Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/28228/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.
Дата набрання законної сили: 20.07.2020
Номер судового провадження: 61-19665ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/28228/13-ц
		 
		провадження № 61-19665св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідачі:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , відділ реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві,
		представник ОСОБА_3  - ОСОБА_7 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна, орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_3  на постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Невідомої Т. О.,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2013 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , відділу реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В., орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення батьківства і визнання права на спадкування за законом.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що його мати ОСОБА_8 проживала однією сім`єю та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з його батьком - ОСОБА_9 , який до своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час цих відносин, про що відділом записів актів громадянського стану Харківської районної державної адміністрації у м. Києві 18 березня 1993 року видано свідоцтво. 
		Проте, за відсутності бажання та вільного часу у його батька, мати позивача була змушена одноособово звернутися для реєстрації його народження до органу реєстрації актів цивільного стану та у графі «батько» за вказівкою матері був здійснений запис « ОСОБА_10 », оскільки в особи, яка не перебуває у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері. 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер. 
		У березні 2013 року він звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про визнання факту батьківства. Ухвалою цього суду від 02 квітня 2013 року у справі була призначена судово-генетична експертиза методом ДНК-аналізу та висновком експерта Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 02 квітня 2013 року № 116 встановлено, що ОСОБА_9 може бути його біологічним батьком з ймовірністю 99,99 %. 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року встановлено факт, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його батьком, що стало підставою для внесення змін у свідоцтво про народження. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року було скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.
		Після смерті його батька - ОСОБА_9 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 і будинок по АДРЕСА_4 , тому він в установленому законом порядку подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В. заяву про прийняття спадщини. Крім нього з відповідними заявами також звернулися: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 .
		Вказував, що його батько протягом тривалого часу перебував у близьких родинних стосунках з ним та його матір`ю, а з 2008 року по день смерті проживав спільно з ними у квартирі АДРЕСА_2 та вів спільне господарство, а поховання батька організувала його мати - ОСОБА_8 .
		Вказане свідчить, що після смерті ОСОБА_9 він має право на спадкування на рівні з іншими спадкоємцями.
		На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд: встановити факт, що ОСОБА_9 є його рідним батьком; зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , а саме вказати його батьком - ОСОБА_9 ; визнати його право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 ; визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 , на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 і на 1/4 частини будинку по АДРЕСА_4 .
		 
		Справа розглядалася судами неодноразово.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у складі судді Яровенко Н. О. у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок експерта № 389 від 18 вересня 2014 року, яким практично доведено біологічне батьківство померлого ОСОБА_9 відносно ОСОБА_1 , не може бути взято до уваги, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами КпШС України, чинними на момент виникнення цих правовідносин, та якими не передбачено такої підстави для встановлення батьківства. При цьому належних і достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем суду не надано.
		 
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Вербової І. М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишено без зміни.
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
		Постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Встановлено факт того, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком          ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження від 18 березня 1993 року № 320, складеного Харківським відділом записів актів громадянського стану м. Києва на ОСОБА_1 , а саме, вказати батьком дитини - ОСОБА_9 ,             ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 160,58 грн з кожного.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час розгляду справи судом позивачем були надані належні і допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_9 за життя визнавалося батьківство по відношенню до позивача, крім того, відповідно до висновку експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського бюро судово-медичної експертизи Юрченко М. В. від 18 вересня 2014 року         № 389 біологічне батьківство ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99 % і практично доведено. При цьому, відповідачами вказані обставини не спростовані. З урахуванням вказаного наявні підстави для задоволення вимог позивача про встановлення батьківства та похідної вимоги про внесення змін до актового запису про народження.
		Разом з тим, приватним нотаріусом вже були видані свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_11 , ОСОБА_3 і ОСОБА_6 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , вказане право власності зареєстровано в установленому законом порядку, а одна із отриманих у спадщину квартир уже відчужена, тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/4 частини спадкового майна за наявності чинних і нескасованих свідоцтв про право на спадщину за законом.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_12 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 01 січня 2004 року, тобто спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України, зокрема статтею 53 цього Кодексу, якою визначено, що при встановленні батьківства суд бере  до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Однак, належних і достатніх доказів на підтвердження цих обставин позивачем надано не було. Що стосується висновку експерта від 18 вересня 2014 року № 389, яким практично доведено біологічне батьківство ОСОБА_13 відносно ОСОБА_1 , то суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що останній не може бути взято до уваги, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами КпШС України, чинним на момент їх виникнення, який не передбачав такої підстави для встановлення батьківства.
		Вказане свідчить про відсутність підстав для часткового задоволення позову.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками його вказані: ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , про що Харківським відділом реєстрації актів громадянського стану у книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 320.
		 
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що запис про батька вчинено відповідно до статті 55 КпШС України. Своїм біологічним батьком він вважає ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після смерті якого відкрилась спадщина.
		 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року було призначено судово-генетичну експертизу, на розгляд якої ставилося питання, чи є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який  помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		Згідно з висновком експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського бюро судово-медичної експертизи від 18 вересня 2014 року № 389 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99 %. Біологічне батьківство ОСОБА_9 відносно ОСОБА_1 практично доведено.
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року         № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального              кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень                  Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін                       до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_3  здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції         Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
		 
		У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня           2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
		 
		Вказане також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15, згідно з якою, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні  питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини. При розгляді справ          про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_6 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги усі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд має вирішувати, зокрема, відповідно до статті 128 СК України, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.
		 
		Статтею 53 КпШС України встановлено, що у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
		При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
		 
		Таким чином, при розгляді цієї справи при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) обставини спільного проживання і ведення спільного господарства матір`ю дитини і батьком або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання батьківства.
		 
		Підставою для встановлення батьківства є належні і достатні відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
		 
		У частині п`ятій статті 411 ЦПК України визначено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		 
		Скасовуючи постанову Апеляційного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, зокрема, вказав на те, що статтею 53 КпШС України безпосередньо не передбачено такої підстави встановлення батьківства, як висновок молекулярно-генетичної експертизи.
		Разом з тим частина третя статті 53 КпШС України та положення ЦПК України не обмежують коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.
		 
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, дотримавшись вимог статей 76, 77, 79, 80, 81, частини п`ятої статті 411 ЦПК України та статті 53 КпШС України, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення батьківства і внесення запису до свідоцтва про народження, оскільки позивачем були надані належні і допустимі докази, зокрема покази свідків, письмові та речові докази на підтвердження того, що ОСОБА_9 за життя визнавалося батьківство по відношенню до позивача, крім того, відповідно до висновку експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського бюро судово-медичної експертизи Юрченко М. В. від 18 вересня 2014 року         № 389 біологічне батьківство ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99 % і практично доведено.
		 
		Таким чином, висновки апеляційного суду ґрунтуються на відомостях,            які зібрані відповідно до вимог процесуального закону, що достовірно засвідчують походження ОСОБА_1 від конкретної особи, а саме ОСОБА_9 .
		 
		Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. 
		 
		У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 396, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Н. Ю. Сакара
		 
		О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...