Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/711/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.
Дата набрання законної сили: 22.07.2020
Номер судового провадження: 61-5855ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		22 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 295/711/19
		провадження № 61-5855св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), 
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Державна казначейська служби України, Житомирська митниця Державної фіскальної служби України, Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, Житомирський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції 
		у Житомирській області, 
		представники Державної казначейської служби України: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської службиУкраїни на рішення Богунського районного суду м. Житомира, у складі судді Лєдньова Д. М., від 06 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: 
		Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М., від 04 березня 2020 року.
		Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Житомирської митниці Державної фіскальної служби України, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути на його користь за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 684 767, 69 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної конфіскації майна.
		Позовна заява мотивована тим, що внаслідок протиправної конфіскації майна - автомобіля марки Renault Premium 420, реєстраційний номер 
		НОМЕР_1 , та причіпу Schmits SK024, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка відбулась на підставі постанови Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2016 року у справі № 295/4423/16-п, скасованою в подальшому постановою Апеляційного суду Житомирської області від 15 серпня 
		2016 року, йому як власнику майна завдано шкоду на суму 684 767,69 грн. 
		З огляду на зазначене, він звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада               2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 684 767, 69 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної конфіскації майна.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення суду, яким накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації майна, яке належить ОСОБА_1 , було скасовано як незаконне, провадження у справі про порушення митних правил закрито. Районний суд зазначив, що внаслідок судового рішення, а в подальшому дій державної виконавчої служби на виконання відповідної постанови, позивачу завдано майнової шкоди, розмір якої слід визначати з врахуванням вимог статті 1192 ЦК України, а також пункту 2 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». На думку суду першої інстанції, позивач позбавлений можливості поновити права шляхом повернення майна, зокрема в спосіб визнання електронних торгів недійсними, витребування майна з незаконного володіння тощо, оскільки завдання шкоди внаслідок незаконного рішення суду, органів державної влади передбачає спеціальний спосіб захисту порушеного права. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Житомирської митниці Державної фіскальної служби України залишено без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира 
		від 06 листопада 2019 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що заподіяна позивачу майнова шкода підлягає відшкодуванню за рахунок держави, оскільки рішення суду, яким накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації майна, належного 
		ОСОБА_1 , скасовано як незаконне, провадження у справі про порушення митних правил закрито. Суд апеляційної інстанції вказав, що районним судом правильно визначено розмір шкоди з врахуванням вимог 
		статті 1192 ЦК України, а також пункту 2 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Також апеляційний суд зазначив, що позивач позбавлений можливості відновити своє право у інший спосіб, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на його користь вартість втраченого майна.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи 
		У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що Державна казначейська служба України під час здійснення своїх повноважень не вчиняла будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів. Державна казначейська служба України стверджує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що до державного бюджету внаслідок реалізації майна, власником якого є позивач, було зарахованого лише 161 693,57 грн, інші надходження не є доходами державного бюджету. Зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, регулюється положеннями Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 
		від 03 вересня 2013 року № 787. 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу 
		Відзив Київської митниці Державної митної служби України на касаційну скаргу Державної казначейської служби України не може бути прийнято до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки його було надіслано на електронну пошту Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та не скріплено електронним цифровим підписом.
		У письмових поясненнях на касаційну скаргу Житомирський районний відділ Державної виконавчої служби вказує на наявність підстав для скасування оскаржених Державною казначейською службою України судових рішень, посилаючись на те, що реалізація конфіскованого майна відбулась відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5.
		Письмові пояснення Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не можуть бути прийняті до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки їх було надіслано на електронну пошту Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та не скріплено електронним цифровим підписом.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 
		2016 року у справі № 295/4423/16-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою 
		статті 482 Митного кодексу України, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів, що становить 
		137 995,74 грн, з конфіскацією транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України, а саме - транспортного засобу марки Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки Schmitz SK 024, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 15 серпня 
		2016 року постанову Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі 
		пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Судами у справі № 295/4423/16-п встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Білорусь, постійно проживає у с. Орешники Мінської області. У період з 04 травня 2015 року по 31 серпня 2015 року працював у ТОВ «Фруктополіс Транс» на посаді водія, до його обов`язків входило обслуговування автомобіля марки Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіпу Schmits SK024, реєстраційний номер НОМЕР_2 (які належать на праві власності ОСОБА_1 ), та доставка вантажу за маршрутом, зазначеним у маршрутному листі, які визначає його роботодавець.
		09 червня 2016 року державним виконавцем Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрито виконавче провадження по виконанню постанови Богунського районного суду 
		м. Житомира від 08 квітня 2016 року у справі № 295/4423/16-п про конфіскацію предмета порушення митних правил.
		За наслідками визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна 30 червня 2016 року державним виконавцем до ДП «Сетам» направлено заяву на публікацію повідомлення про реалізацію описаного й арештованого майна 
		04 серпня 2016 року до відділу державної виконавчої служби надійшов лист від ДП «СЕТАМ» з протоколом проведення електронних торгів від 27 липня 2016 року та повідомленням про реалізацію по лоту № 15804 автомобіля марки Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіпу Schmits SK024, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Грошові кошти в сумі 
		321 185 грн перераховані переможцем торгів на депозитний рахунок Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
		Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи 
		від 06 червня 2019 року № 451, складеного судовим експертом                    ОСОБА_5 , ринкова вартість автомобіля Renault Premium 420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 296 323,79 грн, напівпричіпу Schmits SK024, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 388 443,90 грн, а всього - 684 767,69 грн. 
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 528 Митного кодексу України у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.
		Згідно із пунктом 17 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2001 року № 1724, у разі скасування рішення суду  про  конфіскацію  майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло (у тому числі органи Казначейства), повертає майно або відшкодовує його вартість власникові в порядку, встановленому законодавством.
		Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
		Частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.
		Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Відповідно до статті 1192 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		У частині другій статті 78 ЦПК Українипередбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права, у повному обсязі встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачу внаслідок незаконної конфіскації належних йому транспортних засобів було завдано майнову шкоду у розмірі вартості конфіскованого майна, з урахуванням того, що на момент ухвалення судового рішення про скасування постанови суду про накладення адміністративного стягнення конфісковані транспортні засоби були реалізовані в результаті електронних торгів. Судами правильно визначено, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, оскільки рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року у справі № 295/12398/16-ц, що набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ДП «Сетам», приватного підприємства «Україна-Експерт-центр», Тарнавського Г. Й. про визнання електронних торгів недійсними відмовлено. Під час розгляду зазначеного справи суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту.
		Розмір визначеної судами попередніх інстанцій за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи майнової шкоди відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами. Клопотання про призначення додаткової або повторної судової експертизи відповідачами не заявлялось. 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення коштів з посиланням на те, що Державна казначейська служба України не вчиняла будь-яких протиправних дій відносно позивача, оскільки належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,може бути відповідачем у такій категорії справ. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року, справа № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
		Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 листопада 
		2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара 
		 
		        С. Ф. Хопта
		 
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...