Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/3200/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2020. Зареєстровано: 23.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2020 року Справа № 160/3200/20                      Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого суддіГорбалінського В.В.   за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В.   за участі:   позивач представники позивачів Дрок Ю.О. Підлужний В.М., Чопівська Ю.В., Селін Д.В., Тропін Р.В.   розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро об`єднану адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , Громадської організації "Центр захисту", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім`я-4", Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Цетральний ринок", Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до  Дніпровської міської ради про визнання нормативно-правового акту протиправним, - 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 , громадської організації «Центр захисту», товариства з обмеженою відповідальністю «Сім`я-4», товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок», громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Дніпровської міської ради про визнання нормативно правових актів протиправними та нечинними.
		Так, 20.03.2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:
		-визнати протиправним та нечинним, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили рішення Дніпровської міської ради № 9/52 від 18.12.2019 року «Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста»;
		- скасувати рішення Дніпровської міської ради № 9/52 від 18.12.2019 року «Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста»;
		- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
		- відповідач безпідставно застосував при прийнятті оспорюваного рішення Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року № 2628-VIII;
		- порушено визначений Податковим кодексом України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» порядок прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів;
		- при встановленні різних ставок орендної плати для землекористувачів в межах однієї категорії земель, відповідач порушив принципи рівності платників податків перед законом та створив дискримінаційні умови.
		Ухвалою суду від 24.03.2020 року провадження у справі № 160/3200/20 відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		08.05.2020 року ОСОБА_1 подала суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач додала вимогу:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради № 8/52 від 18.12.2019 року №Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста».
		Ухвалою суду від 13.05.2020 року судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог.
		08.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадської організації «Центр захисту» до Дніпровської міської ради з наступними вимогами:
		- визнати протиправним та нечинним повністю рішення Дніпровської міської ради № 8/52 та № 9/52 від 18.12.2019 року «Про внесення змін до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста»;
		- стягнути з Дніпровської міської ради на користь громадської організації «Центр захисту» судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову у розмірі 2 102,00 грн. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
		- оспорювані рішення є регуляторними актами і їх прийняття з порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є протиправним;
		- розміри ставок земельного податку, що встановлені в оспорюваних рішеннях, не відповідають Податковому кодексу України.
		Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі № 160/3836/20, об`єднано адміністративні справи № 160/3836/20 та № 160/3898/20 в одне провадження за єдиним унікальним номером № 160/3836/20 та справу передано на розгляд судді Олійник В.М.
		09.04.2020 року до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Сім`я-4» до Дніпровської міської рази, в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 9/52;
		- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 8/52. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що :
		- відповідач безпідставно застосував при прийнятті оспорюваного рішення Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року № 2628-VIII;
		- порушено визначений Податковим кодексом України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» порядок прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів;
		- розміри ставок земельного податку, що встановлені в оспорюваних рішеннях, не відповідають Податковому кодексу України;
		- оскаржувані рішення за формою і змістом не відповідають вимогам постанови Кабінету міністрів України від 24.05.2017 року № 483;
		- оскаржувані рішення містять дискримінаційні положення та не відповідають вимогам Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Ухвалою суду від 14.04.2020 року судом відкрито провадження у справі № 160/3898/20 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. 
		19.05.2020 року ухвалою суду об`єднано справи № 160/3200/20 та 160/3836/20 в одне провадження з єдиним унікальним номером справи № 160/3200/20 та передано її на розгляд судді Горбалінському В.В.
		27.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» до Дніпровської міської ради з наступними вимогами:
		- визнати протиправним та нечинним, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили рішення Дніпровської міської ради № 9/52 від 18.12.2019 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста»;
		- скасувати рішення Дніпровської міської ради № 9/52 від 18.12.2019 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста». 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
		- дію Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» на 2019 рік не пролонговано;
		- Закон України № 2628-VIII не вносив змін до розділів Податкового кодексу України, що регулюють встановлення (зміну) місцевих податків та зборів, зокрема податку та орендної плати за землю;
		- органи місцевого самоврядування при прийнятті рішень про встановлення (зміну) інших місцевих податків і зборів на 2020 рік та внесення змін до вже існуючих повинні дотримуватись порядку та регуляторних процедур, встановлених Податковим кодексом України;
		- прийняття рішення про встановлення різних ставок орендної плати для землекористувачів земельних ділянок в межах однієї категорії земель, порушує принцип рівності усіх платників податків перед законом та принцип нейтральності оподаткування.
		Ухвалою суду від 01.06.2020 року суд відкрив провадження у справі № 160/4633/20, призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження та приєднав її до адміністративної справи № 160/3200/20.
		22.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Дніпровської міської ради за наступними вимогами:
		- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 9/52;
		- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 8/52;
		- стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
		- оспорювані рішення належать до регуляторних актів і до них повинні застосовуватися вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
		- рішеннями встановлені розміри ставок земельного податку, що не відповідають Податковому кодексу України;
		- рішення не відповідають вимогам постанови Кабінету міністрів України від 24.05.2017 року № 483;
		- рішення не відповідають вимогам Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Ухвалою суду від 27.05.2020 року відкрито провадження у справі № 160/5503/20 та об`єднано справи № 160/3200/20 та 160/5503/20 в одне провадження.
		На виконання ч. 4 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України Дніпровською міською радою було опубліковано оголошення про оскарження рішень Дніпровської міської ради № 8/52 та 9/52 від 18.12.2019 року в газеті «Наше Місто» за 16.04.2020 року № 16/1 (4063/1), за 30.04.2020 року № 18/1 (4065/1), за 04.06.2020 року № 23/1 (4070/1).
		15.04.2020 року, 06.05.2020 року, 21.05.2020 року, 15.06.2020 року відповідачем були надані відзиви на позовні заяви позивачів. 
		В обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги позивачів Дніпровська міська рада зазначила, що в рішеннях Дніпровської міської ради від 18.12.2019 № 8/52 та № 9/52 відсутні ознаки регуляторного акту і відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2628-VIII вказані рішення приймались без проходження процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Також вказаним Законом зупинено дію пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України для органів місцевого самоврядування при ухваленні ними рішень по місцевих податках і зборах на 2019 рік. Розміри ставок встановлені згідно з вимогами Податкового кодексу України при додержанні принципу рівності всіх платників податків перед законом та принципу нейтральності. 
		02.06.2020 року громадська організація «Центр захисту» надала відповідь на відзив відповідача, 16.06.2020 року ТОВ «Сім`я-4» надано відповідь на відзив, 30.06.2020 року ТОВ «КП Центральний ринок» та ГО «Платформа Громадський Контроль» надано відповідь на відзив відповідача. Також суду надано копію витягу з рішення адміністративної колегії південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2020 року № 54/17-р/к, справа № 54/5-20.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, що містяться у справі, зазначає наступне.
		Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» встановлено на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю відповідно до додатку 1.
		Зміни до рішення Дніпровської міської ради № 13/27 вносились рішеннями від 21.02.2018 року № 8/30, від 23.05.2018 року № 5/32, від 19.12.2018 року № 6/39, від 23.01.2019 року № 7/40, від 20.03.2019 року № 4/43, від 19.06.2019 року № 5/46, від 24.07.2019 року № 7/47, від 24.07.2019 року № 8/47, від 27.11.2019 року № 6/50, від 18.12.2019 року № 8/52 та від 18.12.2019 року № 9/52.
		Правомірність останніх двох рішень є предметом розгляду в зазначеній справі. 
		Так, 18.12.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 8/52 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким вирішено:
		1. Внести зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 « 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами):
		1.1. У частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком.
		1.2. Викласти підпункт 2.2.4 додатка 1 у новій редакції:
		«2.2.4. За земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні станції, автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), - 7,0.
		За земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами - 11.0»
		2. Установити, що це рішення набирає чинності з 01.01.2020.
		Рішення від 18.12.2019 року № 8/52 було опубліковано в газеті «Наше Місто» 26.12.2019 року.
		18.12.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення № 9/52 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким вирішено:
		1. Внести зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 « 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами):
		1.1. У частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком.
		1.2. Викласти підпункт 2.2.4 та 2.2.5 додатка 1 у новій редакції:
		«2.2.4. За земельні ділянки, які використовуються юридичними особами державної та комунальної власності, - 3,0.
		2.2.5. Інші - 12,0»
		1.3. Викласти підпункт 2.3 додатка 1 у новій редакції:
		«2.3. За земельні ділянки. Які перебувають у власності юридичних та/або фізичних осіб:
		2.3.1. За земельні ділянки, по яких ставка податку визначена у розмірі менше 0,8 - згідно з цим додатком (таблиця) за видами цільового призначення земель.
		2.3.2. За земельні ділянки, які придбано у власність із земель комунальної власності територіальної громади міста та по яких ставка податку визначена у розмірі більше 0,8, згідно з цим додатком (таблиця) за видами цільового призначення земель - 0,8.
		2.3.3. Інші - 1,0»
		2. Установити, що це рішення набирає чинності з 01.07.2020.
		Рішення від 18.12.2019 року № 9/52 було опубліковано в газеті «Наше Місто» 26.12.2019 року.
		Дніпровською міською радою в своїх відзивах та пояснення зазначено, що при прийнятті оспорюваних рішень процедури, передбачені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не застосовувалися.
		Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Згідно статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це:
		прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;
		прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Стаття 12 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття оспорюваних рішень встановлювала, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
		Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		При цьому, відповідно до статей 10 та 265 Податкового кодексу України до місцевого податку, зокрема, належить податок на майно, який в тому числі складається з плати за землю.
		З неведених норм законодавства, а також враховуючи, що рішеннями від 18.12.2019 року № 8/52 та 9/52 змінюються розміри ставок місцевого податку, суд дійшов висновку, що рішення Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 8/52 та 9/52 є регуляторними актами і до процедури їх прийняття повинні застосовуватися положення Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що вказані норми права не повинні застосовуватися відповідно до Закону України від 23.11.2018 року № 2628-VIII.
		Дійсно, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року № 2628-VIII містить норму, що у 2019 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		Проте, суд звертає увагу, вказаним Законом не були врегульовані питання податку на майно, в тому числі і плати за землю. 
		Враховуючи викладене, з урахуванням того, що рішення від 18.12.2019 року № 8/52 та 9/52 прийняті Дніпровською місткою радою без додержання процедур, визначених Податковим кодексом України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», суд дійшов висновку про їх протиправність.
		Щодо доводів позивачів, що розміри ставок земельного податку, що встановлені в оспорюваних рішеннях, не відповідають Податковому кодексу України, суд зазначає наступне.
		Так позивачі стверджують, що встановивши ставки податку в розмірі понад 3-х відсотків від нормативно грошової оцінки, Дніпровська міська рада фактично встановила розмір земельного податку, що не відповідає максимальному розміру, встановленому Податковим кодексом України.
		Здійснивши аналіз положень Податкового кодексу України, суд зазначає, що відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
		Статтею 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
		Таким чином, суд погоджується з доводами позивачів, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які мають земельні ділянки чи/або земельні частки (паї), які перебувають у власності, мають сплачувати податок за земельні ділянки у розмірі не більше 3-х відсотків від їх нормативної грошової оцінки. І лише відносно земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
		Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
		Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема, не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. 
		Отже, Податковий кодекс України допускає встановлення розміру орендної плати за землю до 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Верховний суд неодноразово в своїх рішеннях (зокрема, постанова від 29.05.2020 року у справі № 922/2843/19, постанова від 07.07.2020 року у справі 922/3208/19, постанова від 18.03.2020 року у справі № 917/432/19, постанова від 07.08.2019 року у справі « 922/818/18) наголошував, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
		З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
		Оскільки особа не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		Отже, у випадку, коли землекористувач користується земельними ділянками державної і комунальної власності, і він не є власником або постійним землекористувачем цих ділянок, вказаний суб`єкт повинен сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками незалежно від того укладено у нього договір оренди земельної ділянки чи ні. 
		Так, рішеннями Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 8/52 та 9/52 для осіб, які не є власниками земельних ділянок або постійними їх землекористувачами, встановлені ставки плати за землю (орендної плати) понад 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, проте вказані ставки не перевищують визначений Податковим кодексом України граничний їх розмір (12 відсотків), а тому суд доходить висновку про безпідставність доводів позивачів в цій частині.
		Щодо тверджень позивачів, що оскаржувані рішення за формою і змістом не відповідають вимогам постанови Кабінету міністрів України від 24.05.2017 року № 483 суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 року №483 «Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» затверджено форму типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та форму типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Додаток 1 до типового рішення про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку містить ставки земельного податку, в якому ставки земельного податку диференційовані залежно від виду цільового призначення земель, які зазначені згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548.
		При цьому, суд зазначає, що вказані типові форми розроблені на виконання п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, згідно якого органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
		Водночас, суд звертає увагу, що відповідне типове рішення стосується саме земельного податку і не врегульовує питання ставок орендної плати.
		Таким чином, суд частково погоджується з твердженням позивачів, що ставки податку на землю повинні визначатися відповідно до виду цільового призначення земель, проте вказані вимоги не встановлені для орендної плати.
		Щодо тверджень позивачів, що оскаржувані рішення містять дискримінаційні положення та не відповідають вимогам Закону України «Про захист економічної конкуренції» суд зазначає, що на підтвердження відповідних тверджень суду надано копію витягу з рішення адміністративної колегії південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2020 року № 54/17-р/к, справа № 54/5-20, яким постановлено визнати дії відповідача порушенням окремих положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій та зобов`язано міську раду припинити порушення законодавства.
		Так, згідно статі 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до повноважень органів Антимонопольного комітету України віднесено за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняття рішення, в тому числі про:
		визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
		Водночас, відповідно до стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
		В судовому засіданні представники відповідача наголосили на протиправності рішення адміністративної колегії південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2020 року № 54/17-р/к, справа № 54/5-20 та зазначили про вжиття заходів щодо його оскарження.
		Таким чином, з одного боку до повноважень органів Антимонопольного комітету України віднесено право встановлювати порушення законодавства про захист економічної конкуренції, з іншого - повноваженнями надавати оцінку відповідним рішенням органів Антимонопольного комітету України наділені господарські суди, що виключає використання наданого рішення адміністративним судом як доказу у справі до перевірки вказаного рішенням на його правомірність відповідним компетентним судом. 
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_1 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року №6-зп/1997: «Частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
		Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність)».
		Приписами статті 5 КАС України  передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Відповідно до змісту статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
		Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження нормативно-правового акту органів місцевого самоврядування надано в тому числі і особам, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Оскільки оскаржувані рішення Дніпровської міської ради визначають розмір сплати за землю на тій території, де розташовані позивачі, останні фактично є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 19.11.2019 року у справі №638/8660/15-а.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Враховуючи наведені вище доводи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів в частині визнання протиправними та нечинними рішень Дніпровської міської ради від 18.12.2019 року № 8/52 та № 9/52.
		Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву   ОСОБА_1 , Громадської організації "Центр захисту", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім`я-4", Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Цетральний ринок", Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до  Дніпровської міської ради про визнання нормативно-правового акту протиправним - задовольнити.
		Визнати протиправними та нечинними рішення Дніпровської міської ради №8/52 та №9/52 від 18.12.2019 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681,60 грн., на користь Громадської організації "Центр захисту" судові витрати у розмірі 4 834,61 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім`я-4" судові витрати у розмірі 4204,00 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Цетральний ринок" судові витрати у розмірі 2102,00 грн., на користь Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" судові витрати у розмірі 4204,00 грн.
		Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Повний текст  рішення суду складений 23 липня 2020 року.
		 
		          
		Суддя                                                                                 В.В. Горбалінський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...