Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4074/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2020. Зареєстровано: 30.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/17815/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 липня 2020 року 
		Київ
		справа №826/4074/15
		адміністративне провадження №К/9901/17815/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  - Стрелець Т.Г.,
		суддів - Стеценка С.Г., Тацій Л.В. 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/4074/15
		за позовом  ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного О.В. про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито   
		за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Міхна С.С. про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Смоковича М.І., суддів: Єрьоміна А. В., Мороз Л. Л.)    
		у с т а н о в и в :
		У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного О. В. (далі - Уповноважена особа), в якому просила:
		- визнати протиправною дію Уповноваженої особи щодо відхилення заяви ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» із загальним розміром документально підтверджених грошових вимог - 118172 грн.;
		- зобов`язати Уповноважену особу внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів, яким включити вимоги ОСОБА_1 в розмірі 118172 грн.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року касаційну скаргу Уповноваженої особи залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року залишено без змін.
		Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про перегляд.
		У зазначеній заяві уповноважена особа Фонду просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою судді Верховного Суду України від 15 вересня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою.
		15 січня 2018 року вказану заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII)) за розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року №20/0/19-18. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року для розгляду справи № 826/4074/15 визначено судову колегію у складі суддів: Анцупова Т.О. (доповідач), Гриців М.І., Кравчук В.М.
		Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
		Ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2018 року заяву уповноваженої особи Фонду про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 грудня 2018 року повернуто справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 14.06.2019 №745/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
		У ході розгляду справи судами встановлено, що 16 травня 2011 року між позивачем та ПАТ "Брокбізнесбанк" укладено кредитний договір № 3п-2011 на суму 1530000,00 грн. строком до 10 вересня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних.
		З урахуванням наявності у позивача зобов`язання, що виникає на підставі договору № 3п-2011 від 16 травня 2011 року ОСОБА_1 передано у заставу майнове право на отримання грошових коштів в сумі 1455000 грн., які знаходяться в Черкаській філії ПАТ "Брокбізнесбанк" відповідно до договору банківського строкового вкладу "Скарбничка" № D_070211985 від 14 вересня 2011 року та майнове право на отримання грошових коштів в 46000 доларів США, які знаходяться в Черкаській філії ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору банківського строкового вкладу "Скарбничка" № D_070211977 від 14 вересня 2011 року.
		Однак, 11 березня 2013 року позивачем отримано від банку лист-вимогу № 205/057-03 про усунення порушень кредитного договору та договору застави.
		Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 травня 2014 року визнано незаконним нарахування штрафних санкцій за кредитним договором № 3п-2011 від 16 травня 2011 року в розмірі: 652915,16 грн. неустойки; 214166,39 грн. несплачених відсотків; 105749,79 грн. неустойки за несплачені відсотки, зобов`язано ПАТ "Брокбізнесбанк" здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3п-2011 від 16 травня 2011 року та стягнуто з ПАТ "Брокбізнесбанк" на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 118172,00 гривень.
		Проте, 28 лютого 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 107, якою ПАТ "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду ГВФО № 9 від 28 лютого 2014 року виведено ПАТ "Брокбізнесбанк" з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду ГВФО ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк"", виконавчою дирекцією Фонду ГВФО прийнято рішення від 11 червня 2014 року № 45 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк", починаючи з 11 червня 2014 року з відшкодуванням з боку Фонду ГВФО коштів за вкладами фізичних осіб та призначено Уповноважену особу Фонду ГВФО на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" провідного спеціаліста з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича.
		22 серпня 2014 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного О. В. із заявою про включення її майнових прав до реєстру кредиторів у зв`язку з ліквідацією банку, до якої додала рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 травня 2014 року, що набрало законної сили, а також відповідний виконавчий лист.
		Однак, відповідачем не вирішене питання про включення позивача до реєстру кредиторів.
		У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року Уповноважена особа посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, статей 2, 17 КАС України у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій Уповноваженої особи щодо відмови у включенні особи до реєстру вимог кредиторів Банку.
		На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року (№ К/800/65105/14), від 02 червня 2016 року (№ К/800/54281/15), від 28 січня 2016 року (№ К/800/35749/15), від 31 травня 2017 року (№ К/800/28861/16), від 07 червня 2017 року (№ К/800/21268/16).
		Також Уповноважена особа в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України 31 травня 2017 року посилається на рішення Вищого господарського суду України у справах № 821/794/16 та № 826/7553/16, в яких йдеться про те, що спори, предметом яких є зобов`язання ліквідатора банку включити особу до реєстру кредиторів, підлягають розгляду у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу учасників спору.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи рішення у справах № 821/794/16 та № 826/7553/16 ухвалено Вищим адміністративним судом України, а не Вищим господарським судом України.
		В аспекті заявлених вимог, Суд дійшов висновку про існування неоднакового застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, і в контексті фактичних обставин, на підставі яких було ухвалено оскаржене рішення суду касаційної інстанції, дійшов висновку про таке.
		Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої, апеляційної інстанцій та касаційний суд вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
		З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений   законом»   поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання   законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
		Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
		Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		У цій справі правовідносини стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення кредиторських вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів та зобов`язання внести зміни до зазначеного реєстру.
		Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
		Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
		За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
		Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. 
		Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
		Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
		Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної   статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
		Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у   статті 48 Закону № 4452-VI.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
		Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з оскарження позивачем дій уповноваженої особи Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобіганню втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. 
		Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів
		У свою чергу, враховуючи суб`єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 2 ст. 243 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою, за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або в певній частині.
		За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.
		Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2147-VIII), Суд, -
		п о с т а н о в и в :
		1. Заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Міхна С.С. про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року - задовольнити частково. 
		2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року - скасувати, а провадження в адміністративній справі - закрити.
		3. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                Т. Г. Стрелець          
		Судді                                                                                           С. Г. Стеценко
		                                                                                          Л. В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...