Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/3624/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 23.07.2020
Номер судового провадження: 61-25777ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                           
		 
		23 липня 2020 року                                  
		м. Київ
		 
		справа № 641/3624/16-ц
		 
		провадження № 61-25777св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,          Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 ,
		треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Харківська міська рада,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Сащенка І. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                    ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Харківська міська рада, про визначення порядку користування квартирою.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Окрім нього, в даному житлі проживає та зареєстрований його племінник - відповідач ОСОБА_2 .
		 
		Зазначав, що житло складається з трьох кімнат площею 15,2 кв. м,                       14,3 кв. м та 16,9 кв. м, житловою площею 47,9 кв. м, загальною площею 51,58 кв. м.
		 
		Вказував, між ним та ОСОБА_2 за тривалий час спільного користування квартирою встановився фактичний порядок користування кімнатами, відповідно до якого він користується двома кімнатами,                а відповідач ОСОБА_2 лише однією, однак може заходити до кімнат, якими користується позивач, оскільки замки на дверях не встановлені. Звертав увагу на те, що він із племінником фактично є різними сім`ями, спільного бюджету для оплати комунальних послуг не мають, ведуть окреме господарство, у зв`язку із чим в них постійно виникають непорозуміння з питань оплати за комунальних послуг.
		 
		Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: встановити порядок користування квартирою, виділивши йому житлові кімнати № 4 площею   14,3 кв. м та № 5 площею 16,9 кв. м, ОСОБА_2 - житлову кімнату № 3 площею 15,2 кв. м; коридори площами 10,4 кв. м та 1,4 кв. м, кухню площею 9,0 кв. м, ванну кімнату площею 1,9 кв. м, вбиральню площею 0,9 кв. м, вбудовані шафи площами 0,5 кв. м та 0,6 кв. м залишити в загальному користуванні.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді Боговського Д. Є. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
		Виділено в користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 4 площею                    14,3 кв. м, балкон площею 0,9 кв. м , житлову кімнату № 5 площею 16,9 кв. м , у користування ОСОБА_2 виділено житлову кімнату № 3 площею 14,3 кв. м, балкон площею 0,8 кв. м, вбудовану шафу № 11 площею 0,9 кв. м ; у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити коридор № 1 площею 10,4 кв. м, коридор № 2 площею 1,4 кв. м, кухню № 6 площею 9,0 кв. м, ванну № 7 площею 1,9 кв. м, вбиральню № 8 площею 0,9 кв. м, вбудовану шафу № 9 площею 0,5 кв. м, вбудовану шафу № 10 площею                0,6 кв. м.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі                        3 508,50 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені вимоги є обґрунтованими, з урахуванням показань свідків та Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6030/11450, складеного 21 серпня                 2017 року судовим експертом Сила Н. В. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, підлягають задоволенню в повному обсязі.  
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 606 грн 33 коп. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виходячи з частки житлової площі, яка припадає на кожного з мешканців в спірній квартирі,               а саме: 15,2 кв. м + 14,3 кв. м + 16,9 кв. м= 46, 4 кв. м : 2 = 23,2 кв. м,                          то надання в користування позивачу кімнат загальним розміром 31,2 кв. м (14,3 кв. м + 16,9 кв. м) погіршить права відповідача. Такий порядок не відповідає вимогам законодавства, оскільки матиме місце відступлення   від розміру житлової площі, що припадає на ОСОБА_2 в зазначеній квартирі в сторону зменшення (23,2 кв. м - 15,2 кв. м = 8). При цьому позивач отримає у користування на 8 кв. м житлової площі більше від житлової площі в квартирі, яка припадає на кожну особу. Це призведе до порушення прав відповідача як співмешканця спірної квартири.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,                   представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив всі обставини справи, не взяв до уваги, що саме він у 1969 році отримав ордер на право зайняття спірної квартири, а ОСОБА_2 , скориставшись певними обставинами та зловживаючи довірою, почав проживати у ній.
		 
		Звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи долучався до клопотання про проведення експертизи та висував певні питання на вирішення експертові, проте, через несплату коштів за проведення експертизи, експертизу проведено не було.
		 
		Вважає, що оскільки у цій справі спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерії необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не містить достатніх аргументів, які дозволяють сумніватися в законності оскаржуваного судового рішення.
		 
		Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, відтак, спірні правовідносини припинилися зі смертю позивача. При цьому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У травні 2018 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Білоконь О. В. від 25 травня                     2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		На підставі ордеру від 04 лютого 1969 року № 2236, виданого Комінтернівською райрадою м. Харкова, ОСОБА_1 разом із членами його сім`ї - дружиною ОСОБА_4 , доньками: ОСОБА_5 та                  ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_7 надано право на заняття трикімнатної квартири площею 51,58 кв. м за АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Комінтернівської районної ради народних депутатів від 18 жовтня 1988 року за № 365-10 «Про надання вивільненого             в квартирі жилого приміщення» за заявою ОСОБА_1 вирішено укласти із ним договір найму на трикімнатну квартиру жилою площею 47,9 кв. м                  за АДРЕСА_1 на сім`ю з чотирьох осіб: ОСОБА_1 - наймач, ОСОБА_6 - донька, ОСОБА_8 - сестра, ОСОБА_2 - племінник.
		 
		Згідно з довідкою КП «Жилкомсервіс» від 26 серпня 2015 року в квартирі               АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , 1929 р. н. з 25 червня 1969 року по теперішній час, (основний наймач) та ОСОБА_2 , 1960 р. н.,                    з 17 серпня 1988 року по теперішній час, (племінник). Вказана квартира є неприватизованою, житлова площа складає 47,9 кв. м, особовий рахунок відкрито на ім`я ОСОБА_1 .
		 
		На замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Актуаль» було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 станом на 21 вересня 2016 року.
		 
		За даними технічної характеристики: квартира посімейного заселення, складається з трьох кімнат житловою площею 46,4 кв. м, загальною площею 72,8 кв. м.
		 
		Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи                     від 21 серпня 2017 року № 6030/11450 з технічної точки зору можливо визначити порядок користування житловим приміщенням - квартирою                   АДРЕСА_1 між користувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки частки співкористувачів на час проведення експертизи не визначені, інші варіанти порядку користування квартирою, окрім варіанту за фактичним користуванням, не розглядались.
		За даним варіантом співкористувачу ОСОБА_1 у користування запропоновано виділити приміщення: житлова кімната № 4 площею                 14,3 кв. м, балкон площею 0,9 кв. м, житлова кімната № 5 площею 16,9 кв. м, співкористувачу ОСОБА_2 пропонується виділити в користування приміщення: житлова кімната № 3 площею 14,3 кв. м, балкон площею                  0,8 кв. м, вбудована шафа № 11 площею 0,9 кв. м. В спільному користуванні залишаються приміщення: коридор № 1 площею 10,4 кв. м, коридор № 2 площею 1,4 кв. м, кухня № 6 площею 9,0 кв. м, ванна № 7 площею 1,9 кв. м, вбиральня № 8 площею 0,9 кв. м, вбудована шафа № 9 площею 0,5 кв. м, вбудована шафа № 10 площею 0,6 кв. м.
		Всього співкористувачу ОСОБА_1 виділяється в користування приміщення в квартирі загальною площею 49,0 м2, співкористувачу ОСОБА_2 виділяється в користування приміщення в квартирі загальною площею 23,8 м2.
		 
		Відповідно до свідоцтва про смерть від 21 квітня 2018 року ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		  
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено                             з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 61 Житлового кодексу Українського РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.   Договір найму жилого приміщення                   в будинках державного і громадського житлового фонду укладається                       в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
		 
		Статтею 63 ЖК УРСР встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду                        є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається                  з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.                         Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення               (кухня, коридор, комора тощо).
		 
		Згідно зі статтею 47 ЖК УРСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 48 ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними                  не використані житлові чеки.
		 
		Положеннями частин першої, другої статті 104 ЖК УРСР визначено, що член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення,                         яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено   в судовому порядку.
		 
		Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 роз`яснено, що в силу статті 104 ЖК УРСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 . Окрім нього в даному житлі проживає та зареєстрований його племінник - ОСОБА_2 . 
		 
		Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що запропонований у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 серпня 2017 року № 6030/11450 варіант порядку користування нерухомим майном відповідно до фактичного користування, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки матиме місце відступлення від розміру житлової площі, що припадає на відповідача                    в сторону зменшення на 8 кв. м. 
		 
		З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів та вважає, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
		 
		Первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування квартирою має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, такий порядок користування може встановити суд.
		 
		Оскільки у даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею, тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.
		 
		Крім того, порядок користування спірною квартирою, визначений судом першої інстанції у варіанті, запропонованим позивачем, призводить до порушення прав відповідача ОСОБА_2 . 
		 
		Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1                          з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи                       від 21 серпня 2017 року № 6030/11450, оскільки це призведе до порушення прав відповідача як співмешканця спірної квартири.
		При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість встановлення порядку користування спірною квартирою у варіанті, запропонованому позивачем.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права                 і зводяться до необхідності переоцінки встановлених судом обставин, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді             з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. 
		 
		Згідно із частиною третьою статі 414 ЦПК України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а правовідносини у справі не допускають правонаступництва, підстав для закриття провадження у справі немає.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 березня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Р. А. Лідовець
		 
		І. А. Воробйова
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...