Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/5065/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму.
Надіслано для оприлюднення: 17.07.2020. Зареєстровано: 19.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2020.
Дата набрання законної сили: 17.07.2020
Номер судового провадження: 11-кп/822/41/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017000000000395

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		17 липня 2020 року                         м. Чернівці
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
		Головуючого                 ОСОБА_1 
		суддів                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		при секретарі
		судового засідання              ОСОБА_4 
		за участю сторін судового провадження:
		прокурора                     ОСОБА_5 
		обвинуваченої                  ОСОБА_6 
		захисників                     ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №120170006000000395 відносно 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки с.Біла Чортківськогорайону Тернопільськоїобласті,яка зареєстрованата проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, незаміжньої, не судимої, 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КК України,за апеляційноюскаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2018 року,- 
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2018 року ОСОБА_6 виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		Вирішено долю речових доказів.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась в тому, що вона, будучи суб`єктом виборчого процесу, вирішила реалізувати своє виборче право (право голосу) шляхом прийняття пропозиції(обіцянки) отримати неправомірну вигоду за голосування за окремого кандидата в депутати до Чернівецької міської ради  ОСОБА_10 
		ЄУНСС:727/5065/17
		НП:11-кп/822/41/20        Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_11 
		Категорія:ч.1 ст.160        Суддя-доповідач: ОСОБА_1 
		КК України
		Так, 23 жовтня 2015 року близько 20 години ОСОБА_6 , перебуваючи за своїм місцем проживання в кімнаті №525 гуртожитку Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, розташованого на вул. Небесної Сотні, 2-А в м. Чернівцях, прийняла пропозицію, обіцянку від студента юридичного факультету зазначеного факультету ОСОБА_12 реалізувати своє виборче право (право голосу) шляхом голосування 25 жовтня 2015 р. під час виборів депутатів до Чернівецької міської ради за окремого кандидата від політичної партії «Рідне місто» ОСОБА_10 та отримати за це неправомірну вигоду на суму 250 грн., яка станом на час вчинення злочину перевищувала 3% розміру мінімальної заробітної плати.
		Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.160 КК України, як прийняття пропозиції, обіцянки виборцем для себе неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій, пов`язаних із безпосередньою реалізацією ним свого права голосу (голосування за окремого кандидата на виборах), незалежно від фактичного волевиявлення особи та результатів голосування.
		На цей вирок прокурор Кіцманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.160 КК України, призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. та на підставі ч.5 ст.74 КК України, ч.1 п.2 ст.49 КК України звільнити її від покарання.
		На обґрунтування своїх вимог апелянт вказував, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , пославшись при цьому на п.109 рішення ЄСПЛ по справі «Навальний та Офіцеров проти Росії) від. 23.02.2016 р., оскільки згідно ч.2ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили і показання цих свідків є правдивими, такими, що викривають ОСОБА_6 у вчиненні злочину. 
		Також прокурор вказував, що на час розгляду даного провадження судом ОСОБА_15 вважався несудимим в порядку ст.89 КК України, і якщо б він дав інші показання щодо ОСОБА_16 , йому б нічого не загрожувало, оскільки на той час закінчився іспитовий строк по вироку, яким його було засуджено за ч.4 ст.160 КК України із застосуванням ст.69, 75 КК України. Вважає, що показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є належними та допустимими доказами.
		Крім вказаного, апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відкинуто як доказ  протокол огляду від 27.10.2015р. мобільного телефону ОСОБА_12 .
		Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
		Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючи на доводи в ній викладені, думку обвинуваченої ОСОБА_6 та діючих в її інтересах захисників, які просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд дотримався зазначених вимог закону.
		Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 , визнаного судом недоведеним, підстави їх виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості ОСОБА_6 , на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що свідки: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які були допитані місцевим судом та чиї покази покладені в основу виправдувального вирок, носять інформаційний характер та жодним чином, ані окремо ні в своїй сукупності, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй злочину. 
		Що стосується показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , колегія суддів погоджується із висновком районного суду про визнання таких доказів недопустимими, з огляду на те, що ОСОБА_12 вироком від 09 липня 2015 року засуджений за ч.4 ст.160 КК України на підставі угоди про визнання винуватості, за яким він повністю визнавав обвинувачення, викладене в угоді, а ОСОБА_14 ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 серпня 2018 року була звільнена від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.1 ст.160 КК України, у зв`язку дійовим каяття. 
		Апеляційний суд вважає неспроможними доводи прокурора про те, що в разі зміни показань свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_14 їм ніяке переслідування не загрожувало, оскільки в даному випадку, навіть з урахуванням набрання вказаних судових рішень щодо свідків законної сили та спливу тривалого часу, не виключена можливість порушення кримінальних проваджень щодо останніх за ст.384 КК України.
		За встановлених обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що до показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , може бути застосована правова позиція, викладена у рішенні Європейського суду з прав людини «Навальний та Офіцеров проти Росії».
		Необґрунтованими є також доводи прокурора і про те, що суд першої інстанції безпідставно в порушення норм КПК України, не взяв до уваги письмові докази сторони обвинувачення, які викривають обвинувачену у вчиненні інкримінованого злочину.
		Як вбачається із досліджених районним судом письмових доказів, зокрема, протоколу слідчого експерименту від 26.10.2015р. (т.1 а.к.п.210-211), протоколу огляду предмету від 26.10.2015 р (т.1 а.к.п.221-222) та протоколу огляду предмету від 27.10.2015р. (т.1. а.к.п.227-247), то такі докази не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КК України. Крім того, зазначены докази були зібрані у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 , та процесуальні дії були проведені за його участю. Жодних посилань на вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.160 КК України, саме ОСОБА_6 у них немає.
		Посилання прокурорав апеляційнійскарзі,як надоказ винуватості ОСОБА_6 в інкримінованомуїй злочині,на протокологляду предметавід 27.10.2015р.є безпідставними,оскільки стороноюобвинувачення невстановлено вякий спосіб фото паспорта ОСОБА_6 потрапило на телефон ОСОБА_14 , не надано доказів того, що обвинувачена просила свідка пересилати фото на телефон ОСОБА_12 . Також не спростовано показання обвинуваченої, яка в суді першої інстанції вказувала, що ОСОБА_14 взяла та скористалась її паспортом без її відома та згоди. 
		Будь-яких досліджень, експертиз з цього приводу на досудовому слідстві не проводилося.
		Водночас, колегія суддів звертає увагу і на те,що суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити припущення сторони обвинувачення про безпосередню участь ОСОБА_6 у вчиненні нею вищевказаного злочину, шляхом призначення відповідних судових експертиз щодо речових доказів - належних ОСОБА_12 і ОСОБА_14 мобільних телефонів, з метою перевірки наведених вище обставин, оскільки такі були повернуті власникам для відповідального збереження, та на даний час фізично знищені і не можуть бути представлені суду.
		Більш того, як встановлено в суді першої інстанції та перевірено апеляційною інстанцією, будь-яких доказів про те, що ОСОБА_6 була включена до списків виборців на виборчій дільниці № 730506, отримала бюлетень для голосування на виборчій дільниці, розписалася у списку виборців про його отримання і безпосередньо прийняла участь у голосуванні 25.10.2015 року у виборах до Чернівецької міської ради, у матеріалах справи немає, що не заперечив прокурор в апеляційному суді в ході судового засідання.
		На думку апеляційного суду, зібрані органом досудового розслідування письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, не доводять поза розумним сумнівом того факту, що саме ОСОБА_6 сфотографувала належний їй паспорт на фоні виборчого бюлетеня навпроти кандидата ОСОБА_10 і що сфотографований бюлетень належав саме їй.
		Відповідно до статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, (зокрема, подія кримінального та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення) покладається на слідчого та прокурора.
		Аналогічна позиція Європейського Суду викладена у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium) № 2914/98 від 13 січня 2005 року, де в п. 25 зазначено, що в кримінальних справах питання доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Таким чином, докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення, викликають розумні сумніви у доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч.1ст.160 КК України, а твердження прокурора про те, що суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку не оцінив всі докази в своїй сукупності, не заслуговують на увагу та не дають підстав для задоволення поданої прокурором апеляційної скарги.
		Також колегія суддів звертає увагу і на той очевидний факт, що в інших кримінальних провадженнях щодо інших осіб, зазначених у витязі з ЄРДР (т.1 а.к.п.191), порушених по тому ж факту та щодо тих же обставин, судами були прийняті рішення про виправдання таких осіб, які в апеляційному порядку були залишені без змін, а в подальшому не були оскаржені стороною обвинувачення в касаційному порядку, що свідчить про їх згоду з прийнятими рішеннями в таких же справах щодо таких же обставин. 
		Порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
		Разом з тим, як вбачається із мотивувальної частини вироку підставою виправдання ОСОБА_6 слугувало те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.
		При цьому, згідно резолютивної частини вироку, ОСОБА_6 виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КК України, а тому колегія суддів вважає, що вирок районного суду, у відповідності до ст.404 КПК України, слід змінити в частині підстави виправдання ОСОБА_6 , не погіршуючи становище обвинуваченої.
		Керуючись ст.ст.374, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області старшого радника юстиції ОСОБА_9 залишити без задоволення.
		Вирок Шевченківського районного суду м.Чернівців від 28 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити в частині підстави її виправдання.
		Вважати ОСОБА_6 виправданою у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.
		В решті вирок районного суду залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Головуючий                          ОСОБА_1 
		 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		 
		                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...