Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/3515/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 61-6701ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                              
		Іменем України
		 
		15 липня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 759/3515/19
		провадження № 61-6701св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:                Гулейкова І. Ю.,  Усика Г. І..,
		                                       Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - Міністерство внутрішніх справ України,
		відповідач - Київська міська рада,
		треті особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва                   від 18 вересня 2019 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Білич І. М., Музичко С. Г., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У лютому 2019 року Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) звернулося до суду із позовом до Київської міської ради (далі - КМР), треті особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора (далі - Дванадцята КДНК), ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно. 05 листопада 2018 року з листа Дванадцятої КДНК, МВС України стало відомо, що померлий залишив заповіт посвідчений 30 квітня 1998 року та зареєстрований у реєстрі за номером № 4с-77, яким 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та на все майно, що належало на день смерті заповідача, він заповів Центральній житлово-побутовій комісії МВС України. Проте у встановлений законом строк МВС України не звернулось до нотаріального органу за отриманням свідоцтва про право на спадщину, оскільки останньому не було відомо про існування заповіту. Постановою від 19 лютого 2019 року № 1353/02-32 нотаріусом Дванадцятої КДНК у прийнятті заяви відмовленоу зв`язку із пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини. Крім того, вказує, що Центральна житлова-побутова комісія МВС України утворена відповідно до пункту 12 Положення про МВС України від 28 жовтня 2015 року № 878 діє на правах дорадчого органу та виконує свої повноваження згідно з Положенням про Центральну житлову комісію МВС України, затвердженим наказом МВС України від 29 грудня 2015 року   № 1641.
		 
		Посилаючись на викладене, МВС України просило визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019року позов МВС України задоволено. Визначено МВС України додатковий строк для прийняття спадщини строком на два місяці з моменту набрання рішення суду законної сили.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин, оскільки вони не знали про існування заповіту. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду першої інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка. Апеляційний суд визнав необґрунтованими посилання скаржника на те, що висновки суду про задоволення позову не узгоджуються з положеннями норм матеріального права та позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17. У вказаній постанові зазначено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Проте Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Отже, в цьому випадку судом першої інстанції правильно застосовано правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові               від 26 червня 2019 року № 61-38298св18.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У квітні 2020 року ОСОБА_1  подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що чергове і останнє повідомлення від державного нотаріуса про явку до нотаріальної контори позивач отримав 05 листопада 2018 року. Позивач звернувся до нотаріальної контори тільки через три місяці після отримання останнього повідомлення і через шість місяців після закінчення строку для прийняття спадщини. Крім того, відповідачами у справі про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Отже, КМР не є належним відповідачем у справі, оскільки він у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Суди не з`ясували які саме перешкоди були у позивача, які перешкодили йому своєчасно подати заяву про прийняття спадщини. 
		 
		У червні 2020 року МВС України подало відзив на касаційну скаргу, згідно з яким, про заповіт міністерству стало відомо лише 05 листопада 2018 року саме з листа Дванадцятої КДНК. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу як фундаментальний принцип спадкового права. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року № 61-38298св18.  
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень             повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 після смерті якого відкрилася спадщина.
		 
		За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким належну йому на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , та все його майно, де б воно не було і з чого не складалося і взагалі, все те, що буде йому належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів Центральній житлово-побутовій комісії МВС України, розташованій на АДРЕСА_3 .
		 
		15 травня 2018 року син померлого - ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька. 
		 
		05 листопада 2018 року Центральна комісія МВС України отримала повідомлення нотаріуса про явку до нотаріальної контори.
		 
		Постановою державного нотаріуса Дванадцятої КДНК від 19 лютого 2019 року представнику позивача відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку, передбаченого законодавством для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, яким складено заповіт.
		 
		МВС України, звертаючись до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, заявив вимогу до КМР. 
		 
		Суди вважали КМР належним відповідачем.
		 
		Разом з тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).
		 
		Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
		 
		Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. 
		 
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		 
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. 
		 
		Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.  
		 
		Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
		 
		Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		 
		Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		 
		Установивши, що після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся його син - ОСОБА_1 , який залучений до розгляду цієї справи як третя особа, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки КМР у цьому випадку як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , який своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 
		 
		З огляду на те, що МВС України пред`явило позов до неналежного відповідача - КМР, висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про задоволення позову, є помилковими. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, зосередившись на правових позиціях Верховного Суду що стосуються спорів про надання додаткового строку для прийняття спадщини не звернув уваги на основний довід апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що КМР не є належним відповідачем у спірних правовідносинах. 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Враховуючи те, що позов у цій справі пред`явлений до неналежного відповідача, а касаційна скарга є частково обґрунтованою, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		 
		Отже, з МВС України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн.
		 
		Керуючись статтями 141 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
		 
		Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь  ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков 
		 
		                                                                                                        С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                                                  Г. І. Усик
		 
		                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...