Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/980/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:; рішень, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 17.06.2020
Номер судового провадження: 11-910заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                     
		17 червня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 9901/980/18
		Провадження № 11-910заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача ГриціваМ. І., 
		суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В.,  Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
		позивачки ОСОБА_1 ,
		представника позивача - адвоката Маселка Р. А.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року (судді Шипуліна Т. М., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Стрелець Т. Г., Ханова Р. Ф.) в адміністративній справі № 9901/980/18 за позовом  ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування рішення і
		ВСТАНОВИЛА:
		1. 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 05 листопада 2018 року № 290/вс-18 про відмову переглянути рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 щодо відмови ОСОБА_1 у допуску її до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року (далі - Спірне рішення).
		2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 08 липня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
		Цей суд дійшов висновку, що впродовж від моменту ініціювання ОСОБА_1 питання про свою участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду і до закінчення ВККС етапів кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, пов`язаних з безпосереднім діалогом з кандидатами (співбесіда), стосовно позивачки існувало непогашене дисциплінарне стягнення, наявність якого в розумінні частини сьомої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) унеможливлювало її участь у доборі кандидатів на названу посаду.
		Посилання позивачки на свій статус викривача, який відповідно до положень статті 53 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) гарантує неможливість притягнення її до дисциплінарної відповідальності чи застосування негативних заходів випливу у зв`язку із повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою, а також на факт реального повідомлення про корупційне правопорушення, у відповідь на яке до неї було застосовано дисциплінарне стягнення рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18, суд визнав непереконливими і необґрунтованими, оскільки не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між фактом повідомлення особою про можливі факти корупційних правопорушень та обставинами, які стали підставами для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за названим рішенням дисциплінарного органу.
		3. ОСОБА_1 не погодилася із зазначеним рішенням та подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Вважає, що Комісія з формальних підстав позбавила її права на участь у конкурсі на зайняття посади в іншому суді через непогашене дисциплінарне стягнення. Такі висновки не відповідають положенням статті 53 Закону № 1700-VII, яка забороняє застосування стосовно викривача корупційного правопорушення будь-яких негативних заходів впливу, у тому числі притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Не погоджується позивачка з висновками суду про те, що обставини про корупційний злочин, про який вона повідомила, та обставини, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, не пов`язані між собою. На підтвердження таких доводів стверджує, що розміщення публікації в мережі «Facebook» пов`язане з проведенням зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави, на яких була затверджена негативна характеристика щодо неї як судді цього суду. Надалі голова суду ОСОБА_2. (стосовно якого ОСОБА_1 повідомляла про факти вчинення ним корупційних діянь) таку характеристику направив до ВККС та Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) з метою створення перешкод для призначення позивачки на посаду судді безстроково.
		Поведінка голови суду ОСОБА_2 та робота Октябрського районного суду м. Полтави стала предметом перевірки Ради суддів України, яка своїм рішенням від 07 вересня 2017 року № 44, зокрема, доручила голові цієї Ради звернутися до ВРП зі скаргою про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що підриває авторитет правосуддя.
		На противагу висновкам суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 02 серпня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої дисціплінарної палати від 23 травня 2018 року, встановила, що наявність у діях судді формальних ознак порушення правил суддівської етики не є достатнім фактором для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
		Попри скасування дисциплінарного стягнення, його негативні наслідки продовжували діяти впродовж усього конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду. 
		Про статус викривача корупційного злочину, причетність до її переслідування голови суду ОСОБА_2 та обставини накладення дисциплінарного стягнення за скаргами останнього ОСОБА_1 повідомляла в мотиваційному листі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, тому твердження суду про неподання нею до ВККС доказів на підтвердження наведених обставин є безпідставними.
		Необ`єктивність та упередженість вирішення справи стосовно себе вбачає також у тому, що у справі № 9901/637/18 за позовом ОСОБА_3 до ВККС про скасування рішення той самий суд, коли скасував рішення Комісії, вказав на необхідність з`ясування всіх аспектів життя і діяльності кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного. З огляду на свій правовий статус цей орган правоможний визначити відповідність поведінки судді принципам регламентації, високі стандарти якої визначені в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року. 
		Покликається ОСОБА_1 й на те, що ВККС протиправно не навела у Спірному рішенні жодних мотивів, суджень чи оцінок на основний аргумент її скарги на рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 про необхідність врахування особливого статусу позивачки як викривача корупційного правопорушення, а також про її переслідування, зумовлене перебуванням у такому статусі, а суд першої інстанції, коли розглядав заявлений нею спір, попри те, що в позовній заяві наголошувалося на означеній невмотивованості Спірного рішення, не визнав протиправним і не скасував рішення відповідача з цієї підстави. 
		З погляду позивачки, суд фактично став адвокатувати відповідачу й замість останнього навів свої мотиви спростування на доводи стосовно необхідності врахування її особливого статусу викривача корупційного правопорушення.
		Наголошує, що про необхідність наведення мотивів ухвалених ВККС рішень зазначається також у частині шостій статті 71, частині четвертій статті 74, частині п`ятій статті 101 Закону № 1402-VІІІ.
		4. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року - без змін. 
		Вважає, що Комісія взяла до уваги інформацію про те, що на день подання документів для участі в конкурсі ОСОБА_1 мала непогашене дисциплінарне стягнення, тому обґрунтовано не допустила позивачку до участі в конкурсі на посаду судді. Оспорювання позивачкою рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності в судовому порядку не може бути підставою для скасування Спірного рішення, оскільки оскарження не зупиняє застосування щодо неї застосованого стягнення.
		Вказує, що ОСОБА_1 суб`єктивно та вибірково виклала обставини спірних відносин та не додала доказів на підтвердження своїх вимог.
		5. У своєму відзиві Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) послалося на те, що позивачка зазнала негативного впливу через повідомлення про порушення головою суду ОСОБА_2 вимог статті 53 Закону № 1700-VII. За цим фактом НАЗК на засіданні 06 вересня 2017 року прийняло рішення внести голові ВРП припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону. 
		Листом від 22 грудня 2017 року № 27006/0/9-17 ВРП повідомила про відкриття дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2 , а листом від 06 червня 2018 року № 18761/0/9-18 - про притягнення суддів Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2. та ОСОБА_1. до відповідальності.
		6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 02 жовтня 2019 року - призначила справу до розгляду.
		7. У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, послалися на наведені в ній аргументи й просили її задовольнити.
		8. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке. 
		9. У цій справі суд першої інстанції встановив фактичні обставини, які стисло можна викласти таким чином.
		Президент України Указом від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначив ОСОБА_1 суддею Октябрського районного суду м. Полтави строком на п`ять років, а Указом від 19 грудня 2018 року № 429/2018 - на посаду судді цього ж суду безстроково.
		У період з 05 травня 2014 року по 31 січня 2015 року в провадженні судді ОСОБА_1. перебувала справа про вчинення Полтавським міським головою Мамаєм О. Ф. адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1727 Кодексу України про адміністративне правопорушення (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів).
		Як повідомила ОСОБА_1 , за постановлення найбільш сприятливого рішення на користь правопорушника в цій справі їй запропонували неправомірну вигоду. Про надходження такої пропозиції вона повідомила прокуратуру Полтавської області. За цим повідомленням 11 січня 2015 року розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні про скоєння злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 
		За інформацією з припису НАЗК від 06 серпня 2017 року № 705 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні визнана потерпілою. 03 грудня 2015 року обвинувальний акт про обвинувачення особи, яка запропонувала ОСОБА_1 неправомірну вигоду (колишній заступник міського голови м. Полтави), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою статті 369, частиною першою статті 376 КК України направлений до суду. 
		НАЗК рішенням від 06 вересня 2017 року № 705внесла Голові ВРП згаданий вище припис із вимогою вжити заходів щодо притягнення голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 до встановленої законом відповідальності. 
		За цим приписом голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 порушив вимоги частини третьої статті 53 Закону № 1700-VII, суть якого полягала в тому, що він вжив до судді ОСОБА_1 як викривача корупційного злочину негативних заходів впливу. Проявами цього порушення визнано: фіксацію відсутності судді на робочому місці та виставлення відмітки «прогул» у табелях обліку робочого часу, які здійснювалися винятково стосовно ОСОБА_1 ; порушення законодавства про працю, виявлених за результатами перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області; застосування пропорційної оплати праці.
		Голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2. звернувся до ВРП з дисциплінарною скаргою стосовно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1.
		Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 за результатами дисциплінарного провадження, зокрема й за скаргою голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2., суддю цього самого суду ОСОБА_1 притягнула до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
		ВРП рішенням від 02 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 залишила без змін.
		Фактичними підставами для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визнано:
		- розміщення ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі « Facebook » публікації зі світлиною отари овець під назвою «Тому що послідовний. І тричі легітимний!!! А колектив покірний, мов вівці», у якій йшлося про чергові збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28 вересня 2016 року;
		- поведінка ОСОБА_1. 28 вересня 2016 року під час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави, яка запросила на збори суддів сторонніх осіб без згоди самих учасників зборів, оцінювала поведінку голови цього суду в минулому, перешкоджала йому вийти із зали, демонструвала компрометуючі матеріали щодо останнього та вимагала від нього прокоментувати їх.
		Третя Дисциплінарна палата ВРП та сама ВРП у своїх рішеннях дійшли висновку про те, що такі обставини свідчать про допущення ОСОБА_1 поведінки, що порочить (плямує) звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII), а також про грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (пункт 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI). Такі висновки мотивовані тим, що:
		- опублікована в соціальній мережі «Facebook» ОСОБА_1 інформація за своїм змістом відображала зневажливу оцінку своїх колег-суддів Октябрського районного суду м. Полтави (порівняння їх з вівцями, що в українському суспільстві традиційно сприймається як образа), що з урахуванням поширення публікації в соціальних мережах є шкідливим для авторитету правосуддя;
		- поведінка ОСОБА_1 під час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28 вересня 2016 року була спрямована на перешкоджання діяльності зборів суддів як органу суддівського самоврядування.
		У вересні 2018 року позивачка звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18.
		Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 січня 2019 (справа № 11-1010сап18) скасувала рішення ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати.
		Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП про те, що порівняння колективу Октябрського районного суду м. Полтави з покірними вівцями в сукупності з використаними в публікації словосполученнями (висловлювання «бездумно голосуючи», вжите у лапках слово «колеги») мають образливий характер і становлять порушення правил суддівської етики. Однак зазначені дії не є такими, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, оскільки позиція про те, що неетична поведінка ОСОБА_1 у цій ситуації мала наслідком підрив авторитету правосуддя через поширення такої інформації в соціальних мережах є невмотивованою; реалізація позивачкою права на свободу вираження поглядів мала місце в складних психологічних умовах емоційної напруги, що зумовлено конфліктною ситуацією, яка склалася в Октябрському районному суді м. Полтави. 
		Суд визнав, що поведінка судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. під час зборів суддів 28 серпня 2016 року не містила ознак порушення етичних норм, оскільки ОСОБА_1 особисто не запрошувала мешканців міста Полтави на збори суддів, а лише повідомила про проведення такого заходу в соціальній мережі; вона не контролювала і не впливала на поведінку присутніх на зборах суддів; бездіяльність ОСОБА_1. під час зборів суддів, яка полягала в тому, що вона не захищала голову Октябрського районного суду м. Полтави від критики присутніх, не може розцінюватися як протиправна; особисто ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на зрив зборів суддів.
		ВККС рішенням від 02 серпня 2018 року №186/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та визначила, що питання допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегій.
		13 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до ВККС заяву з доданими документами для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, у якій також ініціювала проведення щодо неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		ВККС рішенням від 26 жовтня 2018 року №249/вс-18 відмовила скаржниці в допуску до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року.
		Комісія виходила з того, що ОСОБА_1 як особа, яка має непогашене дисциплінарне стягнення згідно з рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18, позбавлена права на зайняття посади в іншому суді відповідно до частини сьомої статті 109 Закону № 1402-VIII.
		31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС зі скаргою про перегляд рішення Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 у частині відмови в допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному 02 серпня 2018 року.
		Вимоги скарги мотивувала тим, що ВККС не врахувала положень статті 53 Закону     № 1700-VII та особливого статусу позивачки як викривача корупційного правопорушення, у зв`язку із чим вона тривалий час піддається заходам негативного впливу. На її думку, рішення ВРП від 02 серпня 2018 року про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 є продовженням дій щодо переслідування її як викривача корупційного злочину.
		ОСОБА_1 вказувала також на те, що дискреційний характер повноважень Комісії при вирішенні питання допуску її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду зобов`язував Комісію врахувати той факт, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року прийняла до свого провадження скаргу на вказані рішення дисциплінарних органів та можливість скасування такого акта індивідуальної дії за наслідками судового розгляду справи.
		ВККС рішенням від 05 листопада 2018 року № 290/вс-18 за наслідками проведеного пленарного засідання відмовила судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. у перегляді рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 щодо відмови в допуску до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року.
		Це рішення Комісія обґрунтувала тим, що рішення колегії Комісії від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 ґрунтується на правильному застосуванні положень Закону № 1402-VIII до правовідносин щодо участі судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду.
		Представник ВККС пояснив, що етапи кваліфікаційного оцінювання в межах участі в конкурсі на зайняття посади суддів Вищого антикорупційного суду проводилися в такі дати: 12 листопада 2018 року - анонімне письмове тестування; 14 листопада 2018 року - виконання практичного завдання; 18 січня 2019 року - закінчення проведення співбесід щодо добору кандидатів.
		21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС із заявою про допущення її до конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду із встановленням для неї дати проходження анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з урахуванням часу, необхідного для підготовки до кваліфікаційного оцінювання.
		У відповідь на цю заяву Комісія листом від 19 лютого 2019 року № 32дпс-1161/18 повідомила позивачку про відсутність підстав для її задоволення. Її заява надійшла до Комісії після завершення етапу «складення іспиту», що позбавляє ВККС можливості забезпечити рівність учасників конкурсу у випадку складення окремими з них іспиту на підставі аналогічної модельної справи вже після виконання його усіма іншими кандидатами, а також дотримання принципу конфіденційності під час перевірки практичної роботи одного кандидата. 
		10. До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував такі норми та джерела права.
		За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У преамбулі до Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 07 червня 2018 року № 2447-VIII (далі - Закон № 2447-VIII), який набув чинності 14 червня 2018 року, зазначено, що цей Закон визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності.
		Пунктом 16 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що Вищий антикорупційний суд утворюється та проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду.
		Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 2447-VIII конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням передбачених цією статтею особливостей.
		Відповідно до частини одинадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
		За положеннями частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
		За частиною третьою статті 81 Закону № 1402-VIII на посаду судді відповідного апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
		У частині другій статті 33 цього Закону передбачено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.
		Відповідно до частини четвертої статті 81 Закону № 1402-VIII з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 71 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
		Згідно із частиною третьою статті 8 Закону № 2447-VIII з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України крім документів, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», також документи, які підтверджують дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, а також заяву про відсутність обставин, зазначених у частині четвертій статті 7 цього Закону.
		Частинами першою, другою статті 7 цього Закону передбачено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає визначеним Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидатів на посаду судді, а також додатковим спеціальним вимогам, встановленим цією статтею. На посаду судді Вищого антикорупційного суду громадянин України може бути призначений, якщо він відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, передбаченим Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а також володіє знаннями та практичними навичками, необхідними для здійснення судочинства у справах, пов`язаних з корупцією, та відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) зазначеної у пунктах 1-3 цієї частини роботи (професійної діяльності) щонайменше сім років.
		За пунктом 1 частини п`ятої статті 81 Закону № 1402-VIII ВККС на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду та формує його досьє.
		Згідно з частиною сьомою статті 109 цього Закону суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не може брати участі в конкурсі на зайняття посади в іншому суді.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 110 Закону № 1402-VIII суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом одного року з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.
		Згідно із пунктом 3 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням ВККС від 02 серпня 2018 року №186/зп-18 (далі - Умови конкурсу), до участі у конкурсі допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені Умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 33, 69 та 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також статтею 7 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» вимогам до кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду (далі - кандидат).
		Відповідно до підпунктів 1, 15 пункту 7 Умов конкурсу для участі у конкурсі кандидат подає до Комісії, зокрема: письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання (далі - заява) згідно з додатком 1 до цих Умов; документи, які підтверджують дотримання однієї з вимог, передбачених частиною другою статті 7 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».
		Стаття 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31 жовтня 2003 року (ратифікована на підставі Закону України від 18 жовтня 2006 року № 251-V, набрання чинності - 18 липня 2007 року; далі - Конвенція ООН) передбачає, що кожна держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов`язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження.
		Частини перша - третя статті 53 Закону № 1700-VII передбачають, що особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров`ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв`язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою. Інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом.
		11. Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , послався на встановлені в цій справі фактичні обставини та правила законодавчої регламентації й правового регулювання спірних відносин, зумовлених конкретними обставинами цієї справи. 
		Зокрема, суд зазначив, що процедура щодо зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду визначається Конституцією України, Законом № 1402-VIII з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 2447-VIII.
		На ВККС як державний орган суддівського врядування покладено повноваження щодо організації та проведення кваліфікаційного оцінювання для визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (у тому числі у вищому спеціалізованому суді - Вищому антикорупційному суді) за визначеними законом критеріями в особливому порядку.
		На виконання положень пункту 16 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIІI ВККС рішенням від 02 серпня 2018 року оголосила конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затвердила Умови конкурсу та визначила, що питання допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегій.
		З посиланням на положення частини третьої статті 8 Закону № 2447-VIII, частини четвертої статті 81 Закону № 1402-VIII суд зазначив, що з метою реалізації права на участь у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду особа повинна подати до ВККС відповідну заяву з долученням ряду документів, на підставі оцінки яких Комісія вирішує питання щодо відповідності/невідповідності особи встановленим положеннями Закону України № 2447-VIII та Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду.
		Зміст частини сьомої статті 109 Закону № 1402-VIII позбавляє суддю, який/яка має непогашене дисциплінарне стягнення, права на участь у конкурсі на зайняття посади в іншому суді.
		Відтак суд підсумував, що встановлення ВККС невідповідності особи вимогам до кандидатів на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду, зокрема наявності непогашеного дисциплінарного стягнення, є підставою для прийняття рішення щодо відмови в допуску такої особи до участі у відповідному конкурсі.
		Зіставивши положення закону, які регламентують процедуру зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду, з відомостями кандидата на цю посаду, які надала позивачка, суд з`ясував, що в ситуації, яка склалася, ВККС за результатами розгляду документів, які позивачка подала 13 вересня 2018 року з метою участі в конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду, встановила факт наявності чинного рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18, залишеного без змін рішенням ВРП від 02 серпня 2018 року № 2485/0/15-18, про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності за допущення порушень пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів), пункту 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя), у зв`язку із чим прийняла рішення від 26 жовтня 2018 року № 249/вс-18 про відмову в допуску позивачки до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
		У контексті цих обставин суд дійшов висновку про те, що рішення ВККС про відсутність правових підстав для участі ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду ґрунтуються на правильному застосуванні положень частини сьомої статті 109 Закону № 1402-VIII.
		12. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість Спірного рішення.
		Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 101 Закону № 1402-VIII ВККС може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо допуску до конкурсу або добору.
		За частиною сьомою цієї статті рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
		13. У цій справі суд першої інстанції встановив, що 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала скаргу на рішення колегії ВККС від 26 жовтня 2018 року, якою Комісія на своєму засіданні ухвалила рішення про відмову ОСОБА_1 у допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду з підстав, зазначених вище.
		Головним аргументом тези позивачки про незаконність рішення колегії ВККС було твердження про ігнорування останньою положень статті 53 Закону № 1700-VII та її правового становища викривача корупційного правопорушення, через який вона впродовж тривалого проміжку часу піддається переслідуванню та застосуванню негативних заходів. З посиланням на частину третю цієї статті ОСОБА_1 доводила, що викривач не може бути підданий негативним заходам впливу з боку керівника або роботодавця, одним з яких є відмова в призначенні на вищу посаду, або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про порушення вимог цього Закону іншою особою.
		У скарзі ОСОБА_1 акцентувала увагу на тому, що рішення ВРП від 02 серпня 2018 року є продовженням дії щодо переслідування її як викривача корупційного злочину.
		В оскарженому рішенні № 290/вс-18 від 05 листопада 2018 року ВККС у пленарному складі фактично відтворила джерела права, які регламентують стадії та процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, повноваження ВККС щодо розгляду скарг на рішення Комісії, ухвалені в колегіальному складі, а також означені вище підстави та мотиви, якими керувалася колегія ВККС, коли відмовляла ОСОБА_1 у допуску до участі в конкурсі. ВККС погодилася із цими підставами та мотивами й ухвалила рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
		У світлі аргументів скарги ОСОБА_1 від 31 жовтня 2018 року й унормованого порядку розгляду скарг такого змісту, у яких на підставі закону порушуються питання, що мають істотне значення для вирішення питання про допуск кандидата до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади в спеціалізованому суді, ВККС мала би, навіть більше, зобов`язана була навести мотиви незгоди з ними.
		Натомість на доводи позивачки про її статус викривача і пов`язані з ним гарантії, встановлені законом, однією з яких є неможливість притягнення викривача до відповідальності чи застосування негативних наслідків за викриття особи у скоєнні корупційного злочину, у Спірному рішенні не наведено жодних мотивів спростування чи незгоди або, навпаки, визнання їх слушності.
		Велика Палата Верховного Суду не може визнати, що відсутність у рішенні відповідача від 05 листопада 2018 року мотивів незгоди з доводами авторки скарги є просто формальністю, елементом певної невмотивованості рішення через неуважність, порушенням, що не має істотного значення, чи чимось таким, що не впливає на законність і обґрунтованість Спірного рішення в цілому.
		В описаній правовій ситуації відмова ВККС мотивувати незгоду з правовою позицією кандидата на посаду судді, який заперечує ключовий мотив відмови суб`єкта кваліфікаційного оцінювання в допуску такого кандидата до участі в конкурсі посиланням на відомості та передумови, що стосуються не тільки фактичної (казуальної) сторони проблеми та, з погляду позивачки, заперечують існування перешкод у допуску до участі в конкурсі, але й основуються на вимогах закону, має сутнісне, визначальне, правоутворююче значення.
		ВККС повинна розглядати такі звернення всебічно й об`єктивно, давати відповіді на всі доводи скарги. І якщо Комісія вирішила визнати певну подію такою, що на підставі закону є достатньою і необхідною для ухвалення рішення про відмову кандидатові в допуску до участі в конкурсі на посаду судді (положення частини сьомої статті 109 Закону № 1402-VIII, за якою суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не може брати участі в конкурсі на зайняття посади в іншому суді), то однаковою мірою вона повинна оцінити й дати відповідь на питання, чи обставини та законні підстави, які в скарзі наводить такий кандидат, не є такими, що спростовують обставину, з посиланням на яку було обмежено участь кандидата в конкурсі.
		Велика Палата Верховного Суду не заперечує дискреції ВККС ухвалити відповідне рішення, зокрема й те, яке фактично ухвалила стосовно ОСОБА_1 , у разі встановлення в особи, яка претендує на вакантну посаду судді, непогашеного дисциплінарного стягнення. Поряд з тим встановлення такої обставини не повинно спонукати ВККС до проявів пасивності і нез`ясування відомостей та підстав, що ґрунтуються на законі і можуть мати привілейоване й пріоритетне значення чи силу порівняно з тими положеннями, яким ВККС фактично надала перевагу.
		Положення частин п`ятої - сьомої статті 84 Закону № 1402-VIII, в яких передбачено повноваження ВККС зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання у разі, якщо стане відомо про здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, скарги щодо поведінки якого може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, чи про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції, чи у разі повідомлення судді (кандидатові на посаду судді) про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, прямо не стосуються правової ситуації, що склалася у спорі за скаргою ОСОБА_1 . Однак їхні вимоги про те, що ВККС у разі наявності описаних вище передумов вчиняє певні дії й ухвалює відповідні рішення аналогічним чином мають спонукати до вчинення подібних дій чи ухвалення відповідних рішень, коли заявляються обставини, за яких накладення стягнення за вчинення дисциплінарного правопорушення не повинно сприйматись і використовуватись як безумовна перешкода у допуску до участі у конкурсі на посаду судді, оскільки інший закон дає для цього відповідні правові підстави. 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо особа, яка визнана викривачем фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону № 1700-VII, посилається на положення статті 53 цього Закону для захисту своїх прав і стверджує, що приписи названої норми закону є застосовними для набуття нею права на певне благо, як-от на участь у конкурсі на вакантну посаду судді Вищого антикорупційного суду, то суб`єкт владних повноважень, який уповноважений на прийняття певних рішень стосовно особи викривача, яке передбачає оцінку (кваліфікацію) відомостей, до яких потенційно (ймовірно) можуть бути застосовані правила статті 53 Закону № 1700-VII, залежно від контексту правовідносин зобов`язаний навести мотиви, чому застосовує або не застосовує до спірних правовідносин положення цього Закону.
		Якщо рішення ВККС не міститиме таких мотивів, то безвідносно від того, слушними або надуманими є посилання автора скарги на положення статті 53 Закону № 1700-VI, воно не може визнаватися законним і обґрунтованим. 
		Як загадано вище, Спірне рішення не містить мотивів відхилення (відкидання) доводів скарги ОСОБА_1 про необхідність застосування стосовно неї положень статті 53 Закону № 1700-VII, тому воно є протиправним, необґрунтованим і таким, що не може залишатися в силі.
		14. Суд першої інстанції мотивував відсутність причинно-наслідкового зв`язку між подією накладення стягнення за вчинення дисциплінарного правопорушення і діями позивачки з викриття особи, яка вчинила корупційне правопорушення. 
		Проте така мотивація суду не свідчить про правомірність та законність Спірного рішення. Фактично навіть більше, така мотивація не стільки підтверджує законність і обґрунтованість Спірного рішення, скільки демонструє відсутність таких мотивів у рішенні відповідача і доводить, що ВККС не виконала наданих саме їй законних повноважень і не виклала мотивів, які стосувалися суті права позивачки на зайняття вакантної посади судді і мали значення для прийняття правильного, вивіреного, законного й обґрунтованого рішення.
		15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.
		На підставі пункту 3 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 зі скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про задоволення позову.
		Керуючись статтями 243, 266, 308, 310, 315, 317, 322 і 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 задовольнити. 
		Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 листопада 2018 року № 290/вс-18.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя-доповідач                                                                   М. І. Гриців
		Судді:                                     Н. О. Антонюк                                               Н. П. Лященко
		В. В. Британчук                                            О. Б. Прокопенко
		Ю. Л. Власов                                                 В. В. Пророк
		Д. А. Гудима                                                 Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська                                         О. М. Ситнік
		Ж. М. Єленіна                                               О. С. Ткачук
		О. Р. Кібенко                                                 О. Г. Яновська
		Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...