Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 266/4648/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; інші.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2020.
Дата набрання законної сили: 14.07.2020
Номер судового провадження: 51-2003км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала 
		Іменем України
		14 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 266/4648/14-к
		провадження № 51- 2003 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		прокурора   ОСОБА_4 ,
		в режимі відеоконференції:
		виправданого  ОСОБА_5 ,
		засуджених, виправданих Харакоза ОСОБА_6 , Харакоза ОСОБА_7 , 
		захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		потерпілих: ОСОБА_11 ,
		 ОСОБА_12 
		представника потерпілих ОСОБА_13 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, прокурора, котрий брав участь під час розгляду кримінальної справи судом апеляційної інстанції, та спільною касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та їхнього представника ОСОБА_13 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Новосілка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,
		у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, пунктами 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України (далі  КК);
		ОСОБА_15 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецька, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,
		у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, пунктами 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 КК;
		ОСОБА_16 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Велика Новосілка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не мав,
		у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, пунктами 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Волноваського районного суду від 23 вересня 2011 року:
		ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309, пунктами 1, 9, 12, 13 частиною 2 статті 115, частини 1 статті 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		Харакоза ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за пунктами 6,12 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 187, частиною 1 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 пункти 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		Харакоза ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за пунктами 6,12 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 пункти 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 1 статті 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року вирок скасовано в повному обсязі, справу направлено на новий розгляд.
		Постановою Волноваського районного суду від 5 червня 2014 року справу направлено на додаткове розслідування.
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2014 року постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд.
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2014 року змінено підсудність, справу направлено до Приморського районного суду м. Маріуполя.
		Ухвалою Приморського районного суду від 16 грудня 2015 року справу направлено на додаткове розслідування.
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2016 року ухвалу скасовано, справу направлено на новий розгляд.
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 квітня 2016 року змінено підсудність, справу направлено до Іллічівського районного суду м. Маріуполя.
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2016 року  змінено підсудність, справу направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя.
		За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_5 визнано невинуватим та виправдано за пунктами 6,12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 185, пунктами 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 КК через недоведеність його участі у вчиненні злочинів.
		Також цим вироком ОСОБА_15 визнано невинним та виправдано за пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 185, пунктами 1,9,12,13 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 309 КК через недоведеність його участі у вчиненні злочинів. 
		ОСОБА_15  визнано винуватим та засуджено за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 1 статті 
		187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом часткового призначення покарань, ОСОБА_17 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з відбуванням у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
		Зараховано ОСОБА_17 в строк покарання час його попереднього ув`язнення з 23 жовтня 2009 року по 2 листопада 2009 року, а також з 3 жовтня 2010 року по 12 липня 2016 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		На підставі частини 5статті 72 КК ОСОБА_15 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі через його фактичне відбуття.
		Запобіжний захід ОСОБА_17 у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу скасовано.
		ОСОБА_16 за пунктами 6, 12 частини 2 статті115, пунктами 1,9,12,13частиною 2 статті115, частиною 4 статті187, частиною 3 статті289, частини 2 статті185, частини 3 статті357, частини 2 статті309 КК, через недоведеність його участі у вчиненні злочинів визнано невинним та виправдано.
		Харакоза ОСОБА_18 визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 КК,та звільнено від призначеного покарання на підставі статті49, частини 5 статті74, частини 2 статті106 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Запобіжний захід ОСОБА_19 у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу скасовано.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу скасовано.
		Розглянуто цивільні позови, вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
		Також за цим вироком засуджено ОСОБА_20 , щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
		Згідно з вироком ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 визнано винуватими та засуджено за злочини, вчинені за таких обставин.
		15 травня 2008 року близько 23:00 ОСОБА_20 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_21 умисно, із корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна прийшли до будинку АДРЕСА_1 , де через хвіртку проникли на територію вказаного домоволодіння та шляхом зламу замка дверей проникли в приміщення, звідки викрали належний ОСОБА_22 мопед марки «SUZUKI lets-З» вартістю 2414,69 грн, заподіявши потерпілим матеріальної шкоди на вказану суму.
		16 травня 2008 року близько 02:00 ОСОБА_20 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_21 умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна прийшли до будинку 
		АДРЕСА_1 , проникли через огорожу на подвір`я вказаного домоволодіння та зайшли до гаража, зламавши замок на дверях, звідки таємно викрали належний ОСОБА_23 мопед марки «HONDA DIO Chesta AF3403» вартістю 2700 грн, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		12 липня 2009 року близько 01:00 ОСОБА_20 повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_21 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно, із корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна прийшли до будинку АДРЕСА_3 , проникли через огорожу на подвір`я вказаного домоволодіння, а потім до гаража, зламавши замок на дверях, звідки таємно викрали належний ОСОБА_24 мопед марки «Тигр - AT50С T-9» вартістю 4900 грн, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		17 липня 2009 року близько 24:00 ОСОБА_20 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_25 умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна прийшли до будинку АДРЕСА_1 , проникли через огорожу на подвір`я вказаного домоволодіння та зайшли до гаража, зламавши замок на дверях, звідки викрали належний ОСОБА_26 мопед марки «Ямаха» вартістю 3000 грн, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		18 жовтня 2009 року у вечірню пору Харакоз Ренат, перебуваючи біля будинку № 48 на вул. Артема в с. Велика Новосілка Донецької області, знайшовши у не встановленому слідством місці предмет, схожий на пістолет, умисно, із корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном дочекавшись, поки до ОСОБА_27 приїде його друг ОСОБА_28 , напав на них і, направляючи предмет, схожий на пістолет, в їхню сторону та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для їх життя і здоров`я, став вимагати пройти за ним до палісаднику. Потерпілі, сприймаючи погрози ОСОБА_15 реально та побоюючись за своє життя і здоров`я, пройшли до палісаднику, де останній, погрожуючи, наказав їм стати на коліна і передати йому матеріальні цінності. Побоюючись погроз, потерпілі віддали гроші в розмірі 250 грн та ключі від квартир, які не мають матеріальної цінності, якими ОСОБА_29 заволодів, заподіявши ОСОБА_28 матеріальної шкоди на суму 250 грн.
		19 жовтня 2009 року ОСОБА_29 після здійснення ним розбійного нападу, умисно, повторно, з метою крадіжки чужого майна, маючи при собі ключі, прийшов до квартири 
		АДРЕСА_4 , де проживав ОСОБА_28 , відкрив ключами вхідні двері та проник до квартири, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 5800 грн, заподіявши останньому матеріальної шкоди на вказану суму.
		Органами досудового слідства, ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 також пред`явлено обвинувачення в скоєнні ряду умисних злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті115, пунктами 1,9,12,13частини 2 статті115, частиною 4 статті187, частиною 3 статті289, частиною 2 статті185, частиною 3 статті357, частиною 2 статті309 КК, за таких обставин.
		23 вересня 2010 року в денний час у ОСОБА_5 з корисливих мотивів, з метою наживи виник намір на умисне вбивство і напад з метою заволодіння майном та транспортним засобом раніше знайомого йому ОСОБА_30 .
		Цього ж дня ОСОБА_5 запропонував скоїти цей злочин у групі осіб своїм синам ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , на що вони дали свою згоду, вступивши таким чином у злочинну змову на здійснення умисного вбивства з корисливих мотивів, нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, та незаконного заволодіння транспортним засобом.
		При цьому вони заздалегідь розробили план і розподілили ролі, згідно з якими, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_31 займається викопуванням ям за певну плату за допомогою наявного в нього екскаватора, ОСОБА_5 повинен був шляхом обману під приводом того, щоб показати металеву трубу, яку нібито повинен був викопати ОСОБА_31 , приїхати з останнім, ОСОБА_25 та ОСОБА_21 до лісосмуги, розташованої за с. Велика Новосілка Донецької області, де ОСОБА_29 , сидячи на задньому сидінні автомобіля, мав накинути на шию ОСОБА_32 , мотузку і заподіяти смерть останньому, а ОСОБА_33 , перебуваючи біля автомобіля, спостерігати за навколишньою обстановкою з метою попередження про появу сторонніх осіб, співробітників правоохоронних органів або виникнення іншої небезпеки.
		23 вересня 2010 року близько 22:30 ОСОБА_5 з метою реалізації спільного злочинного наміру, згідно з раніше розробленим планом запропонував 
		ОСОБА_34 проїхати з ним та його синами в лісосмугу, розташовану за населеним пунктом с. Велика Новосілка, недалеко від с. Новий Комар Донецької області, нібито для того, щоб показати останньому металеву трубу, яку ОСОБА_31 повинен був викопати за допомогою наявного в нього в особистому користуванні екскаватора, на що останній погодився.
		Після цього вони на автомобілі марки«Кіа magentis»,д.н.з. НОМЕР_1 , належному ОСОБА_35 , яким ОСОБА_31 керував, прибули до околиці селища Новий Комар Великоновосілківського району Донецької області. ОСОБА_33 став спостерігати за навколишньою обстановкою з метою попередження у разі появи сторонніх осіб або іншої небезпеки, сприяючи тим самим реалізації єдиного злочинного умислу. Харакоз Ренат з метою реалізації спільного злочинного умислу, перебуваючи в салоні автомобіля, позаду 
		ОСОБА_32 , будучи особою, яка раніше скоїла розбій, напав на останнього із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров`я, та став затягувати мотузку на його шиї. ОСОБА_31 став чинити активний опір діям ОСОБА_15 , але ОСОБА_5 , який сидів на сусідньому сидінні, бажаючи настання смерті потерпілого та з метою полегшення дій ОСОБА_17 став утримувати потерпілого, позбавляючи його будь-якої можливості припинити злочинні дії, таким чином вони утримували останнього до настання його смерті.
		Після цього з метою приховання злочину вони витягли труп ОСОБА_32 із салону автомобіля та за допомогою лопат, які привезли із собою, закопали на місці вчинення злочину.
		У результаті спільних злочинних дій ОСОБА_15 , ОСОБА_5 та Харакоза Родіона потерпілому ОСОБА_34 було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.
		Причиною смерті ОСОБА_32 стала механічна асфіксія від однократного удавлення органів шиї петлею м`якого типу, яка затягувалася сторонньою рукою, супроводжувалася загальноасфіксичними ознаками.
		Після цього ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 заволоділи майном ОСОБА_32 , а саме грошовими коштами в розмірі 2800 грн, мобільним телефоном «Самсунг SGH-D780» вартістю 1000 грн, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на суму 3800 грн., після чого, діючи умисно, повторно, заволоділи автомобілем«Кіа magentis»,д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 73 806,01 грн заподіявши значної матеріальної шкоди, на якому з викраденим майном покинули місце злочину і який згодом знищили шляхом підпалу з метою приховання слідів злочину, а викраденим розпорядилися на власний розсуд.
		24 вересня 2010 року в денний час ОСОБА_5 за попередньою змовою зі своїми синами, перебуваючи у 4-х кілометрах від південно-західної околиці 
		с. Новий Комар Великоновосілківського району Донецької області, умисно, з метою полегшення подальшого пересування на викраденому автомобілі«Кіа magentis» також незаконно заволоділи паспортом громадянина України на ім`я  ОСОБА_32 , довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, водійським посвідченням та талоном до нього, техпаспортом на вказаний автомобіль на ім`я ОСОБА_35 , дорученням на право керування цим автомобілем, страховим полісом на вказаний автомобіль, свідоцтвом про реєстрацію технологічного транспортного засобу екскаватора ЕО 2621В-3 ЮМЗ 6 KЛ, біржовим договором купівлі-продажу цього екскаватора на ім`я ОСОБА_32 
		24 вересня 2010 року в денний час ОСОБА_5 за попередньою змовою зі своїми синами також таємно із салону автомобіля«Кіа magentis» викрали майно ОСОБА_32 : домкрат вартістю 480 грн, два акустичних динаміки вартістю 
		432 грн, балонний ключ вартістю 70 грн, CD-диск вартістю 20 грн, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 1002 грн.
		Крім того, упродовж тривалого часу між ОСОБА_5 та ОСОБА_36 склалися неприязні стосунки, на ґрунті чого 24 вересня 2010 року в ОСОБА_5 з метою помсти виник намір на здійснення протиправного спричинення смерті ОСОБА_37 .
		Цей злочин ОСОБА_5 запропонував вчинити своїм синам, на що вони дали свою згоду, вступивши таким чином у попередню змову на здійснення умисного протиправного спричинення смерті ОСОБА_37 .
		При цьому вони заздалегідь розробили план і розподілили ролі, згідно з якими ОСОБА_33 з метою наведення підозри в скоєнні злочину на раніше ними убитого ОСОБА_32 повинен був на викраденому автомобілі «Kia magentis» прибути в с. Роздольне Великоновосілківського району Донецької області та, зупинившись біля належного ОСОБА_36 кафе «Диметра», спостерігати за тим, коли хазяїн вийде з кафе та почне рухатися на своєму автомобілі вантажному пікапі ЗАЗ  110557, д.н.з. НОМЕР_2 . Після цього ОСОБА_33 повинен був слідувати на згаданому автомобілі за ОСОБА_36 і умисно з метою зупинки автомобіля останнього вчинити зіткнення з його автомобілем. У цей же час ОСОБА_5 та ОСОБА_29 повинні були спостерігати за тим, коли ОСОБА_38 сяде в автомобіль і почне рух. Після цього вони на своєму автомобілі повинні були проїхати за ОСОБА_36 і ОСОБА_39 . Після зупинки автомобіля ОСОБА_40 , ОСОБА_5 повинен був зупинити свій автомобіль на місці зіткнення і перебувати в салоні, спостерігаючи за навколишньою обстановкою з метою попередження будь-яким чином про появу сторонніх осіб, співробітників правоохоронних органів або виникнення іншої небезпеки, сприяючи тим самим реалізації єдиного злочинного наміру. Харакоз Ренат повинен був вийти з автомобіля і, використовуючи заздалегідь заготовлену гладкоствольну вогнепальну зброю, зробивши з неї постріл, вчинити умисне вбивство ОСОБА_41 .
		З метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_40 , 24 вересня 2010 року близько 22:00 Харакоз Родіон, керуючи автомобілем«Кіа magentis», і ОСОБА_5 разом з ОСОБА_21 , який керував автомобілем ВАЗ  2101, д.н.з. НОМЕР_3 , за попередньою змовою, будучи особами, які раніше скоїли умисне вбивство, прибули на вул. Першотравневу в сел. Роздольне Великоновосілківського району Донецької області, де біля будинку № 21/2 почали спостерігати за вантажним автомобілем, належним ОСОБА_42 , який стояв біля входу у приміщення кафе «Діметра», та 25 вересня 2010 року близько 01:00 ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 , побачивши, що ОСОБА_38 та його співмешканка ОСОБА_43 сіли в автомобіль і поїхали, почали рухатися за ними. У цей момент у ОСОБА_5 . Харакоза Родіона, ОСОБА_29 виник спільний злочинний намір на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_43 з метою приховування умисного вбивства ОСОБА_40 , тобто на умисне вбивство двох осіб.
		Після цього 25 вересня 2010 року близько 01:00 Харакоз Родіон керуючи автомобілем«Кіа magentis», умисно здійснив зіткнення з автомобілем, яким керував ОСОБА_38 і в якому перебувала ОСОБА_43 , автомобіль перекинувся до кювету з лівого боку автодороги.
		До місця зіткнення під`їхали ОСОБА_5 та Харакоз Ренат. Перший спостерігав за навколишньою обстановкою, сприяючи тим самим реалізації єдиного злочинного наміру, а Харакоз Ренат двома мисливськими патронами 12 калібру зробив один постріл у спину ОСОБА_38 , а потім для доведення злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство двох осіб, з метою приховування іншого злочину, один постріл у грудну клітку ОСОБА_43 , внаслідок чого останні померли на місці.
		У результаті спільних злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , Харакоза Родіона ОСОБА_44 були заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, що перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.
		Причиною смерті ОСОБА_40 стало сліпе вогнепальне дробове поранення грудної клітки з пошкодженням лівої легені, серця і грудного відділу аорти, ускладнене значною крововтратою, що призвела до недокрів`я внутрішніх органів.
		У результаті спільних злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , Харакоза Родіона ОСОБА_43 були заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті.
		Причиною смерті ОСОБА_43 стало сліпе вогнепальне дробове поранення грудної клітки і живота з пошкодженням 8 і 9 ребер справа, печінки, дванадцятиперстної кишки, правої нирки, голівки підшлункової залози, брижейки тонкого кішківника, черевної аорти, ускладнене нерівномірним кровонаповненням і гострим гемодинамічним розладом у внутрішніх органах, гемоперітонеумом та набряком головного мозку і легенів.
		Харакоз Ренат у не встановлені слідством час та місці за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_25 з метою незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, умисно, незаконно придбали дикорослуконоплю, яку принесли за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 , де шляхом механічної дії (перетирання) незаконно виготовили особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який зберігали за місцем проживання без мети збуту.
		26 вересня 2010 року о 20:55 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 працівниками міліції було виявлено і вилучено в ящику тумби, розташованої в спальній кімнаті будинку, на підлозі на другому поверсі будинку, на сходах, що ведуть у підвал, на підлозі в підвальному приміщенні речовину рослинного походження, що є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом.
		27 вересня 2010 року об 11:35 при проведенні огляду території, прилеглої до їхнього будинку, серед будівельної цегли, складеної на подвір`ї, працівниками міліції були виявлені та вилучені два поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом.
		Усього працівниками міліції було вилучено 1469,598 г. речовини рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, що в перерахунку на суху речовину становить 1334,89 г., та є великим розміром, яку ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_33 за попередньою змовою незаконно придбали, виготовили та зберігали за місцем свого проживання без мети збуту.
		Таким чином, стороною обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_45 обвинувачуються у вчиненні ряду умисних злочинів, а саме:
		- за пунктами 6, 12 частини 2статті 115 КК в убивстві, тобто умисному протиправному спричиненні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб;
		- за частиною 4 статті 187 КК у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, що піддалася нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
		- за частини 3 статті 289 ККу незаконному заволодінні транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло значний збиток потерпілому, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я;
		- за частиною 3 статті 357 ККу незаконному заволодінні паспортом та іншими особистими документами;
		- за частиною 2 статті 185 ККу таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб;
		- за частиною 2 статті 309 КК у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах;
		- за пунктами 1, 9, 12, 13 частини 2 статті 115 КК в убивстві, тобто в умисному протиправному спричиненні смерті двом особам, з метою приховання іншого злочину, за попередньою змовою групою осіб, особами, які раніше вчинили умисне вбивство.
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2018 року залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, який брав участь під час розгляду кримінальної справи судом апеляційної інстанції, вказує, що ухвала апеляційного суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Просить направити справу на новий апеляційний розгляд.
		Свої доводи обґрунтовує тим, що суд усупереч статті 377 КПК 1960 року належним чином не обґрунтував своїх мотивів та не вказав підстав, які надали можливість залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а також не надав жодної оцінки доводам прокурора.
		Так, прокурор у своїх доводах зазначає, що справа була направлена до суду з обвинувальним висновком відповідно до вимог КПК 1960 року, однак колегія суддів при оцінці доказів посилається на КПК 2012 року та відповідно до статті 
		87 КПК 2012 року визнає їх недопустимими, що вказує на порушення вимог статті 3 КПК 1960 року.
		До того ж прокурор вказує на те, що суд неправомірно змінив обвинуваченим запобіжний захід під час судового розгляду спочатку на домашній арешт, а потім на особисте зобов`язання, керуючись нормами КПК 2012 року, при цьому суд апеляційної інстанції вказав, що посилання на КПК 2012 року судом першої інстанції є слушним, однак належним чином не обґрунтував таку позицію.
		Також прокурор вважає, що саме ОСОБА_33 вказав про вчинення злочинів, за якими ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 було виправдано, а також він показав місце, де закопаний труп, однак суд апеляційної інстанції не надав оцінки таким доказам, а лише продублював мотиви районного суду, вказавши на порушене право на захист звинувачуваних осіб.
		Крім того, прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції проігноровано доводи апеляційної скарги прокурора про визнання недопустимими доказів, отриманних у результаті проведення слідчих дій слідчим ОСОБА_46 в період з 25 вересня 2010 року по 25 жовтня 2010 року, хоча всі показання ОСОБА_5 ,  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 були надані слідству в присутності захисників, і ці особи розказували, як саме вони вчиняли злочин.
		Також прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не зважив на доводи апеляційної скарги прокурора в частині призначення покарання, оскільки вважає, що суд при визнанні ОСОБА_16 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, звільнив його від покарання на підставі статей 49, 74 КК, однак покарання за вказаний злочин не призначив, тобто всупереч статті 335 КК звільнив від покарання, яке не було призначено.
		Прокурор, який брав участь під час розгляду кримінальної справи у суді першої інстанції, у своїй касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів прокурора, викладених ним в апеляційній скарзі, та не надав оцінки тим доказам, які, на думку скаржника, неправомірно судом першої інстанції визнано недопустимими. Просить ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.
		Так, прокурор у своїх доводах зазначає, що за епізодом вчинення ОСОБА_21 розбійного нападу та крадіжки особистих речей і грошових коштів у потерпілих ОСОБА_47 та ОСОБА_27 19 жовтня 2009 року суд виключив як доказ показання потерпілого про викрадення грошей в розмірі 2500 грн, однак не звернув уваги, що в потерпілого не було підстав для обмови винуватого.
		Також вказує прокурор і на неправомірне визнання доказів недопустимими на підставах неефективності роботи захисників та на безпідставне звинувачення правоохоронних органів у недозволених методах ведення дізнання та досудового розслідування, посилаючись на постанову прокурора від 19 листопада 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників Великоновосілківського райвідділу міліції, яка ніким не оскаржена.
		Окрім вказаного, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що під час досудового слідства у кожного обвинуваченого був захисник і всі слідчі дії відбувались у їх присутності, а тому посилання суду про застосування фізичного або психічного примусу є безпідставними.
		Також прокурор зазначає, що висновок спеціаліста ОСОБА_48 , відповідно до якого друкований текст у постанові про призначення слідчих «следователь СУ ОСОБА_49 » внесено шляхом монтажу, тобто після нанесення основного тексту, судом не досліджувався, а показання свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , яких не викликали в судове засідання та показання яких не оголошували, поклали в основу виправдувального вироку.
		Вказує також прокурор і на те, що судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки його доводам про безпідставне визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події помешкання ОСОБА_5 , та про причини проведення повторного огляду в домі останнього, в ході якого було виявлено та вилучено документи ОСОБА_52 . 
		Крім того, прокурор вважає, що суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що органами досудового слідства на первинному етапі збору доказів, покладених у подальшому в основу обвинувачення, не було забезпечено реалізацію права на захист ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , оскільки такі особи допитувались у присутності своїх захисників, а посилання суду про відсутність у них можливості скористатись найманим захисником, а не призначеним спростовуються невідкладністю таких слідчих дій з урахуванням тяжкості розслідуваних злочинів.
		У спільній касаційній скарзі потерпілі та їх представник вказують на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, просять її скасувати та направити кримінальну справу на новий апеляційний розгляд.
		Скаржники на обґрунтування своєї позиції зазначають, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін та принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки фактично позбавив сторону обвинувачення та потерпілих можливості обґрунтовувати доводи своїх апеляційних скарг доказами.
		При цьому доводи касаційної скарги є аналогічні за змістом доводам у касаційній скарзі прокурора, який брав участь під час розгляду кримінальної справи судом апеляційної інстанції. 
		Так, скаржники вважають, що в ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 була можливість під час проведення слідчих дій з участю захисників заявити про застосування до них недозволених методів ведення дізнання та досудового розслідування.
		Як убачається зі змісту касаційних скарг, ні прокурори, ні потерпілі не оспорюють факту вчинення кримінальних правопорушень Харакозом Ренатом за частиною 3 статті 185 та частиною 1 статті 187 КК,  ОСОБА_25 за частиною 3 статті 185 КК, доведеності їх винуватості, правильності кваліфікації їхніх дій за вказаними обвинуваченнями.
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, яка частково підтримала касаційні скарги прокурорів та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, потерпілих та їх представника, які підтримали касаційні скарги, інших учасників процесу, які заперечували проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги прокурорів та потерпілих підлягають задоволенню на таких підставах.
		Мотиви суду
		Відповідно до частини 1 статті 395 КПК 1960 року суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі та додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржено.
		Згідно з частиною 1 статті 398 КПК 1960 року підставами для скасування судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (стаття 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (стаття 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (стаття 372 КПК 1960 року). 
		У касаційних скаргах скаржники вказують, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам кримінально-процесуального закону належним чином не перевірив усіх доводів апеляційних скарг прокурора, потерпілих та їх представника і безпідставно залишив без зміни вирок суду першої інстанції. Такі доводи, викладені у касаційних скаргах сторони обвинувачення, заслуговують на увагу та є доречними, що встановлено дослідженими під час касаційного розгляду матеріалами кримінальної справи. 
		Так, суд першої інстанції дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_5 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті115, пунктами 1,9,12,13частини 2 статті115, частиною 4 статті187, частиною 3 статті289, частиною 2 статті185, частиною 3 статті357, частиною 2 статті309 КК через недоведеність їх участі у вчиненні злочинів.
		Перевіряючи аналогічні за змістом до касаційних скарг доводи апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду, при цьому фактично без належної перевірки та оцінки кожного доказу як окремо, так і в їх сукупності, не надав обґрунтованої відповіді на такі доводи прокурора та безпідставно відмовив прокурору в дослідженні доказів у судовому засіданні.
		Згідно зі статтею 370 КПК 1960 року судові рішення в будь-якому разі належить скасувати, якщо допущені такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили судам постановити законні, обґрунтовані й справедливі судові рішення.
		Судом апеляційної інстанції справу розглянуто з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала цього суду не відповідає вимогам статті 377 КПК 1960 року.
		Відповідно до вимог статті 377 КПК 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою,а призміні вироку в ухвалі повинно бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
		Проте апеляційний суд такі вимоги закону належним чином не виконав. 
		Як убачається з матеріалів кримінальної справи, не погоджуючись з вироком місцевого суду, прокурор, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілі ОСОБА_53 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та їхній представника ОСОБА_13 подали апеляційні скарги.
		Доводи апеляції прокурора, потерпілих та їхнього представника аналогічні тим, які викладені в їхніх касаційних скаргах.
		Прокурор у своїй апеляційній скарзі вказував про істотне порушення положень кримінально-процесуального закону, неправильну оцінку доказів, що призвело до безпідставного виправдування осіб та зменшення обсягу обвинувачення ОСОБА_15 за фактом крадіжки майна ОСОБА_54 , а саме неправомірне не взяття судом до уваги пояснень останнього, які він давав під час досудового слідства щодо викраденого майна та суми грошових коштів.
		Також прокурор вказував, що суд на порушення статті 3 КПК 1960 року застосував кримінальний процесуальний закон 2012 року, визнавши докази недопустимими, та обрав запобіжний захід, керуючись нормами КПК 2012 року.
		Оспорював прокурор і висновок суду в частині застосування до всіх підсудних недозволених методів ведення дізнання та досудового слідства, посилаючись на постанову прокурора від 19 листопада 2010 року (відмовний матеріал 
		№93-94/10), зазначав, що така постанова ніким не оскаржена, а катування та жорстоке поводження з Харакозами під час досудового слідства працівниками міліції є необґрунтованим.
		Заперечував прокурор і порушення права на захист, оскільки під час досудового слідства всім обвинуваченим було надано захисників, вони неодноразово від них відмовлялись, а тому слідчий через невідкладність слідчих дій та доцільність негайного допиту підозрюваних осіб призначав інших захисників. Також, на думку прокурора, правомірними були дії слідчого ОСОБА_55 , оскільки саме з 25 жовтня 2010 року він був призначений у групу слідчих, а вже з 1 грудня 2010 року прийняв справу до свого провадження як старший слідчий.
		Звертав увагу прокурор і на безпідставне визнання судом недопустимими доказами протоколів огляду місця мешкання ОСОБА_5 , що в подальшому призвело до визнання недопустимими ряду інших доказів як «плодів отруйного дерева».
		Потерпілі та їхній представник у своїй апеляційній скарзі погодились з доводами прокурора та зазначали, що показання свідків, яких було допитано у судовому засіданні, викривають Харакозів у вчиненні особливо тяжких злочинів, при цьому зазначали, що речові докази, знайдені в помешканні ОСОБА_5 , були здобуті слідчими у межах їх законних дій, тобто такі докази не можуть бути визнані недопустимими, як зазначив місцевий суд у виправдувальному вироку. Також вказували на неправильне застосування кримінального закону в частині призначення Харакозу Родіону покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК.
		Суд апеляційної інстанції залишив без зміни вирок місцевого суду, при цьому всупереч статті 377 КПК 1960 року без аналізу конкретних доказів дійшов висновку про невмотивованість доводів, наведених в апеляціях, поданих на вирок, у тому числі щодо неправильного застосування кримінального закону при призначенні покарання Харакозу Родіону за частиною 3 статті 185 КК.
		Зокрема, як наголошується у касаційних скаргах, апеляційний суд, повторивши висновки місцевого суду, викладені у вироку, не перевірив і належним чином з посиланням на відповідні докази не спростував твердження, викладені в апеляціях, та безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про визнання ряду доказів недопустимими.
		Між тим, прокурором ставилось питання про проведення судового слідства під час апеляційного розгляду, однак суд жодним чином не вказав про таке клопотання та не вирішив його у відповідно до статті 296 КПК 1960 року, оскільки матеріали кримінальної справи не містять окремої ухвали суду щодо вирішення такого клопотання та в остаточній ухвалі по суті відсутні відомості щодо заявленого клопотання.
		Слушними є доводи прокурора в частині застосування кримінального процесуального закону, оскільки відповідно до статті 3 КПК 1960 року при провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи. Тобто місцевий суд порушив згадану норму закону та пункти 
		8, 9, 11 Перехідних положень КПК 2012 року, відповідно до яких допустимість доказів, отриманих до набуття чинностіКПК, визначається в порядкуКПК 1960 року. Наведене вбачається також із положень частини 2 статті 5 КПК. Крім того, за змістом положеньпункту 7 розділу XI «Перехідні положення» КПКв одній справі (кримінальному провадженні) можуть бути докази, отримані внаслідок здійснення оперативно-розшукових, слідчих та процесуальних дій як у порядку КПК 1960 року (до набрання чинності КПК), так і в порядку КПК (після набуття ним чинності), а тому суд, розглядаючи таку справу (кримінальне провадження), має визначати допустимість доказів (доказу) згідно з тим процесуальним законом, відповідно до якого вони були отримані. 
		Однак суд апеляційної інстанції, перевіряючи такі доводи прокурора, дійшов неправильного висновку та, вдавшись до загальних засад здійснення правосуддя у кримінальних справах послався на статті 16, 16-1, 18, 21, 22 КПК 1960 року (принципи рівності, змагальності, диспозитивності кримінального процесу). Проте, на думку колегії суду, такі принципи не можуть обумовлювати суд змінювати принципи дії закону в часі, оскільки суд має визначати допустимість доказів (доказу) згідно з тим процесуальним законом, відповідно до якого вони були отримані.
		При цьому суд апеляційної інстанції залишив без належної уваги посилання місцевого суду на положення частини 4 статті 87 КПК 2012 року, що докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, оскільки це стосується кримінальних проваджень, які відповідно до Перехідних положень чинного КПК розслідувались за Кодексом 2012 року, при цьому допустив порушення вимог статті 3 КПК 1960 року.
		Окрім вказаного, прокурор також зазначав, що запобіжний захід підсудним було обрано усупереч нормам КПК 1960 року.
		На обґрунтування таких доводів суд апеляційної інстанції пославшись на Конвенцію «Про захист прав людини та основоположних свобод» і практику ЄСПЛ вказав на закріплені головні принципи заборони катувань, права на свободу та особисту недоторканість, за якими особа може бути позбавлена свободи лише виключно на підставах передбачених законом. При цьому, пославшись на статтю 9 КПК 2012 року та рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», зазначив, що рішення суду про обрання запобіжного заходу за новим Кодексом буде відповідати практиці ЄСПЛ, однак не звернув уваги, що Кодекс 1960 року також не обмежує суд в обранні запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, а тому обґрунтування суду апеляційної інстанції позиції суду першої інстанції щодо обрання запобіжного заходу в межах КПК 2012 року є невмотивованим.
		Крім того не надано належної оцінки твердженням прокурора про те, що саме ОСОБА_33 вказав місце знаходження трупа та давав показання у присутності захисника якого запросила його мати ОСОБА_56 .
		Однак суд апеляційної інстанції не проаналізував такий доказ з точки зору його вагомості у кримінальній справі, а лише послався на висновки місцевого суду щодо визнання доказів недопустимими та здійснив їх перелік у формальний спосіб без належного аналізу.
		Також достатньою мірою не перевірив суд апеляційної інстанції і доводи прокурора в частині забезпечення осіб захисниками та беззаперечного твердження місцевого суду про порушення їхнього права на захист.
		Аналізуючи відомості про проведення слідчих дій, а саме зібраних у справі доказів, які містить кримінальна справа, жодна така дія не відбулась за відсутності захисника. При цьому слідчий кожного разу задовольняв клопотання Харакозів про заміну захисників, однак, на думку колегії суддів, саме  ОСОБА_5 , зловживаючи правом на захист, навіть відмовився від захисника, який уклав угоду з його дружиною, потім знову заявив клопотання, щоб його інтереси представляв захисник ОСОБА_57 . При цьому, описуючи призначення та заміну захисників у кримінальній справі на досудовому слідстві, суд апеляційної інстанції констатуючи порушення права на захист, формально підійшов до вивчення цього питання та переписав лише ті твердження на які посилається місцевий суд.
		Так, відповідно до тверджень апеляційного суду ОСОБА_5 було 30 вересня 2010 року призначено захисника ОСОБА_58 , у якого відсутні повноваження та не узгоджена позиція з його підзахисним, однак відповідно до матеріалів справи саме 30 вересня 2010 року слідчий залучає до участі у справі захисника ОСОБА_59 угоду з яким уклала дружина ОСОБА_5   ОСОБА_60 (т.2 а.с. 164), однак під час відтворення обстановки та обставин подій, зафіксованого у протоколі від 30 вересня 2010 року ОСОБА_5 відмовляється від захисника ОСОБА_59 та у своїй заяві про відмову (Т.2, а.с. 171) просить призначити йому безкоштовного захисника. Постановою від 30 вересня 2010 року слідчий призначає захисника ОСОБА_58 , який діє у відповідності до наданого ордеру. 
		Тобто суд апеляційної інстанції поверхнево підійшов до вивчення матеріалів кримінальної справи та не зважив, що захисники у справі призначались саме за вимогою Харакозів, про що було прийнято відповідні заяви та процесуальні рішення на підтвердження яких надавався ордер адвоката. При цьому вказуючи на постійну заміну захисників суд констатує порушення вимог статей 46,47,48 КПК 1960 року щодо можливості всім трьом затриманим вільно обирати захисника у передбачений законом спосіб, при цьому залишає без належного вмотивування те, що жодних скарг та заяв на дії захисників від останніх не надходило, а посилання на відсутність запитань та неефективності захисту вдається до голослівних висновків.
		Також суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи порушене право на захист вказує, що слідчий неправомірно залучив для проведення слідчих дій з Харакозом Ренатом захисника ОСОБА_61 , оскільки мати засудженого вже уклала угоду із захисниками ОСОБА_62 та ОСОБА_63 , однак, констатуючи відсутність активних запитань під час проведення слідчих дій із захисником 
		ОСОБА_64 суд апеляційної інстанції не надає обґрунтованих відповідей на доводи прокурора щодо конфлікту інтересів між підозрюваними особами, оскільки на той час інтереси ОСОБА_16 представляв захисник ОСОБА_62 , а інтереси ОСОБА_5 захисник ОСОБА_57 .
		Крім того, вказуючи на некомпетентність захисників під час проведення слідчих дій, суд вдається до критики таких осіб у частині відсутності від них запитань, однак наявність або відсутність з боку захисників питань, не передбачені кримінально-процесуальним законом, а їх активність повною мірою не була перевірена судом апеляційної інстанції, оскільки такий суд послався лише на висновки місцевого суду без належної на те перевірки.
		Також суд апеляційної інстанції, спростовуючи твердження прокурора щодо наявності повноважень на проведення слідчих дій слідчим ОСОБА_46 в період з 25 вересня 2010 року до 25 жовтня 2010 року, зазначив у своєму рішенні, що останній прийняв справу до свого провадження лише 25 жовтня 2010 року і у цій постанові відсутні відомості, що він став старшим у групі слідчих, як на це посилається в апеляційній скарзі прокурор.
		При цьому суд, залишивши без уваги постанову від 25 вересня 2010 року про визначення групи слідчих у кримінальній справі за фактом вбивства 
		ОСОБА_40 та ОСОБА_43 , де слідчий ОСОБА_65 входив до групи слідчих та мав всі повноваження на здійснення слідчих дій. В обґрунтування своєї позиції суд апеляційної інстанції, погодився з висновками місцевого суду про визнання доказів здобутих слідчим ОСОБА_46 неправомірними, однак вказав, що висновок спеціаліста ОСОБА_66 , у якому зазначено, що у постанові про призначення групи слідчих від 25 вересня 2010 року додруковано «слідчий ОСОБА_67 », наданого стороною захисту, носить лише консультативний характер.
		Тобто з висновку апеляційного суду вбачається, що всі докази, здобуті слідчим ОСОБА_46 в період з 25 вересня 2010 року по 25 жовтня 2010 року, суд першої інстації правомірно визнав недопустимими, однак, невмотивував таке рішення, оскільки вказав, що висновок спеціаліста ОСОБА_66 , на який послався районний суд, носить лише інформаційний характер.
		Суд апеляційної інстанції хоча і зважив на доводи прокурора в частині належності та допустимості протоколів огляду й обшуку помешкання Харакозів та, погодившись із судом першої інстанції про їх недопустимість, при цьому дійшов висновку, що хронологія та обставини проведення огляду та обшуку суперечать правовому змісту та сенсу проведення цих слідчих дій, а також процесуальному порядку їх проведення, а саме вказував на порушення КПК 1960 року. Між тим, посилаючись на вимоги статей 14-1, 181, 186,190, 172, ч.5 статті 177 КПК 
		1960 року, послався лише на докладні мотиви прийнятого рішення судом першої інстанції та не відповів на доводи прокурора в цій частині.
		Разом з тим, прокурором ставилось питання про належну оцінку показань свідків ОСОБА_68 та ОСОБА_69 в частині спростування версії захисту Харакозів та перебування їх 23 вересня 2010 року з кумами Барбарами, однак суд апеляційної інстанції у своїх висновках послався лише на відсутність правового значення таких доказів та не звернув уваги, що таке формулювання не може вважатися належним спростуванням доводів прокурора, оскільки доводи сторони обвинувачення є завжди відмінними від доводів сторони захисту, оскільки процес є змагальним, а тому вони підлягали більш ретельному обґрунтуванню, а не голослівному трактуванню.
		Обґрунтовуючи доводи прокурора в частині недозволених методів досудового слідства працівниками правоохоронних органів, суд апеляційної інстанції зробив категоричні твердження, що в матеріалах кримінальної справи відсутні відомості про те, що до контакту з міліцією підозрювані мали тілесні ушкодження, та дійшов висновків, що органи влади не виконали свого обов`язку провести ефективне розслідування за скаргою заявника про жорстоке поводження. Тоді, як у матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом застосування працівниками міліції незаконних заходів фізичного та психологічного впливу щодо ОСОБА_16 та ОСОБА_15 наявні акти судово-медичного обстеження №211 та №209, відповідно до яких останні повідомляли про наявність тілесних ушкоджень до затримання, однак суд апеляційної інстанції не зважив на такі доводи, а обґрунтував їх лише висновками суду першої інстанції та наявністю тілесних ушкоджень на тілі останніх.
		Що стосується доводів прокурора про зменшення обсягу обвинувачення за фактом викрадення шкіряного гаманця в ОСОБА_70 , то суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність належних доказів з боку сторони обвинувачення щодо викрадення 2500 грн, однак, як правильно зазначає у касаційній скарзі прокурор, потерпілий у своїх показаннях вказував на таку суму, такі показання були досліджені в судовому засіданні та не спростовані стороною захисту, як і не спростовані твердження прокурора про відсутність у потерпілого умислу на обмову винного у викраденні саме такої суми грошей.
		Також у своїй апеляційній скарзі потерпілі вказували на неправильне призначення ОСОБА_71 покарання за частиною 3 статті 185 КК, а саме неправильне застосування статей 49,частини 5 статті 74, статті 106 КК.
		Такі твердження суд апеляційної інстанції спростував, вказавши, що минули строки давності за вказаним обвинуваченням, тому особу слід звільнити від кримінальної відповідальності.
		Однак, як убачається зі змісту вироку місцевого суду, обґрунтовуючи призначення покарання ОСОБА_71 , місцевий суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що йому слід призначити покарання, від якого звільнити на підставі статті 49, частини 5 статті 74, статті 106 КК. При цьому в резолютивній частині вироку вказав, що ОСОБА_72 необхідно визнати винуватим у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 КК, звільнивши його від призначеного покарання на підставі статті 49, частини 5 статті 74, статті 106 КК у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Тобто суд апеляційної інстанції формально підійшов до такого порушення та зазначив, що особу звільнено від кримінальної відповідальності, хоча з резолютивної частини вироку вбачається, що суд звільнив ОСОБА_16 від покарання у зв`язку із закінчення строку давності.
		Отже, проаналізувавши вищенаведене, вивчивши доводи касаційних скарг, Суд дійшов висновку, що апеляційний суд формально розглянув справу щодо Харакозів, чим порушив гарантоване право на об`єктивний, неупереджений розгляд справи в апеляційному суді. Крім того, апеляційний суд не надав належну оцінку тим доводам, про які прокурор вказував в апеляційній скарзі та які є аналогічними доводам у його касаційній скарзі.
		Зазначені вище порушення у сукупності перешкодили суду апеляційної інстанції постановити законне та обґрунтоване судове рішення, з огляду на що касаційні скарги підлягають задоволенню, ухвала Апеляційного суду Донецької області від 12 березня 2019 року скасуванню як така, яка не відповідає вимогам статті 377 КПК 1960 року та постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. 
		При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен за необхідності провести судове слідство, ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляцій учасників процесу та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.
		Керуючись статтями 392  396 КПК 1960 року, пунктами 11,15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
		постановив:
		Касаційні скарги прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, прокурора, який брав участь під час розгляду кримінальної справи судом апеляційної інстанції, та спільну касаційну скаргу потерпілих 
		ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та їх представника ОСОБА_13 задовольнити.
		Ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасувати та направити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , Харакоза ОСОБА_7 на новий апеляційний розгляд.
		Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...