Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/6313/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2020. Зареєстровано: 20.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2020.

Результат оскарження 03.12.2020 Третій апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ  
		01 липня 2020 року (15 год. 45 хв.)Справа №  280/6313/19   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		18.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001770508 від 23.09.2019.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» які гуртуються на тому, що під час перевірки у магазині були відсутні документи про оприбуткування товару. Так, зазначає, що факту реалізації вказаного товару податковим органом не зафіксовано. Проте нестачу чи надмірні залишки товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі данні про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. У відомості (документ складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки) не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару. Також контролюючим органом не враховано, що позивач має кілька магазинів і окрему юридичну адресу, за якою зберігаються первинні документи. Так до прийняття контролюючим органом рішення за проведеною перевіркою, позивачем поштою, листом з описом вкладення надіслав до податкового органу копії всіх накладних. Зазначені документи були отримані відповідачем, однак управлінням залишено цей факт поза увагою. Окрім того, позивачем ведеться Книга обліку доходів і витрат, та до її змісту у податкового органу зауважень немає. Відтак. враховуючи належне ведення позивачем Книги обліку доходів і витрат, недоведеність податковим органом фактів реалізації не облікованого товару, а також не проведення податковим органом інвентаризації, штрафні санкції нараховані оскаржуваним рішенням безпідставно. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Ухвалою суду від 23.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.01.2020.
		13.01.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1676), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що проведеною фактичною перевіркою магазину за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького буд.43, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) встановлено порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме: порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на суму - 13 591,20 грн. Так, при вибірковій перевірці обліку товарно-матеріальних цінностей (далі-ТМЦ) за період з 01.06.2019 по 30.08.2019 встановлено невідповідність фактичних залишків товару станом на 30.08.2019 (16-00 год.), зафіксованих у відомостях ТМЦ (додаток № 4 до акту), даним наданих до перевірки накладних на придбання товару (додаток № 5) та інформації стосовно реалізації товару з бази даних ДФС України (почекова інформація ІС «Податковий блок») на суму - 13 591,20 грн. Представник відповідача зауважує, що весь товар в магазині є таким, що знаходиться на реалізації на поточний час. У разі відсутні документів щодо походження такого товару він вважаєтеся необлікованим у встановленому порядку, що є порушенням вимог п. 12 ст. 3 Закону №265 та є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 20 Закону №265. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		21.01.2020 розгляд справи відкладено до 19.02.2020.
		Ухвалою суду від 19.02.2020 провадження у справі зупинено до 24.03.2020.
		Ухвалою суду від 24.03.2020 провадження у справі поновлено. 
		Ухвалою суду від 24.03.2020 провадження у справі зупинено до 18.05.2020.
		Ухвалою суду від 18.05.2020 провадження у справі поновлено. 
		Протокольною ухвалою суду від 18.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 16.06.2020. 
		16.06.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. В матеріалах справи міститься також клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 27701 від 15.06.2020).
		Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
		Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
		Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
		Відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №2867 від 20.08.2019 та направлень від 20.08.2019 №№ 1607, 1608, 1609, на підставі пп.80.2.2, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фахівцями відповідача, проведено фактичну перевірку магазину за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул.Горького буд. 43, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), за результатами якої складено Акт фактичної перевірки №0680/08/01/14/2426807527 від 02.09.2019 (а.с.9-10).
		Висновками до Акту перевірки №0680/08/01/14/2426807527 від 02.09.2019 встановлено порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на суму - 13 591,20 грн.
		Вказані висновки обґрунтовані тим, що в ході перевірки за місцем реалізації та зберігання товару (магазин за адресою Запорізькі область , м. Бердянськ, вул. Горького, 43, де здійснює діяльність позивач у присутності   ОСОБА_3 (особа, що проводила розрахункові операції, продавець), за її підписом складено відомості про наявний в магазині товар по вибірковим позиціям алкогольних напоїв, інформацію з яких співставлено з наявними документами на товар (накладними, чеками та іншими документами щодо походження товару) та почековою інформацією з РРО платника про вибуття товару). В результаті співставлення виявлено алкогольні напої, на які відсутні будь-які документи щодо походження на суму 13591,20 грн. Детальний опис необлікованого товару із зазначенням виду товару, його назви, кількості та вартості міститься у відомостях  ТМЦ, що є додатком № 4 до акту фактичної перевірки.
		На підставі акту перевірки №0680/08/01/14/2426807527 від 02.09.2019, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №0001770508 від 23.09.2019, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 27182,40грн. (а.с.11).
		Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. 
		Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
		Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
		Згідно ст. 20 Закону № 265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		В свою чергу, положення Закону № 265/95-ВР не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
		Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Отже, документами, що підтверджують оприбуткування товарних запасів, є накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
		Так, в акті фактичної перевірки №0680/08/01/14/2426807527 від 02.09.2019 зазначено, на час проведення перевірки в магазині були відсутні документи щодо походження  товару, а саме: накладні.
		Так, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних, що підтверджують походження товарів.
		Разом з цим, судом з`ясовано, що позивачем цінним листом від 13.09.2019 надсилались на адресу ГУ ДФС у Запорізькій області до прийняття оскаржуваного рішення копії видаткових накладних у кількості 14 шт., що підтверджували походження товарів (а.с.13). Зазначені документи отримані уповноваженою особою відповідача 16.09.2019 (а.с.13)
		Суд зазначає, що Законом № 265/95-ВР та Податковим кодексом України не передбачено норми, яка зобов`язує фізичну особу-підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару, у місці реалізації товарів (послуг).
		Таким чином, відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 814/413/16 (провадження № К/9901/28851/18).
		Поряд із цим, Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
		Платник податків, відповідно до положень статті 16 Податкового кодексу України, зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
		Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначено приписами ст.177 ПК України, відповідно до п. 177.10 якої фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481.
		Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування.
		Також, необхідно зазначити, що поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.
		Поряд із цим, на думку контролюючого органу, у позивача всупереч податковому законодавству наявні неоприбутковані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 13591,20 грн. Склад правопорушення доводиться контролюючим органом на підставі того, що за місцем реалізації та зберігання товару у присутності ОСОБА_3 (особа, що проводила розрахункові операції, продавець) були зняті залишки товарно-матеріальних цінностей та за допомогою наданих до перевірки Книги обліку доходів і витрат, накладних на товар, фіскальних чеків, документів щодо походження товару було звірено з почековою інформацією баз даних «Податковий блок». 
		У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період, що виключає висновок про не ведення суб`єктом господарської діяльності обліку товарів. Нестачу товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період.
		Отже, оскільки позивач належним чином забезпечував ведення Книги обліку доходів і витрат та має достатній обсяг первинних документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, натомість висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР ґрунтується на підставі вибіркової фіксації фактичних залишків товару, здійсненої без проведення інвентаризації, суд за відсутності документально підтверджених доказів реалізації необлікованого товару вважає безпідставним застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 27182,40 грн.
		Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що законодавець у ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР передбачив відповідальність саме за реалізацію необлікованих товарів, а не за їх залишок чи нестачу. Подібний правозастосовний підхід відповідає позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленій у постанові від 05.03.2019 по адміністративній справі № 814/2158/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 80269770).
		Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «С» №0001770508 від 23.09.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 768,40 грн.
		Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001770508 від 23.09.2019, яке винесено Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
		Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
		Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.07.2020. 
		 
		Суддя                                                          Ю.В. Калашник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...