Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 593/636/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2020. Зареєстровано: 19.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 01.09.2020
Результат оскарження 01.09.2020 Апеляційний суд Тернопільської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/593/8/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2/593/8/2020 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Бережанський районний суд Тернопільської області
		"16" червня 2020 р.                                 
		В складі:
		Головуючого судді Німко Н.П. 
		При секретарі судового засідання Олексів О. Б., Саламон Ю.О. 
		З участю:
		Представника відповідача прокуратури 
		Тернопільської області Оляніцького ОС. 
		Представника відповідача Міністерства 
		внутрішніх справ України Какоркіної З.М. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Прокуратури Тернопільської області, Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування моральної та майнової шкоди, яка завдана незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В обґрунтування заявлених вимог сторона позивача послалася на те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури позивача було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, незаконно повідомлено про підозру, незаконно взято під варту й незаконно застосовано інші види запобіжних заходів, а також незаконно засуджено. Внаслідок таких незаконних дій позивач зазнав моральної та майнової шкоди, обґрунтований розрахунок яких є викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити й винести судове рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь 880 503 гривні для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. А також стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь 283 764 гривні для відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися. Представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача. Також просив здійснити перерахунок відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати станом на момент прийняття рішення у справі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі із мотивів, викладених у позовній заяві.
		 
		Представник відповідача прокуратури Тернопільської області Оляніцький О.С. щодо задоволення позову заперечив, просить суд прийняти до уваги ті заперечення проти позову, які викладені стороною відповідача у відзиві на позовну заяву. Додатково уточнено, що ним, як представником відповідача визнано факт незаконності дій органів досудового розслідування й прокуратури та незаконності засудження позивача ОСОБА_1 ; також визнано й не заперечено той факт, що внаслідок таких незаконних дій позивач зазнав моральної та майнової шкоди й має право на їх відшкодування. Поряд з цим категорично заперечив заявлений у позові розмір такої шкоди, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення в цілому.
		Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України (далі  МВС України) Какоркіна З.М. у судовому засіданні позов не визнала. По суті дала пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов. Звернула увагу суду на те, що позивач заявляє відповідачем Міністерство внутрішніх справ України, яке прав та інтересів позивача не порушувало та не може нести відповідальність перед позивачем; зі змісту позовної заяви не вбачається в чому полягає підстава відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди відповідачем МВС, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи відповідачем у справі саме МВС України. Вважає безпідставним обгрунтування розміру матеріальної шкоди.
		Представник відповідача Міністерства фінансів України (далі  МФ України) у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення. Подав заяву по суті справі (відзив на позов), у якій заперечує проти задоволення позову в цілому, загалом зазначивши, що у позовній заяві не обґрунтовано позовних вимог до Міністерства фінансів України, не зазначено підстав залучення МФ України як відповідача, не надано жодних доказів щодо дій МФ України, якими позивачу завдано моральної та матеріальної шкоди; зазначено, що МФ України не знаходилося з позивачем у будь-яких безпосередніх відносинах і жодним чином не впливало і не могло впливати на обсяг його прав та законних інтересів; просить суд справу слухати без участі його представника. 
		Представник відповідача Державної казначейської служби України (далі  ДКС України) у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, заяви про розгляд справи за відсутності сторони відповідача до суду не подав. Поряд з цим подав заяву по суті справі (відзив на позов), у якій заперечує проти задоволення позову в цілому, загалом зазначивши, що з урахуванням наданих позивачем доказів відшкодування моральної шкоди в сумі 880503,00 грн. та 283764,00 грн. майнової шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, завдає необґрунтованих збитків державі, а тому просить відмовити у задоволенні позові повністю.
		Суд, вислухавши вступне слово присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, взявши до уваги подані рештою учасників процесу заяви по суті справи, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
		Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:
		20 березня 2013 року старшим слідчим СУ УМВС України в Тернопільській області, за погодженням з старшим прокурором прокуратури Тернопільської області позивача ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні від 16 лютого 2013 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 189 КК України(а.с.42-44).
		29 травня 2013 року старшим слідчим СУ УМВС України в Тернопільській області за погодженням з старшим прокурором прокуратури Тернопільської області позивача ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у кримінальному провадженні від 16 лютого 2013 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 189 КК України(а.с.38-41).
		07 червня 2013 року старшим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 16 лютого 2013 року щодо позивача та інших двох осіб, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 189 КК України(а.с. 54-64).
		12 серпня 2014 року заступником прокурора Тернопільської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 16 лютого 2013 року щодо позивача та інших двох осіб, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3ст. 355 КК України(а.с. 45-53).
		13 вересня 2017 року вироком Бережанського районного суду Тернопільської області за наслідками розгляду кримінального провадження від 16 лютого 2013 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3ст. 355 КК Українита виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення ним такого кримінального правопорушення. Також ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3ст. 189 КК України, яке підтримане потерпілим ОСОБА_3 та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним такого кримінального правопорушення. 
		З мотивувальної частини згаданого вироку також вбачається, що ОСОБА_1 було затримано, як підозрюваного 19 березня 2013 року о 12 год. 30 хв.; ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 березня 2013 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів; Ухвалою вищого спеціалізованого суду України від 10 квітня 2015 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання прибувати за кожним викликом до суду і не відлучатися з міста Бережани Тернопільської області без дозволу прокурора або суду (а.с. 24-37).
		15 листопада 2018 року ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду внаслідок розгляду кримінального провадження від 16 лютого 2013 року за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Тернопільської області та представника потерпілого на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2017 року вказані скарги залишені без задоволення, а вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2017 року за ч.3 ст.189, ч.3 ст.355 КК України в цілому без змін (а.с. 12-23).
		Факти застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з 19.03.2013 року по 09.04.2015 року включно, а з 10.04.2015 року по 15.11.2018 року включно - запобіжного західу у виді особистого зобов`язання, - визнані й присутніми представниками відповідачів по справі.
		Таким чином, судом встановлено, що позивач перебував під вартою з 19.03.2013 року по 09.04.2015 року включно, а з 10.04.2015 року по 15.11.2018 року включно до нього застосовувався запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
		Ст. 56 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно зст. 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(даліЗакону України) встановлено, що відповідно до положень цьогоЗаконупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до ст. 3 Закону України у наведених встатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1); моральна шкода (пункт 5).
		Ст. 4 Закону України встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1статті 3 цього Законуі підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення на його користь майнової шкоди в розмірі 283 764 грн., яка полягає в тому, що він втратив заробіток, оскільки був позбавлений можливості реалізації свого конституційного права на працю, виходячи із кількості мінімальних заробітних плат за кожен місяць його перебування в статусі особи, що притягується до кримінальної відповідальності, суд виходить з таких мотивів.
		Положенням про застосування Закону УкраїниПро порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, затвердженого спільнимНаказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 рокута зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 року за № 106/1131, передбачено, що виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати розмір шкоди (відшкодування втраченого заробітку) визначається лише у тих випадках, коли громадянин не мав певних джерел доходів з поважних причин (протягом перших трьох місяців після звільнення зі Збройних Сил чи інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України або закінчення середньої школи, чи у разі хвороби тощо).
		У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 до обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був працевлаштований, мав місце факт відсторонення позивача від посади чи були поважні причини того, що позивач не міг реалізувати своє право на працевлаштування.
		З урахуванням того, що належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту трудової діяльності, довідки з останнього місця роботи, які б вказували на реальний розмір втраченого заробітку, позивачем ОСОБА_1 суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження поважності причин, з яких позивач на час затримання не працював; беручи до уваги те, що позивач на момент затримання офіційно ніде не працював, податки та обов`язкові платежі не сплачував, соціальну допомогу не отримував, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту існування причинно-наслідкового зв`язку між триманням його під вартою та втратою заробітку, і як наслідокпро відсутність правових підстав для стягнення в користь позивача майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку.
		Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 880 503 грн., суд виходить з такого.
		Відповідно до ст. 13 Закону України розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Зважаючи на те, що стосовно позивача ОСОБА_1 було постановлено виправдувальний вирок, який має законну силу, він має право вимагати відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України, з підстав незаконності притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Як встановлено вище, позивач перебував під вартою 2 роки і 22 дні, або 24 місяці і 22 дні, та 3 роки 7 місяців і 6 днів, або 43 місяці і 6 днів щодо нього діяв запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, а всього ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 67 місяців і 28 днів.
		Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України /п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди»(даліпостанови Пленуму ВСУ) моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Таким чином, позивачу було завдано моральну /немайнову/ шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності.
		Суд погоджується з позивачем, що в залежності від запобіжного заходу, застосованого до нього, різнився характер і обсяг моральних страждань позивача, оскільки саме з цим пов`язані вимушеність змін стосунків з оточуючими людьми, що тепер вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та настанні інших негативних наслідків у виді переживань через позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, спілкування з працівниками правоохоронних органів, тривалий відрив від сім`ї, невизначеності щодо майбутнього.
		Суд не погоджується з аргументом відповідача прокуратури Тернопільської області наведеним на заперечення проти позову, що позовна заява містить стандартні фрази, котрі жодним чином не відображають індивідуальні психофізичні особливості позивача та не доводять виникнення у останнього моральної шкоди, оскільки не наведення в позовній заяві деталізація моральних страждань позивача не свідчить про відсутність таких і, зокрема, сам факт перебування ОСОБА_1 під вартою та під дією більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, а в подальшому виправдання позивача свідчить про те, що останньому спричинено моральну шкоду, оскільки він був відірваний від сім`ї та був обмежений у правах, як повноцінного члена суспільства.
		Суд не погоджується з аргументом прокуратури Тернопільської області наведеним на заперечення проти позову, що позивачем не доведено наявність самої моральної шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, оскільки «одним з методів доведення моральних страждань є висновки експертизи моральної шкоди», оскільки такий аргумент спростовується наведеним вище, окрім цього, експертизи моральної шкоди не є доказом моральної шкоди та її розміру, який не може підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Розглядаючи аргумент відповідача прокуратури Тернопільської області наведеним на заперечення проти позову, що прокуратуру Тернопільської області безпідставно визначено, як співвідповідача, оскільки шкода завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави, суд виходить з того, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, якщо відповідним законом чи іншим нормативним актом передбачено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом у справах вказаної категорії як відповідач має приймати участь відповідний орган Державного казначейства України і саме така правова позиція викладена в п. 101постанови Пленуму ВСУ.
		Щодо участі у справі в якості відповідача МВС суд зазначає, що відповідачем за заявленими вимогами є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, і поряд з іншими відповідачами у справі, Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якої призвели до звернення до суду із даним позовом), також є таким органом. Окрім цього, визначення кола відповідачів є диспозитивним правом позивача.
		Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		Зважаючи на ці обставини суд, приходить до висновку, що спричинену позивачу моральну шкоду слід визначити у такій кратності розмірів мінімальної заробітної плати, а саме: за час перебування позивача під вартою в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на місяць; за час застосування до позивача запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на місяць, оскільки саме такий розмір буде достатнім для розумного задоволення позивача, як потерпілої особи.
		Виходячи з вказаного, позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода: за час перебування під вартою в розмірі 467262, 13 грн. (чотириста шістдесят сім тисяч двісті шістдесят дві гривні 13 копійок) (4723 грн. х 4 х 24 міс. + (4 723 грн. х 4 : 30 дн. х 22 дн.) = 467262, 13 грн.); за час дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання в розмірі 204033, 60 грн. (двісті чотири тисячі тридцять три гривні шістдесят копійок) (4723 грн. х 43 міс. + (4 723 грн. : 30 дн. х 6 дн.) = 204033, 60 грн.), - а всього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 671295, 73 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча двісті дев`яносто п`ять гривень сімдесят три копійки) на відшкодування моральної шкоди.
		Ст. 25 Бюджетного кодексу Українивстановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до приписів ч. 1ст. 43 Бюджетного кодексу УкраїниДержавна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно зст. 44 Бюджетного кодексу Українидержавний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
		Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, які погоджені службовими особами прокуратури Тернопільської області позивачу спричинено моральну шкоду, спричинена шкода перебуває в причинному зв`язку з неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури, суд, приходить до висновку, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 слід стягнути 671295, 73 грн. моральної шкоди.
		Судові витрати слід віднести на рахунок держави.
		Керуючись ст.ст.3,56 Конституції України, ст.ст.16,22,1176 Цивільного кодексу України, ст.ст.25,43,44 Бюджетного кодексу України,Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст.2,4,12,13,76,79,80,81,89,95,259,263,265,354,355, п.15.5 розділуХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів Прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України, Міністерства Фінансів України та Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду  відмовити в цілому, за їх необґрунтованістю й недоведеністю. 
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково. 
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 671295 ( шістсот сімдесят одну тисячу двісті дев`яносто п`ять) гривень 73 копійки компенсації на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
		 
		Відомості про позивача: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , картковий рахунок банку «ОЩАДБАНК» №26206000235344.
		 
		Відомості про відповідачів:
		Прокуратура Тернопільської області, місцезнаходження - вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910098.
		Державна Казначейська служба України, місцезнаходження - вул. Бастіонна, 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.
		 
		Міністерство фінансів України, місцезнаходження - вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013480.
		Міністерство внутрішніх справ України, місцезнаходження - вул. Академік Богомольця, 10, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00032684.
		 
		У зв`язку із складністю даної справи, у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України, повне рішення у справі складено 26 червня 2020 року.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції  Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.
		Відповідно до пункту 3розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
		Суддя Бережанського районного суду
		Тернопільської області Н.П.Німко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...