Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10011/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2020. Зареєстровано: 24.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.
Дата набрання законної сили: 13.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" липня 2020 р.           Справа№ 910/10011/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Корсака В.А.
		суддів:            Євсікова О.О. 
		          Попікової О.В. 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.,
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.07.2020, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали апеляційної скарги Хмельницької обласної державної адміністрації 
		на рішення Господарського суду  міста Києва від 26.02.2020, повний текст якого складено 06.03.2020
		у справі №910/10011/19 (суддя Балац С.В.)
		за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутцівці Ярмолинського району Хмельницької єпархії української православної церкви" 
		до Хмельницької обласної державної адміністрації 
		про визнання протиправним та скасування розпорядження,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Короткий зміст позовних вимог.
		У липні 2019 року релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутцівці Ярмолинського району Хмельницької єпархії української православної церкви" (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 27.03.2019 № 213/2019-р "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутцівці Ярмолинського району Хмельницької єпархії української православної церкви" у новій редакції.
		 
		Позов мотивовано доводами про незаконність зміни підлеглості релігійної громади рішенням, прийнятим неуповноваженим органом, безпідставність реєстрації релігійної громади з новою юридичною назвою і керівником, порушення порядку реєстрації статуту релігійної громади, визначеного  статтями 3, 7, 8, 12, 14, 15  Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/10011/19 позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. 
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку про нездійснення відповідачем повної перевірки на відповідність поданих документів положенням чинної редакції Статуту, а, отже,    недотримання процедури реєстрації статуту відповідно до вимог    ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», у зв`язку з чим визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню    вимогу про скасування розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації.
		 
		          Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 30.03.2020 Хмельницька обласна державна адміністрація звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду  міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/10011/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.   
		 
		Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема неправильно застосовано статті 3, 6, 7, 8, 14, 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які не були доведені оскільки, скасовуючи розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації, суд виходив з незаконності рішень загальних зборів членів релігійної громади від 23.02.2019, оформлених протоколом № 1, в той час як означені рішення в установленому законом порядку недійсними не визнавались. Крім того, апелянт зазначив про недоведеність факту порушення прав позивача та те, що для реєстрації статуту в    новій редакції були надані всі документи, що вимагались чинним законодавством.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної                    скарги по суті.
		Згідно витягу з протоколу передачі судової справи від 13.11.2019, справу №910/10011/19 передано на розгляд колегії суддів у складі:                           Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О.,  Попікова О.В. 
		 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/10011/19 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю належних доказів на підтвердження того, що головний спеціаліст сектору правового забезпечення, претензійно-позовної та договірної роботи юридичного відділу апарату  Хмельницької обласної державної адміністрації Чухась О.О. у даній справі має право відповідно до закону представляти Хмельницьку обласну державну адміністрацію у якості представника (адвоката) або в порядку само представництва.
		 
		Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 поновлено Хмельницькій обласній державній адміністрації пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду  міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/10011/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду  міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/10011/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.06.2020 о 12:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 22.06.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.06.2020. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2020 повідомлено учасників справи, що 22.06.2020 розгляд апеляційної скарги Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду  міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/10011/19 не відбудеться, розгляд справи призначено на 13.07.2020 о 15 год. 20 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
		 
		Явка представників сторін.
		В судове засідання від 13.07.2020 з`явилися представники позивача. 
		Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст.  120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
		Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
		Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Статтею 129 Конституції України   та ч. 1   ст. 74 ГПК України    визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу, залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		Як вбачається з матеріалів справи, релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" була створена у 1991 році відповідно до ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з ініціативи віруючих громадян - жителів села Сутківці. Дата державної реєстрації 20.11.1991.
		 
		Як зазначає позивач, з моменту створення релігійна організація належала до Української православної церкви і її статут був затверджений керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ  Митрополитом Антонієм.
		 
		Пунктами 1, 3 статуту, зареєстрованого розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації № 03.05.2018 № 423/2018-р. (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви"  (надалі - парафія) є неприбутковою організацією, первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії УПЦ. Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширенні; православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне вихованні.
		 
		Згідно частини 1, 2 ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). 
		 
		Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
		 
		Відповідно до частини 1, 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. 
		 
		Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. 
		 
		Згідно частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. 
		 
		Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. 
		 
		Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.
		 
		Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
		 
		Згідно з п.п. 2.4., 2.5. Статуту (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.
		 
		Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей (п. 2.1. Статуту).
		 
		Пунктом 2.7. Статуту парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру по треби, але не рідше ніж один раз на рік.
		 
		Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів (п. 2.8. Статуту).
		 
		Згідно з п. 2.10. Статуту Парафіяльні збори на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади вважаються чинними за умови присутності усіх членів Парафіяльних зборів.
		 
		Рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів Парафіяльних зборів (п. 2.11. Статуту).
		 
		Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) і секретарем (п. 2.14. Статуту).
		 
		Головою Парафіяльної ради за посадою є настоятель (п. 2.1. Статуту).
		 
		Як зазначено в п. 2.20. Статуту усі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради.
		 
		17.02.2019 загальними парафіяльними зборами релігійної громади було прийнято рішення, що релігійна громада входить до складу та підзвітна Хмельницькій єпархії Української православної церкви та підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Ураїнською православною церквою під предстоятельством блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія. На зборах були присутні 228 членів релігійної громади.
		 
		У матеріалах справи наявна копія протоколу №1 Загальних парафіяльних зборів віруючих, Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" від 17.02.2019 за головуванням настоятеля парафії про визначення юрисдикції/підпорядкованості релігійної громади. 
		 
		Так, у питанні 5 вказаного протоколу парафіяльних зборів вирішено: "підтвердити, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" входить до складу та підзвітна Хмельницькій Єпархії Української православної церкви, та релігійна громада підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія".
		 
		Зазначений протокол підписано головою парафіяльних зборів (настоятелем) Степанишиним В.О., секретарем парафіяльних зборів                Смучек О . С ., затверджено керуючим Хмельницькою єпархією                  Української Православної Церкви Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм, а  також  скріплено  печаткою             Управління Хмельницької єпархії  Української  Православної  Церкви.
		 
		Про проведення таких зборів і прийняте рішення було повідомлено відповідача, але останнім було проігноровано таку заяву і видано оспорюване розпорядження на підставі рішення, оформленого протоколом від 23.02.2019 №1, яке, як стверджує позивач, прийняте всупереч прийнятому раніше рішенню правомочних загальних зборів релігійної громади.
		 
		Позивач зазначив, що вказані збори від 23.02.2019 є нечинними та неправомочними, оскільки на них не були присутні всі члени релігійної громади, а рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш, як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Зміни і доповнення до Статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії і набирають чинності лише після їх затвердження керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ  і  реєструються в тому ж порядку що і Статут (п. 5.1. Статуту).
		 
		27.03.2019 розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 213/2019-р було зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" у новій редакції. Підставою для винесення розпорядження стала заява від 28.02.2019 зареєстрована в  облдержадміністрації 28.02.2019 подана від імені релігійної громади, та рішення загальних (парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" від 23.02.2019, оформлене протоколом від 23.02.2019 № 1.
		 
		Позов мотивовано тим, що настоятелем парафії, так само і                 настоятелем Свято-Покровського храму с. Сутківці Ярмолинецького округу Хмельницької єпархії УПЦ є протоієрей Володимир Олегович Степанишин , на підтвердження чого стороною надано указ № 33 від 29.08.2012. При цьому позивач зазначив, що настоятелем не скликалися та не проводилися                         (в порядку визначеному п. 2.7. Статуту) парафіяльні збори 23.02.2019, а також не виносилося на вирішення зборів жодного питання, стосовно яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1, в тому числі питання щодо зміни канонічного підпорядкування.
		 
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 27.03.2019 № 213/2019-р "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутцівці Ярмолинського району Хмельницької єпархії української православної церкви" у новій редакції.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		Як вбачається, даний спір виник унаслідок реалізації особистих немайнових прав членів релігійної громади, стосується питань участі у створенні та діяльності релігійної громади, зміни канонічного підпорядкування та внесення відповідних змін до статуту, тобто має приватно-правовий характер. Водночас, до суб`єктного складу у даній справі входить позивач, як юридична особа, та відповідач, як юридична особа, що в свою чергу свідчить про підсудність даного спору господарському суду.
		Здійснюючи апеляційний перегляд даної справи, судом було враховано, що Верховний Суд, аналізуючи питання юрисдикції у подібних правовідносинах  щодо оскарження розпорядження голови обласної державної адміністрації  про реєстрацію статуту релігійної організації   у новій редакції, у постанові від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14 дійшов висновку  про непідвідомчість такого спору адміністративному суду та зазначив про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про його публічно-правовий характер, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача, а тому спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
		 
		Отже, спір вирішується за правилами господарського судочинства, виходячи з принципу змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		За змістом статей   3,  15,  16 ЦК України  правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		Статтею 21 ЦК України  встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Стаття 35 Конституції України  закріплює право кожного на свободу світогляду і віросповідання. Водночас, відповідно до  статті 55 Конституції України  права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано  Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». (надалі - Закон № 987-ХІІ)
		Статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»  передбачено, що церква (релiгiйнi органiзацiї) в Українi відокремлена вiд держави.
		Відповідно до ст. 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
		За правилами, встановленими  статтею 12 Закону  № 987-ХІІ  відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому  статтею 14 вказаного Закону.
		Тобто, законодавець визначив, що рішення про зміну підлеглості релігійної організації має бути відображено у статуті шляхом внесення відповідних змін у порядку, встановленому  ст.14 Закону  № 987-ХІІ.
		Як стверджують обставини справи, зміна підлеглості на підставі прийнятого рішення була відображена у новій редакції статуту, який було подано для реєстрації відповідачу.
		Частиною 4  ст. 14 Закону № 987-ХІІ  передбачено, що  для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації подаються:
		1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
		2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.
		До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:
		1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;
		2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).
		Сукупність наявних у справі доказів вказує не дотримання порядку реєстрації статуту у новій редакції, як то визначено ст.14 Закону  № 987-ХІІ, враховуючи наступне. 
		 
		У матеріалах  справи наявний  Протокол № 1 Загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії УПЦ", дата проведення зборів від 23.02.2019, за участі 126 осіб, на підставі якого видано оспорене розпорядження. (т. 1 а/с 97-101) 
		 
		Цим рішенням серед іншого вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації та перейти під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної Церкви України. (п.3)
		 
		Пунктом 6 Протоколу №1 від 23.02.2019 по шостому питанню ухвалено, уповноважити підписати Статут релігійної організації у новій редакції та заяву до Хмельницької оласної державної адміністрації про його реєстрацію голову її парафіяльної ради - Білошкурка Леоніда Антоновича. (т. 1 а/с 100)
		 
		Відповідно до приписів ч.2 ст 14 Закону визначено, що до статуту (положення) релігійної громади на підтвердження відомостей, викладених у ньому, додатково подаються належним чином засвідчені копії: рішення (витягу) про утворення релігійної громади, її найменування, затвердження статуту, обрання керівних (виконавчих) органів - протокол загальних зборів віруючих громадян або установчого релігійного з`їзду, конференції тощо (далі - протокол загальних зборів). Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійної громади, та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної громади. (1)
		 
		Враховуючи викладене, фактичні обставини справи та хронологія подій свідчать про те, що ці збори відбулись без наявності у відповідних членів релігійної організації чинного Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви", зареєстрованого розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації                            №03.05.2018 № 423/2018-р. (т. 1 а/с 49), який було прийнято на Парафіяльних зборах 5 грудня 2016 року, протокол №1/12.  (т. 1 а/с 58)
		 
		Позивач у мотивах позову послався на те, що заявником не було подано оригіналу чи належним чином завіреної копії чинного статуту. До того ж, як зазначив позивач, Управління культури, національностей, релігій та туризму 
		Хмельницької обласної державної адміністрації  повідомило, що копію статуту цим органом було самостійно взято із реєстраційної справи релігійної громади. 
		 
		28.02.2019 Білошкурко Л. звернувся до Хмельницької обласної державної адміністрації із заявою (вх.н. №99/1614-11-35/2019), у якій просив зареєструвати статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви Ураїни с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області в новій редакції. (т. 1 а/с 86)
		 
		Цю заяву до матеріалів справи долучив позивач на підтвердження його доводів про неправомірність оскарженого розпорядження. 
		 
		Зі змісту поданої заяви від 28.02.2019 вбачається, що відповідачу з метою реєстрації нової редакції статуту релігійної громади, були подані наступні документи  (а/с 86 т.1):
		1. Протокол № 1 від 23.02.2019 з додатками.
		2. Список учасників загальних зборів.
		3. Список членів релігійної громади.
		4. Редакція чинного Статуту релігійної громади.
		5. Довідка про розташування храму.
		6. Статут релігійної громади в новій редакції.
		 
		З цього приводу, звертає на себе увагу той факт, що до заяви від 28.02.2019, заявник  не міг додати оригіналу чи належним чином засвідчену копію чинної на дату подання документів редакції Статуту, оскільки оригінал цього документу знаходиться у позивача. 
		 
		Обставина відсутності чинного Статуту на момент проведення зборів від 23.02.2019 та подачі заяви (від 28.02.2019)  також підтверджується тим, що в матеріалах справи є заява (від 28.02.2019, т. 1 а/с 87) за підписом Білошкурка Леоніда Антоновича на ім`я Начальника управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, в якій останній просив надати засвідчену належним чином копію останньої редакції статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви", а також належним чином посвідчену копію розпорядження голови Хмельницької ОДА, яким цей статут зареєстрований. 
		 
		Таким чином, при проведенні зборів 23.02.2019 не було копії Статуту у чинній редакції. 
		 
		Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень Білошкурка Л.А. як повноважної особи для відповідного звернення, оскільки відповідно до Протоколу від № 1 від 23.02.2019 по шостому питанню, серед іншого вирішено: уповноважити подати Статут та заяву до Хмельницької оласної державної адміністрації, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинити дії щодо державної реєстрації юридичної особи з правом подання заяв та інших документів, отриманих виписок, витягів, тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів таких осіб: 1. ОСОБА_6 ; 2. ОСОБА_7 . 
		 
		Тобто, із зазначеного випливає, що Білошкурко Л.А.  не мав відповідних повноважень на подання заяви про надання засвідченої належним чином копії останньої редакції статуту. Обставина підписання ним заяви суперечить Протоколу від  № 1 від 23.02.2019. 
		 
		Поряд з цим, судом виявлено також інші недоліки,  а саме встановлено, що при поданні документів для реєстрації статуту у новій редакції не було дотримано положень п.2 ч.4  ст.14 Закону  № 987-ХІІ. Зокрема, не було подано  належним чином засвідчену копію чинної редакції статуту. 
		 
		По-перше, як вже було зазначено, оригінал чинної редакції Статуту знаходиться у позивача; по-друге, в порушення вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 ороку № 55, та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених  наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, дана копія Статуту не містить необхідних відміток, які б вказували на його належне засвідчення, а саме в порушення п.5.27 не міститься повної назви посади (зазначено лише Начальник управління),  ініціалів особи,  яка  засвідчує  копію (зазначено тільки Трунова ) та дати засвідчення копії. 
		 
		Таким чином, дослідивши подану відповідачу копію  Статуту у чинній редакції, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгурнтовані в цій частині аргументи скаржника та приходить    висновку, що Статут від 03.05.2018 засвідчено без дотримання вимог до оформлення копій документів, визначених пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 та пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5, оскільки у силу пункту 8 глави 10 розділу ІІ Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
		 
		Правовий висновок щодо процедури засвідчення копій документів неодноразово відображено у постановах Верховного Суду, зокрема постанові Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 08.05.2019 по справі №160/7887/18, від 19.03.2019 у справі   №817/662/18. 
		 
		Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач зазначеного не спростував, додатків, які були приєднані до заяви від 28.02.2019 та містяться у його розорядженні суду не подав. 
		 
		Доводи відповідача у його запереченнях на позов з приводу того, що до ОДА надійшла заява з усіма додатками та відповідає ст. 14 Закону суд оцінює критично, оскільки на підтвердження вказаного відповідач не подав відповідних доказів, а самі посилання не підтверджують даного факту. Між тим, сам відповідач у доводах апеляційної скарги вказує на те, що копія статуту, яка була подана для реєстрації статуту у новій редакції, засідчена підписом начальника Управління культури, національностей, релігій та туризму  Хмельницької обласної державної адміністрації  - Труновою І.М., однак поза його увагою залишилось неналежне посвідчення документу. 
		 
		Що стосується доводів скаржника про те, що за запитом будь-якої фізичної особи з матеріалів реєстраційної справи юридичної особи може бути надана копія статуту такої юридичної особи, тому начальноком Управління культури національностей, релігій та тризму Хмельницької ОДА було правомірно видано належним чином посвідчену копію Статуту, то суд апеляційної інстанції такі аргументи оцінює критично, виходячи з такого.
		 
		Обгрунтовуючи ці ствердження, у апеляційній скарзі відповідач серед іншого посилається на Наказ Міністерства юстиції України від  10.06.2016   № 1657/5  Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема на абз.3. п.1 розділ ІІІ Положення, яким визначено, що документи щодо релігійної організації, що містяться в реєстраційній справі у паперовій формі, надаються за запитом заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації, що відповідно до закону уповноважений зберігати реєстраційні справи у паперовій формі.
		 
		Однак, судом встановлено, що вказаний абз.3. п.1 розділу ІІІ Положення доповнено зазначеним абзацом  згідно з  Наказом Міністерства юстиції                   № 72/5 від 09.01.2020. Таким чином,  станом на момент звернення заявника із відповідною заявою - 28.02.2019, такого абзацу у п.1 розділу ІІІ Положення не існувало. Тому відповідні посилання скаржника не грунтуюються на чинних нормах законодавства на момент виникнення спірних правових відносин. 
		Суд враховує, що відповідно до ч.ч.3-5ст.8 Закону  №987-XII  (в редакції зі змінами, внесеними згідно  Закону № 2673-VIII, які діють з 31.01.2019) держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
		Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
		Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
		Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14  цього Закону.
		Також як було зазначено вище, п.1 ч.4  ст. 14 Закону  № 987-ХІІ  вимагає подати органу реєстрації належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади,   із зазначенням списку учасників цих загальних зборів.
		 
		У Протоколі зборів № 1 від 23.02.2019 зазначено, що присутні були             126 осіб. Відповідач посилаючись на те, що до заяви було подано всі необхідні документи, не надав до  матеріалів справи списку членів 126 парафіян присутніх 23.02.2019. 
		 
		Натомість, позивач надав до матеріалів справи Протокол №1 Загальних Парафіфяльних зборів віруючих від 17.02.2019. 
		 
		Так, 17.02.2019 загальними парафіяльними зборами релігійної громади було прийнято рішення, що релігійна громада входить до складу та підзвітна Хмельницькій єпархії Української православної церкви та підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Ураїнською православною церквою під предстоятельством блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія. 
		 
		На зборах були присутні 228 членів релігійної громади.
		 
		У питанні 5 вказаного протоколу парафіяльних зборів вирішено: "підтвердити, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" входить до складу та підзвітна Хмельницькій Єпархії Української православної церкви, та релігійна громада підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія".
		 
		Зазначений протокол підписано головою парафіяльних зборів (настоятелем) Степанишиним В.О., секретарем парафіяльних зборів                Смучек О . С ., затверджено керуючим Хмельницькою єпархією                  Української Православної Церкви Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм, а  також  скріплено  печаткою             Управління Хмельницької єпархії  Української  Православної  Церкви.
		 
		Про проведення таких зборів і прийняте рішення було повідомлено відповідача, але останнім було проігноровано таку заяву і видано оспорюване розпорядження на підставі рішення, оформленого протоколом від 23.02.2019 №1, яке, як стверджує позивач, прийняте всупереч прийнятому раніше рішенню правомочних загальних зборів релігійної громади.
		 
		          До Протоколу №1 від 17.02.2019 позивач надав список членів загальних парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви". (т. 1 а/с 72-84) 
		 
		          Як було зазначено вище, відповідач відповідного списку членів парафіян не подав до матеріалів справи. 
		Відповідно до частин 3, 4   статті 13 ГПК України  кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		 
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява   № 22750/02) у справі «Бендерський проти України»   суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 75-79,  86 ГПК України, здійснивши аналіз наданих сторонами актів надання послуг, приймаючи до уваги принцип більшої вірогідності щодо наявних доказів, колегія суддів зазначає наступне. 
		 
		          Так, у контексті даного питання, апеляційним судом враховується те, що у релігійній громаді відсутнє фіксоване членство, а Статутом як УПЦ так і ПЦУ не визначено умови та порядок вступу (прийому) в члени релігійної громади, що позбавляє суд однозначно констатувати про відсутність / наявність членства релігійної громади УПЦ і ПЦУ у осіб, які приймали рішення на зборах від 17 та 23 лютого 2019 року.  
		 
		Однак, із зазначених обставин звертає на себе увагу те, що збори релігійними громадами проводились в досить короткий термін з різницею в декілька днів. Але, позивач стверджує, що на зборах були присутні 228 членів, про що також надає відповідний перелік осіб. Між тим, із протоколу, який прийняв до уваги відповідач, міститься інформація про 126 членів парафіян, до якого не приєднано перелік відповідних присутніх осіб. Ці обставини вже самі по собі вказують на значене коливання в кількості присутніх парафіян на зборах, це залишено поза увагою відповідачем під час видачі оспореного розпорядження. Крім того, не з`ясовано до якої релігійної громади відповідні особи належать. 
		 
		          Між тим, позивач посилався також на те, що особа яку обрано головою зборів від 23.02.2019 є жителем іншої територіальної громади, а у парафіяльних зборах брали участь особи, які також у цій територіальній громаді не проживають, не є прихожанами відповідної церкви. Питання щодо вираження фактичної волі усієї релігійної громади  має важливе та суттєве значення для зміни канонічного стану релігійної організації та відповідно вирішення даного спору. При цьому, відповідач зазначених аргументів не спростував, пояснень з цього приводу не надав, належних та допустимих доказів протилежного не подано. 
		 
		          До того ж, релігійною громадою с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницьокої області подано заяву до Ярмолинецького районного відділу поліції, мотивовану тим, що 09.04.2019 відбулося рейдерське захоплення будівлі храмуСутковецької Свято-покровської Церкви певними особами, на підставі документів, які не мають правочинності та на підставі неправдивих чуток щодо вивезення майна з храму. До цієї заяви надав список присутніх членів релігійної громади. (т. 1 а/с 103)
		Положеннями ч.4  ст.8 Закону  № 987-ХІІ  визначено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється  не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади.
		Разом із тим для суду залишається не зрозумілими критерії, якими керувався відповідач  щодо визначення кількості осіб загальних зборів (дві третини), які підтримали рішення про  зміну підлеглості, а які утримались та були проти. Адже законодавець однозначно визначив критерії для зміни підлеглості саме у кількісному вираженні від голосів присутніх на зборах. Відтак, залишити поза увагою чи не перевірити, або не уточнити дану обставину щодо вираження фактичної волі усієї релігійної організації, на думу суду, беззаперечно йде у розріз із приписами ч.4  ст.8 Закону № 987-ХІІ.
		          Відповідач з цього приводу аргументів не навів, тому в цілому його посилання у апеляційній скарзі на те, що рішення на загальних зборах  прийнято не менш як 2/3 від кількості членів релігійної громади  та засвідчене підписами членів релігійної громади, які підтримали таке рішення не ґрунтується на доказах, і, враховуючи принцип змагальності не приймається судом. 
		 
		Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що всупереч положенням пунктів 2.14., 2.20. Статуту, протокол парафіяльних зборів № 1 від 23.02.2019 не містить необхідних реквізитів, зокрема, підписів настоятеля та голови Парафіяльної ради. Проте, вказані обставини не були враховані відповідачем під час перевірки наданої документації для реєстрації Статуту в новій редакції. 
		 
		Серед іншого, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду з приводу того, що збори були проведені з порушенням процедури визначеної чинною редакцією Статуту релігійної громади та протокол загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації від 23.02.2019 оформлений не у відповідності до вимог Статуту, враховуючи наступне. 
		 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" зазначено, що у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. 
		 
		Як підтверджено відповідачем, у ході розгляду заяви та доданих до неї документів, Хмельницькою обласною державною адміністрацією не було виявлено підстав для відмови, у реєстрації в новій редакції статуту Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви". 
		 
		Тому відповідно до статей 2, 6, 13, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" 27.03.2019 року розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 27.03.2019 № 213/2019-р було зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" у новій редакції.
		 
		Відповідно до частини 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. 
		 
		Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях, а також Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
		 
		Однак, матеріали справи не містять доказів того, що парафіяльні збори, на яких приймалися відповідні рішення, оформлені протоколом № 1 від 23.02.2019, скликалися та проводилися у відповідності до п. 2.7., 2.10 Статуту. Взагалі відсутні докази того, що ці парафіяльні збори скликалися настоятелем з Парафіяльною радою, або іншим представником єпархіального архієрея, а також що останні були  повідомленні про ці збори. Так само відсутні відомості щодо підтвердження чинності таких зборів у розумінні  п. 2.8., 2.11. Статуту. Всупереч положенням 2.14., 2.20. Статуту, протокол парафіяльних зборів № 1 від 23.02.2019 не містить необхідних реквізитів, зокрема, підписів настоятеля та голови Парафіяльної ради. При цьому, докази того, що зміни та доповнення до Статуту набрали чинності в порядку п. 5.1. Статуту (в тому числі передавалися на розгляд та затвердження керуючого Хмельницькою єпархією УПЦ) в матеріалах справи також відсутні.
		 
		З цього приводу судом також з`ясовано, що не заперечено учасниками справи, що такі докази так само не були надані до заяви від 28.02.2019 про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" у новій редакції. Водночас, відповідачем не було враховано вищезазначені недоліки під час перевірки наданої документації, внаслідок чого прийнято оспорюване розпорядження № 213/2019-р від 27.03.2019.  
		Суд вважає, що наведені вище недоліки щодо оформлення документів, повноважності особи, яка подала вказані документі, змісту протоколу загальних зборів є надто очевидними, аби не звернути на них увагу. Відтак наявність вказаних недоліків у процедурі подання документів для реєстрації  статуту релігійної організації у новій редакції беззаперечно та достеменно вказують на відсутність правових підстав для її здійснення.
		Законодавець в  ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"  визначив алгоритм дій органу, що реалізує державну політику у сфері релігії. Так, у відповідності до ч.17 ст.14 даного Закону у разі подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, а також обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим неповного переліку документів, визначеного у цій статті, та/або оформлення їх без дотримання встановлених вимог, відсутності у статуті (положенні) релігійної організації відомостей, встановлених частиною третьою  статті 12 цього Закону, релігійній організації пропонується у межах строків, встановлених цим Законом, усунути виявлені недоліки.
		 
		У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.
		 
		При цьому, у разі якщо релігійна організація не усунула виявлені недоліки протягом встановлених строків, всі документи, які надійшли до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, крім заяви про реєстрацію статуту (положення) релігійної організації (змін до них), повертаються їй супровідним листом із роз`ясненням причин такого повернення (ч.18  ст. 14 Закону № 987-ХІІ)
		 
		З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно зауважив, що відповідач у випадку виявлення суперечностей та недоліків під час перевірки наданої документації для реєстрації нової редакції Статуту релігійної організації, з урахуванням вищенаведених положень Закону, мав право не тільки уточнювати інформацію та вимагати усунення заявником виявлених недоліків у поданих документів, а також ініціювати отримання висновків спеціалістів з окремих питань. 
		 
		З огляду на системний аналіз положень ст.8,  14 Закону № 987-ХІІ, а також на сукупність наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач  мав більше ніж достатньо правових підстав для повернення поданих йому на реєстрацію документів. Натомість, залишаючи поза увагою вказані недоліки, відповідач  провів реєстрацію статуту у новій редакції, чим порушив вимоги норм наведеного вище нормативно-правового акту.
		 
		Враховуючи викладене, знайшли своє підтвердження доводи позивача в частині того, що відповідачем не було здійснено повної перевірки на відповідність поданих документів положенням чинної редакції Статуту, а відтак повноважним державним органом фактично не дотримано процедури реєстрації статуту відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", у зв`язку з чим прийнято протиправне розпорядження. 
		 
		Заслуговують на увагу також доводи позивача в частині того, що відповідальність за законність та обґрунтованість прийнятих місцевою державною адміністрацією розпоряджень в розумінні вищенаведених приписів законодавства покладається саме на відповідача. 
		 
		Відтак, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача з приводу того, що попередній розгляд поданих на реєстрацію статутів (положень) релігійних громад, а також змін та доповнень до них відноситься до обов`язків Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації, тому в даному випадку не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказане Управління безпосередньо підпорядковане голові Хмельницької обласної державної адміністрації та здійснює функції і має повноваження, обсяг яких визначений Положенням, затвердженим відповідним розпорядженням першого заступника голови обласної державної адміністрації.   
		 
		Щодо доводів апеляційної  скарги про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від  27.01.2020 №598/157/15-ц, то необхідно зазначити таке.
		 
		Посилачись на вказану постанову, скаржник зазначив, що дійсність рішення загальних зборів членів релігійної організації може бути предметом судового розгляду. В той же час, у даній справі відсутнє будь-яке судове провадження чи судове рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів членів РО «Свято-Покровська парафія с. Сутківці УПЦ», оформленого протоколом від 23.02.2019 № 1, а тому господарський суд визнав встановленими обставини, які не були доведеними. Серед іншого, скаржник вказав, що саме по собі рішення загальних зборів релігійної організації  про зміну її підлеглості у канонічних та організаіїних питаннях не може порушувати будь-чиїх прав. 
		 
		Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 598/157/15-ц (провадження                      № 61-31628сво18), предметом судового розгляду у якій був спір про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади зважаючи на позовні вимоги та враховуючи той факт, що держава вчинила дії щодо реєстрації Статуту релігійної громади УПЦ КП села Бутин Збаразького району у новій редакції, прийнятого на оспорених позивачами зборах релігійної громади, дійшов висновку, що віднесення вирішення даного спору відповідній релігійній організації, а не судом буде суперечити чинному законодавству.
		Самі посилання скаржника на відповідну судову практику беззаперечно є правильним та відповідає викладеним вище нормам. 
		Проте, що стосується даної справи, то враховуючи предмет та підстави позову, характер правових відносин, що склалися між сторонами, такі аргументи не є релевантними, предмет та підстави судових справ не є тотожними.
		 
		Що стосується посилання скаржника на те, що позовна вимога про визнання недійсним рішення зборів від 23.02.2019 не заявлялась, спорів з цього приводу немає, тому оскільки відповідне рішення є чинним то і розпорядження видано правомірно, колегія суддів такі доводи не примає до уваги. В даному випадку вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження є належним способом захисту права, оскільки такий спосіб може призвести до відновлення порушеного права позивача, виходячи з обставин цього спору. 
		 
		Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що необхідність встановлення вираження фактичної волі усієї релігійної громади щодо зміни канонічного стану релігійної організації має важливе та суттєве значення, оскільки зазначене тягне за собою низку питань, зокрема таких як перехід права власності на майно. 
		 
		У зв`язку із чим, зважаючи на конкретні обставини, правовідносини, які виникли між сторонами охоплюються змістом статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, яка  набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до  статті 9 Конституції України  є частиною національного законодавства України. Конвенція, як і практика Європейського Суду з прав людини застосовуються як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV). 
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		 
		В даному випадку, враховуючи суб`єктний склад учасників справи та правові наслідки зміни канонічної підлеглості впливають також на питання які стосуються права власності  відповідної релігійної організації.
		 
		За приписами ч.ч.1-5 статті 18 Зкону   987-ХІІ, передбачено, що релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом
		Забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, передача у заставу, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об`єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухваленого не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення), або органами управління, визначеними статутом (положеннями) релігійної організації (релігійного центру (управління), монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу).
		У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.
		Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
		У власності релігійних організацій може бути також майно, що знаходиться за межами України.
		Так, згідно з ст. 1 Першого протококу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Водночас, відповідно до ч. 1  статті 41 Конституції України  право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.  
		В даному випадку, відповідач здійснив реєстрацію змін в статуті юридичної особи, яка потягнула зміну канонічної підлеглості, з порушенням вимог діючого законодавства та не перевіривши обставин наявності дійсного волевиявлення релігійної громади віруючих громадян, що може потягнути втручення у право позивача мирного володіння майном в розумінні Конвенції. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої існтнції.  
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Нормою   ст. 276 Господарського процесуального кодексу України     передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		 
		Судові витрати.
		Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на  відповідача (скаржника). 
		Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Хмельницької обласної державної адміністрації  залишити без задоволеня.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі                   №910/10011/19 залишити без змін.
		3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі  №910/10011/19. 
		 
		4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути  оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний тескт постанови складено та підписано - 22.07.2020.  
		 
		Головуючий суддя                                                            В.А. Корсак 
		 
		Судді                                                                                О.О. Євсіков
		 
		                                                                                О.В. Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...