагностуються дисгармонійні особистісні загострення з переважанням лабільних рис та рис, які застрягають, що може бути наслідком перенесеної психотравми. Підекспертна виявляє ознаки патопсихологічного синдрому психогенної дезорганізації діяльності, що може бути наслідком перенесеної психотравми, досліджуваної в справі. В досліджуваній у справі ситуації випробувана могла правильно розуміти характер скоєних з нею дій, зокрема, розуміла їх агресивний характер і сексуальну спрямованість, проте вона перебувала в стресовому стані, стані вираженого страху та відчаю, відчуття власної безпорадності та не могла надавати більш активний опір ґвалтівникам, на що також впливали особливості її особистості (схильність до фіксації, застряганню на емоційно-негативних переживаннях з блокуванням пошуку конструктивного рішення і виходу із ситуації), а також особливості самої ситуації злочину (незнайоме місце, фізична перевага обвинувачених, їх агресивність та цинізм по відношенню до досліджуваної, її суб`єктивне відчуття власної безпорадності та безвихідності). Патологічної схильності до фантазування та підвищеної навіюваності піддослідна не виявляє. Досліджувана за справою обставина була для піддослідної сильною психотравмою, що зробила серйозний вплив на її психічну діяльність, життєві установки, міжособисті відносини (висновок судово-психіатричного експерта №581 від 12.11.2015 року);
		Щодо епізоду щодо ухилення ОСОБА_14 від адміністративного нагляду:
		- ОСОБА_14 10.06.2010 року визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України (вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.06.2010 року); 
		- у відношенні ОСОБА_14 встановлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців та на нього, серед іншого, покладено обмеження у вигляді заборони виїзду чи обмеження виїзду в особистих справах за межі району (міста) та обмеження у вигляді реєстрації в міліції 2 рази на місяць (ухвала Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.01.2015 року);
		- 23.01.2015 року ОСОБА_14 звільнився з місця позбавлення волі по відбуттю строку покарання (довідка про звільнення);
		- 06.02.2015 року ОСОБА_14 ознайомився про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, передбачену адміністративним та кримінальним законодавством (довідка від 06.02.2015 року);
		- ОСОБА_14 на реєстрацію до Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області 04.08.2015 року, 18.08.2015 року, 01.09.2015 року, 15.09.2015 року не з`явився (реєстраційний листок на ОСОБА_14 );
		- ОСОБА_14 29.04.2015 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 187 КпАП України та 19.05.2015 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 187 КпАП України (постанови Саратського районного суду Одеської області від 29.04.2015 року та 19.05.2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності);
		Характеризуючі матеріали на обвинувачених та вартість процесуальних витрат:
		- вартість процесуальних витрат за кримінальним провадженням, пов`язана із залученням експертів, складає 3253 гривні 14 копійок (довідки про витрати на проведення експертиз);
		- обвинувачений ОСОБА_13 раніше судимий вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2010 року за ч.1 ст. 153, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 152, ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 187, ст. 70 КК України (копія вироку та вимога); звільнився 27.11.2013 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання у вигляді 2 років 2 місяців 17 днів; на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (довідка від 07.10.2015 року);
		- обвинувачений ОСОБА_14 раніше судимий, останній раз вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.06.2010 року за ч.2 ст. 186 КК України (копія вироку та вимога); на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (довідка від 12.10.2015 року); позитивно характеризується за місцем мешкання (характеристика від 05.10.2015 року); 
		- обвинувачений ОСОБА_15 раніше не судимий (вимога).
		Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є недостатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_13 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України та є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_13 у скоєннізлочинів,передбачених ч.2ст.146,ч.2ст.28та ч.2ст.147,ч.2ст.153,ч.2ст.187,ч.3ст.187,ч.2ст.189,ст.348,ч.2ст.353КК України, ОСОБА_14 у скоєннізлочинів,передбачених ч.2ст.146,ч.2ст.28та ч.2ст.147,ч.2ст.153,ч.2ст.187,ч.2ст.189,ч.2ст.342,ст.395КК України, ОСОБА_15 у скоєннізлочинів,передбачених ч.2ст.146,ч.2ст.28та ч.2ст.147,ч.2ст.153,ч.2ст.187,ч.2ст.189КК України з наступних підстав.
		Щодо епізоду щодо потерпілого ОСОБА_26 , то необхідно зазначити, що посилання сторони захисту на те, що кримінальний процесуальний закон відносить потерпілого до сторони обвинувачення, так як на потерпілого покладається обов`язок доказати винуватість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та наслідком його неприбуття до суду є відсутність зацікавленості в судовому розгляді та має наслідок закриття кримінального провадження за вказане обвинувачення, не відповідає КПК України.
		Необхідно зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 22 КПК України у випадках, передбачених КПК України, обвинувачення може підтримуватися потерпілим.
		Таким випадком, зокрема, є п.4 ч.3 ст. 56 КПК України відповідно до якого під час судового провадження потерпілий має право підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
		З викладеного вбачається, що потерпілий може підтримувати державне обвинувачення лише у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.
		У разі відсутності відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, він, відповідно до п.15 ч.2 ст. 36 КПК України, уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді.
		Крім того, обов`язок підтримувати державне обвинувачення у ст. 57 КПК України, яка передбачає обов`язки потерпілого, відсутній.
		Сторона захисту також посилається на постанову Верховного Суду у справі №5-249кс15 в якій є посилання на рішення ЄСПЛ «Жуковський проти України», з чого вбачається, що за загальними правилами п.1 та 3 «д» ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагають підсудному відповідної та належної можливості заперечувати покази особи й допитати його під час показів. Вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити.
		При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Жуковський проти України» вказано наступне: Суд повторює, що питання допустимості доказів у справі  це, насамперед, предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди мають давати оцінку наявним у справі доказам. Завдання Суду згідно із «Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» полягає не у вирішенні того, чи було належним чином прийнято показання свідків як докази, а у встановленні того, чи провадження в цілому, і, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Усі докази повинні зазвичай надаватися у відкритому судовому засіданні в присутності підсудного з метою забезпечення змагальних дебатів.
		У цьому принципі є винятки, але вони не повинні порушувати право на захист. За загальним правилом п.1 і п.3 «d» ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити.
		Як вже зазначив у багатьох випадках Суд, за певних обставин може виявитись необхідним послатися на показання, надані під час досудового слідства. Якщо підсудному було забезпечено відповідну та належну можливість заперечити показання або під час їхнього надання, або пізніше, їхнє прийняття в якості доказу само по собі не суперечить п.1, п.3 «d» ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Проте висновок щодо цього є таким: у разі, якщо вирок ґрунтується виключно або вирішальною мірою на показаннях особи, яку обвинувачений не мав можливості допитати або вимагати, щоб її допитали під час досудового слідства судового розгляду, права сторони захисту обмежуються такою мірою, яка є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
		Суд вважає за необхідне зазначити, що у справі «Жуковський проти України» була інша природа правовідносин, що склалися. Так, заявник у цій справі скаржився на те, що під час судового розгляду було допитано свідків за міжнародним дорученням та сторона захисту не могла реалізувати своє право на захист, шляхом проведення допиту вказаних свідків, а покази, які були надані цими свідками були покладені в основу обвинувального вироку.
		Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_13 були надані наступні докази, а саме: заява від 31.03.2015 року про вчинене кримінальне правопорушення; витяг з ЄРДР за №12015160420000190; заява від 31.03.2015 року щодо дозволу на проведення огляду; протокол огляду місця події від 31.03.2015 року з фототаблицею; протокол додаткового огляду місця події від 31.03.2015 року з фототаблицею; протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2015 року, відповідно до якого 31.03.2015 року у ОСОБА_13 , за допомогою марлевої вати, водним розчином та спиртовим, відібрані зразки змивів з обличчя та обох рук для експертизи; висновок експерта №510 від 30.04.2015 року з фототаблицею, відповідно до якого на наданих на експертизу змивах з лівої руки та обличчя, які належать ОСОБА_13 , вилучені під час огляду місця події 31.03.2015 року за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Михайлівка, вул. Леніна, 58, виявлені речовини характерні для продуктів пострілу нітроцелюлозним порохом; висновок експерта №289-Б від 20.05.2015 року з фототаблицею.
		Суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази доводять лише те, що на наданих на експертизу змивах з лівої руки та обличчя, які належать ОСОБА_13 , вилучені під час огляду місця події 31.03.2015 року за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Михайлівка, вул. Леніна, 58, виявлені речовини характерні для продуктів пострілу нітроцелюлозним порохом.
		Усі інші обставини, які зазначені в обвинувальному акті, а саме те, що ОСОБА_13 у лютому 2015 року та 30.03.2015 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, знаходячись у барі «Шахноз», розташованого за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Михайлівка, вул. Леніна, погрожуючи вбивством, вимагав у ОСОБА_26 грошові кошти у сумі 10000 доларів США, після чого, 30.03.2015 року, ОСОБА_13 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , зайшовши до двору житлового будинку, з погрозою вбивства, голосно вимагав у ОСОБА_26 грошові кошти та здійснив один постріл з пістолета ПМ у бік ОСОБА_26 , надані стороною обвинувачення докази не доводять.
		Так, протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено гільзу від рушниці, фрагменти метала, фрагменти краски, металевий листок від воріт, уламки скла, пиж, які не доводять обставин, зазначених в обвинувальному акті та того, що ОСОБА_13 скоїв вказаний злочин.
		Протоколом додаткового огляду місця події від 31.03.2015 року нічого не вилучено.
		Щодо висновку експерта №289-Б від 20.05.2015 року, то у ньому зазначено, що металевий предмет, наданий на дослідження, міг являтися свинцевою кулею, яка являється складовою частиною патронів до гладкоствольних мисливських рушниць, але стверджувати про це в категоричній формі не є можливим, в зв`язку з тим, що даний предмет повністю втратив первісну форму, як наслідок зіткнення з перешкодою склад якої значно твердіший за склад наданого предмету. При цьому, у вступній частині висновку експерта зазначено, що вказаний металевий предмет був вилучений під час огляду місця події, а саме будинку АДРЕСА_1 . Необхідно зазначити, що вказаний протокол огляду стороною обвинувачення не був наданий.
		Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_13 здійснив постріл з пістолета ПМ, а відповідно до висновку експерта, вилучений предмет є свинцевою кулею, яка являється складовою частиною патронів до гладкоствольних мисливських рушниць.
		Стороною обвинувачення, крім заяви про скоєння злочину, не надано ніяких доказів, що ОСОБА_13 вимагав у ОСОБА_26 грошові кошти.
		У ч.2 ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Таким чином, суд вважає, що при оцінці доказів причетність ОСОБА_13 до скоєння вказаного злочину, поза розумним сумнівом не доведена.
		Суд вважає, що в діях ОСОБА_13 не вбачаються ознаки складу, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинене повторно, з погрозою вбивства за епізодом, де потерпілим є ОСОБА_26 .
		Щодо епізоду, де потерпілими є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , то необхідно зазначити, що сторона захисту посилається на те, що впізнання відбувалося з порушенням норм кримінального процесуального закону, так як злочин був скоєний у вересні 2015 року, а впізнання відбулося у грудні 2015 року. Крім того, сторона захисту вказує на те, що при впізнанні були залучені три громадянина Йорданії, які зовнішнє мають суттєві відмінності від європейців та і від обвинувачених.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що при проведенні впізнання не було порушень норм кримінального процесуального закону з огляду на таке.
		Кримінальний процесуальний закон не встановлює граничний термін для проведення такої дії як впізнання особи та суд вважає за необхідне зазначити, що з моменту скоєння злочину до моменту впізнання пройшло не так багато часу, щоб забути осіб, які скоїли проти особи злочин.
		Відповідно до ч.2 ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.
		При цьому, під час судового розгляду сторона захисту не наполягала на виклику понятих для того, щоб суд був в змозі впевнитись, що пред`явленні ОСОБА_18 для впізнання особи мали суттєві відмінності у зовнішності.
		Крім того, відповідно до наявних у матеріалах кримінального провадження протоколів впізнання від 08.12.2015 року та 09.12.2015 року, вбачається, що під час та після проведення вказаних слідчих дій, у сторони захисту не було зауважень щодо цих слідчих дій.
		Суд критично відноситься до показів обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що вони не скоювали злочин, так як це спростовується протоколами пред`явлення особи для впізнання від 08.12.2015 року та 09.12.2015 року, відповідно до яких ОСОБА_18 впізнала ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , як осіб, які вчинили злочин.
		Вказані докази в сукупності свідчать про скоєння обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.
		Щодо епізоду щодо потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , то необхідно зазначити, що сторона захисту вказує на те, що за кримінальним провадженням немає доказів щодо того, що обвинувачені заздалегідь розробили план, де його розробили та при яких обставинах. Також, сторона захисту вказує, що обвинувачення в цій частині не було сформульоване належним чином та, серед іншого, є незрозумілим.
		Суд вважає за необхідне зазначити наступне, та вказане буде стосуватися усіх епізодів кримінального провадження.
		Дії обвинувачених, під час скоєння злочинів були злагодженими та кожний обвинувачений виконував свою роль під час скоєння злочинів. При цьому, під час скоєння злочинів, відповідно до показів потерпілих, обвинувачені не обговорювали свої наступні дії та суд вважає, що дії обвинувачених неможливо назвати такими, що були спонтанними і що кожен обвинувачений діяв окремо від інших або спільний умисел виник в них вже після того, як один з них почав скоювати злочин.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час скоєння злочинів, обвинувачені виконували різні ролі, які були об`єднані спільною метою. Так, під час скоєння злочину щодо ОСОБА_20 та ОСОБА_19 ,  ОСОБА_15 керував автомобілем, та відвіз потерпілих в інше місце ніж те, куди вони просили, а ОСОБА_13 погрожував їм пістолетом. При цьому, відповідно до показів потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_15 під час скоєння злочину обговорювали свої наступні дії, натомість їх дії були скоординованими, хоча вони про це друг з другом не розмовляли.
		Крім того,відповідно доп.5ч.2ст.291КПК Україниобвинувальний актмає міститивикладфактичних обставинкримінального правопорушення,які прокурорвважає встановленимита відомості щодо формулювання обвинувачення.
		Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
		Під час підготовчого судового засідання сторона захисту не висловлювала думку щодо повернення обвинувального акту, у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення та встановлення особи обвинуваченого, головуючий роз`яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
		Судом, на вимогу ч.1 ст. 348 КПК України було роз`яснено суть обвинувачення та суд запитав, чи зрозуміле воно. 
		Під час судового засідання сторона захисту не висловлювала думку про те, що обвинувачення за кримінальним провадженням є незрозумілим.
		Суд вважаєза необхіднезазначити,що провинау скоєнні ОСОБА_13 та ОСОБА_15 злочинів підтверджуєтьсяпоказами ОСОБА_20 , відповідно до яких ОСОБА_15 керував автомобілем, а ОСОБА_13 погрожуючи пістолетом вимагав в нього з ОСОБА_19 грошові кошти та після чого змусив його зателефонувати матері та висловити вимогу щодо передачі грошових коштів, крім того, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 відібрали в нього з ОСОБА_19 мобільні телефони та не давали змоги залишити автомобіль, також, ОСОБА_15 наніс йому тілесні ушкодження руками та ОСОБА_13 наніс тілесні ушкодження пістолетом, що підтверджується висновком експерта №2682 від 02.11.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_20 отримав тілесні ушкодження у вигляді двох забійних ран лобної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та спричинили короткочасний розлад здоров`я та саден тім`яної ділянки, лівої вушної скойки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які утворилися від дії тупих предметів та могли бути заподіяні 10.09.2015 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання від 02.11.2015 року, відповідно до яких ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , як осіб, які вчинили у відношенні нього та ОСОБА_19 злочин; показами потерпілої ОСОБА_19 , відповідно до яких ОСОБА_15 керував автомобілем, а ОСОБА_13 погрожуючи пістолетом вимагав в нього з ОСОБА_19 грошові кошти та після чого змусив ОСОБА_20 зателефонувати матері та висловити вимогу щодо передачі грошових коштів, крім того, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 відібрали в неї з ОСОБА_20 мобільні телефони та не давали змоги залишити автомобіль; протоколами пред`явлення особи для впізнання від 02.11.2015 року, відповідно до яких ОСОБА_50 впізнала ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , як осіб, які вчинили у відношенні неї та ОСОБА_20 злочин; показами свідка ОСОБА_21 , відповідно до яких їй зателефонував її син ОСОБА_20 та сказав, що їх утримують та вимагають грошові кошти та їх необхідно віддати будь-якому водію; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 14.01.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_22 впізнав ОСОБА_15 , як особу, якій він передав грошові кошти.
		Вказані докази в сукупності свідчать про скоєння обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_15 злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 146 КК України.
		Щодо епізоду щодо потерпілих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , то суд критично відноситься до показів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про те, що вони не скоювали злочини щодо потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , так як це спростовується показами потерпілої ОСОБА_23 , відповідно до яких 04 жовтня 2015 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, вона вийшла з дому, через деякий час до неї під`їхав автомобіль БМВ в якому знаходилися обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_13 , будучи у формі співробітника правоохоронного органу, що підтверджується протоколом огляду місця події від 05.04.2015 року, відповідно до якого з автомобіля БМВ було вилучено формений одяг співробітника правоохоронного органу, представився співробітником правоохоронного органу та силою затягнув її в автомобіль, при цьому, йому допомагав затягнути її в машину ОСОБА_14 , а ОСОБА_15 був водієм. Після чого вони відвезли ОСОБА_23 в бік Овідіопольської дороги, змусивши її зателефонувати своїй матері, ОСОБА_24 та ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вимагали в неї гроші, що підтверджується заявою про скоєння злочину від 05.10.2015 року та показами потерпілої ОСОБА_24 та співпадають з показами потерпілої ОСОБА_23 . Приїхавши на місце, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зґвалтували її неприроднім способом, що підтверджується протоколами пред`явлення особи для впізнання від 12.10.2015 року, відповідно до яких ОСОБА_23 впізнала ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , як осіб, які її викрали та зґвалтували неприроднім способом. Також, ОСОБА_23 казала обвинуваченим, що вона є неповнолітньою, що підтверджується наданими нею показами.
		При цьому, необхідно зазначити, що підстав у неправдивому обвинуваченні ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у ОСОБА_23 не було. Вона раніше не була з ними знайома, а відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №581 від 12.11.2015 року патологічної схильності до фантазування та підвищеної навіюваності ОСОБА_23 не виявляє.
		Сторона захисту вказує на те, що дії, які інкримінуються обвинуваченим не відповідають ч.2 ст. 147 КК України та органом досудового розслідування вказані дії кваліфіковані невірно.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що заручником є особа, яку захоплює та утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі. Тримання особи передбачає насильницьку заборону особі залишати певне місце чи унеможливлення це зробити. Злочин може полягати в захопленні особи з наступним її триманням або тільки у триманні особи.
		Оскільки захоплення і тримання особи фактично означають позбавлення її волі, від злочину, передбаченого ст. 146 КК України, захоплення заручників відрізняється переважно за спеціальною метою, яка може виразитися у спонуканні родичів затриманого вчинити будь-яку дію, наприклад, передати гроші, що є умовою звільнення заручника. Ця мета зазначена у диспозиції ч.1 ст. 147 КК України.
		Як було зазначено вище, обвинувачені пов`язували звільнення ОСОБА_23 з задоволенням їх вимог, які вони висунули ОСОБА_24 - матері ОСОБА_23 , а саме у передачі грошей.
		Суд вважає, що в даному випадку вбачається прямий умисел обвинувачених на здійснення злочину, передбаченого ч.2 ст. 147 КК України.
		Вказані докази в сукупності свідчать про скоєння обвинуваченим  ОСОБА_13 злочинів, передбачених ч.2ст.28та ч.2ст.147,ч.2ст.189,ч.2ст.153,ч.2ст.353 КК України та обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 злочинів, передбачених ч.2ст.28та ч.2ст.147,ч.2ст.189,ч.2ст.153 КК України.
		Щодо потерпілих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , то необхідно зазначити наступне.
		Судом чітко встановлені обставини, які відбувалися після того, як потерпіла ОСОБА_24 звернулася з заявою про скоєння злочину.
		Так, відповідно до показів ОСОБА_36 та ОСОБА_37 вони поїхали на місце зустрічі на двох автомобілях. ОСОБА_38 з іншим співробітником, який був у форменому одязі на одному автомобілі, а ОСОБА_36 , ОСОБА_51 та ОСОБА_42 , який також був у форменому одязі, на іншому автомобілі. Коли ОСОБА_36 , ОСОБА_51 та ОСОБА_42 під`їхали до автомобіля БМВ, то ввімкнули світло в салоні автомобіля та представилися співробітниками правоохоронного органу, що підтверджується показами ОСОБА_36 та ОСОБА_52 . Далі, відповідно до показів ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , після переслідування автомобіля БМВ за кермом якого сидів ОСОБА_14 , а поруч з ним на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_13 , обидва автомобіля зупинилися, при цьому, автомобіль БМВ був попереду, а автомобіль співробітників міліції позаду, що підтверджується протоколом огляду місця події від 05.04.2015 року з фототаблицею. Відповідно до показів ОСОБА_37 , з переднього пасажирського сидіння вийшов чоловік, це був ОСОБА_13 та здійснив постріл в їх бік, куля попала у лобове скло їх автомобіля.
		Необхідно зазначити, що відповідно до показів експерта ОСОБА_45 ежекція гільзи у кожній зброї відбувається по різному та не може бути однаковою у всіх пістолетів ПМ та місцевість дуже впливає на те, де буде гільза після пострілу.
		Повертаючись до самого пострілу, то відповідно до показів ОСОБА_37 та протоколу огляду місця події від 05.04.2015 року, показів експерта ОСОБА_45 вбачається, що ОСОБА_13 здійснював постріл знаходячись в безпосередній близькості до автомобіля БМВ, з якого він вийшов, та який під час пострілу знаходився в нього з правої сторони та ежекція гільзи ПМ, також здійснюється у правий бік, тому знайдена під час огляду місця події гільза зрикошетила від автомобіля БМВ, після пострілу та ежекції, в інший бік.
		Вказані докази в сукупності свідчать про скоєння обвинуваченим ОСОБА_13 злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 353 КК України та обвинуваченими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153 КК України.
		Щодо показів потерпілих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 про те, що вони чули постріл та те, що на лобовому склі було наскрізне пошкодження, то суд вважає за необхідне виходити з об`єктивних даних, які встановлені під час судового розгляду. Так у висновку експерта №735-Б від 06.11.2015 року зазначено, що на відстані 390 мм. від лівого краю скла та 170 мм., від нижньої частини скла є пошкодження умовно округлої форми діаметром 125 мм. та на відстані 315 мм., від верхнього края скла та 200 мм. від правого краю скла є пошкодження найбільшими розмірами від 240 до 300 мм., які є сліпими та утворилися під дією метальних снарядів округлої форми. Також, у судовому засіданні експерт ОСОБА_45 показала, що не експерт за радіальними трасами в яких утворилося пошкодження може вважати, що воно наскрізне та вона робила фотографування з листом білої бумаги з чого встановила, що пошкодження є сліпими. Таким чином, судом було встановлено та відображено у формулюванні обвинувачення, яке визнано судом доведеним, що ОСОБА_13 здійснив два постріли.
		При цьому, щодо локалізації пошкоджень лобового скла, куди попали кулі, випущені з пістолету ПМ ОСОБА_13 , то необхідно зазначити, що ОСОБА_13 не є професійним стрілком та здійснення пострілів з такої зброї як пістолет потребує достатньою точності від стрілка. У зв`язку з коротким стволом на пістолеті ПМ, відхилення ствола, навіть на один сантиметр, призведе до того, що куля буде випущена та влучить в інше місце. Аналізуючи це з перебігом подій, які відбувались, а саме переслідування співробітниками міліції автомобіля БМВ та постріл у колесо цього автомобіля, раптовість з якою ОСОБА_13 вийшов з автомобіля та здійснив постріли, суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_13 цілився у ОСОБА_36 , проте не влучив.
		Вказані докази в сукупності свідчать про скоєння обвинуваченим ОСОБА_13 злочину, передбаченого ст. 348 КК України та обвинуваченим ОСОБА_14 злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України.
		Щодо епізоду щодо ухилення ОСОБА_14 від адміністративного нагляду, то необхідно зазначити, що вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 10.06.2010 року ОСОБА_14 був визнаний винним, ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13.01.2015 року у відношенні нього був встановлений адміністративний нагляд та покладено обмеження у вигляді заборони виїзду чи обмеження виїзду в особистих справах за межі району (міста) та обмеження у вигляді реєстрації в міліції 2 рази на місяць, відповідно до довідки від 06.02.2015 року ОСОБА_14 ознайомився про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, передбачену адміністративним та кримінальним законодавством, при цьому, відповідно до реєстраційного листа на ОСОБА_14 04.08.2015 року, 18.08.2015 року, 01.09.2015 року, 15.09.2015 року він не з`явився на реєстрацію до Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області та 29.04.2015 року і 19.05.2015 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення адміністративного нагляду.
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_14 13.09.2015 року та 04.10.2015 року покинув межі Саратського району, в якому мешкає.
		З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_14 знав про умови відбування адміністративного нагляду та розумів про його належне відбування. Так, реєстраційний лист містить підписи ОСОБА_14 у дні, коли він приходив відмічатися, а відповідно до довідки від 06.02.2015 року ознайомився про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, передбачену адміністративним та кримінальним законодавством.
		Вказані докази в сукупності свідчать про скоєння обвинуваченим ОСОБА_14 злочину, передбаченого ст. 395 КК України.
		Таким чином, суд вважає, що при оцінці доказів поза розумним сумнівом доведена причетність ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до скоєних злочинів, на що вказує сукупність ознак достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_13 :
		- за ч.2 ст. 189 КК України  вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства;
		- за ч.2 ст. 187 КК України  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій;
		- за ч.3 ст. 187 КК України  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло;
		- за ч.2 ст. 146 КК України  незаконне позбавлення волі людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, із застосуванням зброї;
		- за ч.2 ст. 146 КК України  незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань;
		- за ч.2 ст. 153 КК України  задоволення статевої пристрасті неприродним способом із погрозою застосування фізичного насильства, вчинене повторно, групою осіб щодо неповнолітньої, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 152 КК України;
		- за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147 КК України  тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, вчинене щодо неповнолітньої, за попередньою змовою групою осіб;
		- за ст. 348 КК України  замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків;
		- за ч.2 ст. 353 КК України  самовільне присвоєння владних повноважень та звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов`язаних з використанням форменого одягу працівника правоохоронного органу.
		Відповідно до ст. 66 КК України, суд не встановлює обставин, які пом`якшують покарання.
		Відповідно до ст. 67 КК України, суд встановлює обставину, яка обтяжує покарання  рецидив злочинів.
		При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених злочинів  згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік  33 роки та соціальне положення  не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також відсутність обставин, що пом`якшує покарання та наявність обставин, що обтяжує покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_13 покарання в межах санкції ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 189, ст. 348, ч.2 ст. 353 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_14 :
		- за ст. 395 КК України  самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду (порушення правил адміністративного нагляду);
		- за ч.3 ст. 187 КК України  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло;
		- за ч.2 ст. 146 КК України  незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань;
		- за ч.2 ст. 153 КК України  задоволення статевої пристрасті неприродних способом із погрозою застосування фізичного насильства, вчинене групою осіб, щодо неповнолітньої;
		- за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147 КК України  тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, вчинене щодо неповнолітньої, за попередньою змовою групою осіб;
		- за ч.2 ст. 189 КК України  вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства;
		- за ч.2 ст. 342 КК України  опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.
		Відповідно до ст. 66 КК України, суд не встановлює обставин, які пом`якшують покарання.
		Відповідно до ст. 67 КК України, суд встановлює обставину, яка обтяжує покарання  рецидив злочинів.
		При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених злочинів  згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії злочину невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік  36 років та соціальне положення  не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також відсутність обставин, що пом`якшує покарання та наявність обставин, що обтяжує покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_14 покарання в межах санкції ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 342, ст. 395 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Також, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_14 необхідно звільнити від покарання та його відбування у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених п.1 ч.1 ст. 49 КК України та п.2 ч.1 ст. 49 КК України, так як з моменту скоєння злочину, передбаченого ст. 395 КК України, а саме з 15.09.2015 року пройшло більше двох років та з моменту скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, а саме з 05.10.2015 року пройшло більше трьох років. Відомості про призупинення перебігу строку давності у зв`язку з ухиленням ОСОБА_14 від слідства або суду у кримінальному провадженні відсутні.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_15 :
		- за ч.2 ст. 146 КК України  незаконне позбавлення волі людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, із застосуванням зброї;
		- за ч.2 ст. 146 КК України  незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань;
		- за ч.2 ст. 189 КК України  вимога передачі чужого майна (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства;
		- за ч.2 ст. 187 КК України  напад з метою заволодіння чужим майно, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб;
		- за ч.2 ст. 153 КК України  задоволення статевої пристрасті неприродним способом із погрозою застосування фізичного насильства, вчинене групою осіб, щодо неповнолітньої;
		- за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147 КК України  тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, вчинене щодо неповнолітньої.
		Відповідно до ст. 66 КК України, суд встановлює обставину, яка пом`якшує покарання  щире каяття, виходячи з наступного
		В обвинувальному акті зазначено про наявність обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_15 , а саме щире каяття та вказане було зазначено прокурором у судових дебатах. При цьому, сторона захисту не заперечувала проти цієї обставини.
		Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості самостійно відшукувати вказані обставини.
		При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчинених злочинів  згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік  25 років та соціальне положення  не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжує покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_15 покарання в межах санкції ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження  запобіжних заходів, суд виходить з того, що після визнання  ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 винними не відпали ризики запобігання спробам переховуватися від органів суду, тому вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
		Суд вважає, відповідно до ст. 100 КПК України частину речових доказів  вважати повернутою, частину речових доказів  повернути, частину речових доказів  конфіскувати, а частину речових доказів  знищити.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні сторонами не було надано доказів, які свідчать про те, що власник автомобіля BMW320,АО 8277 знав або міг знати про незаконне використання автомобіля, відповідно до вимог п.1 ч.9 ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалоюслідчого суддіМалиновського районногосуду м.Одеси від08.10.2015року, з автомобіля BMW 320, АО 8277, ключів відтранспортного засобу,колеса відавтомобіля «БМВ»разом здиском та повернути його власнику.
		Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів.
		При цьому, у зв`язку з виправданням за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_26 суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_13 від судових витрат, які пов`язані із залученням експертів за вказаним епізодом за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_13 визнати невинуватиму скоєннізлочину,передбаченого ч.2ст.189КК України(потерпілий  ОСОБА_26 ) та виправдати.
		ОСОБА_13 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 189, ст. 348, ч.2 ст. 353 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст. 146 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147 КК України у вигляді 14 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 153 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч.3 ст. 187 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч.2 ст. 189 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
		- за ст. 348 КК України у вигляді 13 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 353 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі;
		На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_13 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_13 покарання приєднати частково, невідбуте покарання, призначене ОСОБА_13 за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2010 року у вигляді 2 років 2 місяців 17 днів позбавлення волі та остаточно призначити йому покарання за сукупністю вироків у вигляді 14 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку, а саме з 10.07.2020 року.
		Зарахувати ОСОБА_13 у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції закону №838-VIII від 26.11.2015 року, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 05.10.2015 року до дня набрання вироком законної сили.
		ОСОБА_14 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.3 ст. 187, ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 342, ст. 395 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст. 146 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147 КК України у вигляді 14 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 153 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
		- за ч.3 ст. 187 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч.2 ст. 189 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 342 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі та звільнити його від покарання та його відбування в зв`язку із закінченням строків давності.
		- за ст. 395 КК України у вигляді 6 місяців арешту та звільнити його від покарання та його відбування в зв`язку із закінченням строків давності.
		На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_14 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку, а саме з 10.07.2020 року.
		Зарахувати ОСОБА_14 у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції закону №838-VIII від 26.11.2015 року, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 05.10.2015 року до дня набрання вироком законної сили.
		ОСОБА_15 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст. 146 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 28 та ч.2 ст. 147 КК України у вигляді 13 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 153 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
		- за ч.2 ст. 187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ч.2 ст. 189 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі;
		На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_15 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту оголошення вироку, а саме з 10.07.2020 року.
		Зарахувати ОСОБА_15 у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції закону №838-VIII від 26.11.2015 року, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 05.10.2015 року до дня набрання вироком законної сили.
		Частково скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2015 року, а саме з автомобіля BMW 320, АО 8277, ключів від транспортного засобу.
		Речові докази, а саме  змив із зовнішнього боку долонь ОСОБА_13 , змив з руля транспортного засобу BMW 320, НОМЕР_3 , змив з верхньої губи ОСОБА_13 , змив з внутрішньої сторони долонь ОСОБА_13 , 3 волоса з салону транспортного засобу BMW 320, АО 8277, зразок медичного бинта, 3 сліди пальців рук на 2 відрізках липкої стрічки зі скла передньої правої двері, 1 слід долоневої поверхні на 1 відрізку липкої стрічки з правої двері, гільза калібру 9 мм. «Сова П», куля, вилучена з колеса автомобіля «БМВ», гільзу від рушниці, фрагменти метала, фрагменти краски, металевий листок від воріт, уламки скла, пиж  знищити; пістолет ПМ-РФ калібру 9 мм. № НОМЕР_7 , порожній магазин, патрон 9 мм. «Сова П», формений одяг співробітника ГУМВС, а саме бушлат та кашкет  піддати спеціальній конфіскації; мобільний телефон «Nokia» з сім картою оператора «Лайф» № НОМЕР_8 , мобільний телефон «Самсунг G900H» з сім картою оператора «Лайф» № НОМЕР_9 , чоловічі труси ОСОБА_14 , мобільний телефон «Nokia 3250» з сім-карткою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_10 , чоловічі труси ОСОБА_13 , футболка з коротким рукавом ОСОБА_13 , чоловічі труси ОСОБА_15  конфіскувати; транспортний засіб BMW 320, АО 8277, ключ від транспортного засобу, колесо від автомобіля «БМВ» разом з диском  повернути власнику; пістолет ПМ-РТ 4373к, два магазини та 10 набоїв до нього  вважати повернутим.
		Стягнути зі ОСОБА_14 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 245 гривень 52 копійки.
		Стягнути зі ОСОБА_13 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1718 гривень 64 копійки.
		Звільнити ОСОБА_13 від судових витрат, пов`язаних із залученням експерта у сумі 5099 гривень 04 копійки за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після проголошення вручається сторонам та не пізніше наступного дня направляється потерпілим.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:          ОСОБА_1 
		 
		 
		Судді:                                     ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...