Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/1098/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2020.
Дата набрання законної сили: 22.07.2020
Номер судового провадження: 61-43992ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		22 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/1098/16-ц
		 
		провадження № 61-43992 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого  Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_3;
		представник позивача  ОСОБА_4;
		відповідачі: ОСОБА_5, громадське обєднання «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»;
		представник ОСОБА_5  адвокат Бойко Дмитро Віталійович, представник громадського обєднання «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»  адвокат Лихачов Роман Борисович;
		третя особа  Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,
		представник третьої особи  Коваленко Леся
		Іванівна;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, громадського обєднання «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» (далі  ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»), третя особа  Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі  ГУ ДМСУ в Харківській області), про захист честі, гідності та ділової репутації. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року в мережі Інтернет на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» ІНФОРМАЦІЯ_1 був розміщений відкритий лист до голови партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_10 від Всеукраїнської ліги правників проти корупції за підписом голови ради вказаної громадської організації ОСОБА_5, в якому поширена інформація про нього, яка не відповідає дійсності, є недостовірною та негативною, заподіює шкоду його честі, гідності та діловій репутації.
		Так, у вказаному відкритому листі міститься наступна інформація: «Ми, громадська організація Всеукраїнська ліга правників проти корупції, звертаємося до Вас із приводу висування кандидатом в депутати до Харківської міської ради від партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_11, начальника Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області. Хочемо звернути Вашу увагу на те, що кандидатура ОСОБА_11 дискредитує антикорупційні ініціативи Президента України. ОСОБА_11 обіймає посаду начальника ГУ ДМСУ в Харківській області майже півтора роки, однак у роботі цього державного органу не відбулося жодних позитивних змін. Наша організація вже майже рік веде наполегливу роботу із зменшення корупції у діяльності ДМС України. За цей час подано більше двадцяти п'яти заяв та звернень до різних правоохоронних і державних органів. Однак очільник служби не звертає уваги на проблеми свого відомства, не спілкується з громадськістю, зокрема, відмовився від зустрічі з активістами харківської ініціативної групи «Закордонний паспорт за 170 грн». Активна комерційна діяльність приватних посередників при оформленні закордонних паспортів, посвідок на проживання, набуття громадянства тощо не може відбуватися без відома та безпосередньої участі посадових та службових осіб територіальних підрозділів ДМС, які є підлеглими пана ОСОБА_11. Маємо надію, що правоохоронні органи врешті решт нададуть адекватну юридичну оцінку корумпованості посадовців. Враховуючи все вищенаведене, ми закликаємо Вас, шановний ОСОБА_13, поки є час, відкликати кандидатуру ОСОБА_3 і видалити із списків партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка», оскільки своєю бездіяльністю на посаді начальника ГУ ДМСУ в Харківській області він сприяв і продовжує сприяти поширенню діяльності приватних фірм-посередників, які перебрали на себе функції державного органу. Чи не є це свідченням повної професійної некомпетентності очільника відомства? ОСОБА_14! Маємо надію, що своїм рішенням Ви покажете всій Україні приклад очищення партійних рядів та реальних змін у владі, яка чує голос громадськості та працює для розквіту країни!».
		Зазначав, що інформація у вказаному відкритому листі стосовно бездіяльності, відсутності позитивних змін, повної некомпетентності та сприяння поширенню приватних фірм-посередників дискредитує його в очах громадськості, викликає обурення в населення, завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації. По суті така інформація є обвинуваченням його у вчиненні корупційного діяння, а неправдива інформація має бути спростована особами, причетними до її поширення.
		Також зазначав, що станом на час звернення до суду з позовом він не підтримував відносин з ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», не знайомий особисто з головою ради вказаної громадської організації ОСОБА_5, не отримував будь-яких запрошень від вказаної організації.
		Негативні наслідки, спричинені йому діями відповідачів, свідомо спрямовані на заподіяння шкоди його кар'єрі державного службовця, формування негативного враження про органи міграційної служби взагалі та керівника ГУ ДМСУ в Харківській області, ускладнення відносин міграційної служби та її керівника з громадянами, юридичними особами, органами державної влади, а відтак, він потребує поновлення його порушених прав шляхом визнання зазначеної вище інформації такою, що не відповідає дійсності, та її спростування.
		Вказував, що його діяльність на посаді керівника, навпаки, свідчить про боротьбу з фірмами-посередниками, здійснення позитивних змін у роботі державної міграційної служби. ГУ ДМСУ в Харківській області регулярно проводить розяснювальну роботу серед населення з засобах масової інформації, мережі Інтернет стосовно повноважень міграційної служби та наполягає не звертатися до фірм-посередників.
		Зазначав, що окрім вказаних вище недостовірних даних у відкритому листі, відповідачами протягом поточного року постійно на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», а також в коментарях на інших сайтах розповсюджується негативна інформація про органи державної міграційної служби, про ГУ ДМС України в Харківській області та про нього, як начальника ГУ ДМС України в Харківській області. 
		Так, на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщена стаття ІНФОРМАЦІЯ_3, в якій вказано наступне: «Термін оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в регламентному режимі, встановлений чинним законодавством,  20 робочих днів; термінове оформлення  сім робочих днів. Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДМС України, якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжко хворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном,  термін оформлення документа складає три робочих дні. Зрозуміло, необхідно надати документи, що підтверджують ці факти. Однак особи, які звертаються до послуг фірм-посередників, наприклад, на території Харківської області, пишуть заяву на ім'я начальника ГУ ДМС України ОСОБА_3 на прискорення  і жодні довідки вже непотрібні! Наша громадська організація вважає, що будь-які дії із непередбаченого законом прискореного оформлення закордонних паспортів, а також оформлення документів за регулярною процедурою («запис» на прийом у державну структуру на визначений час, тобто, поза чергою, послуги із одержання довідок про судимість тощо) не можуть відбуватись без корупційних звязків із посадовими і службовими особами ДМС України, а безпосередня близькість офісів окремих фірм до місця розташування, зокрема, Головного управління ДМС в Харківській області та його територіальних підрозділів, свідчать про добре налагоджену систему нелегальної взаємодії державного органу із приватними структурами. В діях осіб, які пропонують сприяння в оформлені і видачі закордонного паспорта в строки, коротші за офіційно визначені, з процедурними порушеннями, а також оформлення документів за регулярною процедурою, є ознаки злочину за статтею 369-2 КК України «Зловживання впливом». За частиною другою статті 369-2 КК ініціатором пропозиції чи надання неправомірної вигоди може виступати особа-посередник (працівник приватної фірми-посередника), яка у відповідь на пропозицію надати чи фактичне надання їй такої вигоди (завищеної грошової суми за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, іншого документа) погоджується (обіцяє) здійснити вплив на уповноважену особу (працівника ДМС України) з метою скорочення строку, передбаченого законом для оформлення документа, або його оформлення та одержання поза чергою. Тобто чиновнику пропонують прийняти рішення, яке забезпечить «неправомірні переваги» конкретному громадянину. У діях працівника ДМС, який одержує матеріальну винагороду за «сприяння» (підписання заяви на термінове оформлення паспорта, оформлення заяви-анкети громадянина поза чергою, фотографування тощо), є ознаки злочину, передбаченого статтею 368 КК України  прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою».
		Зазначав, що викладена у вказаній статті інформація про прискорення видачі паспорта також є неправдивою, недостовірною з незаконним, бездоказовим обвинуваченням його в корупційних звязках із субєктами господарювання. З урахуванням посилання у статті на ознаки кримінального діяння, має місце його звинувачення у причетності до злочину, що порушує передбачені Конституцією його законні права та свободи.
		Також зазначав, що 07 жовтня 2015 року на сторінці громадянина України ОСОБА_15 у мережі Facebook розміщено матеріал щодо вподобань даного громадянина відносно кандидатури для голосування в депутати Харківської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_4 від користувача «ОСОБА_5», в коментарях до даного посту вказується: «ОСОБА_15, чесно кажучи, здивована, що Ви, як журналіст, не в курсі, що відбувається в Харкові під чуткім керівництвом «порядного» ОСОБА_3. ДМС у колапсі, замість цієї державної структури «працюють» фірми-посередники. Давно одержували закордонний паспорт? Ну щоб Ви трохи «вніклі», надсилаю це постання...Хабар і в часи ОСОБА_12 був хабарем а товаріщ ОСОБА_3 продовжує славні традиції дмс не тільки часів ОСОБА_12, а й радянського і пострадянського овіра».
		Таким чином, відповідач ОСОБА_5 прямо звинувачує його у скоєнні кримінального правопорушення, а саме: у хабарництві, що є відвертим наклепом, не має під собою жодного підґрунтя і є особистою видумкою ОСОБА_5, направленою на завдання йому шкоди. 
		Вищезазначені висловлювання викладені у принизливій формі, що принижує його честь і гідність, ділову репутацію. Вказана відповідачами інформація не відповідає дійсності, є образливою та створює вкрай негативне ставлення у читачів та користувачів Інтернет-ресурсів, а тому порушує його немайнові права на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.
		Зазначав, що внаслідок поширення недостовірної інформації відповідачами, він зазнав моральної шкоди, тому повинен отримати належну сатисфакцію шляхом відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює з урахуванням бажаної вартості закордонного паспорту по170 грн з кожного відповідача.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив суд визнати наступну інформацію, розміщену в мережі Інтернет на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»: ІНФОРМАЦІЯ_5 у відкритому листі до голови партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_10 від Всеукраїнської ліги правників проти корупції» за підписом голови ради вказаної громадської організації ОСОБА_5: «оскільки своєю бездіяльністю на посаді начальника ГУ ДМС в Харківській області він (ОСОБА_3.) сприяв і продовжує сприяти поширенню діяльності приватних фірм-посередників, які перебрали на себе функції державного органу. Чи не є це свідченням повної професійної некомпетентності очільника відомства?»; ІНФОРМАЦІЯ_6 в статті ІНФОРМАЦІЯ_3: «Однак особи, які звертаються до послуг фірм-посередників, наприклад, на території Харківської області, пишуть заяву на імя начальника ГУ ДМС України ОСОБА_3 на прискорення  і жодні довідки вже непотрібні!», «оформлення документів не може відбуватись без корупційних звязків із посадовими і службовими особами ДМС України»,  такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 
		Визнати наступну інформацію, розміщену 07 жовтня 2015 року на сторінці громадянина України ОСОБА_15 у мережі Facebook ІНФОРМАЦІЯ_7. від користувача «ОСОБА_5»: «ОСОБА_15, чесно кажучи, здивована, що Ви, як журналіст, не в курсі, що відбувається в Харкові під чуткім керівництвом «порядного» ОСОБА_3. ДМС у колапсі, замість цієї державної структури «працюють» фірми-посередники. Давно одержувані закордонний паспорт? Ну щоб Ви трохи «вніклі», надсилаю це посилання...Хабар і в часи ОСОБА_12 був хабарем а товаріщ ОСОБА_3 продовжує славні традиції дмc не тільки часів ОСОБА_12, а й радянського і пострадянського овіра»,  такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 
		Зобов'язати протягом календарного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» спростувати як таку, що не відповідає дійсності, інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на Інтернет-ресурсі на головній сторінці та в розділах «Щоденник», «Корупція» сайту ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» http://nocorrupt.com резолютивної частини вказаного рішення суду.
		Зобов'язати протягом календарного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі ОСОБА_5 оприлюднити резолютивну частину рішення шляхом її розміщення на Інтернет-ресурсі на головній сторонці сайту ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» http://nocorrupt.com та на сторінці громадянина України ОСОБА_15 у мережі Facebook https://www.facebook.com.
		Стягнути з ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 по 170 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 березня 2018 року у складі судді Семіряда І. В. позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Визнано наступну інформацію, розміщену в мережі Інтернет на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»: ІНФОРМАЦІЯ_1 у відкритому листі до голови партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_10 від Всеукраїнської ліги правників проти корупції за підписом голови ради вказаної громадської організації ОСОБА_5: «...оскільки своєю бездіяльністю на посаді начальника ГУ ДМС в Харківській області він (ОСОБА_3.) сприяв і продовжує сприяти поширенню діяльності приватних фірм-посередників, які перебрали на себе функції державного органу. Чи не є це свідченням повної професійної некомпетентності очільника відомства?»; ІНФОРМАЦІЯ_6 у статті ІНФОРМАЦІЯ_3: «Однак особи, які звертаються до послуг фірм-посередників, наприклад, на території Харківської області, пишуть заяву на ім'я начальника ГУ ДМС України ОСОБА_3 на прискорення  і жодні довідки вже непотрібні!», «оформлення документів не може відбуватись без корупційних звязків із посадовими і службовими особами ДМС України»,  такою, що не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 
		Зобов'язано протягом календарного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» спростувати як таку, що не відповідає дійсності, інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на Інтернет-ресурсі на головній сторінці та в розділах «Щоденник», «Корупція» сайту ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» http://nocorrupt.com резолютивної частини даного рішення суду.
		Стягнуто з ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 170 грн у відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» була розповсюджена недостовірна та образлива інформація про позивача, зазначена у резолютивній частині цього рішення, що підтверджується висновком судової семантико-текстуальної експертизи від 30 травня 2017 року № 2700, а тому наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_3 цій частині та зобовязання спростувати як таку, що не відповідає дійсності, інформацію про ОСОБА_3 шляхом розміщення на Інтернет-ресурсі на головній сторінці та в розділах «Щоденник», «Корупція» сайту ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» http://nocorrupt.com резолютивної частини даного рішення суду.
		Ураховуючи те, що позивачу була завдана моральна шкода внаслідок поширення про нього відомостей, викладення матеріалів у принизливій формі, що виразилось у душевному хвилюванні, занепокоєності, оскільки у його оточенні сформувався негативний імідж щодо нього, як до посадової особи, що відбилося на його міжособистісних стосунках, соціальному сприйнятті, діловій репутації та змусило його перебувати у стресовому стані, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі у сумі 170 грн, який суд вважав співмірним із завданою позивачу шкодою.
		Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з його недоведеності, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторінка в соціальній мережі, на якій розміщено висловлювання щодо позивача, належить ОСОБА_5, як і не надано жодного доказу щодо автора цієї інформації. У звязку з цим суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, і похідні позовні вимоги до ОСОБА_5 щодо спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» задоволено.
		Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_3, здійснив втручання у право ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» на свободу вираження поглядів у спосіб, що не є необхідним у демократичному суспільстві, а тому допустив порушення статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на своєму сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» розмістила інформацію щодо ситуації, яка стосується оформлення закордонних паспортів, з метою привернути увагу громадськості відповідач виразив суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на події та власну критичну оцінку діяльності позивача, оскільки саме останній очолює ГУ ДМСУ в Харківській області та є публічною особою. 
		Крім того, висновком судової семантико-текстуальної експертизи від 30 травня 2017 року № 2700 встановлено, що висловлювання, наведені на сайті громадської організації, хоча і виражені у формі негативного висловлювання щодо діяльності ОСОБА_3, проте, мають у своїй структурі як твердження про факти, так і оціночні судження, а отже, їх не можна вважати фактологічними. 
		Також апеляційний суд виходив з того, що позов в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим, оскільки частиною другою статті 31 Закону України «Про інформацію» передбачено, що суб'єкти владних повноважень, як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, вправі вимагати у судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Посилання у рішенні суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 звернувся до суду як фізична, а не посадова особа, не ґрунтується на законі, оскільки позивач просив спростувати інформацію, яка стосується його професійної діяльності на посаді начальника ГУ ДМС в Харківській області.
		 
		Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_5 позивачем не оскаржувалось, тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 638/1098/16-ц із Дзержинського районного суду м. Харкова.
		 
		У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків судової семантико-текстуальної експертизи від 30 травня 2017 року № 2700, відповідно до яких вказані у позові висловлювання містять у собі інформацію негативного характеру про позивача та у своїй структурі містять як твердження про факти, та і оціночні судження. Суд апеляційної інстанції не зясував, на які саме твердження про факти вказує експертний висновок, узагальнено визнавши всю інформацію, розповсюджену відповідачами, оціночними судженнями, не дослідивши цю інформацію як окремо, та і за загальним змістом, не навівши розмежування оціночних суджень від фактів. Також зазначав, що право на відшкодування моральної шкоди є конституційним правом позивача, яке не може бути обмежено або звужено.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»  Бойка Д. В., у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказував, що позовна вимога, заявлена позивачем щодо трьох фрагментів висловлювань, жоден з яких в цілому не є фактологічним судженням негативного характеру щодо позивача.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року в мережі Інтернет на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» ІНФОРМАЦІЯ_1 був розміщений відкритий лист до Голови партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_10 від Всеукраїнської ліги правників проти корупції за підписом голови ради вказаної громадської організації ОСОБА_5, в якому зазначено: «Ми, громадська організація Всеукраїнська ліга правників проти корупції, звертаємося до Вас із приводу висування кандидатом в депутати до Харківської міської ради від партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_11, начальника Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області. Хочемо звернути Вашу увагу на те, що кандидатура ОСОБА_11 дискредитує антикорупційні ініціативи Президента України. ОСОБА_11 обіймає посаду начальника ГУ ДМСУ в Харківській області майже півтора роки, однак у роботі цього державного органу не відбулося жодних позитивних змін. Наша організація вже майже рік веде наполегливу роботу із зменшення корупції у діяльності ДМС України. За цей час подано більше двадцяти п'яти заяв та звернень до різних правоохоронних і державних органів. Однак очільник служби не звертає уваги на проблеми свого відомства, не спілкується з громадськістю, зокрема, відмовився від зустрічі з активістами харківської ініціативної групи «Закордонний паспорт за 170 грн». Активна комерційна діяльність приватних посередників при оформленні закордонних паспортів, посвідок на проживання, набуття громадянства тощо не може відбуватися без відома та безпосередньої участі посадових та службових осіб територіальних підрозділів ДМС, які є підлеглими пана ОСОБА_11. Маємо надію, що правоохоронні органи врешті решт нададуть адекватну юридичну оцінку корумпованості посадовців. Враховуючи все вищенаведене, ми закликаємо Вас, шановний ОСОБА_13, поки є час, відкликати кандидатуру ОСОБА_3 і видалити із списків партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка», оскільки своєю бездіяльністю на посаді начальника ГУ ДМС в Харківській області він сприяв і продовжує сприяти поширенню діяльності приватних фірм-посередників, які перебрали на себе функції державного органу. Чи не є це свідченням повної професійної некомпетентності очільника відомства? ОСОБА_14! Маємо надію, що своїм рішенням Ви покажете всій Україні приклад очищення партійних рядів та реальних змін у владі, яка чує голос громадськості та працює для розквіту країни!». (а. с. 10-12, т. 1)
		 
		Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_9 на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» ІНФОРМАЦІЯ_8 розміщена стаття ІНФОРМАЦІЯ_3, в якій вказано наступне: «Термін оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон в регламентному режимі, встановлений чинним законодавством,  20 робочих днів; термінове оформлення  сім робочих днів. Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДМС України, якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжко хворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном,  термін оформлення документа складає три робочих дні. Зрозуміло, необхідно надати документи, що підтверджують ці факти. Однак особи, які звертаються до послуг фірм-посередників, наприклад, на території Харківської області, пишуть заяву на ім'я начальника ГУ ДМС України ОСОБА_3 на прискорення  і жодні довідки вже непотрібні! Наша громадська організація вважає, що будь-які дії із непередбаченого законом прискореного оформлення закордонних паспортів, а також оформлення документів за регулярною процедурою («запис» на прийом у державну структуру на визначений час, тобто, поза чергою, послуги із одержання довідок про судимість тощо) не можуть відбуватись без корупційних звязків із посадовими і службовими особами ДМС України, а безпосередня близькість офісів окремих фірм до місця розташування, зокрема, Головного управління ДМС в Харківській області та його територіальних підрозділів, свідчать про добре налагоджену систему нелегальної взаємодії державного органу із приватними структурами. В діях осіб, які пропонують сприяння в оформлені і видачі закордонного паспорта в строки, коротші за офіційно визначені, з процедурними порушеннями, а також оформлення документів за регулярною процедурою, є ознаки злочину за статтею 369-2 КК України «Зловживання впливом». За частиною другою статті 369-2 КК ініціатором пропозиції чи надання неправомірної вигоди може виступати особа-посередник (працівник приватної фірми-посередника), яка у відповідь на пропозицію надати чи фактичне надання їй такої вигоди (завищеної грошової суми за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, іншого документа) погоджується (обіцяє) здійснити вплив на уповноважену особу (працівника ДМС України) з метою скорочення строку, передбаченого законом для оформлення документа, або його оформлення та одержання поза чергою. Тобто чиновнику пропонують прийняти рішення, яке забезпечить «неправомірні переваги» конкретному громадянину. У діях працівника ДМС, який одержує матеріальну винагороду за «сприяння» (підписання заяви на термінове оформлення паспорта, оформлення заяви-анкети громадянина поза чергою, фотографування тощо), є ознаки злочину, передбаченого статтею 368 КК України  прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (а. с. 13-17, т. 1).
		 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2016 року у справі призначено судову семантико-текстуальну експертизу, відповідно до висновку № 2700 від 30 травня 2017 року якої, у тексті відкритого листа до голови партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_10 від ІНФОРМАЦІЯ_10 міститься інформація негативного характеру про ОСОБА_3. Негативна інформація виражена у формі негативної оцінки діяльності ОСОБА_3, як начальника ГУ ДМСУ в Харківській області, і може бути образливою по відношенню до цієї особи. Висловлювання, які мають у собі інформацію негативного характеру про ОСОБА_3, у своїй структурі містять як твердження про факти, так і оціночні судження. Фрагмент висловлювання «оскільки своєю бездіяльністю на посаді начальника ГУ ДМС в Харківській області він сприяв і продовжує сприяти поширенню діяльності приватних фірм-посередників, які перебрали на себе функції державного органу. Чи не є це свідченням повної професійної некомпетентності очільника відомства?» містить як твердження про факт, так і оціночне судження.
		У тексті статті ІНФОРМАЦІЯ_3 від ІНФОРМАЦІЯ_11 року міститься інформація негативного характеру про ОСОБА_3 Серед висловлювань негативного характеру відсутні такі, що мають образливий характер щодо ОСОБА_3 Висловлювання, яке має у собі інформацію негативного характеру про ОСОБА_3 (зокрема, його фрагмент: «Однак особи, які звертаються до послуг фірм-посередників, наприклад, на території Харківської області, пишуть заяву на ім'я начальника ГУ ДМС України ОСОБА_3 на прискорення  і жодні довідки вже непотрібні!»), у своїй структурі містить твердження про факти. Фрагмент висловлювання: «Наша громадська організація вважає, що будь-які дії із непередбаченого законом прискореного оформлення закордонних паспортів, а також оформлення документів за регулярною процедурою («запис» на прийом у державну структуру на визначений час, тобто, поза чергою, послуги із одержання довідок про судимість тощо) не можуть відбуватись без корупційних звязків із посадовими і службовими особами ДМС України, а безпосередня близькість офісів окремих фірм до місця розташування, зокрема, Головного управління ДМС в Харківській області та його територіальних підрозділів, свідчать про добре налагоджену систему нелегальної взаємодії державного органу із приватними структурами»  в даному контексті містить оціночне судження (а. с. 92-99, т. 1). 
		 
		2.                Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
		 
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб  на свій вибір.
		 
		Згідно статті 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		 
		Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		 
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		 
		У пунктах 1, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам розяснено, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
		 
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		 
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		 
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		 
		У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		 
		Разом з тим, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обовязок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		 
		У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам розяснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		 
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		 
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		 
		За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		 
		При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		 
		За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		 
		Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		 
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі  Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї
		Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі  Резолюція).
		 
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		 
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		 
		Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
		 
		Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, розміщена ІНФОРМАЦІЯ_10 року в мережі Інтернет на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» у відкритому листі ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» до голови партії «Солідарність»  Блок Петра Порошенка» ОСОБА_10, а також у статті ІНФОРМАЦІЯ_3, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_11 року на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», є такою, що не відповідає дійсності, та завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_3 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд, врахувавши практику Європейського суду з прав людини, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі в їх сукупності й надавши їм належну оцінку, визначив, що позивач не довів, що інформація, розміщена на сайті ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції», поширена відповідачем, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації. Задовольнивши частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції здійснив втручання у право ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» на свободу вираження поглядів у спосіб, що не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже, допустив порушення статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Вказана інформація стосується ситуації щодо оформлення закордонних паспортів, яку відповідач поширив з метою привернути увагу громадськості до цієї ситуації, виразивши суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд на події та власну критичну оцінку діяльності позивача, який очолює ГУ ДМСУ в Харківській області та є публічною особою. 
		 
		Апеляційним судом враховано висновки судової семантико-текстуальної експертизи від 30 травня 2017 року № 2700, відповідно до яких висловлювання, наведені на сайті громадської організації, хоча і виражені у формі негативного висловлювання щодо діяльності ОСОБА_3, проте, мають у своїй структурі як твердження про факти, так і оціночні судження, а отже, їх не можна вважати фактологічними. Таким чином поширена відносно позивача інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не зясував, на які саме твердження про факти вказує експертний висновок, не навів розмежування оціночних суджень від фактів, колегія суддів вважає необгрунтованими та звертає увагу на те, що суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі поданих сторонами доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина третя статті 12, частина перша статті 13, частина перша статті 81 ЦПК України), а отже апеляційний суд за власною ініціативою не мав повноважень відокремлювати окремі частини спірних фрагментів висловлювань від інших, а також виділяти частину вимог, яка стосується фактологічної інформації від тієї частини вимог, що стосується оціночних суджень, а також від тієї інформації, яка взагалі не має негативного характеру щодо позивача, що призвело б до порушення принципу змагальності сторін та диспозитивності при розгляді цієї справи.
		 
		Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.
		 
		У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду  без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Постанову апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий Є. В. Синельников
		 
		Судді:  О. В. Білоконь
		 
		  О.
		М. Осіян
		 
		Н. Ю.
		Сакара
		 
		 В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...