Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/3955/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 21.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 359/3955/18
		головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
		провадження № 22-ц/824/6198/2020
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И
		21 липня 2020  року                                                                                                м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді - Писаної Т.О.
		суддів - Приходька  К.П., Журби С.О.
		за участю секретаря судового засідання -  Костецької М.М.
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» про розірвання договору оренди земельних ділянок, стягнення боргу по сплаті орендної плати, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, 
		                                                   В С Т А Н О В И В:
		У травні 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» (далі - ТОВ «Агрофірма «Макрогон» про розірвання договору оренди земельних ділянок, стягнення боргу по сплаті орендної плати, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.
		На обґрунтування позовних вимог вказували, що вони є спадкоємцями ОСОБА_3 , який був власником земельної ділянки, площею 1,6582 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0400 та земельної ділянки площею 1,6581 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0401 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Іванківської сільської ради Бориспільського району. 
		30 серпня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Агрофірма «Макрогор» договір оренди земельних ділянок, за яким він передав вказані земельні ділянки у користування відповідача, а ТОВ «Агрофірма «Макрогор» зобов`язалось щорічно до 31 грудня виплачувати орендну плату в розмірі 5000 гривень або 1700 кілограмів зерна за кожну земельну ділянку. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, тому всі права та обов`язки орендодавця перейшли до позивачів. 
		В порядку спадкування за законом ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 1,6582 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0400 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, а ОСОБА_2 - право власності на земельну ділянку площею 1,6581 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0401 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району.
		Протягом 2016 - 2017 років ТОВ «Агрофірма «Макрогор» ухилялось від виплати орендної плати, у зв`язку із чим утворилась заборгованість по сплаті кожному позивачу орендної плати в розмірі 10000 грн, суми інфляції за час прострочення в розмірі 1150,13 грн та 3% річних в розмірі 260 грн.
		Зауважували, що ТОВ «Агрофірма «Макрогор» відмовляється добровільно погасити заборгованість, тому позивачі просять суд розірвати договір оренди земельних ділянок, укладений 30 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та відповідачем та стягнути з ТОВ «Агрофірма «Макрогор» на користь кожного позивача борг за вказаним договором в загальному розмірі 11409 грн 71 коп.
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» про розірвання договору оренди земельних ділянок, стягнення боргу по сплаті орендної плати, суми інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми задоволено частково.
		Розірвано договір оренди земельних ділянок, укладений 30 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор».
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг по сплаті орендної плати в розмірі 5000 грн, суму інфляції за час прострочення в розмірі 1150 грн 13 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 260 грн кожному.
		Не погоджуючись із указаним рішенням суду, директор ТОВ «Агрофірма «Макрогор» Проневич І.С. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
		У доводах апеляційної скарги зазначає про порушення самими позивачами порядку звернення за виплатами, які передбачені умовами договору, неповідомлення в порядку передбаченому чинним законодавством відповідача про зміну власників земельних ділянок (не надано підтвердження відправлення даного повідомлення передбаченим законом способом: з повідомленням про вручення, або особисто під розписку), орендна плата за користування земельними ділянками була виплачена позивачам, відсутній факт систематичного невнесення орендної плати, як підстави для розірвання договору.
		В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до умов договору оплата орендної плати здійснюється за розрахунковий рік, а не за календарний, як помилково визначив суд першої інстанції, тому оплата за 2016 рік розраховується з моменту укладення 30.08.2016 по 31.12.2016 за 122 календарні дні.
		Відповідно орендна плата за 365 календарних днів у 2016 році становить 5 тисяч грн із розрахунку: 5тисяч грн/365 днів року, що становить 13 грн 69 коп., тому загальна сума орендної плати за 122 днів до закінчення розрахункового року становить 1670 грн 18 коп.
		На дану обставину суд першої інстанції уваги не звернув та зробив невірний висновок, що відповідач не має наміру сплатити позивачам орендну плату за 2016 рік. Указана обставина не відповідає дійсності, так як відповідач не погоджувався із правильністю розрахунку розміру орендної оплати за 2016 рік, а не з наявністю обов`язку здійснити таку оплату.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів не погоджується з доводами апеляційної скарги про не повідомлення орендаря про зміну власників земельних ділянок, оскільки доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджено повідомлення позивачами орендаря про зміну власника, у визначений ст. 31 Закону України «Про оренду землі», статтею 148-1 ЗК України спосіб.
		Також, жодним доказом відповідач не підтвердив сплату орендної плати за 2016 рік з дати укладення договору. Сплата орендної плати за 2 платіжних періоди за 2017 та 2018 роки (в договорі такий період встановлюється в розмірі одного року) через рік після подання позову про розірвання договору не спростовує факту систематичної несплати орендної плати.
		Також вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивач повинен самостійно звертатись до відповідача по отримання орендної плати, оскільки сторони узгодили істотні умови договору, і в них відсутній обов`язок орендодавця звертатися до орендаря по отримання орендної плати, а закріплено обов`язок за орендарем надавати орендну плату щорічно в строк до 31 грудня (п.9, п.26 вказаного договору).
		Не погоджується позивач також із аргументи апеляційної скарги про необхідність обрахунку орендної плати за кількістю календарних дів від дати укладення договору оренди, оскільки з урахуванням умови договору про внесення орендної плати за розрахунковий рік, умови, що початок нарахування орендної плати здійснюється з дати його укладення, немає.
		Істотні порушення договору другою стороною договору - відповідачем, які були доведені позивачами і не спростовані відповідачем у ході судового розгляду, свідчать про наявність підстав для його розірвання.
		Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є підставою для розірвання такого договору, що узгоджується із висновками Верховного Суду, які висловлено у аналогічних спорах, та яка підлягає  урахуванню відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК.
		У судовому засіданні представник позивачів проти апеляційної скарги заперечив та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був повідомлений судом про відкриття апеляційного провадження та про дату судового засідання шляхом направлення на указану ним в апеляційній скарзі адресу та мав цікавитись рухом справи, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв до суду та не повідомляв суд про наявність поважних причин, що перешкодили з`явитись до суду чи унеможливлюють розгляд справи без його участі.
		Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною 1 ст. 367 ЦК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин щодо систематичної несплати відповідачем за користування земельними ділянками позивачів орендної плати, зокрема за 2016 - 2017 рік, та доведеністю підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами, і стягнення заборгованості та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. 
		Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано відповідачем набуття позивачами у власність у порядку спадкування права власності на орендовані ним земельні ділянки, внаслідок чого вони набули прав і обов`язків орендодавців з урахуванням положень ст. 1216, ч. 5 ст. 1268 ЦК України.
		Такий висновок суду про виникнення права на отримання орендної плати у спадкоємці земельної ділянки одразу після відкриття спадщини узгоджується із висновком Верховного Суду (постанова від 06.02.2019 у справі №134/1676/16-ц).
		Зокрема судом установлено, що ОСОБА_3 був власником земельних ділянок площею 1,6582 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0400 та площею 1,6581 га з кадастровим номером 3220884000:04: 001:0401 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Іванківської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки.
		30 серпня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Агрофірма «Макрогор» договір оренди земельних ділянок, за яким він зобов`язався передати вказані земельні ділянки у користування відповідача, а ТОВ «Агрофірма «Макрогор» зобов`язалось щорічно до 31 грудня виплачувати орендну плату в розмірі 5000 грн або 1700 кілограмів зерна за кожну земельну ділянку.
		В той же день ОСОБА_3 передав у володіння ТОВ «Агрофірма «Макрогор» земельні ділянки площею 1,6582 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0400 та площею 1,6581 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0401 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Іванківської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина підтверджується копією акта приймання-передачі об`єктів оренди від 30 серпня 2016 року.
		07 лютого 2017 року з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 1,6582 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0400 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, а ОСОБА_2 - право власності на земельну ділянку площею 1,6581 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0401 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іванківської сільської ради Бориспільського району. Ці обставини підтверджуються копією договору про поділ спадкового майна, копіями свідоцтв про право на спадщину за законом та копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон України «Про оренду землі».
		За положеннями ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Згідно із ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Відповідно до ст. 13 цього Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
		Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
		Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
		Відповідно до п. 31 договору оренди земельної ділянки, що є предметом спору, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, дія договору припиняється шляхом його розірвання.
		Звертаючись до суду із позовом, позивачі посилалися на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за 2016-2017 роки у строк до 31 грудня розрахункового року, що передбачено пунктом 9 договору.
		Відповідно до ст. 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).
		Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		У спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 31 грудня розрахункового року (п. 9 Договору), тому невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у визначений умовами договору строк є несплатою орендної плати.
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За положеннями частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		 Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до змісту ст. ст. 13 та 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
		Зазначені положення регулюють зміст правовідносин з оренди землі, а з урахуванням інших положень цього Закону і істотні умови цього договору.
		Зміст договору оренди земельної ділянки полягає у передачі земельної ділянки у володіння іншій ніж, зокрема власник особі за плату та використання нею земельної ділянки за цільовим призначенням.
		Отже, орендна плата є істотною умовою договору оренди (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»), а тому орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату повинні бути відображені у договорі оренди землі і її обов`язковість випливає зі змісту самого договору та актів цивільного законодавства, яке регулює правовідносини з оренди землі.
		Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вказаних норм є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
		З огляду на викладене, установивши, що позивачі за 2016-2017 роки (систематично) не отримували орендну плату за договорами оренди землі, а відповідач не виконав обов`язки, визначені ст. 24 Закону України «Про оренду землі» не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договорів та сплати позивачам коштів за користування земельними ділянками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договорів оренди землі.
		Судом першої інстанції також правильно вказано, що відповідачем не надано доказів виплати орендної плати за 2016 рік до 31 грудня 2016 року та орендної плати за 2017 рік до 31 грудня 2017 року.
		Установивши прострочення виконання грошового зобов`язання суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для нарахування 3% річних з урахуванням індексу інфляції на підставі ст. 625 ЦК України, правильність розрахунку якого відповідачем не спростовано. 
		Доводи апеляційної скарги про необхідність здійснення розрахунку за 2016 рік з дати підписання договору оренди, а саме з 30.08.2016 по 31.12.2016 за 122 календарні дні, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях договору та закону. Так, умова договору, на яку посилається відповідач, визначає останній строк у розрахунковому році для сплати орендної плати. Умовами договору не передбачено, що за 2016 рік розмір орендної плати є меншим від обумовленої у пункті 7 договору суми, а саме 5000 грн.
		Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні місцевим судом  були дотримані норми матеріального та процесуального права. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 389  ЦПК України, апеляційний суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макрогор» залишити без задоволення.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		Повний текст постанови складено 22 липня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя-доповідачТ.О. Писана  СуддіК.П. Приходько   С.О. Журба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...