Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/3626/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 22.07.2020. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 12.04.2021
Результат оскарження 08.09.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: змінено рішення суду першої та апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 2/642/393/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                        
		 
		 
		 
		Справа 642/3626/18
		                                                               Провадження № 2/642/393/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		16 червня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова
		у складі головуючого судді  Вікторова В.В.
		за участю секретаря                        Шаповал Д.В.
		 
		учасників справи 
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача - адвоката Мазюка О.М.
		представника відповідача Держави України
		в особі Державної казначейської служби України Пузіковова В.А. 
		представника третьої особи 
		Прокуратури Сумської області Мельничук О.А.,
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, третя особа: Прокуратура Сумської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2018 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 5 527 904,00 грн.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом Державної Податкової служби України № 29-о від 16.09.2011 його було призначено на посаду начальника Головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у м. Суми. Обіймаючи дану посаду, він мав спеціальне звання «майор податкової міліції», був керівником самостійного спеціального структурного підрозділу органу державної податкової служби України - ДПІ в Сумської області, тобто працівником правоохоронного органу, який був наділений повноваженнями постійно здійснювати функції представника влади. За час перебування на вказаній посаді, очолюваний ним підрозділ домоглося позитивних результатів в показниках роботи, він позитивно характеризувався за місцем праці і пройшов атестацію при призначенні на посаду. Однак, прокуратурою Сумської області було порушено ряд сфальсифікованих кримінальних справ відносно нього та його підлеглих працівників, перелік яких зазначено у позові, та які в подальшому не знайшли свого підтвердження, але завдали значної матеріальної та моральної шкоди. 12 березня 2012 року його було незаконно затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) у його службовому кабінеті, де був проведений обшук, а потім, на очах у особистого складу ГВПМ ДПІ в м. Суми у кайданках, вивели із приміщення податкової міліції, після чого помістили до ІТЗ м. Суми, де він знаходився до 22.03.2012. Згідно до постанови Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2012 затримання було продовжено до 10 діб, тобто до 22.03.2012. Постановою Зарічного районного суду від 22.03.2012 йому було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під вартою за обвинуваченням по ст.ст. 25 ч. 2, 368 ч. 3, 365 ч. 2 КК України. Апеляційним судом Сумської області від 05 квітня 2012 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 22.03.2012 відносно нього про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту залишено без змін. 10 травня 2012 року постановою Зарічного районного суду м. Суми строк тримання під вартою продовжено до чотирьох місяців. З 22.03.2012 він утримався під вартою у «Сумському слідчому ізоляторі» та 22.09.2012 був етапований до Харківського слідчого ізолятору, де знаходився до 29 листопада 2012 року, оскільки був звільнений з-під варти за постановою Ленінського районного суду м. Харкова про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі на особисте зобов`язання. Таким чином він був незаконно позбавлений волі на 263 доби і протягом тривалого часу був позбавлений можливості зателефонувати своїм близьким та родичам, приймати участь у вихованні свого сина, спілкуватися і надавати допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, хворіли і потребували допомоги. Крім того, він, будучи незаконно обвинуваченим у скоєнні злочинів, які не здійснював, з провини посадових осіб прокуратури Сумської області, знаходячись під вартою, був позбавлений елементарних умов життя, утримувався в камері, яка була в аварійному стані, розміром 55 кв.м., в якій утримувалося 22 особи, вікно було під стелею, невеликого розміру, і сонячний світ заглядав у камеру одну годину на добу, камера не провітрювалась, так як вікно було забито цвяхами, а на самому вікні була решітка. Питна вода була в загальному баку на 15 літрів, яка змінювалася 1 раз на добу. В камері був один стіл для приймання їжі розмірами 1,5 м. на 1,5 м. і щоб прийняти їжу необхідно було стояти в черзі, так як одночасно приймати їжу 22 особи не могли за цим столом. Крім того, в камері був гучномовець, через який постійно транслювали одну і ту ж музику великої гучності і регулювати самостійно гучність гучномовця з камери було неможливо, в разі чого не можливо було ні на чому зосередитися. Йому доводилося затикати вуха, щоб не зійти з розуму від постійної гучної музики. В нічний час у камері завжди горіло світло, що також псувало життя у камері та не давало можливості щодо нормального сну, він вставав втомлений від постійного недосипання. Коли його вивозили для участі у слідчих діях або судових засіданнях, він був залишений без харчування на протязі тривалого часу, що завдавало моральні та фізичні страждання, викликало почуття приреченості. Все це сталося у зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності і було незаконно пред`явлено звинувачення в злочинах, які він не здійснював. На досудовому слідстві він був незаконно відсторонений від посади та роботи. Після незаконного порушення кримінальної справи у його службовому кабінеті було незаконно проведено обшук, виїмки документів та його особистих речей, незаконно на них накладено арешт, у зв`язку з чим він був позбавлений права розпоряджатися своїм особистим майном. Відносно нього незаконно було заведена оперативно-розшукова справа та проводились оперативно-розшукові дії без дозволу судді Апеляційного суду Сумської області. 17 січня 2015 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/37/15-к він був виправданий за всіма статтями звинувачення. Даний вирок відносно нього був залишений без змін ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 13 грудня 2016 року.
		Виходячи з наведеного, в рамках кримінальної справи № 12800034 від 12.03.2012, протягом періоду з 12.03.2012 по 13.12.2016, внаслідок незаконного порушення кримінальних справ, незаконного пред`явлення обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, незаконного взяття і тримання під вартою та перебування на підписці про невиїзд із постійного місця мешкання, незаконного проведення в ході досудового слідства обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відстороненні від роботи (посади) та інших процесуальних дій, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», що обмежили його права, позивач вважає, що йому було завдано моральної (немайнової) шкоди, яку він оцінює у розмірі 5000000,00 грн. До теперішнього часу позивач відчуває глибокі моральні страждання, пов`язані з незаконною діяльністю правоохоронного органу. Так, протягом 1873 діб він незаконно знаходився під слідством і судом (з 12.03.2012 по 13.12.2016). За таких обставин він оцінює моральну шкоду у 1000000,00 грн. Відносно нього було незаконно порушено 10 кримінальних справ, які були об`єднані у єдину кримінальну справу під №12800034, за особливо тяжкі злочини та незаконно було пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів. За таких обставин він оцінює моральну шкоду у 500000,00 грн. Також був незаконно узятий під варту і тримався під вартою в нестерпних умовах на протязі 263 діб. За таких обставин він оцінює моральну шкоду у 500000,00 грн. На протязі 1610 діб він знаходився під підпискою про невиїзд із місця мешкання, його вільне пересування було обмежене. За таких обставин він оцінює моральну шкоду у 500000,00 грн. В ході розслідування кримінальної справи було проведено ряд незаконних обшуків, як у позивача за містом праці у ГВПМ ДПІ м. Суми, так і за місцем мешкання його батьків, були проведені незаконні виїмки. За таких обставин він оцінює моральну шкоду у 500000,00 грн. В ході розслідування кримінальної справи було незаконно накладено арешт на майно. Він та його сім`я були позбавлені права володіти і розпоряджатися моїм майном на власний розсуд протягом більш ніж п`ять років, доки велося досудове слідство і тривав судовий процес. За таких обставин оцінює моральну шкоду у 500000 грн. На досудовому слідстві він був незаконно відсторонений від посади (роботи) і не працював на протязі 1873 діб (або 62,4 місяця або 5,5 року), не отримував заробітну платню, дружина та його батьки, які були на його утриманні, залишилися без засобів до існування. За таких обставин він оцінює моральну шкоду у 500000 грн. 
		Крім того, позивач зазначає, що йому було завдано і майнової (матеріальної) шкоди у зв`язку із незаконним відстороненням від посади, коли він не отримував заробітну платню на протязі більш ніж 5 років (1873 доби або 62,4 місяці). Згідно довідки в.о. начальника управління фінансування бухгалтерського обліку та зайнятості Державної Фіскальної служби України ГУДФС у Харківській області посадовий оклад за моєю посадою - першого заступника начальника ОДПІ - начальника оперативного управління на час подання позовної заяви складає 8460.00 гривень (без урахування оплати за звання, премії, вислуги років та інших надбавок). Таким чином позивач вважає, що було завдано матеріальної шкоди на суму 527904 грн. У зв`язку з незаконним находженням під слідством і вартою, а потім під судом, у позивача були порушені дружні, соціальні, родинні зв`язки. З боку правоохоронних органів у зв`язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності за фальсифікованим обвинуваченням, було принижені честь, гідність та ділова репутація як працівника правоохоронного органу. На протязі 5 років він не міг приймати участь у вихованні своєї дитини, шлюб розпався, син не живе разом з позивачем, що визиває у ОСОБА_1 додатковий біль за порушену родину. Друзі втратили зв`язок з позивачем і наразі наявні труднощі з їх налаштуванням. За таких обставин оцінює моральну шкоду у 500000 грн. 
		Всього позивач оцінює загальний розмір завданої моральної шкоди в розмірі 5 527 904 грн., який є достатнім мінімумом для розумного задоволення потреб потерпілої особи.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 13-132). 
		08 листопада 2018 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Казначейства 5527904 грн. (т. 1, а.с. 145-148).
		У відзиві представник зазначив, що Положенням про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМ України від 15.04.2015 №215, для Державної Казначейської служби України передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов`язують представляти Державу України у судах. В той же час такі повноваження має Міністерство юстиції України відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, яке затверджене постановою КМ України від 02.07.2015 № 228. При цьому, Казначейство жодним чином не порушувало прав позивача, а тому стягнення з нього моральної шкоди є неправомірним. Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 № 845. Також зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3 723 грн. Разом з тим, відповідно до п. 3 роз. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Разом з цим, позивачем у позовній заяві розмір моральної шкоди визначений всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України) та є надмірним відшкодуванням. Тоді як, відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинно приводити до її збагачення. Вважає, що матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки у діях відповідачів, а також відсутній причинний слідчий зв`язок між шкодою і протиправним діянням. Доказів вирішення питання відшкодування шкоди в установленому порядку позивачем не надано. Також позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників органів досудового слідства моральної шкоди, яка згідно з ч.2 ст.23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		08 листопада 2018 року на адресу суду також надійшли пояснення в порядку ст. 181 ЦПК України представника третьої особи - Прокуратури Сумської області, щодо позову, у яких зазначив, що позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 90 096,93 грн., а вимога щодо відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає (т. 1, а.с. 139-144).
		Вважають, що позовні вимоги про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 5 млн. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є необґрунтовано завищеними. Зазначені твердження позивача стосовно заподіяння моральних втрат не доведено ним належними та достатніми доказами. Враховуючи обставини справи, характер моральних втрат, які зазнав позивач у зв`язку із кримінальним переслідуванням стосовно нього, виходячи із вимог розумності та справедливості, обґрунтованим є стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди на його користь у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. При визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди як розрахункову величину необхідно застосовувати мінімальну заробітну плату у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, зокрема в сумі 1762 грн. Позивач перебував під слідством і судом з 12.03.2012 по 16.06.2016. Зазначений період часу становить 4 роки 3 місяці і 4 дня. Тому зважаючи на викладене, з урахуванням визначеної законодавством розрахункової величини, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 90 096,93 грн. (1762 х 51 + 1762/30 х4). Позивачем заявлено вимогу про відшкодування заробітної плати за час відсторонення його від посади, однак не надано доказів на підтвердження самого факту відсторонення його від посади, зокрема відповідної постанови слідчого та наказу роботодавця. Визначений позивачем розрахунок розміру неодержаного за час відсторонення від роботи заробітку, виходячи із розміру посадового окладу станом на час подання позовної заяви у цій справі, не є таким, що ґрунтується на нормах законодавства, зокрема суперечить Положенню про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яке затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/4, порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Водночас ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження розміру середньомісячного заробітку станом на час відсторонення його від посади, а також не надано належного розрахунку заробітку, не одержаного позивачем за час його відсторонення від роботи. Таким чином, оскільки належними доказами позивачем не підтверджено заявлену до відшкодування суму неотриманого заробітку, вважають, що підстави для стягнення цих коштів відсутні.
		10 грудня 2018 року позивачем надано до суду відповідь на пояснення третьої особи та відповідь на відзив відповідача (т. 1, а.с. 166-170), в якій наполягає на відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 5527904,00 грн., оскільки саме такий розмір є достатнім мінімумом для розумного задоволення його потреб як потерпілої особи, враховуючи інтенсивність та глибину сприйняття психотравмуючих факторів, що супроводжували неправосудне переслідування позивача. Посилання представника третьої особи на визначення розміру відшкодування моральної шкоди в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого в розмірі 1762,00 грн. на 01.01.2018 вважає помилковим та таким, що суперечить діючому законодавству, оскільки будь-який Закон чи нормативно-правовий акт, який суперечить ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є незаконним.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (т. 1, а.с. 186-187).
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року по справі призначено судово-психологічну експертизу, провадження у справі зупинено (т. 1, а.с. 211-212).
		12 лютого 2020 року на адресу суду надійшов висновок судово-психологічної експертизи № 3995 від 31.01.2020 та ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року провадження у справі поновлено (т. 2, а.с. 1-39).
		Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
		Представник відповідача - Держави України в особі Державної казначейської служби України Пузіков В.А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Казначейства моральної шкоди, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. 
		Представник третьої особи Прокуратури Сумської області Мельничук О.А. у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у поясненнях, та не заперечував проти часткового задоволення позову.
		Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
		ОСОБА_1 з 23 квітня 2004 року розпочав свій професійний шлях в системі правоохоронних органів, де працював на різних посадах, що відображено у його Послужному списку особистий № М-238822 (т. 1, а.с. 101-110).
		Наказом Державної Податкової служби України № 29-о від 16.09.2011 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у м. Суми (т.1, а.с. 107).
		12 березня 2012 року заступником прокурора Сумської області Підлубним К.В. було винесено Постанову про порушення кримінальної справи № 12800034 стосовно начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_1 , його заступника ОСОБА_2 та оперуповноваженого ОСОБА_3 за фактами замахів на одержання хабарів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаних з їх вимаганням та перевищення службових повноважень, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, 368 ч.3, 365 ч.2 КК України. (т. 1, а.с. 73).
		05 квітня 2012 року Першим заступником прокурора Сумської області Кулинич С.А. винесено Постанову про порушення кримінальної справи № 12800053 стосовно першого заступника начальника ДПІ в м. Суми - начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_1 , начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_4 та оперуповноваженого ОСОБА_3 за фактом зловживання ними владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди охоронюваним законам правам та законним інтересам громадян та інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України (т.1, а.с. 74-75). 
		23 квітня 2012 року слідчим в ОВС відділу нагляду за виконанням законодавства в сфері запобігання корупції та досудовим слідством прокуратури Сумської області радником юстиції Гуменним О.В. було винесено Постанову про порушення кримінальної справи № 12800034/2 стосовно начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_1 та стосовно заступника начальника оперативно-розшукового відділу - начальника відділення протидії злочинам у базових галузях економіки ГВ ПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_2 за фактом одержання ними від ОСОБА_5 хабара повторно, у значному розмірі, а також за фактами замаху на одержання ними від ОСОБА_6 хабара повторно, у великому розмірі, та крім того, за фактом замаху на одержання ними від ОСОБА_7 та від ОСОБА_8 хабара повторно, в особливо великих розмірах, що вчинене службовими особами, які займають відповідальне становище, а також вчинене ними за попередньою змовою між собою та із оперуповноваженим ОСОБА_3 групою осіб, та поєднане з вимаганням хабара, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 368 ч. 3, 15 ч. 2 - 368 ч. 3 та 15 ч.2 - 368 ч. 4 КК України (т. 1, а.с. 76-78).
		27 квітня 2012 року слідчим в ОВС відділу нагляду за виконанням законодавства в сфері запобігання корупції та досудовим слідством прокуратури Сумської області Гуменним О.В. було винесено Постанову про порушення кримінальної справи № 12800034/3 стосовно начальника ГВПМ ДПІ в м. Суми майора податкової міліції ОСОБА_1 та стосовно заступника начальника оперативно-розшукового відділу - начальника відділення протидії злочинам у базових галузях економіки ГВ ПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_2 за фактами замаху на одержання ними від ОСОБА_10 хабара у великому розмірі, за фактом замаху на одержання ними від ОСОБА_11 хабара у значному розмірі, а також за фактом замаху на одержання ними від ОСОБА_12 хабара в особливо великому розмірі, що вчинене службовими особами, які займають відповідальне становище, а також вчинене ними за попередньою змовою між собою та із оперуповноваженим відділення протидії злочинам у кредитно-фінансовій сфері оперативно-розшукового відділу ГВ ПМ ДПІ в м. Суми ОСОБА_3 , групою осіб, повторно, та поєднане з вимаганням хабара, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 2 - 368 ч. 3 та 15 ч. 2 - 368 ч.4 КК України (т. 1, а.с. 79-81).
		12 березня 2012 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) у службовому кабінеті у м. Суми, площа Покровська, 2 , де також був проведений обшук, після чого його направили для утримання у камері ізолятора тимчасового утримання Сумського міського управління УМВС України в Сумській області (т. 1, а.с. 83-86).
		Згідно постанови Зарічного районного суду м. Суми від 15.03.2012 продовжено затримання ОСОБА_1 до 22 березня 2012 року (т. 1, а.с. 87).
		Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22.03.2012, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 05.04.2012, ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під вартою за обвинуваченням по ст.ст. 15 ч.2, 368 ч.3, 365 ч.2 КК України (т. 1, а.с. 88-90). 
		10 травня 2012 року постановою Зарічного районного суду м. Суми строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено до чотирьох місяців (т. 1, а.с. 91).
		З 22.03.2012 до 22.09.2012 року ОСОБА_1 утримувався під вартою у «Сумському слідчому ізоляторі», після чого 22.09.2012 був етапований до Харківського слідчого ізолятору згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 17.09.2012 року.
		29 листопада 2012 року згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі на особисте зобов`язання та звільнено з-під варти із зали суду. Зазначене відображено у довідці, складеної начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Харківської УВП (№ 27) будовою Н.М. (т. 1, а.с. 115 - зворотна сторінка).
		17 січня 2015 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/37/15-к, провадження № 2024/6989/12 ОСОБА_1 було визнано невинним у пред`явленому за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини. Виправдувальним вироком було скасовано арешт, накладений постановою слідчого прокуратури Сумської області на майно виправданого ОСОБА_1 , і яке підлягає поверненню. Постанова слідчого прокуратури Сумської області про відсторонення ОСОБА_1 від посади, була скасована (т. 1, а.с. 16-36).
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2016 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 січня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишений без змін (т. 1, а.с. 37-72).
		Таким чином ОСОБА_1 був незаконно позбавлений волі на 263 доби і протягом тривалого часу незаконно був позбавлений можливості зателефонувати своїм близьким та родичам, приймати участь у вихованні свого сина, спілкуватися і надавати допомогу своїм батькам, які є пенсіонерами, хворіли і потребували його допомоги. 
		ОСОБА_1 незаконно обвинувачений у скоєнні злочинів, з провини посадових осіб прокуратури Сумської області знаходячись під вартою, був позбавлений елементарних умов життя. Він утримувався в камері, яка була в аварійному стані, розміром 55 м2, та в якій утримувалося 22 особи, що було підтверджено довідкою, ОСОБА_13 заступником начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення старшим лейтенантом внутрішньої служби Веденьйовим П.С. (т. 1, а.с. 116). 
		На досудовому слідстві ОСОБА_1 був незаконно відсторонений від посади та роботи. Після незаконного порушення кримінальної справи у службовому кабінеті позивача було незаконно проведено обшук, виїмки документів та його особистих речей, незаконно на них накладено арешт, у зв`язку з чим позивач був незаконно позбавлений права розпоряджатися своїм особистим майном. Також відносно ОСОБА_1 незаконно було заведено оперативно-розшукова справа та проведені оперативно-розшукові дії без дозволу судді Апеляційного суду Сумської області. 
		Таким чином, внаслідок незаконного порушення десяти кримінальних справ ОСОБА_1 був незаконно затриманий і позбавлений волі на 263 доби, були проведені інші незаконні дії, у зв`язку з чим були порушені конституційні та процесуальні права позивача і завдано йому значної моральної шкоди.
		Крім того, з провини посадовців прокуратури Сумської області ОСОБА_1 знаходився під слідством і судом 1873 діб, тобто з 12 березня 2012 року по 13 грудня 2016 року.
		Під час проведення незаконного обшуку в службовому кабінеті начальника Головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у м. Суми, співробітниками УСБУ в Сумської області, прокуратури Сумської області було підірвано авторитет та довіру підлеглих, оскільки слідчі дії відбувалися у робочий час та співробітники відділу бачили, як їх безпосередній керівник, перебуваючи в кайданках, був затриманий та відправлений до ІТТ ОСУ ГУМВС України в Сумської області.
		В подальшому, у зв`язку з незаконним перебуванням під вартою, позивач був позбавлений можливості бачитися з рідними і близькими, приймати участь у вихованні своєї неповнолітньої дитини, сімейні зв`язки були розірвані, що призвело до розірвання шлюбу позивача з дружиною за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.02.2018 (т.1, а.с. 118-119). 
		Позивач мав прекрасний кар`єрний ріст, але у зв`язку з незаконним затриманням та сфабрикованою справою кар`єра його практично завершилася. Після арешту і звільнення з органів податкової міліції, його не було поновлено в правоохоронних органах.
		Допитані по справі у якості свідків  ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 зазначили, що вони давно знають ОСОБА_1 як порядну людину і грамотного фахівця. Після затримання і арешту ОСОБА_1 у березні 2012 року, було багато розмов відносно цієї події, були статті в ЗМІ негативного змісту про нібито отримання ним хабарів, що підривало авторитет, ділову репутацію ОСОБА_1 серед громадян і товаришів по службі.
		Свідок ОСОБА_16 , колишня дружина позивача, засвідчила, що у зв`язку із перебуванням під вартою її чоловік не міг приймати участь у вихованні малолітньої дитини, а згодом їх шлюб розпався. Вважає, що це провина посадових осіб правоохоронних органів, які незаконно позбавили ОСОБА_1 волі, підірвали його авторитет, ділову репутацію, що також мало вплив і на їх сімейні відношення. Шлюб з позивачем було розірвано у лютому 2018 року.
		Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи № 3995 від 31.01.2020 року (т. 2, а.с. 2-37) ситуація, що досліджується за цивільною справою № 642/3626/18 була для ОСОБА_1 психотравмувальною. ОСОБА_1 внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру, затримання, проведення обшуку, накладення арешту на майно, застосування до нього міри запобіжного заходу - взяття і тримання під вартою з 12.03.2012 по 29.11.2012, особисте зобов`язання з 29.11.2012 по 13.12.2016 року, відсторонення від посади, а також обставин, пов`язаних із цим) спричинені страждання (моральна шкода). Можливий орієнтований розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 може складати 540 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду.
		Суд вважає, що сума моральної шкоди, визначена експертом розрахована правильно та відповідає співрозмірності спричиненим душевним стражданням, втраті авторитету серед співробітників, громадян, порушенням соціальних і родинних зв`язків. 
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом завдання шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпаний перелік яких визначений частиною 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Відповідно до частини 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. 
		Отже межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеного законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленого законодавством на момент відшкодування.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір мінімальної зарплати станом на 01.01.2020 рік складає у місячному розмірі 4723 гривень.
		Доводи відповідача та третьої особи стосовно того, що повинен застосовуватись розрахунок не за розміром заробітної плати, а із розміру прожиткового мінімуму на думку суду не відповідають вимогам Закону, оскільки в ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» сказано про відшкодування шкоди, яка проводиться виходячи з розміру заробітної плати, оскільки відповідно до п.3 розділу 2 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначена норма стосується випадків обчислення окладів, заробітної плати та інших випадків, пов`язаних з оплатою праці.
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує тяжкість вимушених змін в життєвих і виробничих стосунках позивача, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Враховуючи обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, прийшов до висновку про наявність правових підстав про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 540 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні (4723 гривень), прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду, тобто в загальній сумі 2 550 420 (два мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч чотириста двадцять) гривень.
		Що стосується ствердження представника Державної казначейської служби України відносно неналежного відповідача у справі, то суд посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 242/4741/16-ц.
		Велика Палата Верховного Суду вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
		Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або не залучення до участі у таких категоріях спорів Державну казначейську службу України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Державну казначейську службу України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства. 
		Окремо Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунку такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.
		Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд лише зобов`язує казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17 270 гривень.
		На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 76-81, 264, 265 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, третя особа: Прокуратура Сумської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) у відшкодування моральної шкоди 540 (п`ятсот сорок) розмірів мінімальної заробітної плати в Україні (4723 гривень), прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду, тобто в загальній сумі 2 550 420 (два мільйони п`ятсот п`ятдесят тисяч чотириста двадцять) гривень.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17 270 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят) гривень.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.
		Повний текст рішення складено 30 червня 2020 року.
		 
		 
		 
		                               Суддя В.В. Вікторов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...