Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/7922/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2020.
Дата набрання законної сили: 16.07.2020
Номер судового провадження: 61-41461ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 711/7922/17
		провадження № 61-41461св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., СімоненкоВ.М.,
		учасники справи:
		заявник  ОСОБА_1 , 
		зацікавлені особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2018 року у складі судді Колода Л. Д. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26червня 2018 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Заява мотивована тим, що її син ОСОБА_2 загинув у с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області 23 серпня 2014 року в результаті збройної агресії та воєнного конфлікту, який був розпочатий Російською Федерацією. Заявник вказувала, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04листопада 1950 року.
		Просила суд в порядку окремого провадження встановити юридичний факт загибелі її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 23 серпня 2014 року в с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 квітня 2018року заяву задоволено.
		Встановлено юридичний факт поранення та загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні обов`язку військової служби 23 серпня 2014року в с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, з метою визначення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права.
		Судовий збір в сумі 352,40 грн віднесено за рахунок держави.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідальність за порушення, визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, у тому числі частині Луганської області, покладено на Російську Федерацію, як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», що, у свою чергу, підтверджує факт того, що поранення та загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 23 серпня 2014 року в с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області, відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області. Крім того, суд зазначив, що цей факт є загальновідомим, що додатково підтверджує обґрунтованість заяви у справі.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстави для висновку про те, що у заявника наявні перепони для підтвердження факту загибелі її сина ОСОБА_2 внаслідок проведення антитерористичної операції через збройну агресію проти України зі сторони Російської Федерації у апеляційного суду відсутні. З урахуванням частини першої статті 293 ЦПК України, юридичний факт, про встановлення якого порушує у цій справі питання заявник ОСОБА_1 (наявність збройної агресії проти України зі сторони Російської Федерації), є загальновідомим та встановлений в порядку окремого провадження бути не може. За наявності підтверджуючих документів, на які посилається заявник ОСОБА_1 , відсутні підстави для задоволення відповідної заяви в порядку окремого провадження щодо встановлення факту.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року, ОСОБА_1 просить,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви повністю.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		У квітні 2020 року справа передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично змінив вимоги заяви та встановив факт поранення та загибелі сина заявника як особи, яка перебувавала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що не було предметом заяви; вказаний нею факт можна встановити лише в судовому порядку, оскільки іншого порядку встановлення такого факту немає, а це є причиною неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, який просить встановити заявник; від встановлення факту залежить виникнення права на отримання різного виду допомоги.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шабельники Чигиринського району Черкаської області та зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (а. с. 11).
		Від шлюбу зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 
		ОСОБА_2 розпочав військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України у 1997 році в м. Черкаси. З 2004 року продовжив службу в полку охорони громадського порядку міста Миколаєва. За час служби дослужився до військового звання майора. 28 вересня 2009 року був призначений на посаду начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_2 Південного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України.
		Відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України від 05червня 2014 року № 1 та наказу № 156 дск командира військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , був направлений до с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області для виконання завдань на державному кордоні та надання допомоги Державній прикордонній службі.
		ОСОБА_2 23 серпня 2014 року приблизно о 10:00 год., під час виконання бойового завдання в с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області в результаті мінометного обстрілу проросійських бойовиків був смертельно поранений .
		Згідно з даними лікарського свідоцтва про смерть від 24 серпня 2014 року № 170, довідки про причину смерті (до форми № 106/о №170), свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28 серпня 2014 року, Постанови ВЛК УМВС України в Миколаївській області від 12 вересня 2014 року № 83, отримане під час виконання службових обов`язків поранення ОСОБА_2 стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 13, 18, 43).
		Указом Президента України від 06 жовтня 2014 року № 754/2014 «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» ОСОБА_2 посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) (а. с.19).
		Черкаською обласною радою ОСОБА_2 був нагороджений «Почесною грамотою» та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною». Указом Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату від 24 квітня 2015 року № 1966 ОСОБА_2 нагороджено медаллю «За жертовність і любов до України» (а. с.19).
		В с. Тіньки Чигиринського району Черкаської області іменем Смоляра О. В. названо найдовшу вулицю (колишні назви: Леніна, Благовісна, а. с. 17).
		Верховна Рада України 15 квітня 2014 року прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», що стосувався АРК та м. Севастополя, відповідно до статті 2 якого, ним визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
		Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-УІП було затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, у якому, зокрема, зазначено, що Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором.
		Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року № 337-УНІ схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту України також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України.
		Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року № 555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, якою визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з частиною другою статті 61 ЦПК України 2004 року.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи вкасаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження  це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Відповідно до пункту 8 частини першої, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		В порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, та в судовому порядку встановлення таких фактів можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
		Встановивши, що ОСОБА_1 має достатньо переконливі докази того, що її син загинув під час проведення антитерористичної операції 23 серпня 2014 року у зоні її проведення, що підтверджується, зокрема, постановою ВЛК УМВС України в Миколаївській області від 12 вересня 2014 року № 83, довідкою від 03 вересня 2014 року № 836 першого заступника командира НОМЕР_4 , свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актом № 10 про нещасний випадок (загибель) від 30 серпня 2014 року, актом розслідування нещасного випадку, що стався 23 серпня 2014року, від 30 серпня 2014 року, а тому підстави для висновку про те, що у заявника наявні перепони для підтвердження факту загибелі її сина ОСОБА_2 внаслідок проведення антитерористичної операції відсутні.
		Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що юридичний факт, про встановлення якого порушує у цій справі питання заявник ОСОБА_1 (наявність збройної агресії проти України зі сторони Російської Федерації), є загальновідомим та встановленим в порядку окремого провадження бути не може.
		У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 було видано свідоцтво про смерть, а причина смерті не може бути встановлено у судовому порядку.
		Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
		При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції  без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:   С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...