Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2390/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2020.
Дата набрання законної сили: 21.07.2020
Номер судового провадження: 51-1230км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017080020000110

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		іменем України
		21 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 331/2390/17
		провадження № 51-1230км20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2019 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080020000110, № 12017080020000191, № 12017080020000158, за обвинуваченням  
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нікіфоровка Бахмутського району Донецької області, жителя  АДРЕСА_1 , зареєстрованого там же, раніше неодноразово судимого
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частинами 2, 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжявід 12 червня 2018 рокуОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частинами 2, 3 статті 185 КК і виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
		Згідно з цим вироком органи досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачували в тому, що він 10 січня 2017 року близько 18:00, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи в парку біля вокзалу Запоріжжя-2 на вул. Костянтина Великого, 5, під приводом здійснення телефонного дзвінка попросив у незнайомого йому ОСОБА_7 мобільний телефон та, скориставшись тим, що останній не слідкує за його діями, шляхом обману заволодів мобільним телефоном «Nokia Lumia520» та іншим майном на загальну суму 832 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. 
		13 січня 2017 року близько 01:00 ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, перебуваючи біля під`їзду №4 у будинку №8 на вул. Українській у м. Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом зламу навісного замку дверей проник у підвальне приміщення вищевказаного будинку, звідки викрав майно, яке належить ПАТ «Укртелеком», а саме кабель телефонний мідний марки ТПП 20x2x0,4 довжиною 80 м, на загальну суму 630,58 грн, чим завдав ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на вказану суму.
		13 січня 2017 року близько 04:00 він, перебуваючи біля будинку №10, розташованого на вул. Першотравневій у м. Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом зняття кришки колодязя проник до шахти, де таємно викрав майно, яке належить ПАТ «Укртелеком», а саме кабель телефонний мідний марки ПРППМ 2x0,9 довжиною 1036 м, на загальну суму 1674,61 грн, чим завдав ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на вказану суму.
		14 січня 2017 року близько 01:00 ОСОБА_6 , діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи біля будинку №7 на вул. Шкільній у м. Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, відкрив капот легкового автомобіля«Ланос»,д.н.з. НОМЕР_1 , звідки шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_8 , на загальну суму 1584,88 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		16 січня 2017 року близько 16:20 ОСОБА_6 , діючи повтроно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи в холі дитячої поліклініки №7, на вул. Поштовій, 32 у м. Запоріжжі, відчинив віконце та проник до приміщення реєстратури, звідки шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належить реєстратору по ОСОБА_9 , а саме мобільний телефон «Samsung» SM-G350 білого кольору, вартість якого 1100 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
		17 січня 2017 року близько 18:30 він, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи повторно, перебуваючи біля кафе «Обжора», розташованого біля будинку №14-А на вул.Базарній у м.Запоріжжі, попросив у незнайомого йому ОСОБА_10 , належний останньому мобільний телефон, після чого, скориставшись тим, що ОСОБА_10 не слідкує за його діями, шляхом обману заволодів майном останнього, а саме: мобільним телефоном «Samsung Galaxy Star Plus Duos S7262» вартість якого складає 616,67 грн та іншим майном, що цінності не становить, чим завдав матеріальної шкоди на вказану суму. 
		19 січня 2017 року близько 19:00 ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи біля театру, розташованого на просп.Соборному, 41 у м.Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, розбив скло водійських дверей і таємно шляхом вільного доступу із салону легкового автомобіляВАЗ 2110,д.н.з.  НОМЕР_2 , викрав майно, яке належить ОСОБА_11 , завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 483 грн.
		21 січня 2017 року близько12:00 ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи біля будинку №25 на вул.Жуковського у м. Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, відкрив капот автомобіля«Ланос»,д.н.з. НОМЕР_3 , звідки шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_12 , на загальну суму 1174,75 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		25 січня 2017 року близько 03:00 він, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, перебуваючи біля будинку №36 на вул.Соборній у м. Запоріжжі, переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження замка водійських дверей відкрив автомобільВАЗ 2107,д.н.з. НОМЕР_4 , звідки шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_13 , на загальну суму 5055,94 грн, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		29 січня 2017 року, близько 03:00, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку №3 на вул.Фортечній у м. Запоріжжі, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, відкрив капот автомобіля Ланос д.н.з. НОМЕР_5 , звідки шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_14 , на загальну суму 1428,64 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 3 грудня 2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжявід 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки ряду доказів сторони обвинувачення, що у свою чергу не було перевірено судом апеляційної інстанції. При цьому наполягає на тому, що допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вказували на ОСОБА_6 , як на особу, яка скоїла злочини, і таких свідків було попереджено про кримінальну відповідальність та їм було роз`яснено їхні права та наслідки за дачу завідомо неправдивих показань.
		Також прокурор вважає, що всі слідчі дії під час досудового розслідування проведені відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, а впізнання особи за фотознімками не є порушенням вимог закону.
		Крім того, прокурор наполягаючи на винуватості ОСОБА_6 , зазначає, що висновки суду першої інстанції містять істотні суперечності, що було залишено судом апеляційної інстанції поза увагою та перешкодило постановити законні рішення.
		Заслухавши доповідь судді, прокурора, який не підтримав касаційної скарги прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви Суду
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_6 в тому, що він скоїв умиснi дії, які виразилися у заволодінні чужим майномшляхом зловживання довірою вчиненому повторно, а також дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, та такі ж дії поєднані з проникненням до іншого приміщення.
		Прокурор у своїй касаційній скарзі вказує, що суд безпідставно дійшов висновку, про недопустимість доказів у цьому кримінальному провадженні, а також вважає, що достатньо доказів, які вказують на винуватість особи у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
		Однак такі доводи прокурора не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
		Суд першої інстанції належним чином проаналізував усі докази, надані стороною обвинувачення. При цьому свій висновок щодо відсутності належних доказів, які б вказували на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частинами 2, 3 статті 185 КК, зробив на підставі показань самого обвинуваченого, відсутності явки потерпілих та свідків у судове засідання, які неодноразово викликались, однак не з`явились у судове засідання та проаналізував письмові докази сторони обвинувачення, які визнав недопустимими.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доказами у кримінальному провадженні, окрім іншого, були протоколи пред`явлення особи для впізнання, які належним чином дослідив суд першої інстанції та визнав їх недопустимими, при цьому зазначив, що у протоколах пред`явлення особи для впізнання відсутній опис усіх осіб, які пред`являлись для впізнання за номерами від одного до чотирьох, а також не зазначено про те, хто є тією особою (ПІБ), яку свідок впізнав на відповідних фото (відомості щодо анкетних даних осіб не зазначені) та спосіб у який було проведена така слідча дія, що призвело до порушення вимог статті 228 КПК.
		Також суд зазначив, що вказаний протокол впізнання є недопустимим доказом по справі, оскільки отриманий із порушенням норм чинного кримінального процесуального закону, тому відкидається судом. Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що він купував у ОСОБА_6 мобільний телефон Самсунг білого кольору за 400 грн., оскільки працює у кіоску на ринку «Анголенко» та скуповує різні товари, у подальшому вказаний мобільний телефон він перепродав. З приводу фактів придбання інших мобільних телефонів нічого не пояснив, зазначивши, що не пам`ятає точних деталей та обставин.
		Аналізуючи показання свідка ОСОБА_15 , на які посилається прокурор, як на підтвердження винуватості ОСОБА_6 за епізодом вчинення крадіжок телефонного мідного кабелю, суд першої інстанції зазначив, що невідомо, який саме кабель збув ОСОБА_6 свідку, оскільки відсутні відомості про його тип, довжину і кількість з урахуванням того, що свідок вказує лише на придбання невеликих бухт з міді.
		Тобто суд, проаналізувавши всі надані стороною обвинувачення докази, визнав недопустимими всі протоколи пред`явлення особи для впізнання, а також протокол слідчого експерименту від 30 березня 2017 року за епізодами вчинених ОСОБА_6 крадіжок у період з 11 січня по 13 січня 2017 року, оскільки виправданий у своїх показаннях зазначив, що він лише фотографувався на фоні приміщень, на які вказував слідчий, а понятими були особи без постійного місця проживання. Таких свідків стороною обвинувачення не було представлено суду для підтвердження проведення вказаних слідчих дій у відповідності з вимогами чинного законодавства.
		Доводи прокурора в частині показань свідків, які, на його думку, безпосередньо вказують на ОСОБА_6 як на особу, яка причетна до вчинення злочинів, є також неспроможними, оскільки з показань цих свідків убачається, що  ОСОБА_6 дійсно з ними зустрічався та продавав їм речі, однак такі показання не підтверджені іншими доказами та не можуть безпосередньо вказувати на крадіжку чи заволодіння вказаними речами в незаконний спосіб.
		Так, зі змісту частини 4 статті 17 КПК убачається, що лише розумні сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи, тобто сумніви, що можуть виникнути лише на підставі аналізу наданих сторонами доказів чи на відсутності таких доказів. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Ураховуючи викладене, районний суд дійшов висновку, що жоден із наданих стороною обвинувачення доказів не свідчить про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які йому інкриміновано, а інших доказів, які би підтверджували його вину, стороною обвинувачення не надано.
		Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора з урахуванням вимог його скарги.
		Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду щодо обвинувачення ОСОБА_6 , зазначив, що стороною обвинувачення як докази було надано заяви потерпілих про вчинення стосовно них кримінальних правопорушень невідомою особою, висновки експертів про вартість викраденого майна, однак не надано доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення самих злочинів, а показання свідків, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі ( ОСОБА_17 та ОСОБА_15 ), не містять точної інформації, яка б узгоджувалась з іншими доказами, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, оскільки в процесі перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено допущення процесуальних порушень під час оцінки та дослідження доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190, частинами 2, 3 статті 185 КК.
		Зокрема, під час розгляду кримінального провадження мають бути враховані обставини в їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор. 
		Отже, для підтвердження винуватості особи необхідна сукупність доказів, у тому числі тих, які не викликають сумніву в їх правдивості та/або усувають вірогідність зацікавленості такої особи.
		У касаційній скарзі прокурор по суті дав власну оцінку доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_6 , відмінну від оцінки судів попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, через які ухвала апеляційного суду підлягала би безумовному скасуванню.
		Тобто рішення про виправдання ОСОБА_6 є обґрунтованим, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
		Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду,колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скаргипрокурора необхідно відмовити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...