Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/561/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про звільнення судді з посади.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 02.07.2020
Номер судового провадження: 11-1264заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		02 липня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 9901/561/19
		Провадження № 11-1264заі19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Анцупової Т. О., 
		суддів Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		Яновської О. Г., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу № 9901/561/19 за позовом  ОСОБА_1  до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (суддя
		Гімон М. М.) від 28 листопада 2019 року,
		УСТАНОВИЛА:
		Рух справи
		1. 30 жовтня 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
		? визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції (Вищої ради правосуддя) (далі ? ВРП, ВРЮ відповідно) щодо невнесення подання про звільнення  ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 126 Конституції України (в редакції від 
		02 березня 2014 року);
		? визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 29 травня 2018 року 
		№ 1547/0/15-18 «Про звільнення  ОСОБА_1  з посади судді Апеляційного суду міста Києва»;
		? зобов`язати ВРП залишити без розгляду і повернути заяву ВРЮ щодо поведінки судді від 14 квітня 2016 року № 5019/0/9-16 на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», 
		підпункту 12.43 Регламенту ВРП;
		? зобов`язати ВРПрозглянути заяву  ОСОБА_1 від 22 грудня 2015 року про звільнення з посади судді Апеляційного суду міста Києва та ухвалити рішення про звільнення  ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
		2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок бездіяльності ВРЮ (ВРП) щодо розгляду його заяви про звільнення у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України було грубо порушено його права як судді.
		Крім того, як зазначає позивач, на підставі вимог статті 126 Конституції України, починаючи з 24 лютого 2016 року повноваження ОСОБА_1 як судді було припинено та на цю дату його мало бути звільнено з посади судді, чого не сталося внаслідок протиправної бездіяльності ВРЮ. Відтак щодо    ОСОБА_1 не могло бути розпочато дисциплінарне провадження, внаслідок якого його було звільнено на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
		3.   Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 04 листопада 2019 року позовну заяву  ОСОБА_1 залишив без руху, встановивши строк, протягом якого позивач мав усунути вказані судом недоліки, а саме подати заяву про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом із зазначенням причин пропуску строку та наданням доказів їх поважності.
		4.   Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалоювід 28 листопада 2019 року відмовив у задоволенні заяви  ОСОБА_1  про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом та повернув позовну заяву, оскільки позивач подав позовну заяву після закінчення встановленого законом місячного строку звернення до суду, а причини, через які цей строк було пропущено, суд вважавнеповажними.
		5. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 
		28 листопада 2019 року, а справу направити для продовження розгляду по суті до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 грудня 2019 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 13 січня 2020 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
		7.   02 березня 2020 року від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		8. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що 
		ОСОБА_1  у встановлений судом строк не усунув недоліків позовної заяви та не надав обґрунтувань і доказів на підтвердження обставин пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду.
		9. При цьому суд першої інстанції зауважив, що посилання позивача на бездіяльність ВРЮ є лише підставою позовних вимог, а тому необґрунтованими видаються доводи про те, що усі вимоги є похідними саме від такої бездіяльності і строки звернення до суду мають обчислюватися з дати, коли він дізнався про її допущення.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		10.   В апеляційній скарзі позивач зазначає, що під час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивача про те, що всі позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправною бездіяльності ВРЮ щодо невнесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 2 частини пятої статті 126 Конституції України.
		Позивач також зазначив, що дата, коли він дізнався про допущену бездіяльність, на його думку, документально підтверджена, зокрема, копією відповіді ВРП від 15 жовтня 2019 року № 37560/0/919 про невнесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва у зв`язку з досягненням ним шістдесяти п`яти років до органу, який обрав або призначив суддю. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному факту. Крім того, позивач вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не забезпечив дотримання балансу захисту порушених прав ОСОБА_1 та виявив надмірний формалізм у дотриманні часових обмежень, у зв`язку із чим він позбавлений можливості захистити свої права.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі й у відзиві на неї, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких мотивів.
		12.   Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		13.   Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		14.        Разом з тим відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		15.        Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		16.       Поняття публічної служби визначенепунктом 17 частини першої статті 4 КАС України. Зокрема, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		17.        Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		18.        Європейський суд з прав людини (далі ? ЄСПЛ) у рішенні «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків не є абсолютним. Воно може підлягати  законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності (параграф 35).
		19.        У параграфі 41 рішення «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарженняперебуває  в  межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не  є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
		20. Вирішуючи питання про порушення позивачем строків звернення до адміністративного суду, необхідно встановити, яким є предмет позову та які норми КАС України у цій справі підлягають застосуванню.
		21.  Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом позову в цій справі є підстави припинення публічної служби позивачем.
		22. Відтак Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суть спірних відносин у цій справі полягає у припиненні публічної служби, зокрема стосується підстав звільнення з посади судді. 
		23. Так, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. Якщо ці закони зазначених питань не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити зі строків звернення до суду, визначених частиною першою  статті 233 Кодексу законів про працю України.
		24. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		25. Строк звернення до адміністративного суду ? це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
		Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 9901/82/19, від 05 лютого 2020 рокуу справі № 9901/425/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19 та інших.
		26. Аналіз наведених норм свідчить про те, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
		27. Як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
		28. У вказаному клопотанні на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що про бездіяльність ВРЮ позивачу стало відомо лише 15 жовтня 2019 року після надходження відповіді на адвокатський запит на електронну пошту його представника. Оскільки інформація про те, чи було внесено таке подання, не є загальнодоступною, а про прийняття будь-якого рішення ВРЮ про невнесення такого подання позивачу не повідомлялося,  ОСОБА_1  про допущену відносно нього бездіяльність не знав та не міг знати. 
		При цьому представник позивача зазначає, що всі інші вимоги позову є похідними від вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ВРЮ, а тому лише в разі задоволення первісної вимоги в межах справи № 9901/561/19 можливе задоволення решти вимог.
		На його переконання,оскаржувана протиправна бездіяльність ВРЮ є тією причиною, з якої його не було звільнено у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років, що в подальшому обумовило можливість здійснення щодо нього дисциплінарного провадження та залишення без розгляду його заяви про відставку.
		29. Оцінюючи зазначені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави для поновлення цього строку, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначені позивачем обставини не вказують на його необізнаність щодо невнесення ВРЮ  подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 126 Конституції України з огляду на таке.
		30. 22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 подав до ВРЮ заяву про звільнення його з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
		31. Однак 14 квітня 2016 року ВРЮ зареєстровано заяву щодо поведінки судді з проханням притягнути суддю Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності, за результатом розгляду якої Друга Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення від 11 квітня 2018 року 
		№ 1073/2дп/15-18, яким суддю Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
		32. 29 травня 2018 року ВРП прийняла рішення № 1547/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
		33. Заяву позивача від 22 грудня 2015 року ВРП ухвалою від 5 червня 2018 року залишила без розгляду. 
		34. Рішення ВРП від 29 травня 2018 року позивач оскаржував у судовому порядку. Зокрема, підставами позову було те, що після досягнення шістдесяти п`яти років ВРП, на переконання позивача, не мала законних підстав для розгляду подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення його з посади судді Апеляційного суду міста Києва, оскільки його повноваження судді повинні бути припинені.
		Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року, позовну заяву повернув на підставі частини другої статті 123 КАС України, а саме у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Суди встановили, що позивач з липня   2018 року був обізнаний із видом застосованого до нього дисциплінарного стягнення, зокрема, з моменту отримання його родиною листа Апеляційного суду міста Києва від 11 червня2018 року про відрахування скаржника зі штату цього суду на підставі рішення ВРП від 29 травня 2018 року.
		35.        Водночас лише 30 жовтня 2019 рокупозивач направив до суду цей позов, у якому просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність ВРЮ щодо невнесення подання про його звільнення.
		36. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у правовідносинах позивача із суб`єктом владних повноважень, який обрав або призначив суддю, було реалізовано один зі способів звільнення з посади судді відповідно до статті 126 Конституції України. Зокрема, у рішенні ВРП від 29 травня 2018 року, яке позивач оскаржував у судовому порядку, визначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України, що унеможливлює внесення подання про звільнення судді з посади на будь-якій іншій підставі.
		37.       З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  ОСОБА_4 не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку. Обставини, на які позивачпосилається,зокрема те, що йому стало відомо про бездіяльність ВРП лише 
		15 жовтня 2019 року, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Позивач вбачає порушення своїх прав у звільненні його на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а не на підставі пункту 4 частини шостої цієї статті, натомістьк предметом цього позову є невнесення ВРП до Верховної Ради України подання про звільнення у відставку   ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва, а не питання зміни підстави звільнення.
		38.        Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		39.       Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 
		2019 року постановлено з дотриманням норм процесуального права. Зокрема, рішення суду першої інстанції прийняте з урахуванням вимог статей 32, 123, 169 КАС України. 
		За загальним правилом повернення без розгляду позовної заяви та доданих до неї документів здійснюється суддею суду першої інстанції, яким було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у разі неусунення позивачем недоліків цієї заяви.
		Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 9901/376/18.
		40. Отже, відмовляючи позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		41.        Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		42.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для її скасування немає.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		43.        Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		44.        Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу   ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		2. Ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 
		28 листопада2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                       Т. О. Анцупова
		Судді:                        С. В. Бакуліна                                                           Л. М. Лобойко    
		                                    Ю. Л. Власов                                                            Н. П. Лященко    
		                                    М. І. Гриців                                                              О. Б. Прокопенко
		                                    Д. А. Гудима                                                           Л. І. Рогач
		                                    Ж. М. Єленіна                                                        О. М. Ситнік
		                                     О. С. Золотніков                                                    О. С. Ткачук
		                                     О. Р. Кібенко                                                         В. Ю. Уркевич
		                                      В. С. Князєв                                                         О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...