Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/1614/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2020. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/509/478/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160380000320

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 509/1614/20 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		22 липня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її законної представниці - ОСОБА_5 
		представниці малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адвоката ОСОБА_6 
		законного представника малолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2  матері ОСОБА_8 
		представниць Служби у справах дітей Овідіопольської РДА ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		захисника - адвоката ОСОБА_11 
		 
		розглянувши у підготовчому закритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеси, українки, громадянки України, учениці 6-д класу Великодолинської НВК «Загальноосвітньої школи-гімназії І-ІІІ ступенів» Овідіопольського району Одеської області, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою : АДРЕСА_1 , яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та цивільний позов ОСОБА_5 , як законної представниці малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до законної представниці малолітньої правопорушниці ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, -
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		 
		 
		8 квітня 2020 р., до Овідіопольського райсуду Одеської області з Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність, передбаченогост.125ч.1КК України,в якому,слідчий СВОвідіопольського ВПГУНП вОдеській області,за погодженнямз прокуроромІллічівської місцевоїпрокуратури Одеськоїобласті,просить судзастосувати домалолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 примусові заходи виховного характеру у вигляді : застереження ; обмеження дозвілля у виді заборони залишати місце проживання : АДРЕСА_1 в період з 21:00 год. до 07:00 год. та встановлення особливих вимог до поведінки малолітньої, зокрема, покладення на неї обов`язку систематично відвідувати навчальний заклад, в якому вона навчається до отримання обов`язкової повної середньої освіти, не допускати пропусків навчання без поважних причин ; передачі малолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під нагляд її законного представника  матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши вказані обмеження та заходи виховного характеру до отримання повної загальної середньої освіти, мотивуючи це тим, що 13.02.2020 р., приблизно о 15:20 год., малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись біля мосту через річку Акаржанку, на АДРЕСА_2 , в ході сварки з малолітньою потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сталася на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, зумовлених поширенням, на думку ОСОБА_7 з боку ОСОБА_4 неправдивих чуток та образ, з метою умисного спричинення останній тілесних ушкоджень, у присутності їхніх однолітків, вхопивши потерпілу за волосся, повалила її на землю, та сівши на потерпілу зверху, умисно нанесла їй множинні удари руками по обличчю та голові, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді : одного садна тім`яної області зліва і двох саден тім`яної області справа, які не були небезпечними для життя, спричинили потерпілій скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів та згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим, протиправні дії малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність до вчинення суспільно-небезпечного діяння, кваліфіковані органами досудового розслідування за ст. 125 ч. 1 КК України, а саме умисне спричинення легких тілесних ушкоджень. 
		В підготовчому судовому засіданні прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області підтримала своє клопотання, яке просила суд задовольнити, з чим погодилася малолітня правопорушниця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнавши вищевказані обставини суспільно небезпечного діяння скоєного нею відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та попросивши вибачення у останньої, її законна представниця  матір ОСОБА_8 , їхній захисник, підтвердивши вище вказані обставини справи, і проти чого не заперечували малолітня потерпіла ОСОБА_4 , її законна представниця  матір ОСОБА_5 , їхній представник адвокат ОСОБА_6 та представниця Служби у справах дітей Овідіопольської РДА. 
		 
		Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України - кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
		Згідно із ст. 105 КК України, неповнолітній,який вчинивзлочин невеликоїабо середньоїтяжкості,може бутизвільнений судомвід покарання,якщо будевизнано,що внаслідокщирого розкаяннята подальшоїбездоганної поведінкивін намомент постановленнявироку непотребує застосуванняпокарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
		1) застереження;
		2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
		3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
		4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
		5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
		До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
		Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 292 КПК України  клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогамстатті 291цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.
		Приписами ст. 498 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. 
		Умовами ст. 499 КПК України передбачено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.Під часдосудового розслідуванняпроводяться необхідніпроцесуальні діїдля з`ясуванняобставин вчиненнясуспільно небезпечногодіяння таособи неповнолітнього. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою. За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно дост.500КПК України-судовий розглядздійснюється всудовому засіданніза участюпрокурора,законного представника,захисника тапредставників службиу справахдітей іуповноваженого підрозділуорганів Національноїполіції,якщо вониз`явилися абобули викликанів судовезасідання,згідно іззагальними правиламицього Кодексу. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
		Згідно із ст. 501 КПК України, під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:
		1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
		2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
		3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
		Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених упункті 1або2 частини першоїцієї статті, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.
		Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Одночасно зцим,відповідно дост.502КПК України,ухвалою суду,в межахтериторіальної юрисдикціїякого знаходитьсяспеціальна навчально-виховнаустанова,неповнолітній можебути достроковозвільнений відпримусового заходувиховного характерув порядку,передбаченому цимКодексом. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з`ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.
		Суд встановив, що, 13.02.2020 р., приблизно о 15:20 год., малолітня правопорушниця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись біля мосту через річку Акаржанку, на АДРЕСА_2 , в ході сварки з малолітньою потерпілою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка сталася на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, зумовлених поширенням, на думку ОСОБА_7 з боку ОСОБА_4 неправдивих чуток та образ, з метою умисного спричинення останній тілесних ушкоджень, у присутності їхніх однолітків, вхопивши потерпілу за волосся, повалила її на землю, та сівши на потерпілу зверху, умисно нанесла їй множинні удари руками по обличчю та голові, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді : одного садна тім`яної області зліва і двох саден тім`яної області справа, які не були небезпечними для життя, спричинили потерпілій скороминучі наслідки тривалістю не більше 6 днів та згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим, протиправні дії малолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність до вчинення суспільно-небезпечного діяння, кваліфіковані органами досудового розслідування за ст. 125 ч. 1 КК України, а саме умисне спричинення легких тілесних ушкоджень. 
		У своєму клопотанні про застосування примусових заходів виховного характеру відносно малолітньої правопорушниці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність, передбаченогост.125ч.1КК України,в якому,слідчий СВОвідіопольського ВПГУНП вОдеській області,за погодженнямз прокуроромІллічівської місцевоїпрокуратури Одеськоїобласті,просить судзастосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження ; обмеження дозвілля у виді заборони залишати місце проживання : АДРЕСА_1 в період з 21:00 год. до 07:00 год. та встановлення особливих вимог до поведінки малолітньої, зокрема, покладення на неї обов`язку систематично відвідувати навчальний заклад, в якому вона навчається до отримання обов`язкової повної середньої освіти, не допускати пропусків навчання без поважних причин ; передачі малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під нагляд її законного представника  матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши вказані обмеження та заходи виховного характеру до отримання повної загальної середньої освіти з урахуванням даних, які характеризують малолітню правопорушницю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю з боку матері, не завжди виявляє зацікавленість до навчання у школі, в якій порушує дисципліну, схильна до протиправної поведінки, в той же час, не перебуває та не перебувала на обліках у лікарів нарколога, психіатра та на обліку у Секторі ювенальної превенції Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, приймаючи до уваги про обставини та умови проживання та навчання малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до яких, остання проживає в неповній сім`ї, без батька, будучи забезпеченою всіма необхідними речами для життя та навчання, беручи до уваги характер та обставини вчинення нею злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та з метою усунення в подальшому наслідків її неправомірних дій у виді шкоди, завданої охоронюваним законом правам малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошення ОСОБА_7 осуду за її неправомірні дії і попередження продовження нею протиправної поведінки або можливого вчинення останньою нового злочину. 
		Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає клопотання обґрунтованим відповідно до приписів ст. 105 КК України та ст. 501 КПК України, і таким, що підлягає задоволенню.
		Законною представницею малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5 в порядку ст.ст. 127-129 КПК України, на стадії підготовчого судового засідання був пред`явлений цивільний позов, до законної представниці малолітньої правопорушниці ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_8 , який в подальшому був нею збільшений, та в остаточній редакції якого від 22.07.2020 р., вона просила стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 18643,82 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн., який вона підтримала в підготовчому судовому засіданні, який частково визнала законна представниця малолітньої обвинуваченої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_8 та її захисник, в частині відшкодування моральної шкоди на загальну суму 10000 грн., яку вона вже сплатила на користь представниці малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5 , яка підтвердила факт отримання вказаних коштів, і що підтверджується поштовою квитанцією серії ПН 215600426655 від 24.06.2020 р. про переказ грошових коштів на суму 10000 грн., про що було вказано у письмовому відзиві на позов.
		На думку суду, вказаний цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Частинами1,2статті 127КПК Українипередбачено,що підозрюваний,обвинувачений,а такожза йогозгодою будь-якаінша фізичначи юридичнаособа маєправо набудь-якійстадії кримінальногопровадження відшкодуватишкоду,завдану потерпілому,територіальній громаді,державі внаслідоккримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		У відповідностідо приписівст.128КПК України,особа,якій кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діяннямзавдано майновоїта/абоморальної шкоди,має правопід часкримінального провадженнядо початкусудового розглядупред`явити цивільнийпозов допідозрюваного,обвинуваченого абодо фізичноїчи юридичноїособи,яка зазаконом несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діяннямипідозрюваного,обвинуваченого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
		Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
		Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. 
		Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
		У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
		Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Частинною 1 статті 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Згідно ст. 22 ЦК України  особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) : втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
		Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статтею 23 ЦК України передбачено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Також, відповідно до ст. 1167 ЦК Українипід моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		В позові йдеться про те, що при побитті малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був пошкоджений її мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 6A 2/16», вартістю 2273,49 грн.
		Також, в позові стверджується, що після нанесення легких тілесних ушкоджень, потерпіла пройшла обстеження МРТ, вартістю 1300 грн., витратила 1800 грн. на консультацію психолога та 284 грн. на ліки, 743 грн. на таксі для проїзду до лікарні у м. Одеси та 480 грн. витрат на оплату переїзду на автобусі до лікаря в м. Одесі, а всього, законна представниця малолітньої потерпілої зазначила вартість матеріальної шкоди, з урахуванням збільшених вимог в сумі 18643,82 грн.
		На думку суду, слід відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з законної представниці малолітньої обвинуваченої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_8 суми вартості мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 6A 2/16» в сумі 2273,49 грн. за відсутності будь-яких належних та допустимих документальних доказів, передбачених ст.ст. 76-83,89,95 ЦПК України щодо знаходження у потерпілої ОСОБА_4 під час скоєння відносно неї злочину 13.02.2020 р. вказаного мобільного телефону і відповідно, жодних доказів його пошкодження малолітньою обвинуваченою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказану суму його вартості, враховуючи відсутність посилання органів досудового розслідування у клопотанні про застосування до малолітньої ОСОБА_14 примусових заходів виховного характеру на будь-який мобільний телефон, який нібито був у потерпілої ОСОБА_4 під час нанесення їй з боку ОСОБА_14 легких тілесних ушкоджень.
		Крім цього, цивільним позивачем надано суду довідку невстановленої особи лікаря-невролога з листком-призначенням ліків на невстановленому Законом бланку (зразку) та без вказання ідентифікації пацієнта особи (П.І.Б.), яка звернулася до невстановленої медичної установи від 18.06.2020 р., а також надано товарний чек на придбання ліків від 18.06.2020 р., тобто, через 4 місяці після досліджуваних судом подій, які відбулися 13.02.2020 р., у зв`язку з чим, суд вважає неналежними, недопустимими та недостовірними документальними доказами витрат на лікування в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, а тому судом до уваги не приймаються. 
		На думку суду належних та допустимих доказів (листок призначення лікаря) необхідності звернення малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до психолога, вартістю 800 грн., враховуючи, що консультативний висновок психолога датований 11.03.2020 р., тобто через місяць після досліджених судом подій злочину, який мав місце 13.02.2020 р. суду не надано, як і не надано доказів необхідності переїзду потерпілої до лікарні в м. Одесі, а надана квитанція АЗС «Тайфун» судом до уваги не приймається, як неналежний доказів подібних витрат.
		Два чекі на придбання пігулок «Диклотол» на суму 84 грн., суд також до уваги не приймає, без підтвердження листка-призначення лікаря.
		Позивачкою до суду не надано доказів (листок призначення лікарем) необхідності проходження малолітньою потерпілою МРТ, вартістю 1300 грн. та необхідності призначення лікарем потерпілій ОСОБА_15 певних ліків на суму 284 грн., а тому, фіскальний чек на суму 1300 грн. є неналежним доказом витрат саме для оплати вартості МРТ, враховуючи відсутність цільового призначення вказаних коштів, визначених лікарем відповідної категорії.
		Також, представницею малолітньої потерпілої (позивачки) ОСОБА_5 суду були надані квитки для проїзду в міському електротранспорті та міському маршрутному таксі, номіналом по 5 грн., 7 грн. та 18 грн. кожний, на загальну суму  656 грн. без вказання населеного пункту, в якому були використані вказані квитки та маршруту, по якому було здійснено переїзд, у зв`язку з чим, суд також не бере до уваги вказані докази як допустимі та належні. 
		Надані позивачкою квитанція на суму 350 грн. за проведення дуплексного сканування відділів сосудів від 29.06.2020 р. та чеків на придбання ліків на суму 963,45 грн., датованих 30.06.2020 р., 01.07.2020 р., 03.07.2020 р., 13.07.2020 р.  суд також до уваги не приймає, як належний доказ лікування та обстеження, з огляду на відсутність призначення (направлення) для вказаного дослідження відповідним лікарем та відсутність лікарського листа-призначення конкретних ліків, вказаних у чеках на їх придбання. 
		Таким чином, в задоволенні збільшеного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 18643,82 грн.  слід відмовити повністю.
		В той же час, беручи до уваги характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала малолітня потерпіла ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок протиправних дій з боку малолітньої правопорушниці ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням віку малолітньої потерпілої та отриманих нею легких тілесних ушкоджень, стан її здоров`я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (лікування та реабілітації), беручи до уваги суспільний резонанс, який набуло в інтернет-мережі суспільно небезпечне діяння, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн., суму якої суд вважає достатньою та обґрунтованою для покриття моральних страждань малолітньої потерпілої.
		В той же час, враховуючи, що в поштовій квитанції серії ПН 215600426655 від 24.06.2020 р. про переказ ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 грошових коштів на суму 10000 грн. не вказано цільове призначення вказаної виплати, суд враховує та відносить вказану суму на рахунок частково сплаченої матір`ю малолітньої правопорушниці на користь матері малолітньої потерпілої суми моральної шкоди, визначеної судом, з розрахунку 15000 грн.  10000 грн. (отриманих представницею малолітньої потерпілої ОСОБА_5 ) = 5000 грн., яку слід стягнути з законної представниці малолітньої обвинуваченої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_8 на користь законної представниці малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5 . 
		 
		Керуючись ст.ст. 127-129,291,292,503,512-513 КПК України, ст.ст. 22,23,1166,1167 ЦК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		 
		 
		1.Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України  задовольнити ;
		2.Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеси, українки, громадянки України, учениці 6-д класу Великодолинської НВК «Загальноосвітньої школи-гімназії І-ІІІ ступенів» Овідіопольського району Одеської області, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою : АДРЕСА_1 - примусові заходи виховного характеру у вигляді : застереження ; обмеження дозвілля у виді заборони залишати місце проживання : АДРЕСА_1 в період з 21:00 год. до 07:00 год. та встановлення особливих вимог до поведінки малолітньої, зокрема, покладення на неї обов`язку систематично відвідувати навчальний заклад, в якому вона навчається до отримання обов`язкової повної середньої освіти, не допускати пропусків навчання без поважних причин ; передачі малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під нагляд її законного представника  матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши вказані обмеження та заходи виховного характеру до отримання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повної загальної середньої освіти ;
		3.Цивільний позов законної представниці малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5 задовольнити частково ;
		4.У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути з законної представниці малолітньої обвинуваченої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2  ОСОБА_8 на користь законної представниці малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. ;
		5.В задоволенні решти позову  відмовити.
		 
		Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня її проголошення.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...