Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/1352/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; інші.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2020.
Дата набрання законної сили: 22.07.2020
Номер судового провадження: 51-2608км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52019000000000638

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		22 липня 2020 року
		м. Київ
		справа № 991/1352/19
		провадження № 51- 2608 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року про повернення апеляційної скарги,у кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за№52019000000000638 від22липня 2019 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Ісламської Республіки Пакистан, уродженця міста Файсалабад Ісламської Республіки Пакистан, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 Кримінального кодексу України.
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судамипершої та апеляційної інстанцій обставини 
		За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 26 грудня 2019року ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ) визнано винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі  КК України) та призначено йому покарання у вигляді штрафу врозмірі 12750 гривень (750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
		Згідно з цим вироком, громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_7 умиснонадав неправомірну вигоду службовій особі, щодо якої досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні завчинення такою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їйслужбового становища, а саме у тому, що він, діючи умисно тазкорисливих мотивів, на шкоду суспільним відносинам, що забезпечують нормальну службову діяльність у сфері надання державою вищої медичної освіти, у період часу з23лютого 2018року по 01 березня 2018 року надав службовій особі, щодо якоїдосудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні, неправомірну вигоду у вигляді автомобіля марки/моделі «BMW X3» (VIN: НОМЕР_1 ) вартістю 1 276 270 гривень за вчинення нимвінтересах третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські освітні послуги» (далі  ТОВ «УОП») дій звикористанням свого службового становища, асаме за підписання наказів прозарахування залучених в період часу з 01 січня 2018 року по 01 березня 2018року ТОВ «УОП» іноземних громадян на навчання вДонецькому національному медичному університеті (далі  ДНМУ). Крім того, уперіод часу з11 червня 2018 року по 06 липня 2018 року, ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливих мотивів, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на надання неправомірної вигоди службовій особі  факт отримання неправомірної вигоди яким розслідується у іншому кримінальному провадженні, надав останньому неправомірну вигоду у вигляді автомобіля марки/моделі «BMW X5» (VIN: НОМЕР_2 ) вартістю 1640800гривень заутримання ним від створення звикористанням власного службового становища штучних перепон приоформленні ТОВ «УОП» іноземців на навчання в ДНМУ тавіддострокового припинення співпраці ДНМУ з ТОВ «УОП».
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від26грудня 2019 року стосовно ОСОБА_7 , повернуто останньому. 
		Вимоги касаційної скарги , узагальнені доводи особи, яка її подала, а також заперечення інших учасників кримінального провадження 
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 ,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Наголошує, щосудом першої інстанції у вироку було встановлено факт надання ОСОБА_7 йому, як службовій особі, неправомірної вигоди, тому вказане дозволяє ідентифікувати його як особу, що отримала неправомірну вигоду відзасудженої особи та створює преюдицію, оскількиєфактичним визнанням йоговинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368КК України. Зазначає, щоумотивувальній частині вироку є посилання наст.6 Статуту навчального закладу, що передбачає права таобов`язки ректора запосадою, яку він обіймає; вказано адресу та номер йогослужбового кабінету, яким він користувався протягом лютого 2018 року; відображено допит усудовому засіданні ОСОБА_7 , якийповністю визнав свою вину та послався у своїх показаннях на ректора, щостворював проблеми для зарахування студентів та задля їх усунення висував вимоги щодопридбання автомобілів; є посилання напротокол огляду документів від 19 січня 2019року, згідно якого оглянута нотаріальна довіреність від26липня 2018року, що містить прізвище, ім`я тапобатькові йогодружини; єпосилання на протокол огляду від23березня 2019року, інформаційного змісту відеореєстратора «НІКВІСІОН», згідноякогозафіксовано, що18жовтня 2018року, 19 жовтня 2018 року йогодружина перебувала за кермом позашляховика чорного кольору марки «BMW», атакож службова особа тобтовін, перебувала за кермом позашляховика чорного кольору марки «BMW» в період з18грудня 2018 року до 05 січня 2019 року.
		У запереченні на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції  без зміни. Вказує на те, що згідно вироку суду першої інстанції неможливо достовірно встановити, що він стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_6 , оскількив ньому відсутня інформація, якабдозволила ідентифікувати останнього. Зазначає, що у вироку не вказано, чиї посадові обов`язки визначає ст. 6 зазначеного Статуту, атому ідентифікувати ОСОБА_6 , як службову особу, щодоякоїдосудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні, неможливо. Посилається нате, щовмотивувальній частині вироку зазначено адресу та номер кабінету службової особи, однак не вказано кабінету якого підприємства, установи чиорганізації, а також якої саме службової особи. Також посилається нате,щовсвоїх поясненнях засуджений ОСОБА_7 неодноразово згадує ректора, однак не вказує якого навчального закладу, вякому регіоні він здійснює свою діяльність та не називає будь-яких конкретних ознак. Наголошує, що у вироку суду ОСОБА_6 як ректор ДНМУ незгадується, а такожнезазначено будь-яких фактичних даних, що дають змогу йогоідентифікувати. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 проти касаційної скарги заперечував,просив залишити їїбез задоволення, а оскаржуване рішення без зміни. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, щокасаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Згідно зіст. 433 Кримінального процесуального кодексу України(далі КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої таапеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанціївідповідно дост. 438 КПКУкраїниє істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		В касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону у зв`язку ізповерненням його апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, оскільки вважає що оскаржений вирок стосується його прав та інтересів. 
		Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну зосновних засад судочинства  забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право наоскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право наперегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок або ухвалу суду першої інстанції особою, якамаєправа її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції доприйняття рішення про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Тобто право на оскарження ОСОБА_6 вироку стосовно  ОСОБА_7 може виникнути тільки увипадку, якщо вирок стосується йогоправ, свобод та інтересів.
		Так, ОСОБА_6 , оскаржуючи зазначений вирок суду в апеляційному порядку, стверджував, що оскільки він працював на посаді ректора вказаного увироку навчального закладу, то вирок Краматорського міського суду від26грудня 2019року щодо  ОСОБА_7 стосується йогоправ та інтересів.
		Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, перевіривши апеляційну скаргу упорядку ст. 398 КПК України, дійшла висновку, що вирок, на який подано апеляційну скаргу, не містить жодних відомостей стосовно ОСОБА_6 , узв`язку з чимвін неєособою, яка має право на оскарження вказаного вироку стосовно ОСОБА_7 . 
		Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 399 КПК, апеляційний суд прийняв рішення проповернення апеляційної скарги ОСОБА_6 .
		Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із зазначеними вимогами кримінального процесуального закону, а посилання ОСОБА_6 у касаційній скарзі на порушення його прав та інтересів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , на думку Суду, єбезпідставними, оскільки будь-яких ознак, за якими можна булобідентифікувати ОСОБА_6 цей вирок немістить.
		Доводи ОСОБА_6 про те, що у вказаному вироку при аналізі доказів зазначені фактичні обставини стосовно адреси та номеру його кабінету якслужбової особи, щодо якої досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні, марка та номер автомобіля, яким користувалась його дружина та він сам, а також посилання у вироку на ст. 6 Статуту навчального закладу, якоюпередбачені права та обов`язки ректора за посадою, якувінобіймає, недозволяють ідентифікувати особисті дані цих осіб безпроведення судового розгляду щодо них з дослідженням відповідних доказів.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що дані про осіб, які містяться упроцесуальних документах, складених слідчим або прокурором у цьому чиуіншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою длявизнання вироку таким, щостосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ціпроцесуальні документи, навідміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення провчинення певною особою діяння, передбаченого законом України прокримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК України. Вказана позиція узгоджується звисновком Об`єднаної палати зробленого упостанові від 18 травня 2020 року усправі №639/2837/19 (провадження №51-5394 кмо19). 
		Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_6 на те, що встановлення судом факту надання йому, як службовій особі, неправомірної вигоди засудженим створює преюдицію, оскількиєфактичним визнанням його винуватості увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, такожєбезпідставними. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено увчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, докийого вину небуде доведено у встановленому законом порядку.
		У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки їївину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Крім цього, чинний КПК України не звільняє сторону обвинувачення віддоказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.
		Більше того, інші процесуальні кодекси так само передбачають обмежену преюдиціальність вироку чи ухвали суду, постановлених в кримінальному провадженні.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 лютого 2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви №46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, вякому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. 
		З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду про те, що вирок Краматорського міського суду Донецької області від26грудня 2019року стосовно ОСОБА_7 нестосується прав, свобод таінтересів ОСОБА_6 , є правильним.
		Колегія суддів не вбачає порушення принципу презумпції невинуватості та інших загальних засад кримінального провадження.
		З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог п.2ч.3ст. 399 КПК України, обґрунтовано повернув ОСОБА_6 апеляційну скаргу як особі, яка не має права на її подачу.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, ст. 419 цього Кодексу, єналежним чином вмотивованою та обґрунтованою.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно доч.2 ст. 412 КПК України тягнуть за собою обов`язкове скасування оскарженої ухвали апеляційного суду, Верховний Суд не встановив.
		Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_6 слід залишити беззадоволення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року проповернення апеляційної скарги, у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6  беззадоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...