Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/13754/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2020.
Дата набрання законної сили: 16.07.2020
Номер судового провадження: 61-38936ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 335/13754/16-ц
		провадження № 61-38936св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Вознесенівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , 
		треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» МЮУ), ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним акта про проведення електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на порушення прав співвласників внаслідок недодержання державним виконавцем та ДП «Інформаційний центр» МЮУ при проведенні електронних торгів вимог чинного законодавства, зокрема те, що з електронних торгів реалізовано частку у спільній сумісній власності, яка не виділена в натурі, чим порушені права позивача. 
		Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не витребував копії правовстановлюючих документів, що суперечить Інструкції з примусового виконання рішень, доказів про ознайомлення позивача зі звітом про оцінку майна у матеріалах виконавчого провадження немає, порушено порядок письмового повідомлення боржника.
		Позивач просив суд визнати проведення електронних торгів від 02 квітня 2015 року з реалізації арештованого майна, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в системі «Сетам» недійсними, визнати протокол ДП «Інформаційний центр» МЮУ від 02 квітня 2015 року № 68737 проведення електронних торгів недійсним, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна від 08 травня 2015 року № 167 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_2 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		ПостановоюАпеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		У квітні 2020 року справа передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що укладення договору за результатами проведення торгів відбулося з порушенням вимог статті 203 ЦК України та Правил проведення прилюдних торгів; Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не витребував копії правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно; відсутні докази направлення позивачу повідомлення про проведення оцінки арештованого майна; торги відбулися без вирішення питання технічної можливості виділу у натурі частки з об`єкта нерухомого майна.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .
		На виконанні у Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № ВП 31561259 з виконання виконавчого листа № 2-2350 від 28 лютого 2012 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь кредитної спілки «Взаємний кредит» заборгованості та судових витрат у сумі 134 450,00 грн (а. с. 99).
		Державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2012 року (а. с. 93) та в порядку статей 25, 57 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 березня 2012 року.
		У ході проведення виконавчих дій було встановлено, що за боржником зареєстровано 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (форма власності - спільна часткова).
		Державний виконавець, врахувавши інформаційну довідку з Реєстру право власності на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на житло від 10 серпня 2007 року № 1008 (а. с. 96), витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 97-98), технічний паспорту на квартиру (а. с. 9), встановив, що боржнику належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2011 року у справі № 2-2350 з метою забезпечення позову було накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
		22 серпня 2014 року державний виконавець склав акт опису та арешту майна у виконавчому провадженні № ВП 31561259. 
		02 вересня 2014 року державний виконавець виніс постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні. Згідно із звітом про оцінку початкова вартість майна за оцінкою експерта становить 98 861,00 грн.
		Відповідно до протоколу № 68737 відбулися торги, про що 20 квітня 2015 року державний виконавець склав акт № 31561259 про проведені електронні торги (а. с. 94, 95).
		На підставі нотаріально посвідченого свідоцтва від 08 травня 2015 року № 167 (а. с. 12) ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
		Реєстрація права власності здійснена відповідачем у Державному реєстрі речових прав 08 травня 2015 року (а. с. 12), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 632803823101, на підтвердження чого наданий витяг № 37304995. Свідоцтво № 167 як правовстановлюючий документ виданий 08 травня 2015 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Н. Ю. Гавриленко, відповідно до статті 62 Закону України «Про нотаріат» на підставі акта державного виконавця про проведені електронні торги від 20 квітня 2015 року.
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 серпня 2007 року № 1008, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради на підставі розпорядження від 10 серпня 2007 року № 1008 (а. с. 96), співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким на праві спільної часткової власності кожному належить по 1/3 частини квартири.
		14 січня ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зверталися до суду із позовом до ОСОБА_1 , Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання протоколу електронних торгів з реалізації нерухомого майна недійсними.
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 29 вересня 2016 року (а. с. 175-178), у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2016 року (а. с. 112-120, 179-186) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено частково та усунуто ОСОБА_2 перешкоди у володінні та користуванні спільною частковою власністю - 1/3 частиною двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_2 у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у володінні та користуванні спільною частковою власністю - 1/3 частиною двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Предметом спору у цій справі, зокрема, є оскарження електронних торгів у виконавчому провадженні шляхом примусового продажу арештованого майна.
		Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права. 
		Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав. 
		Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. 
		З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну. 
		Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. 
		За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
		Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
		Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.
		Поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.
		Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження» 1999 року, ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
		Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
		Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).
		Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
		До предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів ( розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7).
		Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону).
		Встановивши, що позивачем не доведено порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.
		Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) та спростовує доводи касаційної скарги.
		При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...