Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/1858/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.
Дата набрання законної сили: 23.07.2020
Номер судового провадження: 61-7301ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		23 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 177/1858/19
		провадження № 61-7301св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Фермерське господарство «Сільгоспновація Плюс»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2019 року в складі судді Суботіна С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з 
		позовом до Фермерського господарства «Сільгоспновація Плюс» (далі - 
		ФГ «Сільгоспновація Плюс») про стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язань за договором оренди обладнання.
		Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) та 
		ФГ «Сільгоспновація Плюс» укладено договір оренди обладнання. 
		У подальшому між ФОП ОСОБА_2 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) 12 січня 2010 року укладено договір уступки права вимоги (цесії), відповідно до умов якого останній набув права вимоги за вищевказаним договором оренди обладнання.
		Оскільки відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, то перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 2 940 051,59 грн, яка складається із: заборгованості по орендній платі - 1 117 801,91 грн, 3 % річних - 156 038,64 грн, пені за прострочення виконання зобов`язання - 193 353,60 грн, штрафу за неповернення майна - 598 056,00 грн, неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України - 874 801,44 грн.
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з 
		ФГ «Сільгоспновація Плюс» заборгованість за договором оренди обладнання у розмірі 2 940 051,59 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області 
		від 22 листопада 2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 , яка передала право вимоги за господарським договором оренди обладнання, іншому суб`єкту підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1 . Припинення позивачем на час звернення до суду з позовом діяльності як фізичної особи - підприємця, не змінює його статус як сторони договору, що пов`язана з господарською діяльністю попереднього орендодавця, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Спірні правовідносини мають господарський характер, а спір по справі виникає з господарських відносин.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) його зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки він, як фізична особа, не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1  просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду як фізична особа, тому спірні правовідносини належить розглядати у порядку цивільного судочинства. Припинення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності унеможливлює звернення останнього за захистом своїх прав до суду в порядку господарського судочинства.
		Отже, спір між позивачем - ОСОБА_1 , який не є підприємцем, та відповідачем - ФГ «Сільгоспновація Плюс», який є суб`єктом підприємницької діяльності, підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції. 
		Доводи інших учасників справи
		Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
		30 червня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що у листопаді 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «Сільгоспновація Плюс» про стягнення грошових коштів за невиконання зобов`язань за договором оренди обладнання, який укладений 01 листопада 2009 року між ФОП ОСОБА_2 та ФГ «Сільгоспновація Плюс».
		Між ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 12 січня 2010 року укладено договір уступки права вимоги (цесії), відповідно до умов якого останній набув права вимоги за вищевказаним договором оренди обладнання.
		Встановлено, що на час укладення договору відступлення права вимоги (цесія) 12 січня 2010 року ОСОБА_1 перебував в статусі фізичної особи підприємця.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судові рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
		При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
		Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
		З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час  звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди обладнання, укладеного між суб`єктами господарської діяльності, право вимоги за яким перейшло до фізичної особи підприємця. Тобто стороною правочину (цесії) виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.
		Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18 (провадження № 14-234цс19).
		Ураховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник при виконанні договору оренди обладнання, укладеного між ФГ «Сільгоспновація Плюс» і ФОП ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору уступки права вимоги (цесії), та випливає з господарських правовідносин, відтак суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що припинення 
		ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності унеможливлює звернення останнього за захистом своїх прав до суду в порядку господарського судочинства, оскільки припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди обладнання, укладеного між суб`єктами господарської діяльності, право вимоги за яким перейшло до фізичної особи підприємця, носять господарський характер.
		Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява 
		№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанцій не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області 
		від 22 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                   І. М. Фаловська
		                                                                                                В. С. Висоцька
		А. І. Грушицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...