Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9708/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2020.
Дата набрання законної сили: 23.07.2020
Номер судового провадження: 51-2364км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220490001897

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		23 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 640/9708/18
		провадження № 51-2364 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020року у кримінальному провадженні № 12018220490001897 від 29 квітня 2018року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України.
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 28 квітня 2018року приблизно о 23:30, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , у ході конфлікту завдав потерпілому ОСОБА_8 5 ударів у ділянку голови, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
		Крім того, ОСОБА_7 того ж дня в період часу з 23:30 до 00:00, перебуваючи за вищевказаною адресою, керуючись корисливим мотивом, умисно таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 250 грн.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду  без зміни.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України, зазначаючи про те, що дії засудженого були направлені саме на відкрите викрадення майна потерпілого з проникненням до житла останнього.
		Крім того, прокурор посилається на ту обставину, що апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду в частині призначеного покарання, повною мірою не врахував даних про особу засудженого, а також характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, а тому безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних вимог сторони обвинувачення щодо призначення більш тяжкого покарання.
		Також прокурор стверджує, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора та, як наслідок, постановив незаконне та необґрунтоване рішення.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 частково, просив рішення апеляційного суду скасувати у зв`язку з порушенням вимог ст. 419 КПК України та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. 
		У касаційній скарзі прокурор вказує про незаконність рішення суду апеляційної інстанції, вважає, що воно постановлено внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як установлено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених усудовому засіданні доказів, а саме показань засудженого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які судом визнано достовірними, послідовними та такими, що не суперечать один одному і узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
		Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_7 фактичні дані, що містяться у: протоколі огляду місця події від 29 квітня 2018 року (за місцем вчинення злочину), протоколі огляду місця події від 29 квітня 2018 року (за місцем проживання ОСОБА_7 ), протоколі пред`явлення особи для впізнання від 29 квітня 2018 року, протоколі огляду предметів від 29 квітня 2018року, протоколі слідчого експерименту від 03 травня 2018 року, протоколі пред`явлення речей для впізнання від 11 травня 2018 року. Також судом враховано висновок судово-медичної експертизи від 21 травня 2018 року № 12-14/398-А/18 і висновок судово-товарознавчої експертизи від 21 травня 2018 року та інші докази, які наведені у вироку.
		Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
		Доводи касаційної скарги прокурора про те, що дії ОСОБА_7 були направлені саме на вчинення грабежу, поєднаного з проникненням у житло потерпілого, а тому їх слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України, а не за ч. 1 ст.185 КК України, на переконання Суду, є необґрунтованими виходячи з наступного.
		З об`єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.
		Відкритим визначається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу усвідомлює цю обставину.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності  вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер.
		Під час кримінально-правової кваліфікації дій особи як грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, слід виходити із факту встановлення спрямованості умислу грабіжника. Так, вирішуючи питання про наявність у діях особи ознаки «проникнення» при вчиненні грабежу, слід звертати увагу на наявність умислу на заволодіння чужим майном. Ця кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Проте не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним.
		Відповідно до вироку ОСОБА_7 , зокрема, засуджено і за злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
		Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває це майно.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевим судом встановлено, що в момент вчинення злочину у квартирі перебували лише засуджений та потерпілий, при цьому останній у ході допиту в суді першої інстанції зазначив, що не бачив, як засуджений здійснював викрадення його майна, оскільки в цей момент був у ванній кімнаті, а зникнення речей помітив лише тоді, коли засуджений пішов. Разом з тим сам засуджений ОСОБА_7 у своїх показаннях пояснив суду, що забрав майно потерпілого, коли той перебував в іншій кімнаті.
		Крім того, переглядаючи доводи сторони обвинувачення про наявність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки «проникнення», місцевий суд встановив, що дії ОСОБА_7 не були спрямовані на проникнення в житло з метою заволодіння майном потерпілого, а були направлені лише на продовження раніше виниклого конфлікту стосовно неприбраної цегли. При цьому умисел на заволодіння майном у засудженого виник вже після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, коли останній вийшов до ванної кімнати. Даний факт підтверджується показаннями потерпілого та засудженого.
		Урахувавши вищевказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_7 як грабіж, поєднаний з проникненням у житло, на чому наполягав прокурор, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. 
		Апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, документальні та інші докази, які є послідовними й узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони обвинувачення про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 в частині заволодіння чужим майном за ч. 3 ст. 186 КК України. При цьому, посилаючись на повноту судового розгляду, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора щодо повторного допиту засудженого та потерпілого, зазначивши, що місцевим судом було повністю досліджено та правильно оцінено показання вказаних осіб.
		За таких обставин, на переконання Суду, з урахуванням обсягу доказів, оцінених та перевірених судами першої та апеляційної інстанцій, дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно, а посилання прокурора на те, що засуджений вчинив не крадіжку, а саме грабіж, поєднаний з проникненням у житло потерпілого, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України, є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
		Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду та розміру покарання ОСОБА_7 , виходив з того, що засуджений раніше не судимий, вчинив кримінальні правопорушення, одне з яких відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, не працює, має малолітню дитину, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом також враховано медичні документи, згідно з якими засуджений має захворювання серця, та довідку філії ЦОЗ кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях від 17 липня 2019 року щодо інших захворювань.
		Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, в ході судового розгляду судом не встановлено. 
		Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, врахував характер і ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, сукупність всіх обставин їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання. 
		Призначене засудженому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст.65КК України.
		На переконання колегії суддів, визначене судом остаточне покарання засудженому ОСОБА_7 з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу. Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його м`якість, про що прокурор вказує у своїй касаційній скарзі, не вбачається.
		У ході перевірки кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у порядку апеляційної процедури апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, надав на них вичерпну відповідь з наведенням докладних мотивів та належним чином обґрунтував прийняте рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив. 
		На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, то касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2020року щодо засудженого ОСОБА_7  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...