Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/19497/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 23.07.2020. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.

Номер судового провадження: 2/522/3284/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №522/19497/18
		Провадження № 2/522/3284/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 липня 2020 року Приморський районний суд у м. Одеса у складі:
		головуючого - судді Шенцевої О.П.,
		при секретарі Соболевій О.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Редакції Газети «Думська» ( м. Одеса, вул. В. Терещенко , 13) про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила суд:
		- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію Позивача, відомості, опубліковані сторінці FACEBOOK (ІНФОРМАЦІЯ_1), в частині наступних формулювань:
		1.1. «сокрытие случаев педофилии, совершенных в отношении наших детей»;
		1.2. «уверяет всех на всех совещаниях, что финансирование на уровне»;
		1.3. «намеренно не даёт соответствующего разрешения на усыновление»;
		1.4. «блокирует переводы детей в наш детский дом, обосновывая тем, что на каких-то детей есть усыновители»;
		1.5. «всячески вставляла палки в колёса, заставляя Белгород-Днестровскую службу по делам детей писать письма и абсурдные запросы на Одесскую службу, требуя тех документов, что просто не существуют в природе»;
		1.6. «сделала с десяток звонков по всем инстанциям, пытаясь найти нарушение закона и вернуть детей в детский дом»;
		1.7. «Кирияк всегда знала о ситуационных совещаниях конкурса, в отличие от других кандидатов. Обежала всех членов экзаменационной комиссии, где надо - лизнула»;
		1.8. «человек, в отношении которого работает СБУ»;
		1.9. «в ЄРДР уже внесено по вымогательству одно дело по начальнику областной ССД».
		1.10. «внесла изменения в положение про работу областной Службы по делам детей, сняв любую ответственность с себя за подведомственный приют».
		- зобов`язати відповідача-1 спростувати поширенні ним відомості способом, найбільш близьким до способу їх поширення, а саме шляхом публікації на сторінці FACEBOOK (ІНФОРМАЦІЯ_1) допису наступного змісту: «Поширена мною протягом 2016-2018 років інформація про ОСОБА_1 щодо 1) приховування нею випадків педофілії у підвідомчих установах, 2) введення нею в оману керівництва облдержадміністрації щодо фінансування підвідомчих установ, 3) її умисних дій щодо блокування усиновлення дітей, 4) її впливу на результати конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби у 2016 році, 5) внесення щодо неї відомостей до Єдиного державного реєстру розслідувань та розслідування її діяльності збоку Служби безпеки України, 6) махінацій благодійного фонду «Вітрила Дитинства», 7) приховування випадку сексуального насильства у притулку «Світанок» та інша інформація, вигадана мною та є недостовірною. Я приношу свої вибачення ОСОБА_1 та визнаю, що мої дії були умисними, спрямованими на її дискредитацію з метою усунення з посади державної служби».
		- зобов`язати відповідача-1 видалити всі свої дописи на сторінці FACEBOOK (ІНФОРМАЦІЯ_1), які містять інформацію, визнану судом недостовірною.
		- визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію Позивача, відомості, опубліковані на сторінці ДУМСКАЯ (ІНФОРМАЦІЯ_2), в частині наступних формулювань:
		5.1. «такое решение было принято по результатам служебной проверки, и уже есть соответствующее распоряжение губернатора», 
		5.2. «По результатам служебного расследования в «Світанке» также уволили руководителя областной службы по делам детей ОСОБА_3 ».
		- зобов`язати відповідача-2 спростувати шляхом розміщення на сторінці ДУМСКАЯ (ІНФОРМАЦІЯ_3) спростування такого змісту: «На виконання рішення суду повідомляємо, що раніше опублікована інформація про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації за результатами службового розслідування у дитячому притулку «Світанок» не відповідає дійсності». 
		- витрати, пов`язані зі спростуванням відомостей поширених відповідачем-1у засобах масової інформації покласти на відповідачів.
		Позивач вказує, що поширена відповідачем інформація у мережі "Фейсбук" порушує немайнові права позивача на честь, гідність та ділову репутацію..
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, на підставах викладених у відзиві на позов.
		Представник Редакції Газети «Думська» у судове засідання не з`явився. 
		Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
		Відповідно до ч. 1ст. 277 ЦК України спростуванню підлягає недостовірна інформація.
		Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).
		Частиною 3 ст. 277 ЦК України передбачено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Згідно із ч. 1 ст. 12, ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних не є обов`язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
		Суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором допису, розміщеного на сторінці соціальної мережі «Фейсбук» (http://facebook.com) і що він розповсюдив вказану інформацію.
		А пояснення позивача про те, що саме відповідачем було розміщено таку інформацію є лише припущенням, яке, за відсутності доказів, не може прийматись судом до уваги.
		Таким чином, позивачкою заявлено позовні вимоги до відповідача, але не доведено, що саме він є автором інформації чи особою, яка поширила оспорювану інформацію. 
		За змістом ст. ст.94,277 ЦК України, ч. 4ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		При цьому, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Отже, у законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню.
		У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2ст. 119 ЦПК).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації у вказаних вище статтях Інтернет видань суд визначає характер такої інформації та з`ясовує, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно зі статтею 47-1Закону України Про інформацію, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання,які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція).
		Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
		Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
		При винесенні рішення у вказаній справі суд керується рішенням Європейського суду з прав людини у справі « Українська Прес- Група» проти України ( заява № 72713\01 ) рішення від 29 березня 2005 року, яким Європейський суд вирішив, що публікації містили критику двох політиків,яка була викладена жорсткою,полемічною, саркастичною мовою. І що для позивачів вони були образливими і навіть шокуючими. Проте, обираючи свою професію, вони залишили себе відкритими для судової критики і пильного нагляду, це той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві.
		Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини, суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
		Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.
		У зв`язку з викладеним, суд, вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище висловлювання щодо публічної особи, якою є позивачка як державний службовець, мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити її честь, гідність чи ділову репутацію, а тому вирішуючи спір суд враховує зазначені вимоги закону, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України та те, що межі допустимої критики стосовно політиків, державних службовців, що діють як офіційні особи, більше відкриті для прийнятної критики, ніж приватні особи.
		Крім того, позивач не надала суду жодного належного доказу про те, що поширена про неї інформація є відомостями, які містять фактичні дані.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України Про пресу та інші засоби масової інформації,стаття 65 Закону України Про телебачення і радіомовлення) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Правильність думок і оцінок автора публікації можуть бути предметом думок та оцінок інших осіб, а не предметом повноважень судової влади, тому що визначати їх правильність у судовому порядку означає втручання в правовий статус громадянина.
		Крім того, відповідно до частини першої статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що судом не встановлено факту поширення відповідачами недостовірної інформації щодо позивача та порушення його прав, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною, такою що не відповідає дійсності, порушує права та свободи позивача, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію та зобов`язання розмістити публікації про те, що зазначена інформація недостовірна, така, що не відповідає дійсності.
		       Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
		Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Таким чином, позовні вимоги вважаються безпідставними, такими що не підлягають до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд - 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Редакції Газети «Думська» ( м. Одеса, вул. В. Терещенко , 13) про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя
		 
		20.07.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...