Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/20974/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Номер судового провадження: 61-22940ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		15 липня2020 року 
		м. Київ
		справа № 766/20974/17
		провадження № 61-22940св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Корабельний районний у м. Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2019 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Вейтас І. В.,
		 ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Корабельний районний у м. Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Корабельний районний у м. Херсоні ВДРАЦС), в якому просила визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 від 11 серпня 2017 року № 600 відомості про ОСОБА_3 як батька дитини; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 від 11 серпня 2017 року № 600, зазначивши в графі «батько»    ОСОБА_2 », вказавши прізвище дитини « ОСОБА_5 », по-батькові « ОСОБА_6 » та в графі «матір» - прізвище матері « ОСОБА_5 ».
		Позов обґрунтований тим, що з 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано 24 грудня 2016 року . Шлюбні відносини фактично припинено у серпні 2016 року.
		З жовтня 2016 року позивач проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 і ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина ОСОБА_4 . 
		Відповідно до положень статті 122 СК України батьком дитини в актовому записі про народження вказано ОСОБА_3 , оскільки після розірвання шлюбу і народженням дитини не спливло десять місяців.
		24 лютого 2018 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, тому нею змінено прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 ».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2019 року позов задоволено. Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключено з актового запису від 11 серпня 2017 року № 600 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Корабельний районний у м. Херсоні ВДРАЦС, відомості про батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внесено відповідні зміни до актового запису від 11 серпня 2017 року № 600  про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зазначено батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, матір`ю - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянку України, змінивши прізвище дитини « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_5 », по-батькові « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_6 », ім`я, місце народження та дату народження дитини залишено без змін.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням досліджених доказів, а також визнанням відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини, вимоги про визнання батьківства ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4 та про внесення змін до актового запису про народження дитини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що в порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд першої інстанції не роз`яснив позивачу про її процесуальне право залучити до справи як відповідача особу, яка записана батьком дитини, та згідно зі статтею 51 ЦПК України не вирішив питання щодо залучення до участі у справі ОСОБА_3 як відповідача, що унеможливлює вирішення судом питання про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини. Крім того, неправильним є висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_2 свого батьківства, оскільки матеріали справи таких відомостей не містять, а ОСОБА_2 категорично заперечує визнання такого факту, про що свідчить подання ним апеляційної скарги. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У грудні 2019 року ОСОБА_8 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, у якій просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		26 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
		30 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників  справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що 24 лютого 2018 року під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, а 26 лютого 2019 року відповідач надіслав на адресу суду заяву про визнання свого батьківства щодо ОСОБА_4 . 
		Відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою виключно після того, як дізнався про подачу позивачем позову до нього про стягнення аліментів. 
		Позивач користувалася безоплатною вторинною правовою допомогою, тому не знала про ухвалення судом першої інстанції судового рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Суд апеляційної інстанції розглянув справу однобічно, ухвалив постанову без подання відповідачем відповідних доказів, які б могли підтвердити його доводи. 
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги низку доказів, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, зокрема показання свідків та письмові докази. 
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов. 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги,  Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 24 грудня 2016 року Миколаївським районним відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , про що складено відповідний актовий запис № 27. Після державної реєстрації розірвання шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
		ІНФОРМАЦІЯ_6 Корабельним районним у м. Херсоні ВДРАЦС складено відповідний актовий запис про народження ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , батьками якого є: батько, ОСОБА_3 , та матір, ОСОБА_11 , про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
		Відомості про батька дитини у вказаному актовому записі внесено Корабельним районним у м. Херсоні ВДРАЦС у порядку частини другої статті 122 СК України.
		Згідно з свідоцтвом про шлюб 24 лютого 2018 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, ув`язку із чим прізвище позивача змінено на « ОСОБА_5 ».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
		Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
		Відповідно до частини другої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
		Згідно з частиною третьою статті 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
		Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
		Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
		Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. 
		Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
		Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
		Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
		Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.
		Відповідно до частини першої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
		Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини другої цієї ж статті, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. 
		Суд апеляційної інстанції встановив відсутність у справі відомостей щодо подання іншою особою, ОСОБА_2 , заяви про своє батьківство.
		Суд апеляційної інстанції дослідив письмову заяву, в якій ОСОБА_2 визнав, що він є батьком ОСОБА_4 та просив визнати його батьком, однак суд не прийняв її як  належний доказ подання відповідачемзаяви про своє батьківство, оскільки ідентифікувати особу, яка надіслала на адресу суду вказану заяву неможливо, враховуючи, що підпис особи, у встановленому законом порядку не посвідчений. Згідно із змістом апеляційної скарги ОСОБА_2 своє батьківство щодо малолітнього ОСОБА_4 не визнає.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду як з вимогою про визнання батьківства відповідача ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і з  вимогою про оспорювання батьківства свого колишнього чоловіка, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 .
		Суд першої інстанції виключив з актового запису від 11 серпня 2017 року № 600 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Корабельним районним у м. Херсоні ВДРАЦС, відомості про батька - ОСОБА_3 , який у справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Проте позивач фактично оспорює його батьківство щодо дитини  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Сторонами в цивільному процесі, згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України, є позивач і відповідач.
		Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
		Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.
		Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17. 
		Суд першої інстанції, задовольнив позовні вимоги, поширивши законну силу судового рішення на ОСОБА_3 , з яким у позивача виник приватноправовий спір, та який не мав процесуального статусу відповідача у цій справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Отже, суд першої інстанції, в порушення наведених вище приписів процесуального закону, не вирішив питання про залучення ОСОБА_3 як відповідача у справі, а межі апеляційного перегляду судових рішень, визначені процесуальним кодексом, не надають суду апеляційної інстанції процесуальної можливості залучити до участі у справі іншого відповідача на стадії апеляційного перегляду, тому суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність залучення ОСОБА_3  до участі у справі як відповідача.
		Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		Суд апеляційної інстанції також обгрунтовано виходив з того, що ухвала суду про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення біологічного батьківства повернута судовим експертом без виконання у зв`язку із неявкою ОСОБА_2 для відбору біологічних зразків 03 липня 2018 року та 03 вересня 2019 року.
		Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 був повідомлений у встановлений законом способом про дату, час та місце відбору біологічних зразків, матеріали справи не містять.
		Суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив, що висновок суду першої інстанції про ухилення від участі в експертизі ОСОБА_2 є помилковим.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, зводяться до незгоди з рішенням суду апеляційної інстанції, власним тлумаченням норм права та обставин справи, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, виклав мотиви і висновки щодо оцінки доводів апеляційної скарги, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах справи, суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Верховний Суд зауважує, що відмова в позові з підстав пред`явлення позову до не усіх відповідачів у справі не перешкоджає ОСОБА_8 звернутися до суду з позовом на загальних підставах із визначенням належного складу учасників справи.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                               О. В. Ступак
		Судді:                                                                                                           І. Ю. Гулейков
		                                                                                                                      А. С. Олійник
		                                                                                                                      С. О. Погрібний
		                                                                                                                      В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...