Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/3604/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2020. Зареєстровано: 22.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2020.
Дата набрання законної сили: 25.10.2022
Номер судового провадження: 2/501/550/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Дата документу 21.07.2020
		Справа № 501/3604/18
		2/501/550/20 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 липня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
		головуючого  судді Пушкарського Д.В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання  Тимко М.Л.,
		представника відповідача  ОСОБА_1 , 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_2 з позовом в якому (з урахуванням уточнень) просить визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради №379-О від 22 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 ; поновити ОСОБА_2 в комунальному підприємстві «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради на посаду водія автотранспортних засобів 1 класу автоколони №1 експлуатаційно-технічного відділу; стягнути з комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення і по час поновлення на роботі (а.с.1-2,59).
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач з посиланням на норми трудового законодавства зазначив, що він працював у відповідача на посаді водія автотранспортних засобів 1 класу автоколони №1 експлуатаційно-технічного відділу.
		22.10.2018р. на підставі наказу директора підприємства №379-О, його було звільнено по п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді.
		Даний наказпозивач вважаєнезаконним,так яквідповідачем порушенопорядок звільненняпрацівників,а самезвільнення відбулосяв періодтимчасової непрацездатностіпозивача. Так, з 22 жовтня по 25 жовтня 2018 року позивач знаходився на амбулаторному лікарняному, згідно листка непрацездатності серії НОМЕР_1 , а з 26 жовтня по 06 листопада 2018 року на стаціонарному лікуванні, згідно листка непрацездатності серії НОМЕР_2 .
		Також позивач вказує, що будь-яких підстав та доказів, які б підтверджували його невідповідність займаній посаді у відповідача не має, він працював на підприємстві чотири роки, за які у нього не було жодних доган щодо виконання трудових обов`язків.
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надали заяви в яких просили справу розглядати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. 
		Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.32-34) в якому проти задоволення позову заперечував мотивуючи тим, що, ОСОБА_2 , перебуваючи на підприємстві 22 жовтня 2018 року не повідомив про свою хворобу, а також не повідомляв адміністрацію в подальшому про те, що він знаходиться на лікуванні у медичному закладі, не з`являвся та не телефонував до підприємства. Відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_2 здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.
		В судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.
		Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що згідно наказу№306-квід 31.12.2014року ОСОБА_2 був прийнятийна посадуводія першогокласу автоколони№1 комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту», що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.6).
		Наказом директора комунальногопідприємства «Автобазасанітарного транспорту»Одеської обласноїради №379-Овід 22жовтня 2018року, ОСОБА_2 звільнено по п.2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді (а.с.16).
		Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 11 червня 2019 року звернувся до профспілкової організації комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради та запитав згоду на звільнення позивача (а.с.74). 
		20.07.2019р. на виконання ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 11.06.2019, від профспілкової організації комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» надійшов Протокол засідання профспілкового комітету КП «Автобаза санітарного транспорту» №12 від 12.07.2019, яким повідомлено, що 22.10.2018 профспілковий комітет підприємства надав згоду на звільнення ОСОБА_2 (а.с.79).
		Також надано належним чином завірену копію протоколу №25 від 22.10.2018, яким надано згоду на звільнення позивача (а.с.78).
		З 22 жовтня по 25 жовтня 2018 року ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, амбулаторно, що підтверджується копією листка непрацездатності серії НОМЕР_1 (а.с.8), а з 26 жовтня по 06 листопада 2018 року на стаціонарному лікуванні, що також підтверджується копією листка непрацездатності серії НОМЕР_2 (а.с.9).
		Таким чином, звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності.
		Конституційний Суд України ухвалив рішення №6-р(ІІ)/2019від 04.09.2019, яким визнав такими, що відповідаютьКонституції, положення ч.3 ст.40КЗпП.
		Відповідно до статті 43 Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частиниперша,друга,шоста).
		Статтею 46 Основного Закону України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (частина перша).
		Конституційний Суд України констатує, що всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.
		Законодавством України визначено, що тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи; тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності (Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України від 9 квітня 2008 року № 189).
		Устатті 46Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, зокрема у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, тому для забезпечення конституційного права кожного на працю, встановленогостаттею 43Основного Закону України, повинні бути закріплені певні гарантії, а саме заборона на звільнення працівника з ініціативи власника в період тимчасової непрацездатності такого працівника.
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює трудові правовідносини в Україні, єКодекс.
		Згідно з положеннямичастини третьоїстатті 40 Кодексу працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.
		Тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки.
		Відповідач, звільнивши позивача в період знаходження на лікарняному, порушив його право на соціальний захист, під час тимчасової втрати працездатності, та конституційне право на працю, встановленестаттею 43Основного Закону України.
		Таким чином, виходячи з вищезазначених норм матеріального права та досліджених судом доказів, які знаходяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час звільнення позивача, не було дотримано порядок його звільнення з роботи, що є підставою для визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку наведеного судом.
		Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. 
		Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92р. зі змінами, У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. 
		Згідно з п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08.1995р. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. 
		Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Згідно до пп. б) п. 4 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р. до розрахунку не входять одноразові виплати які носять компенсаційний характер та які нараховуються з метою відшкодування працівникам матеріальних витрат пов`язаних з виконанням трудових чи інших передбачених законом обов`язків, та характер допомоги (за невикористану відпустку, вихідна допомога, матеріальна допомога тощо) ст.ст.44, 83, 120, 121,125 КЗпП України.
		Премії, винагороди та інші заохочувальні виплати, які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій відповідно до п.3 даної Постанови включаються до розрахунку.
		Тобто, всі виплати втому числі одноразові які пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (високі досягнення в праці; високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою та інші, виробничі премії; одноразова винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо), включаються до розрахунку.
		Так відповідно до довідки КП «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради про доходи від 28.11.2018р., №184 середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає: 
		Серпень 2018р. з/п.  11000 грн., Вересень 2018р. з/п  9506,05 грн.
		Середньо місячна заробітна плата складає: (11000+9506,05) : 2 = 10253грн.
		В серпні 2018р. було 22р/з, у вересні 2018р. було 20 р/з, загальна кількість робочих змін складає 42 р/з.
		Середня кількість робочих змін складає: 42:2 = 21 р/з.
		Середньоденний заробіток працівника складає: 10253грн. : 21р/з = 488,25грн.
		Загальна середня кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 23.10.2018р. по 16.07.2020р. складає (21 х 20) + 21 = 441р/з
		Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2018р. по 16.07.2020р. складає: 441 х 488,25 = 215318,25грн.
		Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 215318,25 грн.
		Відповідно доч.1ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Незважаючи на те, що суд роз`яснив представнику відповідача права та обов`язки, визначені ЦПК України, відповідач, як роботодавець на якого покладено здійснювати нарахування заробітної плати, власного розрахунку не надав.
		Оскільки відповідно до пункту першогостатті 5 Закону України «Про судовий збір»позивача від сплати судового збору звільнено, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2153,18 грн.
		Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов  ОСОБА_2 задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати наказ директора комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради №379-О від 22 жовтня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 .
		Поновити ОСОБА_2 в комунальному підприємстві «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради на посаду водія автотранспортних засобів 1 класу автоколони №1 експлуатаційно-технічного відділу.
		Стягнути з комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2018 року по 16 липня 2020 року в розмірі 215318,25 гривень, без урахування податків та обов`язкових платежів.
		Стягнути з комунального підприємства «Автобаза санітарного транспорту» Одеської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 2153,18 гривень.
		Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено 21 липня 2020 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...