Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/8045/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2020. Зареєстровано: 28.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Номер судового провадження: 1-кп/367/323/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015110000000391

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 367/8045/19
		                   Провадження №1-кп/367/323/2020
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		 
		21 липня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		за участі: секретаря                     ОСОБА_2 ,
		прокурора                         ОСОБА_3 ,
		захисників                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		                                ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинувачених                         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		                                ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів приміщенніІрпінського міськогосуду кримінальнепровадження,внесене 19.08.2015р.в Єдинийреєстр досудовихрозслідувань за№ 42015110000000391по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.364 КК України,
		в с т а н о в и в:
		До суду надійшов обвинувальний акт по зазначеному вище кримінальному провадженню.
		В судовому засіданні прокурор висловив думку, що обвинувальний акт підсудний Ірпінському міському суду Київської області, відповідає вимогам закону і підлягає призначенню до судового розгляду. 
		Захисники заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, вказали, що в порушення вимогст. 291 КПК України, в обвинувальному акті обвинувачення викладено не конкретно і не зрозуміло, містить ряд суперечностей.
		Обвинувачені підтримали клопотання своїх захисників, вказували, що обвинувачення їм є незрозумілим.
		Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього документи, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. 
		Всі відомості, вказані в даній нормі, повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.
		Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
		Вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а ті, обставини, які викладені не узгоджені між собою та мають суперечності одна одній. 
		Також в даному обвинувальному акті обвинувачення не було сформульовано належним чином, оскільки воно містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, не зрозумілим та викладено сумбурним, важким для сприйняття текстом.
		З вказаного обвинувального акту вбачається, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулюванні обвинувачення, було допущено протиріччя.
		Так, при викладенні фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та обвинувачення зазначено, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді Бучанського міського (селищного) голови Київської області, зловживаючи службовим становищем, умисно, достовірно знаючи про незаконність та невідповідність законодавству рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV, з метою одержання неправомірної вигоди фізичними особами вирішив в незаконний спосіб розпорядитись землями, які даним рішенням приєднано до території Бучанської селищної ради, підписав вказане рішення.
		При цьому не зазначено яка площа земельної ділянки, що приєднана до території Бучанської селищної ради, де вона знаходиться та яка її вартість на день підписання рішення.
		Не зазначено також з метою одержання якими саме фізичними особами неправомірної вигоди ОСОБА_8 вирішив розпорядитись землями лісового фонду, підписуючи рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV.
		Не вказується також чи вчинив ОСОБА_8 при цьому злочин, якщо так, то який.
		Крім того, обвинувальний акт містить суперечності, оскільки, ОСОБА_8 звинувачується у тому, що в період з 29.05.2003 р. по 28.02.2008 р. підписував рішення ради, достовірно знаючи про незаконність рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 р. № 71/1-4-ХХІV, тоді як перед цим вказується, що незаконність такого рішення була встановлена лише рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року, яке набрало законної сили після постановлення ухвали апеляційного суду від 06.02.2015 р.
		Також ОСОБА_8 звинувачується в тому, що упродовж 2003-2016 років на сесіях Бучанської селищної, а потім і міської ради, було прийнято 79 незаконних рішень про надання громадянам у власність земельних ділянок лісового фонду, які ним були підписані, однак залишається не зрозумілим чи обвинувачується він у скоєнні злочину, підписуючи кожне з рішень. Якщо так, то у вчиненні якого злочину він обвинувачується кожного разу.
		Якщо ж це один триваючий злочин, то яким спільним умислом, починаючи з 2002 року, його дії пов?язані і коли такий злочин було закінчено.
		Крім того, ОСОБА_8 звинувачується в тому, що він розпорядився землями лісового фонду у незаконний спосіб, але не зазначається який це спосіб та в чому полягає його незаконність. Якщо цей спосіб полягає у головуванні на засіданнях сесії ради та підписання рішень ради, то це суперечить обставинам, зазначеним в цьому обвинувальному акті раніше, де вказано, що такі дії покладено ОСОБА_8 в обов?язок законом, як селищному та міському голові.
		Також залишається не зрозумілим, чому, звинувачуючи ОСОБА_8 у вчиненні дій з 2002 р., він обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України в редакції станом на 10.11.2015 р.
		ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді секретаря Бучанської міської ради Київської області, умисно, достовірно знаючи про незаконність прийнятого рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІІ, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи вирішив в незаконний спосіб розпорядитися землями, які даним рішенням приєднано до території Бучанської селищної ради, і у період з 26.10.2012 р. по 26.11.2015 р. головував на сесіях Бучанської міської ради та підписав 14 рішень ради про затвердження проектів землеустрою по відведенню у власність громадян земельних ділянок лісового фонду.
		Однак, таке твердження містить суперечності, оскільки ОСОБА_9 звинувачується у тому, що в період з 26.10.2012 р. по 26.11.2015 р. підписував рішення ради, достовірно знаючи про незаконність рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002р. № 71/1-4-ХХІV, тоді як перед цим вказується, що незаконність такого рішення була встановлена лише рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року, яке набрало законної сили після постановлення ухвали апеляційного суду від 06.02.2015 р.
		До того ж, він звинувачується в тому, що упродовж 2012-2016 років на сесіях Бучанської міської ради було прийнято 14 незаконних рішень про надання громадянам у власність земельних ділянок лісового фонду, які ним були підписані, однак залишається не зрозумілим чи обвинувачується він у скоєнні злочину, підписуючи кожне з рішень. Якщо так, то у вчиненні якого злочину він обвинувачується кожного разу.
		Якщо ж це один триваючий злочин, то яким спільним умислом, починаючи з 2012 року, його дії пов?язані і коли такий злочин було закінчено.
		Також залишається не зрозумілим, чому, звинувачуючи ОСОБА_9 у вчиненні дій з 2012 р., він звинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України в редакції станом на 10.11.2015 р.
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він умисно у період з 11.06.2003 р. по 24.10.2007 р., перебуваючи на посаді начальника Ірпінського міського відділу земельних ресурсів в Київській області, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про незаконність рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV, вирішив в незаконний спосіб, з метою одержання неправомірної вигоди фізичними особами, розпорядитись землями лісового фонду, які були незаконно приєднані до території Бучанської селищної ради, і в подальшому підписав незаконні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок лісового фонду, які фактично перебували в державній власності.
		Однак, таке твердження містить суперечності, оскільки ОСОБА_10 звинувачується у тому, що в період з 11.06.2003 р. по 24.10.2007 р. підписував висновки, достовірно знаючи про незаконність рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV, тоді як перед цим вказується, що незаконність такого рішення була встановлена лише рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року, яке набрало законної сили після постановлення ухвали апеляційного суду від 06.02.2015 р.
		До того ж, він звинувачується в тому, що упродовж 2003-2007 років ним було підписано 33 незаконні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок лісового фонду, однак залишається не зрозумілим чи обвинувачується він у скоєнні злочину, підписуючи кожен з висновків. Якщо так, то у вчиненні якого злочину він обвинувачується кожного разу.
		Якщо ж це один триваючий злочин, то яким спільним умислом, починаючи з 2003 року, його дії пов?язані і коли такий злочин було закінчено.
		Також залишається не зрозумілим, чому, звинувачуючи ОСОБА_10 у вчиненні дій з 2003 р. по 2007 р., він звинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України в редакції станом на 10.11.2015 р.
		Слід також зазначити, що диспозиція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає зловживання службового становища особою, яка діє в межах своїх повноважень, однак обвинувачення ОСОБА_10 у незаконному розпорядженні землями лісового фонду суперечить зазначеним в обвинувальному акті повноваженням начальника міського відділу земельних ресурсів.
		При цьому під зловживання службовим становищем слід розуміти умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з посадою. Зловживання службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності, при цьому службова особа при зловживанні у будь-якій формі користується своїм службовим становищем, яке передбачає наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами певних повноважень (прав і обов`язків). Службовим зловживанням може бути визнане не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке було обумовлене її службовим становищем та пов`язане зі здійсненням нею своїх службових повноважень.
		ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що він умисно у період з 07.07.2008 р. по 20.07.2012 р., перебуваючи на посаді начальника відділу Держкомзему в м. Буча Київської області, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи про незаконність рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 №71/1-4-ХХІV, вирішив в незаконний спосіб, з метою одержання неправомірної вигоди фізичними особами, розпорядитись землями лісового фонду, які були незаконно приєднані до території Бучанської селищної ради, і в подальшому підписав незаконні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок лісового фонду, які фактично перебували в державній власності.
		Однак, таке твердження містить суперечності, оскільки ОСОБА_11 звинувачується у тому, що в період з 07.07.2008 р. по 20.07.2012 р. підписував висновки, достовірно знаючи про незаконність рішення Бучанської селищної ради Київської області від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV, тоді як перед цим вказується, що незаконність такого рішення була встановлена лише рішенням Ірпінського міського суду від 17.10.2014 року, яке набрало законної сили після постановлення ухвали апеляційного суду від 06.02.2015 р.
		До того ж, він звинувачується в тому, що упродовж 2008-2012 років ним було підписано 272 незаконні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок лісового фонду, однак залишається не зрозумілим чи обвинувачується він у скоєнні злочину, підписуючи кожен з висновків. Якщо так, то у вчиненні якого злочину він обвинувачується кожного разу.
		Якщо ж це один триваючий злочин, то яким спільним умислом, починаючи з 2008 року, його дії пов?язані і коли такий злочин було закінчено.
		Також залишається не зрозумілим, чому, звинувачуючи ОСОБА_11 у вчиненні дій з 2008 р. по 2012 р., він звинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України в редакції станом на 10.11.2015 р.
		Слід також зазначити, що диспозиція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає зловживання службового становища особою, яка діє в межах своїх повноважень, однак обвинувачення ОСОБА_11 у незаконному розпорядженні землями лісового фонду суперечить зазначеним в обвинувальному акті повноваженням начальника міського відділу земельних ресурсів.
		При цьому під зловживання службовим становищем слід розуміти умисне використання службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з посадою. Зловживання службовим становищем передбачає наявність взаємозв`язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних діях або бездіяльності, при цьому службова особа при зловживанні у будь-якій формі користується своїм службовим становищем, яке передбачає наявність передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами певних повноважень (прав і обов`язків). Службовим зловживанням може бути визнане не будь-яке діяння службової особи, а лише таке, яке було обумовлене її службовим становищем та пов`язане зі здійсненням нею своїх службових повноважень.
		У кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.
		До того ж, суд приймає до уваги позицію Верховного суду України, викладену в Постанові від 24.11.2016 № 5-328кс16, де зазначено, що в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		При цьому Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. 
		Таким чином, при викладені фактичних обставин вчинення злочинів, які прокурор вважає встановленими, та формулюванні обвинувачення, було допущено викладення цих обставин не послідовно та суперечливо, без зрозумілого зазначення способу та обставин вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, зокрема не зазначено як саме він вчиняв злочин, організував чи підбурював на вчинення інкримінованого йому злочину, яким чином керував діями виконавців.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34). 
		Відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Вказані вище недоліки також позбавляють суд можливості роз?яснити обвинуваченому суть пред?явленого обвинувачення, а йому самому розуміти у скоєнні яких дій його звинувачують.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст.291КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленими, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується. 
		Вищеописані порушення вказують на те, що складений обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, а тому обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків. 
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 290, 291, 314, 315 КПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в:
		Повернути прокурорудля усуненнянедоліків обвинувальнийакт покримінальному провадженню,внесеному 19.08.2015р.в Єдинийреєстр досудовихрозслідувань за№42015110000000391,по обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.364 КК України.
		Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 10 днів.
		Повний текст ухвали буде складено у строк до п`яти днів і проголошено 27.07.2020 р. о 08 год 30 хв. 
		На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.
		 
		 
		Суддя:                                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...