Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/4905/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2020. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.
Дата набрання законної сили: 24.07.2020
Номер судового провадження: 5006/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Головуючий І інстанції: Лук`яненко М.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		24 липня 2020 р. Справа № 820/4905/16Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді Катунова В.В.,
		Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.03.20 по справі № 820/4905/16
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції в Харківській області 
		про зобов`язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача визнати його ветераном органів внутрішніх справ України на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" набув право на присвоєння звання "ветеран органів внутрішніх справ України", так як його вислуга років роботи в міліції у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів. Проте відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні ветераном органів внутрішніх справ України та виданні нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ», яке підтверджує вказаний статус із посиланням на те, що період навчання до вислуги років в органах внутрішніх справ зарахуванню не підлягає.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
		06 лютого 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
		Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
		Позивач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв`язку з цим просить суду задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивача відповідно до наказу УМВС на Південній залізниці № 25 о/с від 11 квітня 1995 року прийнято на службу до органів внутрішніх справ України.
		Згідно з наказом УМВС України на Південній залізниці № 227 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за статтею 64 пункту "г" (через скорочення штатів) звільнено з ОВС з вислугою років у календарному обчисленні 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів.
		В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання статусу "ветерана органів внутрішніх справ" у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
		У листі Головного управління Національної поліції в Харківській області від 22 квітня 2016 року № 29/Д-123 зазначено, що оскільки Законом України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" час навчання у вищому навчальному закладі до служби в органах внутрішніх справ не зараховується, то для встановлення ОСОБА_2 статусу ветерана органів внутрішніх справ правових підстав немає.
		Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 дні, який в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", що є достатнім для набуття оспорюваного статусу.
		Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
		Статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; «…».
		В частині другій статті 17 вказаного Закону йдеться, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
		Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" № 742 від 01 червня 2002 року поширено дію "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601 на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".
		Згідно із пунктом 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 pоку № 1601 (далі - Порядок №1601), підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:
		- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;
		- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
		- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
		Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» передбачає, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні включається період навчання не у будь-яких цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, а лише період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2019 року у справі № 809/780/15, від 14 серпня 2019 року у справі № 805/2337/16-а.
		Також слід вказати, що Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону. Зокрема, у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-411а14) зазначено, що «у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
		Отже, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців».
		Враховуючи викладене, ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні), звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД та надали один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності І чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби чи посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
		Згідно архівної довідки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" № 180/13 від 20.07.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1985 року (наказ № 294-уч від 22 серпня 1985 року) по 01 березня 1993 року (наказ № 56-уч від 24 лютого 1993 року) проходив навчання та закінчив повний курс Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", що підтверджується також наявною в матеріалах справи копією диплому НОМЕР_1 775135, реєстр № 48. 
		У період часу з 03.07.1986 по 10.06.1988 позивач проходив службу у Збройних силах. 
		Відповідно до військового квитка серії ГЛ №122585 по закінченню вищого навчального закладу наказом Міністерства оборони України від 01.04.1993 року №122 ОСОБА_1 присвоєно офіцерське військове звання - лейтенант. 
		Згідно листа управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області № 1604/119-12/01-2020 від 03.03.2020 час служби позивача без урахування часу навчання та служби у Збройних силах у календарному обчисленні складає: 20 років 07 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 08 місяців 22 дні.
		Таким чином, період служби та навчання позивача у Харківському авіаційному інституті повинен бути зарахований до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчислені з урахуванням п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
		При цьому, колегія суддів зазначає, що навчання до вступу на службу в органи внутрішніх справ у вищому навчальному закладі не є єдиною та достатньою підставою для зарахування цього періоду до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.
		Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами органів внутрішніх справ, визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, період навчання позивача з 01.09.1985 по 23.06.1986 та з 01.09.1988 по 01.03.1993 (що відповідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" складає 2 роки 3 місяця) та служби в армії з 03.07.1986 по 10.06.1988 (1 рік 11 місяців 7 днів), період проходження служби в органах внутрішніх справ з 06.04.1995 по 06.11.2015 (20 років 7 місяців) є не достатнім для встановлення ОСОБА_1 оспорюваного статусу, оскільки складає менш ніж 25 років у календарному обчисленні.
		При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що згідно витягу із наказу ГУ МВС України на Південній залізниці від № 227 о/с від 06.11.2015 року, вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 25 років 00 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 29 днів, що є достатнім для набуття позивачем оспорюваного статусу, оскільки інформація про календарну вислугу років, що зазначена в наказі про звільнення позивача з військової служби визначена для отримання одноразової грошової допомоги, не може бути єдиною безумовною підставою для отримання статусу ветерана внутрішніх справ, без перевірки правильності обрахування такої вислуги відповідно до приписів законодавства.
		Вищенаведене помилково не враховано судом першої інстанції при прийняття рішення у справі.
		Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача є сумнівними, суперечливими і непереконливими, а тому, судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи і з помилковим застосуванням норм матеріального права.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки доводи позивача та суду першої інстанції не зайшли підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		Також, суд зазначає, що відповідно до норм ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Таким чином, відповідно до змісту наведених вище положень ст. 139 КАС України не підлягає відшкодуванню сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги. 
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 по справі № 820/4905/16 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. . 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді   Г.Є. Бершов   І.М. Ральченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...