Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2436/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2020. Зареєстровано: 17.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" липня 2020 р.           Справа№ 910/2436/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Євсікова О.О.
		суддів:            Агрикової  О.В. 
		          Попікової О.В. 
		 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
		представників сторін:
		позивача:            Єлєнін С.М.,
		відповідача:       Кроллау О.В.,
		третьої особи:    Івашова Г.Л. ,
		прокуратури:    Жовтун Н.Б.,
		Київської міської ради: Івашова Г.Л.,
		розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
		на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст складено 12.06.2018)
		у справі № 910/2436/17 (суддя Літвінова М.Є.)
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП"
		до                    Комунального підприємства "Дирекція з будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва",
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
		відповідача: Київська міська державна адміністрація,
		про                    стягнення збитків у сумі 86.610.000,00 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" 15.02.2017 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва" про стягнення збитків в сумі 77.188.458,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок проведення будівельних робіт пошкоджено та приведено у непридатний для експлуатації стан майновий комплекс загальною площею 8442,7 (вісім тисяч чотириста сорок дав цілих і сім десятих) кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, та складається з такого майна:
		- ковальсько-термічний цех (літ ІІ (цифра)), площею 3807,30 кв. м; адміністративно-побутовий корпус (літ. І (цифра)), площею 2696,60 кв. м; центральний матеріальний склад (літ. 0 (цифра)), площею 1132,90 кв. м; арочний склад (літ. ІV (цифра)), площею 473,70 кв. м; приміщення складу (літ. ІІІ (цифра)), площею 332,20 кв. м - надалі «Об`єкт №1»;
		- 135/1000 (сто тридцять п`ять тисячних) частин майнового комплексу загальною площею 16694,60 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28 та складаються з: літери "И" - модельна дільниця цеху №19, загальною площею 129,80 кв. м; літери "П" - ремонтно-механічний цех, трансформаторна підстанція №1367, загальною площею 1174,20 кв. м; літери "С" - зарядна електрокарів та обдирочна дільниці, загальною площею 460,00 кв. м;  літери "Х" - склад оснастки інструментальної дільниці №15, загальною площею 26,5 кв. м; літери "Ч" - розподільчий пункт №318, загальною площею  88,4 кв. м; літери "Ч?" - виносні трансформатори ТП 1367, загальною площею 47,20 кв. м; літери "Ш" - стружка-дробилка, загальною площею 173,90 кв. м; літери "Щ" - будівля стендових випробувань дільниці 36а, загальною площею 51,10 кв. м; літери "Я'" - бетонно-розчинний вузол, загальною площею 98,8 кв. м. Загальна площа 135/1000 частин майнового комплексу становить - 2249,90 кв. м - надалі «Об`єкт № 2».
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з КП "ДБШТС м. Києва" на користь ТОВ "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" шкоду в розмірі 80.668.249,00 грн та судовий збір в сумі 223.535,15 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 залишено без змін.
		Верховний Суд (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду) постановою від 28.03.2018 у справі № 910/2436/17 скасував попередні судові рішення у даній справі та направив справу №910/2436/17 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/2436/17 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" шкоду в розмірі 80.668.249,00 грн та судовий збір в сумі 223.535,15 грн. В частині стягнення 5.941.751,00 грн шкоди відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мосту було пошкоджено та приведено у непридатний для нормальної експлуатації стан належний позивачу майновий комплекс площею 8.442,7 кв. м, розташований за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, чим завдано позивачу шкоду на загальну суму 80.668.249,00 грн.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 поновлено заступнику прокурора міста Києва пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/2436/17, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/2436/17, розгляд справи призначено на 15.01.2020.
		У судовому засіданні 15.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.02.2020.
		У судовому засіданні 05.02.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.02.2020.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу суддів від 19.02.2020 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Попікова О.В., у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/2436/17 до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.02.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги на 18.03.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 справу № 910/2436/17 знято з розгляду в судовому засіданні 18.03.2020; розгляд справи призначено на 09.04.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі № 910/2436/17 не відбудеться 09.04.2020; розгляд справи призначено на 07.05.2020. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 розгляд справи відкладений на 04.06.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у зв`язку з відпусткою колегії суддів розгляд справи відкладений на 02.07.2020.
		У судовому засіданні 02.07.2020 оголошено перерву до 08.07.2020.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
		- місцевий суд в порушення ст.ст. 86, 98, 104 ГПК України постановив рішення у справі лише на підставі суперечливого висновку експертизи та без урахування інших доказів у справі;
		- місцевий суд всупереч ст. 1166 ЦК України, ст. 86 ГПК України залишив поза увагою те, що позивач не довів у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення;
		- місцевий суд не звернув увагу на те, що висновок від 23.08.2016 щодо технічного стану майна, звіт від 10.05.2016 № 04/16-М13, рецензія на нього, висновок експертного дослідження від 20.10.2016 № 16034/16-42, які судовий експерт у висновку судової експертизи від 30.05.2017 № 4/04-2017 взяв за основу для визначення часу виникнення пошкоджень будівель і для встановлення причин пошкоджень будівель, не є висновками судової експертизи в розумінні ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», ст. ст. 41, 42 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, і ці обставини експертом всупереч вимогам Закону України «Про судову експертизу» не досліджувались, а відтак не мали покладатися в обґрунтування висновку судової експертизи від 30.05.2017 №4/04-2017; отже такий висновок судової експертизи мав бути оцінений місцевим судом на предмет відповідності його вимогам ст.ст. 3,7-1, п. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» щодо повноти дослідження, чого судом зроблено не було;
		- експерт не досліджував питання, наскільки нерухоме майно позивача зруйноване у відсотковому відношенні за період з 2015 року по 2017 рік; оскільки позивач набув у власність вказане майно лише у 2015 році, то, відповідно, і при нарахуванні збитків має враховуватися лише період руйнації майна з 2015 року, а не з часу початку будівництва у 2003 році;
		- всупереч ст. ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України місцевий суд залишив поза увагою те, що матеріали справи (зокрема, і висновок судової експертизи) свідчать, що причиною завдання шкоди позивачу є, серед іншого, існування млявоплинних процесів осідань ґрунтів, основ і фундаментів будівлі, які тривають досі;
		- місцевий суд не взяв до уваги того, що стягнення збитків відбудеться фактично за рахунок коштів та майна територіальної громади, що прямо стосується її майнових прав, та в порушення ч. 2 ст. 50 ГПК України не залучив до участі у справі Київську міську раду як орган, уповноважений представляти інтереси територіальної громади.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.
		У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та Київська міська рада підтримали апеляційну скаргу, виходячи із наведених у ній доводів, та просили задовольнити апеляційну скаргу.
		У судовому засіданні 02.07.2020 представники прокуратури, відповідача, третьої особи та Київської міської ради надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити  апеляційну скаргу.
		Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні  апеляційної скарги відмовити повністю.
		Також у судовому засіданні 02.07.2020 були дослідженні наявні в справі докази, після чого була оголошена перерва до 08.07.2020.
		У судовому засіданні 08.07.2020 представники сторін виступили в судових дебатах. Далі в судовому засіданні 08.07.2020 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
		Зважаючи на складність справи складання повного тексту постанови було відкладено на строк не більше 10 днів з урахуванням положень абз. 1 ч. 6 ст 233 ГПК України.
		 
		Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до розпорядження №2165 від 19.11.2003 Київської міської державної адміністрації "Про відновлення робіт з будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві для руху метрополітену та автотраспорту" Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва" виступає замовником за об`єктом "Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві".
		Рішенням №658/3234 від 07.07.2005 Київської міської ради "Про передачу земельних ділянок Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва" для будівництва 1-ї черги Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Київ від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі м. Києва був затверджений проект відведення земельних ділянок.
		 
		05.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених договором, продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) нерухомість: майновий комплекс, загальною площею 8442,7 (вісім тисяч чотириста сорок дав цілих і сім десятих) кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28.
		За цим договором відчужуються (позначення об`єктів наводяться так, як вказано в договорі):
		- ковальсько-термічний цех (літ ІІ (цифра)), площею 3807,30 кв. м; адміністративно-побутовий корпус (літ. І (цифра)), площею 2696,60 кв. м; центральний матеріальний склад (літ. 0 (цифра)), площею 1132,90 кв. м; арочний склад (літ. ІV (цифра)), площею 473,70 кв. м; приміщення складу (літ. ІІІ (цифра)), площею 332,20 кв. м - надалі «Об`єкт №1»;
		- 135/1000 (сто тридцять п`ять тисячних) частин майнового комплексу загальною площею 16694,60 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, та складаються з: літери "И" - модельна дільниця цеху №19, загальною площею 129,80 кв. м; літери "П" - ремонтно-механічний цех, трансформаторна підстанція №1367, загальною площею 1174,20 кв. м; літери "С" - зарядна електрокарів та обдирочна дільниці, загальною площею 460,00 кв. м;  літери "Х" - склад оснастки інструментальної дільниці №15, загальною площею 26,5 кв. м; літери "Ч" - розподільчий пункт №318, загальною площею  88,4 кв. м; літери "Ч?" - виносні трансформатори ТП 1367, загальною площею 47,20 кв. м; літери "Ш" - стружка-дробилка, загальною площею 173,90 кв. м; літери "Щ" - будівля стендових випробувань дільниці 36а, загальною площею 51,10 кв. м; літери "Я'" - бетонно-розчинний вузол, загальною площею 98,8 кв. м. Загальна площа 135/1000 частин майнового комплексу становить - 2249,90 кв. м - надалі «Об`єкт № 2».
		Відповідно до п. 1.3 договору купівлі-продажу від 05.11.2015 об`єкт №1 належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коросташ О.В. від 21.11.2007 за реєстровим номером 15484. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.11.2015 за №11903518, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 767699080000.
		Об`єкт №2 належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Л.А. від 15.04.2008 за реєстровим №2020. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.11.2015 за №11903894, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 767724480000.
		Згідно з п. 1.10 договору купівлі-продажу від 05.11.2015 сторони домовились, що продаж Об`єктів здійснюється за ціною 1.844.372,00 (один мільйон вісімсот сорок чотири тисячі триста сімдесят дві) гривні 00 копійок.
		При цьому в п. 4.1 вказано, що ціна продажу, зазначена в п. 1.10 цього договору, за твердженням сторін відповідає їх дійсним намірам.
		Згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу від 05.11.2015 цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та нотаріального посвідчення.
		Вказаний правочин був підписаний представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Н.М.К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Н.О. Мельником 05.11.2015 за №2223 (т. 1 а. с. 32, зворот).
		Предмети купівлі-продажу були передані продавцем та прийняті покупцем, про що контрагентами складений акт від 05.11.2015 приймання-передачі майна (т. 1 а. с. 33).
		На підставі зазначеного правочину 05.11.2015 здійснена державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" на майновий комплекс площею 8442,7 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, та на 135/1000 загальною площею 2249,90 кв. м у майновому комплексі загальною площею 16694,6 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи витяги №46975187 від 05.11.2015 та №46976953 від 05.11.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		Матеріалами справи підтверджується, що вказане вище майно розташоване за адресою: вул. Електриків, буд. 28, у Подільському районі м. Києва на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8 000 000 000:85:319:0054, 8 000 000 000:85:319:0046, 8 000 000 000:85:319:0047, які є предметами оренди за договорами оренди земельних ділянок від 10.02.2017, укладеними між Київською міською радою та ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП».
		До матеріалів справи долучені копії:
		- договору оренди земельної ділянки від 10.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 10.02.2017 за №80, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 10.02.2017 за № 80128920, згідно з яким позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:319:0046;
		- договору оренди земельної ділянки від 10.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 10.02.2017 за №81, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 10.02.2017 за №80129039, згідно з яким позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:319:0047;
		- договору оренди земельної ділянки від 10.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. 22.11.2007 за №82, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 10.02.2017 за № 30129297, згідно з яким позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:319:0054.
		Відповідно до пунктів 1.1 зазначених договорів оренди земельних ділянок від 10.02.2017 ці ділянки передані позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування.
		 
		За твердженнями позивача, внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва було спричинено пошкодження майнового комплексу загальною площею 8442,7 (вісім тисяч чотириста сорок дав цілих і сім десятих) кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, та складається з такого майна:
		- ковальсько-термічний цех (літ ІІ (цифра)), площею 3807,30 кв. м; адміністративно-побутовий корпус (літ. І (цифра)), площею 2696,60 кв. м; центральний матеріальний склад (літ. 0 (цифра)), площею 1132,90 кв. м; арочний склад (літ. ІV (цифра)), площею 473,70 кв. м; приміщення складу (літ. ІІІ (цифра)), площею 332,20 кв. м - надалі «Об`єкт №1»;
		- 135/1000 (сто тридцять п`ять тисячних) частин майнового комплексу загальною площею 16694,60 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, та складаються з: літери "И" - модельна дільниця цеху №19, загальною площею 129,80 кв. м; літери "П" - ремонтно-механічний цех, трансформаторна підстанція №1367, загальною площею 1174,20 кв. м; літери "С" - зарядна електрокарів та обдирочна дільниці, загальною площею 460,00 кв. м;  літери "Х" - склад оснастки інструментальної дільниці №15, загальною площею 26,5 кв. м; літери "Ч" - розподільчий пункт №318, загальною площею  88,4 кв. м; літери "Ч?" - виносні трансформатори ТП 1367, загальною площею 47,20 кв. м; літери "Ш" - стружка-дробилка, загальною площею 173,90 кв. м; літери "Щ" - будівля стендових випробувань дільниці 36а, загальною площею 51,10 кв. м; літери "Я'" - бетонно-розчинний вузол, загальною площею 98,8 кв. м. Загальна площа 135/1000 частин майнового комплексу становить 2249,90 кв. м - надалі «Об`єкт № 2», придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" на підставі договору купівлі продажу від 05.11.2015.
		Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)  про відшкодування збитків в розмірі 86.610.000,00 грн.
		 
		Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містить стаття 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати тільки за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, за якого протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. 
		При цьому відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.
		Враховуючи наведені положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивач мав довести, зокрема, протиправність поведінки Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва", наявність заподіяної діями відповідача шкоди, причинний зв`язок між ними. 
		 
		На підтвердження пошкодження належних позивачу об`єктів нерухомого майна внаслідок здійснення будівельних робіт зі зведення  Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва та розміру завданих збитків позивач надав до матеріалів справи висновок від 23.08.2016 про технічний стан будівель за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28 (літ. "0", літ "ІІ", літ "ІІІ", літ "П", літ "И"), складений Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій ДП "НДІБК", звіт №04/16-М13 від 10.05.2016 про незалежну оцінку нежитлових приміщень, а саме: ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра)), площею 3807,30 кв. м; центрального матеріального складу (літ. 0 (цифра)), площею 1132,90 кв. м; приміщення складу (літ. ІІІ (цифра)), площею 332,20 кв. м; модельної дільниці цеху №19 (літера "И"), площею 129,80 кв. м; ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367 (літера "П"), площею 1174,20 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28, складений Приватним підприємством "ТА-Експерт-Сервіс" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16961/14 від 29.09.2014), рецензію на звіт №04/16-М13 від 10.05.2016, складену Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів".
		Зі змісту вказаних документів вбачається, що технічний стан будівель ковальсько-термічного цеху площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу площею 1132,90 кв. м, приміщення складу площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19 площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367 площею 1174,20 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28, є аварійним, а загальна його ринкова вартість становить 77.188.458,00 грн.
		Ухвалою місцевого суду від 31.03.2017 у справі була призначена судова експертиза.
		На вирішення судового експерта були поставлені такі запитання (з урахуванням ухвали від 15.05.2017 про виправлення описок щодо переліку об`єктів дослідження, т. 1 а. с. 288-290):
		- які пошкодження має об`єкт, розташований за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху, (літ. ІІ (цифра), площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу, (літ. 0 (цифра), площею 1132,90 кв. м, приміщення складу, (літ. ІІІ (цифра), площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера "И", площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера "П", площею 1174,20 кв. м?;
		- в який період часу виникли вказані пошкодження?;
		- чи виникли пошкодження об`єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. 0 (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера "И" площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера "П" площею 1174,20 кв. м, внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва?;
		- чи з інших підстав (визначити з яких), відповідь на питання визначити загалом та окремо за кожним з пошкоджень?;
		- якщо пошкодження об`єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. 0 (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м., модельної дільниці цеху №19, літера "И" площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера "П" площею 1174,20 кв. м, виникли внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва, то який розмір збитків було завдано Товариству з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРСТРОЙ ГРУП " внаслідок зазначених пошкоджень?;
		- яка вартість об`єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера "И" площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера "П" площею 1174,20 кв. м?
		Проведення судової експертизи доручено Галієвій (Непоп) Олені Мансурівні (Київська область, с. Хотянівка, Вишгородський район, вул. Лісова, буд. 10 В, свідоцтво №1738 від 31.07.2015р.).
		За наслідками проведення судової експертизи судовим експертом Галієвою (Непоп) Оленою Мансурівною складений висновок №4/04-2017 від 30.05.2017. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		У постанові від 28.03.2018, передаючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, зокрема, таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 ЦК України. 
		Всупереч вказаним вимогам, судами попередніх інстанцій не досліджувалась наявність протиправної поведінки відповідача як однієї з чотирьох обов`язкових складових для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди. Судами попередніх інстанцій не встановлено у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на нього обов`язку відшкодувати шкоду, і зокрема того, в чому полягала протиправна поведінка відповідача.
		Окрім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, наскільки розумно та справедливо, відповідно до приписів пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, відшкодовувати із місцевого бюджету збитки, шкоду в розмірі 86 610 000 грн. за майно, придбане в 2015 році за 1 844 372 грн.
		Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експерт зобов`язаний самостійно встановлювати обставини щодо причинного зв`язку між діями відповідача і завданою шкодою.
		Суди не врахували, що судовий експерт у висновку вказав на те, що причиною завдання шкоди є також існування млявоплинних процесів осідань ґрунтів, основ і фундаментів будівлі, які продовжуються, оскільки у висновку експертизи не відображено, що судовий експерт робив з цього приводу дослідження, не вказав, в якій мірі це вплинуло на руйнування будівель і не встановив, у якому співвідношення з огляду на плавучість ґрунтів наявна вина відповідача у заподіяній шкоді.
		Беручи до уваги як належний доказ висновок експертизи про причини і розмір шкоди, в якому застосовано Методику для визначення розміру шкоди за відновлювальним ремонтом і ринковою вартістю будівель, суди не звернули увагу на договори оренди земельних ділянок від 10.02.2017, укладені між позивачем та Київською міською радою, згідно яких земельні ділянки, що стосуються предмету спору, передані позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, а відтак не з`ясували, чи спірні будівлі підлягають у зв`язку із цим знесенню і в залежності від встановлених обставин не з`ясували правильність визначення розміру шкоди за відновлювальним ремонтом і ринковою вартістю будівель. 
		Всупереч вимогам закону, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що    висновок від 23.08.2016 щодо технічного стану майна, звіт № 04/16-М13 від 10.05.2016, рецензія на нього, висновок експертного дослідження від 20.10.2016 № 16034/16-42, які судовий експерт у висновку судової експертизи від 30.05.2017 № 4/04-2017 взяв за основу для визначення часу виникнення пошкоджень будівель і для встановлення причин пошкоджень будівель, не є висновками судової експертизи в розумінні статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу", статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, і ці обставини експертом, всупереч вимогам Закону України "Про судову експертизу", не досліджувались, а відтак не мали покладатися в обґрунтування висновку судової експертизи № 4/04-2017 від 30.05.2017, а такий висновок мав судами оцінюватися на предмет відповідності його вимогам статей 3, 7-1, пункту 1 статті 12 Закону України "Про судову експертизу" щодо повноти дослідження.
		Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		У постанові від 28.03.2018 Верховний Суд також узагальнено вказав на необхідність дослідження низки питань, зокрема:
		1) дослідити обставини щодо зазначення експертом того, що причиною завдання шкоди є також існування млявоплинних процесів осідань ґрунтів, основ і фундаментів будівлі, які продовжуються, в якій мірі це вплинуло на руйнування будівель, і встановити, в якому співвідношення з огляду на плавучість ґрунтів наявна вина відповідача в заподіяній шкоді,
		2) з`ясувати, чи спірні будівлі підлягають знесенню, і в залежності від встановлених обставин з`ясувати правильність визначення розміру шкоди за відновлювальним ремонтом і ринковою вартістю будівель,
		3) дослідити наявність протиправної поведінки відповідача як однієї з чотирьох обов`язкових складових для застосування такого виду цивільної відповідальності як відшкодування шкоди,
		4) встановити, чи позовні вимоги є розумними та справедливими з огляду на співвідношення вартості будівель при їх придбанні позивачем в листопаді 2015 та розміру заявлених позовних вимог.
		 
		Переглядаючи рішення Господарського суду міста Києва суд бере до уваги таке.
		За наслідками проведення судової експертизи експертом встановлено, що об`єкт, розташований за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з  ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра)) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. 0 (цифра)) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра)) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера "И" площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера "П" площею 1174,20 кв. м має пошкодження, деформації та руйнування, а саме:
		- ковальсько-термічного цеху: вертикальних та горизонтальних деформацій елементів залізобетонного каркасу в бік вулиці. Тріщини силового і деформаційного характеру, а також наднормативний крен колон в центральній частині прогону будівлі; відрив захисного шару на глибину 10-15 мм, оголення арматури і наскрізні тріщини на значній площі поверхні зовнішніх навісних пален  з обох боків повздовжніх фасадів, ребрах плит, опорних ділянках колон, численні знаки постійного замокання та, як наслідок - корозія металевих закладних елементів кріплення стінових панелей з тенденцією до руйнування; порушення цілісності замонолічування стиків між конструкціями каркасу будівлі та відсутність заповнення стиків; оголення арматури, що виникає внаслідок надмірного тріщиноутворення в бетонних конструкціях, що спричиняє накопичення конденсату та, з часом, призводить до утворення корозії. Арматура внаслідок корозійного пошкодження втрачає площу перерізу, що впливає на несучу спроможність конструкцій. Внаслідок корозії металу руйнуванню піддається матеріал стінового огородження, деструкції цегляного заповнення стінового огородження між навісними панелями, по всій площі, у вигляді розшарування матеріалу цегли на глибину  до 30 мм; відрив цегляної торцевої стіни від несучого каркасу, яка відхилилася від вертикалі та внаслідок деформації цегляне мурування частково обвалилося, що в подальшому може призвести до руйнування всій конструкції; значної шаруватої корозії на металевих закладних елементах анкерування кладки до конструкцій залізобетонного каркасу; тріщиноутворення бетонного вимощення вздовж стін фасаду будівлі, що, в свою чергу сприяє потраплянню вологи і зволоженню ґрунтів основи; тріщиноутворення в кутових зонах дверних і віконних прорізів, в зонах перетину перегородок і несучих елементів каркасу;
		- центрального матеріального складу (літ. 0 (цифра) площею 1.132,90 кв. м: порушення цілісності поверхні матеріалів кладки цегляних стін з розпушенням цегли та вимиванням розчину із швів, руйнування штукатурного шару, понаднормативні прогини і нахили конструкцій; порушення системи водовідведення руйнування труб, захисних металевих елементів конструкцій; тріщиноутворення бетонного вимощення вздовж стін фасаду будівлі з викришуванням асфальтобетону та збільшення ширини розкриття тріщин між цегляними стінами та поверхнею землі, що в свою чергу, сприяє потраплянню вологи і зволоженню ґрунтів основи; наскрізні тріщини в слабких місцях цегляного мурування - в надвіконних та підвіконних зонах з шириною розкриття до 1-1,5 мм. Вертикальні тріщини по периметру стін з шириною розкритім до 1 мм.; провисання цегляного мурування через відсутність перемички дверного прорізу у поперековій стіні сходової клітки; відшарування штукатурки з фарбуванням стін і перегородок випадінням розчину мурування;
		- модельної дільниці цеху № 19, літера "И" площею 129,8: вимощення навколо будівлі зруйноване повністю; покриття покрівлі відсутнє; наскрізна тріщина деформаційного характеру на поверхні стіни, в місці зміни висоти конструкції даху; штукатурний шар з зовнішньої поверхні несучих стін майже повністю відшарувався; дошки підшивки стелі та дерев`яні конструкції даху, внаслідок відсутності покрівлі деформовані. Бетонні підлоги пошкоджені; віконні та дверні блоки частково відсутні;
		- приміщення складу (літ. III (цифра) площею 332,20 кв. м.: тріщиноутворення бетонного вимощення вздовж стін фасаду будівлі з викришуванням асфальтобетону та збільшення ширини розкриття тріщин між цегляними стінами та поверхнею землі, що в свою чергу сприяє попаданню вологи і зволоженню грунтів основи; наскрізні тріщини деформаційного характеру з розривом цеглин, розташовані на слабких місцях цегляного  мурування - в надвіконних та підвіконних зонах з шириною розкриття до 1-1,5 мм.; осипання личкувальної плитки опорядження цоколя і пошкодження цегляної кладки стін на оголеній ділянці з викришуванням цегли на глибину до 20 мм внаслідок систематичних замокань через порушення системи водовідведення; послаблення цегляного мурування торцевої стіни внаслідок розморожування при систематичному замоканні; відшарування фарбувального шару та випадання матеріалу замонолічення швів плит перекриття другого поверху внаслідок постійного зволоження, що спричиняє накопичення конденсату та, з часом, приводить до утворення корозії. Арматура внаслідок корозійного пошкодження втрачає площу перерізу, що впливає на несучу спроможність несучих конструкцій в цілому; розшарування верхньої частини цегляної кладки торцевої стіни внаслідок  розморожування при систематичному замоканні; незадовільний стан цегляної кладки;
		- ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції № 1367, літера "П" площею 1.174,20 кв. м: вимощення навколо будівлі зруйноване повністю, що, в свою чергу сприяє потраплянню вологи і зволоженню ґрунтів основи; висоли на поверхні цегляної кладки та ознаки постійного зволоження конструкцій з численними нашаруваннями глибоких утворень;  тріщин деформаційного характеру на поверхні стін в зоні надвіконних та підвіконних прорізів; руйнування дверних і віконних перемичок з викришування; осипання захисного шару бетону залізобетонних перемичок арматурних стрижнів, що мають ознаки корозійних пошкоджень; масового вивітрювання розчину з швів мурування на ділянках стін, що примикають до покрівлі, з послабленням кладки стін та розшаруванням матеріалу цегли; масових локальних тріщин на ділянках зовнішніх стін, що примикають до покрівлі, а також в цокольній частині; руйнації верхівок цегляних брандмауерів, що ділять будівлю на окремі блоки; руйнації стін з боку трансформаторної; значна корозія несучих металевих елементів - балок та ферм перекриття. Понаднормативний прогин окремих металевих балок; наскрізні вертикальні тріщини в муруванні стін та перегородок.
		Судовий експерт наголосив на відсутності відповідної методики, з огляду на що не вбачається за можливе визначити час пошкоджень та деформацій будівель, розташованих у місті Києві по вул. Електриків, 28. 
		У висновку №4/04-2017 від 30.05.2017 судовим експертом встановлено, що пошкодження та деформації будівель, розташованих по вул. Електриків, 28, в місті Києві: ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра)) площею 3807,30 кв. м; центрального матеріального складу  (літ. 0 (цифра)) площею 1132,90 кв. м; приміщення складу (літ. III (цифра)) площею 332,20 кв. м; модельної дільниці цеху № 19, літера "И" площею 129,8 кв. м; ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції № 1367, літера "П" площею 1174.20 кв. м., перелічені у дослідженні з першого питання в дослідницькій частині висновку, виникли внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва.
		Судовий експерт зазначив, що розмір майнової шкоди, спричиненої приведенням об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера "И" площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера "П" площею 1174,20 кв. м,  до аварійного стану внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва, складає 86.610.000,00 грн. 
		Судовий експерт також відзначив, що ринкова вартість вказаного вище об`єкта станом на момент проведення експертизи за умов його задовільного стану складає 80.668.249,00 грн., в тому числі ПДВ 13.444.708,00 грн.
		 
		Ухвалою від 26.06.2017 було викликано у судове засідання судового експерта для надання пояснень стосовно таких питань (за текстом ухвали): чи можливо визначити час виникнення пошкоджень та деформацій будівель, розташованих по вул. Електриків, 28, в м. Києві, у зв`язку із тим, що відсутні методики, які забезпечують можливість визначити час виникнення пошкоджень та деформацій будівель за результатами натурного огляду? Якщо можливо, то на підставі чого? В який період часу виникли пошкодження та деформації будівель, розташованих по вул. Електриків, 28, в м. Києві, що зазначені в п. 1 розділу "Висновки" висновку №4/04-2017 від 30.05.2017? Як пояснити, що стан будівель на квітень 2016 року був віднесений до "задовільного", а за станом на серпень 2016 року визначений як "не придатний для нормальної експлуатації", або як "аварійний"? Чи стало будівництво Подільського мостового переходу основною підставою руйнування будівель, розташованих по вул. Електриків, 28, в м. Києві? Чим можна пояснити ті обставини, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим номером 2223 від 05.11.2015, технічний стан об`єктів, розташованих по вул. Електриків, 28, в м. Києві станом на листопад 2015 року "забезпечував його цільове використання", згідно Висновку складеному експертом Жарко Л.О (кваліф. Серт. Мінрегіону АЕ №003483) станом на квітень 2016 року - технічний стан будівель було віднесено до "задовільного", а згідно Експертного висновку ДП "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій" на серпень 2016 року визначено як "непридатний для нормальної експлуатації", або як "аварійний"? Як можна пояснити, що технічний стан об`єктів, розташованих по вул. Електриків, 28, в м. Києві став погіршуватися в 2006-2007, але до квітня 2016 року - технічний стан даних будівель було віднесено до "задовільного"? У висновку експерта №4/04-2017 від 30.05.2017 зазначається, що пошкодження внаслідок будівництва є значно більш об`ємними та глобальними ніж пошкодження, які виникають внаслідок природного зносу. Який природний знос мається на увазі?
		У матеріалах справи наявна відповідь судового експерта Галієвої Олени Мансурівни на виконання ували суду від 26.06.2017.
		Зокрема, судовий експерт надав пояснення стосовно того, що  майновий комплекс, який є об`єктом дослідження, - будівлі ковальського цеху (літ. II (цифра), матеріального складу (літ. 0 (цифра), складу  (літ. III (цифра), модельної дільниці цеху № 19 літера "И", ремонтно-механічного цеху, (літ. "П") є частиною колишнього підприємства "Ремдизель". На території підприємства були розташовані і інші будівлі. Тобто, під час будівництва на ділянці, яка проходить крізь територію підприємства "Ремдизель", частина будівель потрапила під опори моста, частина будівель, що була розташована в безпосередньої близькості до будівельного майданчику, зазнавала ушкоджень внаслідок руху важкої будівельної техніки, проведення будівельних робіт зі спорудження бетонних конструкцій та перекладення інженерних комунікацій. Відповідно до висновку Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій ДП "НДІБК" станом на лютий 2016 року співробітниками Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій ДП "НДІБК"  в період з 2006-2016 років періодично виконувалися роботи з обстеження технічного стану конструкцій комплексу будівель колишнього підприємства "Ремдизель". Протягом цих років були складені висновки: про вібраційні навантаження від будівельної техніки на конструкції будівель (2006 рік); про непридатний до експлуатації технічний стан будівель під літ. Д, К, Л, К, І, Н (2010 рік); про аварійний технічний стан будівлі літ. "Р", комплексу механічної дільниці № 36 з трансформаторною підстанцією №527 під літ. "Ж" (2011 рік.); про аварійний технічний стан адміністративно-побутового корпусу під літ. "І" (2012 рік); про аварійний технічний стан будівель літ. "О", літ "II", літ "III", Літ. "П", літ "И" (2016 рік).
		Тобто, аналіз даних попередніх досліджень свідчить, що загальний стан будівель до 2008 року був задовільним. Проте розпочате будівництво Подільського мостового переходу значно вплинуло на технічний стан будівель, який з часом почав погіршуватися. Даному факту сприяв і термін експлуатації будівель, і складні інженерно-геологічні умови майданчику забудови. Отже, зважаючи на багаторічні спостереження, проведені Державним науково-дослідним  інститутом будівельних конструкцій ДП "НДІБК", які були зафіксовані у відповідних висновках про погіршення технічного стану будівель, розташованих в зоні будівництва, погіршення технічного стану будівель відбувалось протягом часу та залежало від місця проведення робіт. Тобто погіршення технічного стану відбувалось спочатку будівель, які безпосередньо потрапили в зону будівельних робіт, а потім будівель, які були розташовані на деякий відстані. 
		Експерт звернув увагу на те, що об`єкти дослідження є найбільш віддаленими, на цій ділянці, від місця проведення будівельних робіт. Бетонні фундаменти опор моста, рух важкої техніки та перекладення інженерних комунікацій на глибині 4-5м відкритим способом спричинили додаткове навантаження на слабкі водонасичені ґрунти цієї ділянки будівництва. Розпочаті процеси просідання слабких ґрунтів неможливо одномоментно зупинити перервою будівельних робіт. Додаткові навантаження на слабкі ґрунти, які виникли внаслідок будівельних робіт, спричинили додаткові осадочні процеси ґрунтів.  Експертом вказано, що зважаючи на середній термін осадочних процесів в будівлях, який становить близько двох років, за умов відсутності додаткових навантажень, призупинення будівельних робіт в 2014 році ніяким чином не могло зупинити процеси осідання ґрунтів ділянки, які є основою існуючих фундаментів протягом щонайменше двох років.
		Експерт наголосив, що з огляду на місце розташування будівель, які є найбільш відділеними на цій ділянці від місця проведення будівельних робіт, погіршення технічного стану існуючих будівель (об`єктів дослідження) відбулось протягом саме 2016 року. Фактично будівництво Подільського мостового переходу є основною причиною руйнування будівель, розташованих на вул. Електриків, 28.
		Експерт також пояснив, що проведення будівельних робіт з будівництва моста, пов`язаних з динамічними навантаженнями, як то рух важкої техніки, спорудження бетонних опор, перенесення інженерних комунікацій на глибині 4-5 м відкритим способом призвело до нерівномірного осідання слабких водонасичених грунтів основ будівель, що у свою чергу викликало інтенсивне тріщиноутворення та деформації несучих елементів будівель. 
		Судовий експерт також наголосив, що  час виникнення деформацій визначався виключно за документальними даними та шляхом  співставлення зафіксованих пошкоджень з наявними на момент проведення експертизи. Пошкодження та деформації, які безпосередньо впливають на технічний стан будівель та споруд, обов`язково містяться в документах, які фіксують технічний стан на момент його визначення. В даному випадку час виникнення пошкоджень визначався як період між документами, які фіксують зміну технічного стану, або виявлення нових (прогрес існуючих) пошкоджень (висновок, складений Експертом Жарко Л.О. станом на квітень 2016 року, та висновок Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій ДП "НДІБК", складений станом на серпень 2016 року).
		При цьому судовий експерт зауважив, що технічний стан будівель, розташованих на ділянці підприємства "Ремдизель", відповідно до висновків ДП НДІБК почав погіршуватися у 2008 році. Погіршення спостерігалось не на  всіх будівлях одразу, а спочатку на тих, які були розташовані в безпосередній  близькості до зони будівельних робіт, а з часом на тих будівлях, які розташовані подалі. Це можливо пояснити тим, що додаткові навантаження на ґрунти, пов`язані з будівництвом, проявляються спочатку в місці прикладення цих зусиль, а з часом, коли відбувається накопичення критичних навантажень - на деякій відстані від місця їх виникнення. До квітня 2016 року додаткові навантаження від осадочних процесів, що виникли в ґрунтах ділянки в результаті проведення будівельних робіт, не перевищили несучу здатність існуючих будівель майнового комплексу. Значне погіршення технічного стану протягом квітня - серпня 2016 року пояснюється саме моментом перевищення додаткових навантажень від будівництва несучої здатності будівель майнового комплексу. Протягом цього часу процес набування критичної маси додаткових навантажень, пов`язаних з будівництвом, яка накопичувалася починаючи з 2008 року до квітня 2016 року, а з серпня 2016 року перевищила несучу здатність будівель, що найдальше розташовані від зони будівельних робіт, у свою чергу і спричинив погіршення технічного стану. Зміну технічного стану будівель майнового комплексу із задовільного - станом на квітень 2016 року - до непридатного для експлуатації (аварійного) - станом на серпень 2016 року можливо поясняти накопиченням критичної маси додаткових навантажень, котрі виникли внаслідок будівництва Подільського мостового переходу, які перевищили несучу здатність будівель майнового комплексу, що є об`єктами дослідження. При цьому експерт звернув увагу на те, що саме ці будівлі є найбільш віддаленими від зони будівництва. Інші будівлі, які також були розташовані на території підприємства "Ремдизель", перейшли до аварійного технічного стану значно раніше, оскільки вони були розташовані в безпосередній близькості до зони будівництва.
		З метою встановлення обставин, зазначених у постанові Верховного Суду від 28.03.2018, місцевий суд ухвалою від 24.05.2018 викликав у судове засідання судового експерта для надання пояснень стосовно таких питань:  Наскільки існування млявоплинних процесів осідання ґрунтів основ і фундаментів будівлі, які продовжуються, є причиною завдання шкоди будівлям, і в якому співвідношенні з огляду на плавучість ґрунтів наявна вина відповідача в заподіяній шкоді? Чи впливає, згідно Методики для визначення розміру шкоди за відновлювальним ремонтом і ринковою вартістю будівель, на правильність визначення розміру шкоди за відновлювальним ремонтом і ринковою вартістю будівель те, що відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 10.02.2017, укладених між позивачем та Київською міською радою, земельні ділянки, що стосуються предмету спору, передані позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, якщо руйнування спірних будівель сталася до того, як такий договір оренди був укладений? Чи впливає на визначення розміру шкоди за відновлювальним ремонтом і ринковою вартістю будівель можливе знесення спірних будівель у зв`язку з укладенням вказаного договору оренди землі, якщо руйнування спірних будівель сталася до того, як такий договір оренди був укладений? Чим керувався судовий експерт, коли використав і взяв за основу для визначення у висновку судової експертизи від 30.05.2017 № 4/04-2017 часу виникнення пошкоджень будівель і для встановлення причин пошкоджень будівель такі письмові документи: висновок від 23.08.2016 щодо технічного стану майна, звіт № 04/16-М13 від 10.05.2016, рецензія на нього, висновок експертного дослідження від 20.10.2016 № 16034/16-42, які не є висновками судової експертизи в розумінні статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу", статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017? Чи володіє судовий експерт Галієва (Непоп) Олена Мансурівна спеціальними знаннями в галузі дослідження стану ґрунтів на предмет їх слабкості, плинності а, відповідно, і права на проведення судової експертизи в даній галузі? До якого класу та виду експертиз відноситься дослідження з даного питання?
		У судовому засіданні місцевого суду 06.06.2018 судовий експерт Галієва Олена Мансурівна надала відповіді на запитання суду.
		Так, судовий експерт наголосив, що причинами пошкоджень та деформацій будівель майнового комплексу у висновку №4/04-2017 були визначені додаткові динамічні та інші навантаження, які виникли внаслідок: влаштування глибоких котлованів; руху важкої будівельної техніки; складування габаритних важких конструкцій в безпосередній близькості до будівель; перекладання інженерних комунікацій, що виконувалися відкритим способом на відстані від 2 м до 5 м від фундаментів існуючих будівель на майданчику забудови, який характеризується слабкими водонасиченими ґрунтами з існуючими незатухаючими млявоплинними процесами осідань, котрим  притаманні сезонні коливання підйому рівня ґрунтових вод. 
		Тобто, аварійний стан будівель майнового комплексу був спричинений саме будівельними роботи на майданчику забудови зі слабкими водонасиченими ґрунтами, яким притаманні млявоплинні процеси осідань в періоди сезонних коливань ґрунтових вод.
		При цьому основними вимогами для початку проектування об`єкта будівництва є проведення інженерно-геологічного вишукування та підготовки майданчику будівництва. Особливості ґрунтів обов`язково враховуються при наступному проектуванні та будівництві, оскільки від цього безпосередньо залежить стійкість та міцність майбутньої споруди та існуючих будівель. У випадку наявності слабких ґрунтів - тих, що можуть не витримати навантаження від майбутнього будівництва, проектом обов`язково передбачаються стабілізаційні заходи для запобігання можливості майбутніх руйнувань існуючого оточення та посилення конструкцій об`єкта будівництва. 
		Отже, при проведенні будівельних робіт зі зведення мостового переходу для запобігання руйнування існуючих будівель майнового комплексу проектом повинні були передбачатися відповідні стабілізаційні заходи.
		Разом з тим експерт зазначив, що при проведенні натурних оглядів об`єкта дослідження - будівель майнового комплексу по вул. Електриків, 28, наявність будь-яких результатів стабілізаційних заходів з запобігання руйнування та пошкодження існуючих будівель у вигляді підсилення конструкцій виявлено не було. Зважаючи на те, що територія забудови розташовується на слабких водонасичених фунтах (заплава річки Дніпро), а також на наявність багаторічних технічних досліджень та інженерно-геологічних вишукувань території заводу "Ремдизель" НДШК - єдиної профільної державної науково-дослідної установи, яка проводить науково-технічний супровід об`єктів будівництва, можливо стверджувати, що дані про слабкі ґрунти даного майданчику забудови на початок зведенні мостового переходу були відомі.
		Експерт наголосив, що зважаючи на стрімкість виникнення пошкоджень, які призвели до аварійного стану будівель (майже за півроку), експерт зробив висновок про те, що саме будівництво (динамічні навантаження від важкої техніки та перекладання інженерних комунікацій) спричинило активні процеси осідання ґрунтів.
		На підставі викладеного місцевий суд дійшов висновку, що причиною завдання шкоди є проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва, в тому числі протиправна поведінка щодо невжиття відповідних стабілізаційних заходів як одна з чотирьох обов`язкових складових для застосування такого виду цивільної відповідальності як відшкодування шкоди, що, у свою чергу, призвело до активних процесів осідання ґрунтів та, як наслідок, пошкодження будівель майнового комплексу позивача.
		Експерт також вказав, що розмір майнової шкоди визначається як вартість відновлення об`єкта до попереднього стану, тобто проведення ремонтних робіт. Тому цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовано об`єкта нерухомості, в будь-якому випадку не має значення.
		Методики з визначення розміру майнової шкоди за ринковою вартістю внаслідок будь-яких подій відсутні.
		При цьому, як зазначив експерт, аварійний стан об`єкта дослідження (будівель майнового комплексу), який фактично знецінив об`єкт, оскільки для його подальшої експлуатації необхідно проводити повний капітальний ремонт з підсиленням всіх несучих конструкцій, був зафіксований до моменту укладення нового договору оренди земельної ділянки. Зважаючи на те, що прямими збитками відповідно до Національного стандарту № 1 є відшкодування ринкової вартості об`єкта оцінки, тобто вартості, без врахування аварійності будівель, змінення цільового призначення земельної ділянки з розташованими на ній аварійними будівлями не буде впливати на ринкову вартість всього об`єкта без врахування аварійного стану. Окрім цього, неможливо визначити матеріальну шкоду з урахуванням майбутніх змін цільового призначення об`єкта дослідження.
		Також експерт вказав, що відшкодування шкоди можливе двома способами: наданням речі того ж роду і якості, або полагодження пошкодженої речі. При цьому необхідно враховувати можливість відшкодування в натурі. В даному випадку відшкодування в натурі об`єкта нерухомості неможливе з об`єктивних причин. Вартість відновлення об`єкта до попереднього стану як вартість ремонтно-будівельних робіт була визначена як вартість матеріальної шкоди з урахуванням цільового призначення земельної ділянки на момент виникнення аварійності будівель. Ринкова (дійсна) вартість об`єкта визначена без урахування аварійного стану.
		Окрім цього, неможливо визначити матеріальну шкоду з урахуванням майбутніх змін цільового призначення об`єкта дослідження та рішень суб`єкта господарювання у зв`язку з неможливістю експлуатації об`єкта за його цільовим призначенням.
		Використання висновків сертифікованого Мінрегіоном України експерта та єдиного державного профільного НДІБК, складених за різні проміжки часу при складанні висновку №4/04-2017, експерт мотивував тим, що час будівництва, час виникнення деформацій та пошкоджень, тобто досліджень, які стосуються визначення часового періоду, за результатами натурних оглядів, провести не можливо з об`єктивних причин.
		У зв`язку із наведеним, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтоване та правомірне використання судовим експертом висновку від 23.08.2016 щодо технічного стану майна, звіту №04/16-М13 від 10.05.2016, рецензії на нього, висновку експертного дослідження від 20.10.2016 № 16034/16-42 під час проведення досліджень та складання висновку № 4/04-2017.
		Щодо наявності спеціальних знань в галузі дослідження стану ґрунтів на предмет їх слабкості, плинності та, відповідно, і права на проведення судової експертизи в даній галузі, а також до якого класу та виду експертиз відноситься дослідження з даного питання, експерт зазначив таке. 
		Відповідно до п. 1 розділу IV Положення для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта працівники НДІСЕ та фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, повинні мати відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти підготовку (стажування), знати теоретичні, організаційні і процесуальні питання судової експертизи та методичні положення і практику їх застосування за відповідною експертною спеціальністю.
		Рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31.07.2015   Галієвій (Непоп) Олені Мансурівні було присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи за спеціальностями 10.6 - "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів", 10.7 - "Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками", 10.10 - "Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд" та видано відповідне Свідоцтво № 1738 та була внесена до Державного реєстру судових експертів у відповідності до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу".
		Перелік видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта, передбачений додатком 6 до Положення.
		Зокрема, вид інженерно-технічної експертизи з індексом 10 включає лише один підвид будівельно-технічної експертизи за індексом експертної спеціальності 10.6 - "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів". Інших підвидів будівельно-технічної експертизи не передбачається.
		Основними видами (підвидами) експертизи відповідно до п. 1.2.2 Інструкції є: інженерно-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою.
		Класифікація судової експертизи, а відповідно і класи судової експертизи нормативними документами, що регламентують судово-експертну діяльність, не передбачена.
		Згідно зі ст. 16 Закону України "Про судову експертизу" метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз і/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас.
		Отже, кваліфікація судового експерта та кваліфікаційний клас присвоюються працівниками державних спеціалізованих, що є оцінкою рівня спеціальних знань та відповідності займаній посаді.
		Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку, що у судового експерта Галієвої (Непоп) Олени Мансурівни наявні спеціальні знання в галузі дослідження стану ґрунтів на предмет їх слабкості, плинності та, відповідно, і право на проведення судової експертизи у даній галузі.   
		 
		На підставі викладеного місцевий суд дійшов висновку, що причиною завдання шкоди є проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва, в тому числі протиправна поведінка щодо невжиття відповідачем відповідних стабілізаційних заходів як одна з чотирьох обов`язкових складових для застосування такого виду цивільної відповідальності як відшкодування шкоди, що, у свою чергу, призвело до активних процесів осідання ґрунтів і, як наслідок, пошкодження будівель майнового комплексу позивача. 
		При цьому місцевий суд також відзначив, що пошкодження, які фактично привели до завдання власнику майнового комплексу матеріальної шкоди, виникли у 2016 році, тобто, вже після набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" майнових прав на вказані вище об`єкти нерухомого майна. Означене, за висновком місцевого суду, свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку як однієї з обов`язкових складових відшкодування шкоди. 
		Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов висновку про доведеність наявності всіх складових вчинення відповідачем цивільного правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача та вини останнього.
		Оскільки у даному випадку стягнення з відповідача шкоди у розмірі, що фактично перевищує ринкову вартість майна, суперечить засадам справедливості та розумності, місцевий суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" до Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва" про стягнення збитків, а саме на суму 80.668.249,00 грн.
		 
		Колегія суддів відзначає, що в основу оскарженого рішення місцевий суд поклав висновок судової експертизи від 30.05.2017, проведеної в межах розгляду цієї справи, та пояснення експерта.
		Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта це - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.
		За змістом ст. ст. 7, 8 Закону України «Про судову експертизу», положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, експерт зобов`язаний самостійно встановлювати обставини щодо причинного зв`язку між діями відповідача і завданою шкодою.
		Як зазначив експерт у висновку, за результатами натурного огляду визначити час виникнення пошкоджень та деформації будівель не виявляється за можливе.
		Експерт у висновку (описова частина) також зазначив, що вся сукупність причин, які викликають зниження несучої спроможності будівель, поділяється на дві групи: внутрішнього характеру (якість проектування, виготовлення та монтажу, фізико-хімічні процеси, що протікають в матеріалах, навантаження і процеси, що утворюються при експлуатації) та зовнішнього характеру: кліматичний вплив (температура, вологість, сонячна радіація), фактори навколишнього середовища (вітер, пил, біологічні фактори), а також умови експлуатації (сторонній динамічні та статичні впливи, зростання штатних навантажень, зміна конструктивних схем розподілу навантажень) (аркуш 29 описової частини експертизи).
		Також у описовій частині висновку зазначено, що на експлуатацію характеристики несучих конструкцій будівель негативно впливають існуючі незатухаючі млявоплинні процеси осідань та водонасичених ґрунтів, яким притаманні сезонні коливання підйому рівня ґрунтових вод.
		Крім того експерт вказав, що будівлі зазнають значного негативного впливу від зволоження і знакозмінних температур.
		Таким чином в описовій частині висновку експертом зазначено ряд чинників, які негативно впливають на стан будівель, але жодним чином не пов`язані із діяльністю відповідача.
		Водночас, як зазначено у резолютивній частині експертизи, пошкодження та деформації будівель виникли саме внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення Подільського мостового переходу.
		Отже, висновок експерта містить суперечності, які є суттєвими для вирішення питання причинно-наслідкового зв`язку між утвореними пошкодженнями майна та виною комунального підприємства.
		 
		Колегія суддів також бере до уваги, що позивач набув майно у власність у 2015 році, однак комунальним підприємством роботи з будівництва з 2014 по 2017 рік поблизу ділянок, на яких розташоване майно позивача, не проводились.
		Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.11.2003  №2165 відновлено роботи з будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві. Замовником будівництва даного об`єкту визначено Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва». Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві є замовленням територіальної громади м. Києва.
		Як зазначає відповідач, будівельні роботи з будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві розпочато в листопаді 2003 року з території Труханового острова. Зокрема роботи з будівництва естакади на Рибальському півострові та Лівоповоротного з`їзду на вулицю Набережно-Хрещатідаку розпочато в 2005 році. До листопада 2003 року будівельні роботи на об`єкті не виконувались. Здійснювались заходи з розробки техніко-економічного обґрунтування, збору вихідних даних, вибору земельних ділянок під будівництво, обрання варіантів трасування, розробка проектної документації тощо.
		В період 2005 - 2012 років виконувались роботи з влаштування пальових фундаментів опор, ростверків та тіл опор із застосуванням бурових установок (SOILМЕС R940, BG-40) та кранів вантажопідйомністю до 50т (ДЕК-251, МДК- 504).
		Починаючи з 2007 року паралельно виконанню робіт з бетонування опор естакади на Рибальському півострові та Лівоповоротного з`їзду на вулицю Набережно-Хрещатицьку виконувались роботи з монтажу металоконструкції прогонових будов з застосуванням кранів вантажопідйомністю до 120т (КАТО NK-1200S, Terex-Demag АС 100) та кранів на гусеничному ходу вантажопідйомністю 25 т.
		Найближчою спорудою будівництва Подільського мостового переходу до будівель, що зазначені в позовній заяві та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28, є Лівоповоротний з`їзд на вул. Набережно-Хрещатицьку з будівництвом набережної р. Дніпро та мосту на вході в Гавань в складі об`єкту «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві».
		Починаючи з 2013 року виконувались роботи з будівництва естакади на Рибальському півострові та Лівоповоротного з`їзду на вулицю Набережно- Хрещатицьку виключно в частині монтажу металоконструкцій прогонових будов та зварювальні роботи. При цьому застосовувались крани на автомобільному ходу вантажопідйомністю до 120 т (КАТО NK-1200S, Terex-Demag АС 100) та крани на гусеничному ходу вантажопідйомністю 25 т.
		Роботи з будівництва Лівоповоротного з`їзду на вулицю Набережно- Хрещатицьку були призупинені у період з 2014 року по червень 2017 року у зв`язку з відсутністю фінансування на даний об`єкт, за виключенням монтажу двох балок прогонової будови в січні 2015 року.
		Протягом всього 2016 року роботи на об`єкті «Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві» взагалі не виконувались, адже рівень фінансування робіт у період 2012 рік - 01.10.2017 складав від 0.4% до 2.8% (довідка про стан фінансування робіт - т. 4 а.с. 17).
		Однак місцевий суд не взяв до уваги пояснення комунального підприємства, що у період часу з 2014 по червень 2017 роки будівельні роботи на об`єкті, поблизу якого знаходиться майновий комплекс, не проводилися. 
		Водночас позивач доказів зворотнього не надав. 
		 
		Окрім того проведенню робіт комунальним підприємством передувала видача відповідних дозвільних документів (оформлення права на користування землею, на якій проводились роботи, дозволи на ведення відповідних будівельних робіт). 
		 
		Статтею 3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами. 
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Згідно зі ст. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм.
		Як зазначено у ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
		1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
		2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
		3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
		4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
		5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
		6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
		7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів.
		Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.
		Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту.
		Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
		План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
		План зонування території не підлягає експертизі.
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Статтею 21 цього Закону зокрема визначено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення).
		Крім того порядок проведення будівництва врегульований ст. ст. 26, 29-31, 34, 37, 41 вказаного Закону, які визначають як обов`язкові: отримання вихідних даних та технічних умов будівництва; розробку, затвердження та експертизу проектної документації на будівництво; отримання права на виконання будівельних робіт; надання дозволу на виконання будівельних робіт; державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.1993 №302-р затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської   лінії   Київського   метрополітену  та Подільського  мостового  переходу  через  р.  Дніпро,  розроблені інститутами   "Київметропроект" і "Київшляхпроект"; Київській  міській  державній адміністрації та Мінтрансу доручено у ході розроблення проекту будівництва зазначених об`єктів урахувати зауваження, зроблені при погодженні техніко-економічних обгрунтувань Укрінвестексертизою та Мінприроди; дозволено Мінтрансу  та   Київській   міській державній адміністрації спільно затверджувати проекти цих будов на наступних стадіях проектування.
		Розпорядженням Київського міської державної адміністрації від 12.12.2012 №2233 (втратило чинність) було перезатверджено проект "Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві".
		Розпорядженням Київського міської державної адміністрації від  16.08.2016 №697 знову було перезатверджено проект "Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві" (Коригування), враховуючи експертні звіти державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" від 06 грудня 2012 року N 00-1710-12/ПБ та від 05 липня 2016 року N 00-0160/1-16/ПБ щодо розгляду проектної документації.
		Згідно з п. 12.5 «Транспорт і вулично-шляхова мережа» Генеральний план міста Києва (Додаток №1 до рішення Київської міської ради  від 28.03.2002, сторінка 60 текстової частини) передбачає будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро.
		Зазначену  інформацію апеляційний суд відзначає як таку, що є відкритою і загальнодоступною. Вказане дає підстави вважати, що купуючи певне нерухоме майно поблизу незавершеного будівництва Подільсько-Воскресенського мосту, знаючи про необхідність подальшого оформлення права користування відповідними земельними ділянками та набуваючи право землекористування з визначенням цільового використання (для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування), позивач як подальший забудовник мав усвідомлювати певні об`єктивні ризики, пов`язані з цим.  
		 
		Колегія суддів враховує, що об`єктивно будівництво великого і складного інфраструктурного об`єкта, в даному випадку Подільського мостового переходу, має вплив на інші розташовані поблизу об`єкти, в т.ч. через певні фізичні чинники.
		Водночас колегія суддів відзначає, що відповідач здійснює будівництво на підставі відповідних розпорядчих документів Київської міської ради і реалізовує великий інфраструктурний проект, який має велике соціально-економічне значення для громади міста Києва, передбачений Генеральним планом, пройшов відповідні експертизи і затвердження, перебуває під архітектурно-будівельним контролем та наглядом і реалізовується з 1993 року з об`єктивно спричиненими перервами.
		Принаймні доказів того, що відповідач не дотримувався та продовжує не дотримуватись наведених вище норм законодавства, позивач не надав.
		Крім того, як випливає з матеріалів справи, ані попередній власник об`єкта нерухомості, ані позивач з моменту придбання цього об`єкта не скаржились на порушення відповідачем будівельних норм та правил, недотримання проекту будівництва до відповідних організацій та установ, не вимагали внесення змін до проекту будівництва мостового переходу чи вжиття стабілізаційних заходів до перелічених вище будівель та споруд, не страхували майно тощо.
		Як свідчать матеріали справи, комунальне підприємство з періоду набуття позивачем майна у власність з 2015 року роботи поблизу цього майна не проводило. 
		Всі наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність протиправної поведінки відповідача.
		 
		Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у цій справі зауважив, що при визначенні розміру збитків за вказаним спором необхідно врахувати цільове призначення земельних ділянок, на яких розташоване майно позивача, оскільки за договорами оренди цих ділянок вони надані позивачу для нового будівництва житлових будинків. Тому в даному випадку слід з`ясувати, чи підлягало знесенню вказане майно, і з урахуванням цих обставин визначити правильність нарахування збитків.
		Натомість суд першої інстанції вказані висновки Верховного Суду не врахував, та зауважив, що цільове призначення та використання цієї ділянки значення не має і обмежився лише наявним у справі висновком судової експертизи, відповідно до якого експерт визначив розмір збитків від руйнації майна як ринкову вартість вказаного майна у задовільному стані.
		Крім того, експерт не досліджував зокрема питання, наскільки вказане нерухоме майно зруйновано у відсотковому відношенні за період з 2015 року по 2017 рік.
		Водночас відповідно до п. 13 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003, для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об`єкта оцінки.
		Однак позивач не надав доказів ефективного використання зазначеного майна з часу його придбання, а експерт не досліджував питання ефективності експлуатації майнового комплексу з часу набуття його у власність позивачем.
		Колегія суддів повторно  відзначає, що доказів того, що попередній власник об`єкта та позивач після придбання майна, можливо маючи намір використовувати в подальшому придбане майно за його цільовим призначенням, ставили перед забудовником, замовником, підрядником вимоги щодо застосування до майна будівельних стабілізаційних заходів, в т.ч. шляхом внесення до проекту будівництва мосту відповідних змін чи безпосередньо вчинення відповідних  практичних стабілізаційних заходів, у справі немає.
		Відповідь на питання, чи підлягає майно знесенню в подальшому, міг дати виключно позивач як власник майна (об`єкта дослідження експертизи) та орендар земельних ділянок.
		Про під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді він чіткої та однозначної відповіді не надав.
		Позиція позивача зводиться до того, що незалежно від подальшої долі пошкоджених об`єктів (з урахування мети придбання та подальшого використання як об`єктів, так земельних ділянок) йому як власнику має бути відшкодована вартість пошкодженого майна незалежно від того, що надалі станеться з майном.
		Дослідивши відповідні обставини та прагнучи дійти об`єктивних висновків, які відповідали б принципам розумності та справедливості (з урахуванням п. 2, 4 висновків ВС), апеляційний суд бере до ваги таке.
		Позивач придбав за договором 2015 року майновий комплекс, загальною площею 8442,7 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28: 
		- ковальсько-термічний цех (літ ІІ (цифра), площею 3807,30 кв. м; адміністративно-побутовий корпус (літ. І (цифра), площею 2696,60 кв. м; центральний матеріальний склад (літ. 0 (цифра), площею 1132,90 кв. м; арочний склад (літ. ІV (цифра), площею 473,70 кв. м; приміщення складу (літ. ІІІ (цифра), площею 332,20 кв. м;
		- 135/1000 частин майнового комплексу загальною площею 16694,60 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28 та складаються з: літери "И" - модельна дільниця цеху №19, загальною площею 129,80 кв. м; літери "П" - ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, загальною площею 1174,20 кв. м; літери "С" - зарядна електрокарів та обдирочна дільниці, загальною площею 460,00 кв. м;  літери "Х" - склад оснастки інструментальної дільниці №15, загальною площею 26,5 кв. м; літери "Ч" - розподільчий пункт №318, загальною площею  88,4 кв. м; літери "Ч'" - виносні трансформатори ТП 1367, загальною площею 47,20 кв. м; літери "Ш" - стружка-дробилка, загальною площею 173,90 кв. м; літери "Щ" - будівля стендових випробувань дільниці 36а, загальною площею 51,10 кв. м; літери "Я" - бетонно-розчинний вузол, загальною площею 98,8 кв. м. Загальна площа 135/1000 частин майнового комплексу становить - 2249,90 кв. м".
		Відповідно, позивач мав певну мету щодо його використання.
		Як слідує з матеріалів справи, майновий комплекс позивача - це частина майнового комплексу заводу «Ремдизель», тобто об`єкта промисловості.
		З відритих джерел відомо, що «Київський завод «Ремдизель» (код ЄДРПОУ 08247289) був підпорядкованим Міністерству оборони України, а отже його територія відносилася або до земель промисловості, або до земель оборони в розумінні ст.ст. 19, 66, 77 Земельного кодексу України.
		Тобто, за договором купівлі-продажу від 05.11.2015 позивач придбав об`єкти промисловості, як зазначено в договорі, в приданому для використання стані.
		Разом з тим доказів використання придбаних об`єктів за їх первинним цільовим призначенням як попереднім власником, так і його правонаступником матеріали справи не містять. Як слідує з висновку судової експертизи від 30.05.2017 № 4/04-2017, інших письмових доказів (в т. ч. висновку від 23.08.2016 щодо технічного стану майна, звіту № 04/16-М13 від 10.05.2016, рецензії на нього, висновку експертного дослідження від 20.10.2016 № 16034/16-42), придбане позивачем майно тривалий час перебувало (частково) хоч і в придатному, проте занедбаному стані. 
		При цьому, як зазначено у висновках експертизи (т. 2 а. с. 7), ці об`єкти збудовані в 1930-х - 1970-х роках минулого сторіччя за характерними для тих часів будівництва конструктивними схемами з використанням відповідних будівельних матеріалів несучих конструкцій.
		 
		Розглядаючи спір, колегія суддів також бере до уваги таке.
		Як вже зазначалося вище, ані попередній власник об`єкта нерухомості, ані позивач з моменту придбання цього об`єкта не скаржились на порушення відповідачем будівельних норм та правил, відступлення від проекту будівництва до відповідних організацій та установ, не вимагали внесення змін до проекту будівництва мостового переходу чи безпосередньо вжиття стабілізаційних заходів до перелічених вище будівель та споруд, не страхували майно тощо.
		Відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) мана несе його власник , якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 ст. 668 ЦК України встановлено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
		На виконання вимог місцевого суду позивач надав до матеріалів справи копію договору оренди земельних ділянок від 22.11.2007 (т. 1 а.с. 242-244), на підставі якого зазначеними вище земельними ділянками з кадастровими номерами 8 000 000 000:85:319:0046, 8 000 000 000:85:319:0047, 8 000 000 000:85:319:0054 користувалося ТОВ «Група Н.М.К.» - попередній власник проданого позивачу майнового комплексу.
		Згідно з п. 2.1 цього договору цільове призначення земельних ділянок визначене як для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування з наземними та підземними паркінгами, а договір укладений на 15 років.
		Таким чином матеріали справи свідчать, що земельні ділянки, на яких розташований придбаний позивачем майновий комплекс, ще з 2007 року надавались в оренду як попередньому власнику так і позивачу саме для реалізації зазначеної вище мети.
		Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
		Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		 
		Укладаючи як власник нерухомості договори від 10.02.2017 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 8 000 000 000:85:319:0054; 8 000 000 000:85:319:0046; 8 000 000 000:85: 319:0047, позивач не заперечив того, що він орендує землю для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, тобто землю громадської забудови (ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
		Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
		Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		 
		З цього слідує, що позивач не мав за мету здійснювати на вказаних земельних ділянках промислове виробництво чи іншу промислову діяльність, адже це потребувало б зміни цільового використання землі у встановленій чинним законодавством процедурі.
		Також матеріалами справи не підтверджується, що позивач планував використовувати придбані за договором об`єкти (розташовані за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складаються з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра)) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. 0 (цифра)) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра)) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера "И" площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції № 1367, літера "П" площею 1.174,20 кв. м), збудовані в 1930-х - 1970-х роках, в разі їх відновлення чи перебудови, як частини новоствореного майна (житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування, тобто землю громадської забудови), яке позивач мав намір побудувати відповідно до цільового призначення землі, зафіксованого в договорах оренди.
		Водночас, як слідує з висновку експертизи, пояснень експерта та висновків місцевого суду, розмір майнової шкоди визначався як вартість відновлювального ремонту саме об`єктів промисловості.
		Проте доцільність і можливість такого відновлення залишається незрозумілою і не доведеною.
		Договори оренди земельних ділянок укладені 10.02.2017 з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування.
		Позов у даній справі поданий 15.02.2017, тобто після укладення вказаних договорів.
		Разом з тим укладенню договорів оренди земельних ділянок передує певна процедура.
		Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
		Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		При цьому статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, серед іншого, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		Право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для здійснення проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі на умовах концесії, переходить до нового приватного партнера, концесіонера у разі зміни приватного партнера, концесіонера, що здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про концесію" та Законом України "Про державно-приватне партнерство".
		 
		А отже ще до укладення договорів оренди земельних ділянок позивач мав визначитися щодо їх подальшого цільового призначення та використання. 
		Таким чином, визначення позивачем та Київською міською радою в договорах оренди земельних ділянок їх цільового призначення для будівництва торговельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та паркінгами може свідчити і про намір товариства в подальшому знести існуючий майновий комплекс для цілком нової сучасної забудови.
		 
		Підсумовуючи, апеляційний суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду, відзначає таке.
		Під час нового розгляду справи експерт на вимогу суду надав пояснення щодо всіх відомих йому обставин та здійснених висновків з урахуванням своєї кваліфікації.
		Разом з тим остаточна оцінка обставин справи і надання остаточних висновків відносяться до виключної компетенції суду.
		Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Як слідує з аналізу обставин справи в їх сукупності, руйнація (пошкодження) об`єктів нерухомості, що належать позивачу, відбувалась в силу багатьох різних чинників - як безпосередньо пов`язаних з будівництвом Подільського мостового переходу, так і з такими, що об`єктивно не залежать від будівництва (історичне місце розташування об`єктів на водонасичених грунтах, яким притаманні сезонні коливання підйому рівня ґрунтових вод, незатухаючі млявоплинні процеси осідань тощо, а також давня занедбаність об`єктів, відсутність їх поточної підтримки в стійкому стані і т. ін.). Визначити їх пропорційне співвідношення і пропорційність впливу на стан майнового комплексу позивача не видається за можливе.
		Таким чином місцевий суд дійшов помилкового висновку, що руйнація майна спричинена виключно внаслідок проведення будівельних робіт відповідачем.
		Водночас, за наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і допустимих доказів протиправної поведінки відповідача при здійсненні будівництва мостового переходу, а отже і про відсутність його прямої і беззаперечної вини у заподіянні збитків, що є предметом спору.
		 
		Крім того місцевий суд не встановив, наскільки розумно та справедливо, відповідно до приписів п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, відшкодовувати із місцевого бюджету збитки в сумі 86.610.000,00 грн за майно, яке придбане в 2015 лише за 1.844.372,00 грн. 
		Як зазначалося вище, суму стягнутих місцевим судом збитків визначено як ринкову вартість пошкодженого майна в разі його відновлення. Разом з тим доцільність та можливість такого відновлення (з урахуванням, зокрема, як первісного цільового призначення майна, так і цільового призначення земельних ділянок, на яких майно розташоване), як і можливість його подальшого використання (навіть після відновлення) при новій забудові є недоведеними.
		За вказаних обставин компенсація за таке майно була б за економічним змістом частковим субсидуванням подальшого нового будівництва чи очищення земельних ділянок під забудову за кошти відповідача, а фактично - за кошти громади міста.
		Вказане в сукупності свідчить про невірне застосування судом першої інстанції ст. 1166 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідно до ст.ст. 13 - 15 ГПК України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		Оремо колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Підставою для звернення прокуратури міста Києва з апеляційною скаргою до суду стали наступні порушення державних інтересів.
		Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
		Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
		Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		За змістом ст. 2 цього ж Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		За змістом ст.ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно становить матеріальну основу місцевого самоврядування.
		Таким чином, безпідставне стягнення значної суми збитків за рахунок комунального підприємства (комунальної власності), а відтак, і територіальної громади порушує інтереси держави та територіальної громади.
		Факт стягнення шкоди за рахунок коштів та майна, що є власністю українського народу, беззаперечно свідчить про порушення суспільних та державних інтересів та потребує втручання органів прокуратури в порядку наданих Конституцією України представницьких повноважень.
		З приводу захисту в даному випадку саме органами прокуратури порушених інтересів держави слід зазначити таке.
		Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 дотримується позиції, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		На переконання Верховного Суду «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		До повноважень Київської міської ради належить зокрема ефективне розпорядження майном територіальної громади міста та здійснення контролю за раціональним використанням і охороною майна комунальної власності.
		Таким чином Київська міська рада в силу вищевказаних вимог закону зобов`язана діяти в інтересах всіх мешканців міста Києва, на захист інтересів держави та територіальної громади, зокрема з метою захисту комунального майна.
		Аналогічні висновки про те, що у правовідносинах, які стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та позивача місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються, викладені у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 02.10.2018 у справі №4/166«Б», від 13.02.2019 у справі №914/225/18.
		Однак у даному випадку Київська міська рада неналежно здійснює захист майнових та економічних інтересів територіальної громади.
		Так, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у цій справі оприлюднено ще 13.06.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Отже, відомості про наявність цього рішення були доступні та відкриті тривалий час і могли бути відомі Київській міській раді, в т. ч. і з урахуванням того, що учасником справи був її виконавчий орган.
		Однак Київська міська рада допустила бездіяльність щодо захисту порушених прав територіальної громади та, маючи можливість ознайомитися з судовим рішенням у вільному доступі, не зробила цього, не виявила та не ініціювала оскарження цього рішення, внаслідок чого інтереси територіальної громади залишаються не захищеними.
		Відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.3 Статуту відповідача Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» засновано на комунальній власності територіальної громади м. Києва і входить до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і підпорядковується Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
		Пунктом 5.2 Статуту Відповідача визначено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання.
		Колегія суддів відзначає, що пасивна поведінка з боку Київської міської ради щодо невжиття належних та достатніх заходів процесуального характеру для захисту порушених інтересів держави та територіальної громади фактично призвела до незаконного стягнення значної суми коштів, відшкодування якої відбувається за рахунок коштів та майна комунального підприємства, а відтак і територіальної громади.
		18.11.2019 розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд міста Києва» та Київської міської державної адміністрації, які в інтересах ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» умисно не сплатили судовий збір для апеляційного оскарження рішення у цій справі, внаслідок чого завдано тяжкі наслідки державним інтересам.
		З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, наявні фактичні і правові підстави для звернення саме прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.
		 
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач не надав суду апеляційної інстанції.
		Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року).
		У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
		4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Оскільки колегія суддів встановила відсутність підстав для стягнення шкоди, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України з позивача на користь Прокуратури міста Києва підлягають стягненню 360.000,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. 
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплаті судового збору за розгляд справи місцевим судом покладаються на позивача.
		Також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 552.000,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в межах попереднього розгляду справи.
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/2436/17 задовольнити.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 у справі №910/2436/17 скасувати.
		 
		3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, код ЄДРПОУ 39822707) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) 360.000 (триста шістдесят тисяч) грн 00 коп судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСТРОЙ ГРУП" (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, офіс 43, код ЄДРПОУ 39822707) на користь Комунального підприємства "Дирекція з будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 6, код ЄДРПОУ 05445267) 552.000 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі) грн 00 коп судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в межах попереднього розгляду справи.
		 
		6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		 
		7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2436/17.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
		 
		 
		Повний текст постанови складений 17.07.2020.
		 
		Головуючий суддя                                                            О.О. Євсіков 
		 
		Судді                                                                                О.В. Агрикова
		 
		                                                                                О.В. Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...