Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4293/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2020. Зареєстровано: 19.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Результат оскарження 17.11.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/420/4432/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/4293/20
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2020 року                                                                                          м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді - Кравченка М.М.;
		за участі:
		секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;
		представника позивача - Харченка І.Є.;
		представника відповідача - Поперечного Д.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2020 року № 0011560513, № 0011580513, № 0011570513, № 0011550513, -
		СУТЬ СПОРУ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0011560513, № 0011580513, № 0011570513, № 0011550513.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 06.05.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0011560513 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 81.220.039,00 гривень та нарахування штрафу у розмірі 40.610.022,00 гривень; № 0011580513 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 61.666.119,00 гривень та нарахування штрафу у розмірі 30.833.060,00 гривень; № 0011570513 про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, на 7.292.087,00 гривень; № 0011550513 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 421.227,00 гривень. Податкові повідомлення рішення були винесені на підставі акту перевірки від 12 травня 2020 року № 60/15-32-05-13/35304198, складеного ГУ ДПС в Одеській області за результатом документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (надалі - ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ») код за ЄДРПОУ 35304198 за період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року, висновки якого не відповідають положенням Податкового кодексу України та прямо суперечать актуальній практиці Верховного Суду. Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було проведено експертне економічне дослідження, яким були спростовані висновки Акту та підтверджено правильність обчислення ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» сум податку. В Акті аналізуються правовідносини між ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» та шістнадцятьма його контрагентами-підрядниками. Суть висновків податківців зводиться до припущення, що вказані контрагенти не могли виконати підрядні роботи через відсутність у податкової підтвердження використання машин та придбання необхідних для виконання робіт матеріалів. Одночасно з цим, податкова констатує, що будівельні роботи виконувалися з будівельних матеріалів підрядника, а тому товарно-транспортні накладні між ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» та контрагентами, які жадав відповідач, не можуть існувати.
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2020 року № 0011560513, № 0011580513, № 0011570513, № 0011550513було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
		У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що згідно наданим до перевірки документам встановлено, що станом на 30.09.2019 року на підприємстві, по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «КОМПБУД» (код 39719776), у розмірі 114000 грн., по якої минув термін позовної давності у 3 кварталі 2019 року. Встановлено заниження склад доходів від будь якої діяльності в т.ч. доходів від реалізації у зв`язку з невірним відображенням даних бухгалтерського обліку по обсягам реалізації по бухгалтерському рахунку 70 «Дохід від реалізації», що надало впливу на визначення даних рядка 01 Декларацій «Дохід від будь якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку» та даних відображених у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств занижено доходів на загальну суму 1365870 грн. Позивач списував на собівартість реалізованих робіт (послуг), вартість будівельних робіт, матеріалів (ряд. 2050 Форми-2), які були використані для капітального ремонту за адресою м. Одеса, пр-т. М. Жукова, 2 (ТРК «Сіті-Центр»), проте такі суми повинні були включатися до первісної вартості ремонтованого об`єкта основних засобів. Встановлено неможливість здійснення постачальниками господарської діяльності, а саме: придбання та поставку товару (у визначенні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та частин першої і другої ст.3 й частини першої ст.43 Господарського кодексу України). Таким чином, фінансово-господарська діяльність кожного з цих СГ - постачальників (підрядників) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правої дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини кожного з цих СГ - постачальників (підрядників) та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків (ст.234 Цивільного кодексу України (ЦКУ)). ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» безпідставно сформовано податковий кредит податку на додану вартість за листопад 2018 за податковими накладними, отриманими від ТОВ «ГЕЛІАНС».
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.
		На підставі направлень від 25.11.2019 року та від 26.02.2020 року, наказу від 12.11.2019 року № 1626, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок на 2019 рік, співробітники Головного управління ДПС в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року.
		За результатами цієї перевірки 16.03.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області склало акт № 60/15-32-05-13/35304198 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», в якому встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:
		- п.5 п.7 ПСБУ № 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п.3.10 р. ІІІ «Зміст статей звіту про фінансові результати» Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 (із змінами і доповненнями), п.3 розділу ІІІ П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (зі змінами та доповненнями), п.5.5 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (зі змінами та доповненнями), п.2 ст.3 п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п.9.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 392/3685 (зі змінами та доповненнями), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями), п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.135.1 ст.135 п.138.1 ст.138 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року на загальну суму 61666119 грн. в т. ч. по податковим періодам 2018 заниження в сумі 27038829 грн., 3 квартали 2019 в сумі 34627290 грн., та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, станом на 30.09.2019 на загальну суму 421227 грн.;
		- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено додаток на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 81220039 грн., в тому числі: за січень місяць 2018 року в сумі 115443 грн.; за травень місяць 2018 року в сумі 3105380 грн.; за червень місяць 2018 року в сумі 4010844 грн., за липень місяць 2018 доку в сумі 5555300 грн.; за листопад місяць 2018 року в сумі 4051088 грн.; за грудень місяць 2018 року в сумі 7743941 грн.; за січень місяць 2019 року в 5994340 грн.; за лютий місяць 2019 року в сумі 5743583 грн.; за березень місяць 2019 року в сумі 6921846 грн.; за квітень місяць 2019 року в сумі 6676404 грн.; за травень місяць 2019 року в сумі 7163590 грн.; за червень місяць 2019 року в сумі 6815316 грн.; за липень місяць 2019 року в сумі 7439056 грн.; за серпень місяць 2019 року в сумі 5509374 грн.; за вересень місяць 2019 року з сумі 7439056 грн., та встановлено завищення за вересень 2019 значення рядка 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» на суму 7292087 грн.
		За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» на підставі акту перевірки від 16.03.2020 року № 60/15-32-05-13/35304198 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
		- від 06.05.2020 року № 0011550513, яким позивачеві за порушення п.5 п.7 ПСБУ № 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п.3.10 р. ІІІ «Зміст статей звіту про фінансові результати» Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 (із змінами і доповненнями), п.3 розділу ІІІ П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (зі змінами та доповненнями), п.5.5 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (зі змінами та доповненнями), п.2 ст.3 п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п.9.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 392/3685 (зі змінами та доповненнями), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями), п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.135.1 ст.135 п.138.1 ст.138 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 421227,00 грн.;
		- від 06.05.2020 року № 0011560513, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121830061,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 81220039,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40610022,00 грн.;
		- від 06.05.2020 року № 0011570513, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 7292087,00 грн.;
		- від 06.05.2020 року № 0011580513, яким позивачеві за порушення п.5 п.7 ПСБУ № 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п.3.10 р. ІІІ «Зміст статей звіту про фінансові результати» Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 (із змінами і доповненнями), п.3 розділу ІІІ П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (зі змінами та доповненнями), п.5.5 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (зі змінами та доповненнями), п.2 ст.3 п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п.9.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 392/3685 (зі змінами та доповненнями), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями), п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.135.1 ст.135 п.138.1 ст.138 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 92499179,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 61666119,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30833060,00 грн.
		Під час розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» крім іншого мало фінансово-господарські відносини з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІТЕК», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІАЛЕКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРІДЕНС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАСПЕК», Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛАРГОС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОНЕКС ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРДІКОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІАНС», Товариством з обмеженою відповідальністю «МІАЛД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВАСС», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДЖЕН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОКОМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ЛАТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛОЙДЕН», Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЕЙТЕР», Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСТРОЙ СЕРВІС» на підставі договорів поставки, на поточний ремонт, на будівництво, на обслуговування, надання послуг.
		З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.
		На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: договірні ціни, розрахунки, локальні кошториси, відомості ресурсів, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, податкові накладні, платіжні доручення, кошториси будівництва, акти надання послуг.
		Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері продовольчого електрозв`язку; купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); будівництво житлових і нежитлових будівель.
		Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
		Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
		Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Згідно з ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Відповідно до пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
		Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача в періоді, який перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.
		Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи, надавалися послуги, поставлялися товари, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги, поставлені товари з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
		Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.
		Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
		Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.
		Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Відповідно до п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
		Згідно з п.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
		Пунктом 6 наведеного положення визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Суд погоджується з позивачем, що основними умовами включення витрат на придбання робіт до складу фінансового результату до оподаткування є їх придбання для використання в межах господарської діяльності платника податку та належне документальне підтвердження фактів здійснення даних операцій.
		Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
		Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів, робіт, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.
		При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
		Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
		Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
		Крім того, під час розгляду справи суд встановив, що Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було проведено експертне економічне дослідження акту перевірки від 16.03.2020 року № 60/15-32-05-13/35304198, за результатами якого складено висновок експертного дослідження від 12.05.2020 року № 3364-3366, в якому експерт дійшов наступних висновків: по першому питанню: Дослідженням наданих документів, витрати, сформовані, визначені та задекларовані ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) за результатами господарських операцій за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року з придбання ним товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857) і ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004) складають 339 410 669,37 грн. та відповідають наданим первинним документам та вимогам чинного законодавства України; по другому питанню: Дослідженням наданих документів, розмір витрат, що відповідають наданим первинним документам та вимогам чинного законодавства України, сформованих, визначених та задекларованих ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року за результатами господарських операцій з придбання ним товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857) і ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004) складає 339 410 669,37 грн., у тому числі за звітні (податкові) періоди: 1 квартал 2018 року на суму 16 401 349,21 грн.; Півріччя 2018 року на суму 44 566 554,40 грн.; Три квартали 2018 року на суму 104 835 433,10 грн.; 2018 рік на суму 149 637 381,33 грн.; 1 квартал 2019 року на суму 46 327 096,72 грн.; Півріччя 2019 року на суму 137 850 421,44 грн.; Три квартали 2019 року на суму 189 773 288,04 грн.; по третьому питанню: Дослідженням наданих документів, податковий кредит з податку на додану вартість, одержаний, визначений та задекларований ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року за результатами господарських операцій з придбання ним товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857), ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004) і ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37810459) складає 88 429 307,91 грн. та відповідає наданим первинним документам та вимогам чинного законодавства України; по четвертому питанню: Дослідженням наданих документів, розмір податкового кредиту з податку на додану вартість, що відповідає наданим первинним документам та вимогам чинного законодавства України, одержаного, визначеного та задекларованого ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року за результатами господарських операцій з придбання ним товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857), ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004) і ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37810459) складає 88 429 307,91 грн., у тому числі за звітні (податкові) періоди: - за січень місяць 2018 року 1 485 926,83 грн.; - за лютий місяць 2018 року 1 781 260,49 грн.; - за березень місяць 2018 року 65 412,53 грн.; - за квітень місяць 2018 року 75 451,29 грн.; - за травень місяць 2018 року 7 918 903,04 грн.; - за червень місяць 2018 року 9 618 621,34 грн.; - за липень місяць 2018 року 10 722 851,63 грн.; - за серпень місяць 2018 року 2 247 811,65 грн.; - за вересень місяць 2018 року 7 649 768,60 грн.; - за жовтень місяць 2018 року 2 881 572,30 грн.; - за листопад місяць 2018 року 2 485 752,94 грн.; - за грудень місяць 2018 року 3 593 647,66 грн.; - за січень місяць 2019 року 3 187 812,64 грн.; - за лютий місяць 2019 року 2 670 973,29 грн.; - за березень місяць 2019 року 3 406 633,35 грн.; - за квітень місяць 2019 року 3 292 698,34 грн.; - за травень місяць 2019 року 8 510 299,64 грн.; - за червень місяць 2019 року 6 501 667,01 грн.; - за липень місяць 2019 року 3 279 410,05 грн.; - за серпень місяць 2019 року 4 643 050,01 грн.; - за вересень місяць 2019 року 2 462 113,34 грн.; по п`ятому питанню: Дослідженням наданих документів, зазначене в акті ГУ ДПС в Одеській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» код за ЄДРПОУ 35304198, номер телефону № 705-78-57, e-mail: uttbuh@ukr.net» від 16.03.2020 року № 60/15-32-05-13/35304198 заниження ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄД-РПОУ 35304198) у період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року податку на прибуток підприємств на суму 61 093 920,42 гривні, яке сталося за результатами господарських операцій з придбання ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857) і ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004), документально та нормативно не підтверджується; по шостому питанню: Дослідженням наданих документів, зазначене в акті ГУ ДПС в Одеській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» код за ЄДРПОУ 35304198, номер телефону № 705-78-57, e-mail: uttbuh@ukr.net» від 16.03.2020 року № 60/15-32-05-13/35304198 заниження ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄД-РПОУ 35304198) у період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року податку на додану вартість на суму 81 220 039,00 гривень, яке сталося за результатами господарських операцій з придбання ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857), ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004) і ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37810459), документально та нормативно не підтверджується; по сьомому питанню: Дослідженням наданих документів, зазначене в акті ГУ ДПС в Одеській області «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» код за ЄДРПОУ 35304198, номер телефону № 705-78-57, e-mail: uttbuh@ukr.net» від 16.03.2020 року №60/15-32-05-13/35304198 завищення ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДР-ПОУ 35304198) за вересень 2019 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 7 292 087,00 гривень, яке сталося за результатами господарських операцій з придбання ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СІТІТЕК» (код ЄДРПОУ 41790533), ТОВ «ТРІАЛЕКС» (код ЄДРПОУ 41797015), ТОВ «ЕРІДЕНС» (код ЄДРПОУ 41797214), ТОВ «ДРАСПЕК» (код ЄДРПОУ 41575511), ТОВ «ТОНЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 41790491), ТОВ «ФЛАРГОС» (код ЄДРПОУ 41893651), ТОВ «НОРДІКОН» (код ЄДРПОУ 42244839), ТОВ «ГЕЛІАНС» (код ЄДРПОУ 42235961), ТОВ «МІАЛД» (код ЄДРПОУ 42237104), ТОВ «ІНВАСС» (код ЄДРПОУ 42237419), ТОВ «ВІДЖЕН» (код ЄДРПОУ 42243600), ТОВ «ГЕОКОМ» (код ЄДРПОУ 32217218), ТОВ «ІНТЕР-ЛАТ» (код ЄДРПОУ 41575583), ТОВ «КЛОЙДЕН» (код ЄДРПОУ 41575857), ТОВ «БЛЕЙТЕР» (код ЄДРПОУ 42806004) і ТОВ «УКРСТРОЙ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37810459) документально та нормативно не підтверджується».
		З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що висновки відповідача в акті перевірки від 16.03.2020 року № 60/15-32-05-13/35304198 про порушення позивачем п.5 п.7 ПСБУ № 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, п.3.10 р. ІІІ «Зміст статей звіту про фінансові результати» Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 (із змінами і доповненнями), п.3 розділу ІІІ П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (зі змінами та доповненнями), п.5.5 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (зі змінами та доповненнями), п.2 ст.3 п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п.9.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.4, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 392/3685 (зі змінами та доповненнями), Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (зі змінами та доповненнями), п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.135.1 ст.135 п.138.1 ст.138 п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України та п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.7 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), є необґрунтованими та безпідставними.
		Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
		Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).
		Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.
		Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.
		Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69). Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53). Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «Едуард Петрович Мельник проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).
		Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
		У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 06.05.2020 року № 0011560513, № 0011580513, № 0011570513, № 0011550513 є протиправними та належать до скасування.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (просп. Небесної сотні, 2, м. Одеса, 65121, ідентифікаційний код 35304198) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2020 року № 0011560513, № 0011580513, № 0011570513, № 0011550513 - задовольнити.
		2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.05.2020 року № 0011560513, № 0011580513, № 0011570513, № 0011550513.
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 35304198) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 25224,00 грн.
		Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
		Повний текст рішення складено 17 липня 2020 року.
		 
		Суддя                                                                                                    М.М. Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...