Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/1443/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2020. Зареєстровано: 31.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/705/114/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017250250000187

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		       
		       Справа №705/1443/17
		                               1-кп/705/114/20 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30.07.2020        Уманський міськрайонний суд Черкаської області
		в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисників ОСОБА_5 
		ОСОБА_6 
		потерпілого ОСОБА_7 
		законного представника 
		потерпілого ОСОБА_8 
		представника потерпілого ОСОБА_9 
		представника служби 
		у справах неповнолітніх ОСОБА_10 
		представника відділу освіти ОСОБА_11 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані кримінальне провадження за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, українця, учня 1 курсу Уманського професійного ліцею, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_4 06.02.2017 року близько 15 години 10 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті виниклого конфлікту зі своїм однокласником ОСОБА_7 , 2002 року народження, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, швидкими кроками наблизився до ОСОБА_7 та наніс йому удар кулаком правої руки в область лівої скроні, внаслідок чого ОСОБА_7 прикрив обличчя руками, після чого ОСОБА_4 на крок відійшов від ОСОБА_7 , а потім знову різко підійшов та наніс удар лівою ногою по руках ОСОБА_7 , якими він прикривав обличчя, після чого наніс удар кулаком правої руки в живіт ОСОБА_7 , в наслідок якого той зігнувся та став на коліно правої ноги. Після чого, ОСОБА_12 підвівся та з метою припинення конфлікту, попрямував в напрямку магазину «АТБ», що по вулиці Тищика м. Умані Черкаської області. Однак ОСОБА_13 пішов слідом за ним та наздогнавши неподалік будинку № 50 по вулиці Грушевського м. Умані Черкаської області, пішов слідом за ним та до останнього ззаду та наніс удар кулаком в потиличну частину голови, потім виконавши підсічку, шляхом підставляння ноги, збив ОСОБА_7 з ніг, внаслідок чого він впав на коліна та лікті обох рух та ніг, а ОСОБА_4 наніс йому два удари правою ногою в область живота. 
		Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 неповнолітній ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у виді забою грудної клітки зліва, що відповідно до висновку експерта № 05-7-01/114 від 14.02.2017 року відноситься до легких тілесних ушкоджень та закритої травми живота: розрив селезінки (клінічно), що у своєму перебігу ускладнилася гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині), що відповідно до висновку експерта № 05-7-01/114 від 14.02.2017 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Згідно висновку експерта № 02-01/106 від 30.01.2019 року травма живота у вигляді розриву селезінки, у ОСОБА_7 , як у момент заподіяння так і у своєму клінічному перебігу, не зважаючи на надання йому медичної допомоги, відповідно до п. 2.1.3. (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»  наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995) за ознакою небезпеки для життя належить до тяжких тілесних ушкоджень. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому визнавав частково. Підтвердив факт бійки між ним та потерпілим ОСОБА_7 , яка виникла на підставі конфлікту з останнім на уроці через образу. Бійку дійсно розпочав він, ударив потерпілого, так як зазначено у обвинувальному акті і бійка дійсно тривала кілька хвилин. Не заперечує, що саме від його дій настали такі наслідки, але такі тілесні ушкодження потерпілому наносити не хотів і не мав наміру. В подальшому вину визнав повністю, зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, просив вибачення у потерпілого та просив суд суворо його не карати. 
		Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		- показаннями в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що він є учнем школи № 11 м. Умань. Обвинуваченого знає з першого класу, але на цей час не спілкуються. 06.02.2017 після останнього уроку географії, при виході зі старого корпусу школи ОСОБА_14 чекав його зі свідками. У них мала бути «стрєлка», так як на третьому уроці - це була хімія, вчителька сказала занести куртки в гардероб, він мав заносити куртку ОСОБА_15 і коли брав його куртку той сказав: «Занеси мою куртку, раб», а він відповів: «Твоя мама раб». Обвинувачений обурився і сказав, що буде «стрєлка». Це було під час уроку і чув весь клас. Далі день пройшов як звичайно, а на останньому уроці ОСОБА_16 не було. Коли він виходив зі школи, то був сам, а з обвинуваченим стояли ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ще хто був точно не пам`ятає, хлопець з іншої школи, з 8-го класу, з 9-го класу Муковіз. З ним же пішов ОСОБА_20 . Вони пішли всі разом до місця бійки, він йшов з ОСОБА_21 зліва  інші хлопці справа, які про щось розмовляли, але про що саме він не чув. Шлях тривав хвилин 10, під час ходьби він вибачався за сказане про маму ОСОБА_15 , але той сказав, що все одно буде «стрєлка». Вони дійшли до того дому, де була бійка, хлопці стали в напівколо, вони зняли речі і ОСОБА_22 почав бійку, наніс удар кулаком в обличчя, він закрився руками, і знову відчув удар по рукам. Він впав, ОСОБА_15 намагався вдарити його ногою, але промахнувся і наче все закінчилося. Вони зі ОСОБА_23 пішли додому, ОСОБА_15 йшов позаду. Через пару хвилин ззаду підбіг ОСОБА_15 вдарив його і підчипив, він впав і обвинувачений почав бити його ногою в лівий бік  два удари. Стрілець захистив його і відтягнув обвинуваченого. Він точно дій ОСОБА_21 не бачив, бо лежав на землі, але наче той вдарив ОСОБА_15 кулаком в обличчя. Інші стояли неподалік і все бачили. Потім ОСОБА_24 провів його додому. Дома у нього сильно болів живіт і він розповів все батькам, за 20 хвилин, викликали швидку і його забрали в лікарню. 
		Він цієї бійки не хотів, тому і намагався вибачитись, щоб уникнути вказаного інциденту, але ОСОБА_25 не зупинився. Обвинувачений вже потім приходив до нього в лікарню зі свідком і вибачався. Але на цей час вони не спілкуються, а просто вітаються. Іноді у них з обвинуваченим були словесні перепалки з нецензурними словами, ініціаторами яких був і він, і ОСОБА_26 , але до бійок не доходило. Також і з іншими однокласниками були словесні перепалки і 3 рази бійки. Перебування в лікарні, лікування, потім виклики до суду і в поліцію, створило його родині матеріальні і моральні незручності, яких би він та його родина хотіли уникнути;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_27 , який пояснив, що є учнем 10А класу школи №11 м. Умань, знайомий і з обвинуваченим, і з потерпілим, з першого класу, вони дружили. 06.02.2017 приблизно о 15.00 годині закінчився останній урок географії і він із ОСОБА_28 мав йти на «стрєлку», яку останньому на уроці хімії назначив ОСОБА_29 . Причиною конфлікту було те, що коли вчителька попросила занести куртки в гардероб, ОСОБА_30 мав нести куртку ОСОБА_15 і той сказав: «Неси раб», а ОСОБА_30 відповів, що його мама раб. Бійка відбувалася в районі вулиці Тищика біля «Оболоні», недалеко від АТБ. Зустрілися при виході зі старого корпусу школи. ОСОБА_14 був не сам, з ним було 2-3 хлопці. ОСОБА_30 не хотів бійки, вибачався перед ОСОБА_14 , а той: «давай на «стрєлку». Хлопці, які вийшли підбурювали потерпілого, казали, чого він боїться. Коли прийшли на місце ОСОБА_14 роздягнувся, зняв портфель, куртку і шапку, підійшов до ОСОБА_31 і вдарив його правою рукою в обличчя, ОСОБА_32 нагнувся і закрив лице руками, обвинувачений вдарив його ногою по «захисту», а потім лівою рукою в живіт. Потерпілий впав на коліна і сказав, що вже досить. Він підійшов і підняв його, спитав як почувається, останній відповів, що нормально і він мав провести його додому. Раптом почув, що до них хтось підбігає, це був ОСОБА_25 , який підстрибнув ззаду і вдарив ОСОБА_33 , підставив ніжку, останній впав і обвинувачений вдарив його ногою в живіт. Вадим не відбивася. Він підійшов і вдарив ОСОБА_34 в обличчя, їх розборонили і він провів ОСОБА_35 додому. ОСОБА_7 може охарактеризувати, як спокійного, дружнього. Таким раніше був і ОСОБА_14 , але став агресивний, намагався «дориватися» до інших, але до бійок не доходило;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_36 , яка пояснила, що є вчителем хімії в школі № 11 м. Умань, знає і обвинуваченого, і потерпілого. 06.02.2017 року, це була зима і всі хлопці прийшли на її урок в куртках, а на уроці хімії вони мають сидіти в халатах. Вона сказала, щоб вони позаносили куртки в гардероб, але щоб йшли не всі, а один брав куртку другого. Так вийшло, що ОСОБА_37 взяв куртку ОСОБА_16 . Вадим куртку взяв мовчки, принаймні вона не чула нічого, клас великий, а вони були на останній парті, заніс куртку і приніс номерок. Це був початок уроку. Урок пройшов тихо мирно. На уроці вона суперечок не бачила. Для неї дивно, що конфлікт мав місце на її уроці. Вадим спокійний, урівноважений, ОСОБА_26 ніколи не мав на уроці ні зошита, ні книжки, тільки планшет і це стримувало його поведінку. Про конфлікти між хлопцями нічого не знає;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_38 , який пояснив, що він є вчителем географії ЗОШ № 11 м. Умані, знає обвинуваченого і потерпілого, це учні (в минулому) 9-Б, зараз 10-А. У них конфліктів не має. Обставин кримінального провадження не знає, бо він не був присутній при цих подіях, чув лише зі слів очевидців чи учасників. 06.02.2017 був понеділок, останній 7-й урок перед педагогічною радою. Потерпілий був, а ОСОБА_34 він відпустив, бо той підійшов і пояснив, що був на змаганнях і хоче побути з другом на його уроці, він не дозволив, сказав, оскільки ОСОБА_26 вже був на змаганнях, то може піти додому. У ОСОБА_7 скарг на здоров`я не було. ОСОБА_14 до навчання не налаштований, але конфліктів він з ним не мав, на уроці працювати у більшості випадків не хотів, потім щось на нього находило починав працювати, заробляв пару хороших оцінок. На зауваження реагував адекватно, в суперечки не вступав. Міг порушувати поведінку на уроці, але при зауважені все ставало на місця. ОСОБА_39 працює, вчиться, інколи бувають і порушення, але не критичні, в конфліктних ситуаціях не помічав;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_40 , який пояснив, що на уроці очевидцем не був, а був очевидцем бійки, що сталася після уроків. Що між ними сталася за суперечка він не знає, що був конфлікт почув від інших. Вони навчалися раніше в одному класі. Він йшов зі школи із ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 до магазину. ОСОБА_30 і ОСОБА_15 йшли попереду і ще якийсь хлопець не з їх школи. Потім ОСОБА_30 і ОСОБА_15 стали битися. ОСОБА_15 зняв рюкзак і почалася бійка. Спочатку наче кулаками, а потім удар ногою. Він зрозумів, що ОСОБА_15 вдарив ОСОБА_35 ногою і той впав, потім встав і почав йти. Здалося, що бійка вже закінчилася. Коли всі розходилися, він з хлопцями йшов спереду, а позаду йшов ОСОБА_32 з ОСОБА_44 , ОСОБА_15 , ще далі, а потім він побачив, що ОСОБА_15 напав на ОСОБА_35 , який впав і обвинувачений два рази вдарив його ногою. Стрілець був поряд і відтягнув ОСОБА_15 , який вирвався і почалася бійка ОСОБА_15 і ОСОБА_45 . Він підбіг і розборонив їх. З боку ОСОБА_35 в бік обвинуваченого, агресивних дій не було, може словесно, але він не чув і ОСОБА_15 він не бив. Після першої бійки ОСОБА_30 сказав: «Що тобі від мене треба, я пішов додому». Коли вони вчилися разом може і були словені конфлікти, але бійок не було;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_46 , який пояснив, що він є учнем школи №11 м. Умань, десятого класу. Подія відбулася 06.02.2017 року, біля клітки, наче як футбольний стадіон. Він, ОСОБА_47 , ОСОБА_48 і ОСОБА_49 після школи йшли до АТБ і побачили як ОСОБА_15 почав битися із ОСОБА_50 . Хто почав він не пам`ятає, наче почав ОСОБА_15 , вдарив рукою ОСОБА_35 , певно був не один удар, далі вони розійшлися. Бійку зупинив ОСОБА_51 , який сказав, що вже досить. Він погано пам`ятає, що там було, бо пройшов вже рік. Пам`ятає як розходились, хлопці йшли позаду, потім почули, що скрикнув ОСОБА_32 , і повернувшись побачили, що той вже лежав на полу, а ОСОБА_15 бив його з ноги. В цей раз ОСОБА_51 відтягнув ОСОБА_15 . Під час бійки ОСОБА_30 просив закінчити бійку і розійтись, ударів не наносив. Про їхні попередні конфлікти не знає, вони не однокласники;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_52 , який пояснив, що він є учнем десятого класу школи №11 м. Умань, про події, що відбулися 06.02.2017, пам`ятає погано. Чому відбувся конфлікт між ОСОБА_15 і ОСОБА_50 не знає. Пам`ятає, що йшов з хлопцями  ОСОБА_15 і його другом, ОСОБА_50 , ОСОБА_43 , ОСОБА_53 і ОСОБА_42 додому. Пам`ятає, що хлопці почали битися. Бійка відбулася недалеко від школи. Потім як всі розходилися і він йшов позаду, то побачив, що ОСОБА_15 бив ногою лежачого Заболотнього і їх розборонив ОСОБА_51 ;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_54 , який пояснив, що він є студентом першого курсу Агротехнічного коледжу. 06.02.2017 року він з ОСОБА_55 , ОСОБА_43 та ОСОБА_53 після школи збирався в АТБ і по дорозі побачив як билися ОСОБА_15 із ОСОБА_50 . Вони підійшли, і розмовою зупинити бійку, розборонили їх. Самі ж знову рушили до АТБ, почув якусь метушню повернувся і побачив, що ОСОБА_30 лежить , а ОСОБА_15 б`є його ногою, ударів ОСОБА_35 він не бачив. Більше він нічого не пам`ятає;
		- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_56 , який пояснив, що він є тренером секції кігбоксингу спортивного комплексу «Амарант», знає обвинуваченого ОСОБА_34 , а потерпілого ОСОБА_7  ні. ОСОБА_15 займається приблизно з 2016 року і приймав у 2016 році участь у Всеукраїнському турнірі  зайняв 1 місце. У 2017 році брав участь у Всеукраїнському турнірі і їздив на область. Характеризується у секції позитивно, ніяких конфліктів не виникало, тому подія, що сталася 06.02.2017 року викликала у нього подив. Раз в тиждень, на початку тренування, він проводить профілактичну бесіду, де розповідає, що не можна здобуті навички використовувати поза межами секції, а також розповідає про розташування життєво важливих органів супротивника. На його думку, нанесення ударів особі, яка не чинить опору є невиправданим. ОСОБА_15 скаржився на головний біль і розповів про цю подію, причиною була образа мами ОСОБА_15 . Подробиці бійки обвинувачений не розповідав;
		- показаннями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_57 , який пояснив, що судово-медичні експерти не оцінюють небезпеку у момент заподіяння, а з`ясовують тяжкість тілесних ушкоджень кожного потерпілого. У цьому випадку відбулася втрата органу селезінки. Згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості (наказ №6 від 1996 року) тяжкі тілесні ушкодження визначаються за наступними критеріями: небезпекою для життя, втрата органу по функції і т.д. У вказаному випадку, у зв`язку з внутрішньою кровотечею, було оцінено за категорією «небезпека для життя», так як без надання допомоги потерпілий міг померти. Час коли звернулися по допомогу не має значення, оскільки селезінка орган, який не зшивається, а видаляється. Селезінка орган кровотворення; 
		- даними висновку експерта № 05-7-01/114 від 14.02.2017 року, згідно якого у ОСОБА_7 , 2002 року народження, виявлено закриту травму живота: розрив селезінки (клінічно), що в своєму перебігу ускладнилася гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині), забій грудної клітки зліва. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в час та при обставинах вказаних у постанові і відносяться: - забій грудної клітки зліва до категорії легких тілесних ушкоджень; - закрита травма живота: розрив селезінки (клінічно), що в своєму перебігу ускладнилася гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині) до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Утворення виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, можливе, за указаних ним обставин, наведених у постанові про призначення експертизи від 13.02.2017 року; 
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 в присутності понятих, спеціаліста, статиста та законного представника повідомив, що 06.02.2017 року в школі № 11 між ним та його однокласником виник конфлікт, який носив словесний характер. Після якого однокласник ОСОБА_4 викликав його на стрілку і після уроків ОСОБА_4 наполягав на з`ясуванні стосунків між ними, хоча він цього не хотів. Вони пішли в двір, що неподалік від будинку АДРЕСА_3 та ОСОБА_15 знявши з себе верхній одяг підбіг до нього та наніс удар кулаком спочатку правої руки, а потім лівої у скроню, внаслідок чого він зігнувся, а ОСОБА_15 від нього відійшов. В цей час він подумав, що конфлікт вичерпано та розвернувся йти в сторону магазину «АТБ», що по вулиці Тищика м. Умань та несподівано відчув сильний удар в лівий бік в область живота, чим був спричинений цей удар, тобто, чи рукою, чи ногою, він не бачив, так як ОСОБА_4 підійшов до нього ззаду. Після цього удару він присів та не міг підвестися на ноги і ОСОБА_20 (його однокласник) допоміг йому і підтримуючи під руку, допоміг дійти додому. Внаслідок цього удару він відчув сильний різкий біль в області живота; 
		- даними фототаблиці до протоколу експерименту від 17.02.2017 року неподалік від будинку АДРЕСА_3 ; 
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27.02.2017 року, згідно якого підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що 06.02.2017 року у нього з його однокласником ОСОБА_28 виник конфлікт та він запропонував з`ясувати стосунки, тому після уроків вони пішли в двір будинку АДРЕСА_2 та він запитав у ОСОБА_35 про те, навіщо він образив свою маму та він відповів, що так хоче, після чого ОСОБА_15 наніс ОСОБА_58 удар правою рукою у ліву щоку, тобто кулаком правої руки та удар кулаком лівої руки в праву щоку. ОСОБА_30 від ударів зігнувся та прикрив обличчя руками та він наніс удар лівою ногою по руках Вадима, якими він прикривав лице. Вадим відійшов від нього на кілька кроків та він штовхнув ОСОБА_31 правою рукою в праве плече, внаслідок чого він впав на землю, спочатку на спину, потім повернувся на лівий бік, він підійшов і наніс два удари в область живота ОСОБА_31 . Після чого до нього підбіг ОСОБА_20 та наніс йому кілька ударів в область обличчя;
		- даними фототаблиці до протоколу слідчого експерименту від 27.02.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 ; 
		- даними протоколу слідчого експерименту від 01.03.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_59 повідомив, що 06.02.2017 року від ОСОБА_60 йому стало відомо, що має бути бійка між ОСОБА_61 і ОСОБА_62 . Вони всі разом направилися в двір будинку АДРЕСА_2 та ОСОБА_26 зняв верхній одяг, швидкими кроками наблизився до Вадима і без пояснень наніс ОСОБА_63 удар кулаком правої руки в область лівої щоки, ОСОБА_32 прикрив обличчя руками, а ОСОБА_26 наніс Вадиму удар лівою ногою у верхню частину правого бедра, після чого ОСОБА_32 зігнувся та прикрив обличчя руками, а ОСОБА_26 наніс удар лівою ногою по руках Вадима, який прикривав лице. Внаслідок чого ОСОБА_32 впав на лікті обох рук і ніг, але через кілька хвилин підвівся. Хлопці подумали, що конфлікт закінчився та ОСОБА_30 пішов в напрямку до будинку 50 по вулиці Грушевського, в цей час він побачив як ОСОБА_15 підбіг до ОСОБА_35 та поставив йому підніжку, внаслідок чого ОСОБА_32 впав на правий бік, як йому здалося, та в цей час ОСОБА_15 наніс близько двох ударів ногою в область живота Заболотнього; 
		- даними фототаблиці до протоколу слідчого експерименту від 01.03.2017 року за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_59 ; 
		- даними висновку експерта № 05-7-01/171 від 09.03.2017 року згідно якого утворення, виявлених у ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту 17.02.2017 року не виключається. Утворення, виявлених у ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту 27.02.2017 року не виключається. Утворення, виявлених у ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних свідком ОСОБА_27 під час проведення слідчого експерименту 01.03.2017 року не виключаються. Утворення, виявлених у ОСОБА_7 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних свідком ОСОБА_59 під час проведення слідчого експерименту 01.03.2017 року не виключаються; 
		- даними висновку експерта № 02-01/106 від 30.01.2019 року, згідно якого на підставі наданих матеріалів вказаного кримінального провадження, у ОСОБА_7 , при його госпіталізації 06.02.2017 року в КП «УМЛ» та подальшому лікуванні лікарями клініко-інструментальними дослідженнями було встановлено об`єктивну симптоматику закритої травми живота у виді розриву селезінки, яка у своєму клінічному перебігу ускладнилася розвитком кровотеч та гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині). Окрім цього, лікарями було описано забій грудної клітки зліва. Сам вид ушкоджень, дані оперативного втручання (наявність рідкої крові в черевній порожнині під час проведення йому оперативного втручання), дані проведених йому ультразвукових досліджень, дозволяють стверджувати, що ушкодження, у ОСОБА_7 , виникли внаслідок впливу тупих предметів, незадовго до його звернення за медичною допомогою, не виключено під час обставин, які вказані в ухвалі. Згідно 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ (№ 6 МОЗ України, Київ, 1995)  небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Враховуючи викладене, травма живота у виді розриву селезінки, у ОСОБА_7 , як у момент заподіяння та і у своєму клінічному перебігу, не зважаючи на надання йому медичної допомоги, відповідно до  п. 2.1.3. (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995), за ознакою небезпеки для життя належить до тяжких тілесних ушкоджень. Забій грудної клітки зліва належить до легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 цих «Правил». 
		Суд дослідив також досудову доповідь органу пробації, згідно якої повторне вчинення обвинуваченим злочину має середню ступінь вірогідності, його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі, він на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має достатні умови для виховання та розвитку, проживає у повній сім`ї.
		Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України правильна.
		Відповідно до вимогст. 65 КК Українита п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Призначене покарання за своїмвидом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про винну особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Згідно до ч. 2 ст. 50 цього Кодексупокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		При визначенні покарання неповнолітнім суд має дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст.3 Конвенції ООН про права дитини.
		Обставини, що пом`якшують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та вчинення злочину неповнолітньою особою.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.
		Враховуючи особу винного ОСОБА_4 , який щиро розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде,його молодий вік та його особисте ставлення до вчиненого, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також наявність обставин, що пом`якшують його покарання - повне визнання вини, щире каяття, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75та ст. 104 КК України, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
		Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності до пп. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК України, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		Цивільний позов, заявлений прокурором Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради КП «Уманська міська лікарня» про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину на суму 2181 гривня 40 копійок, законним представником обвинуваченого визнано повністю.
		Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 75000 гривень та матеріальної шкоди у розмірі 15000 гривень, законний представник обвинуваченого визнала частково. 
		Частиною 1ст. 128 КПК Українипередбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за законом несе цивільну відповідальність за шкоду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК Українифізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`ю потерпілого, зобов`язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.
		Що стосується позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 23 цього ж Кодексуморальна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.
		У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		За роз`ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Завдану моральну шкоду законний представник неповнолітнього потерпілого оцінює у розмірі 75000 грн., яку він обґрунтовує тим, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілий, вона, батько потерпілого, зазнали значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. 
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.
		Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.
		Тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями неповнолітнього обвинуваченого і шкодою, заподіяною неповнолітньому потерпілому та наявністю вини ОСОБА_4 у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, яких поніс потерпілий та його батьки, зокрема стан його здоров`я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також враховуючи, що потерпілому дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача  законного представника обвинуваченого, підлягають задоволенню у розмірі 45000 гривень. 
		Також суд вважає, що цивільні позови прокурора та законного представника потерпілого щодо стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. 
		Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 373-375, 485, 487 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, 75, 76, 104, ч. 1 ст. 121 КК України, суд  
		 
		З А С У Д И В:
		 
		Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК Україниі призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75та ст. 104 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		Відповідно допп.1,2ч.1,п.2ч.3ст.76КК Українипокластина ОСОБА_4 обов`язки:періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації;повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання,роботи абонавчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралася. 
		Цивільний позов прокурора Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради КП «Уманська міська лікарня» про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину задоволити.
		Стягнути із законного представника обвинуваченого ОСОБА_64 на користь держави в особі Уманської міської ради КП «Уманська міська лікарня» матеріальну шкоду у розмірі 2181 гривня 40 копійок. 
		Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого  ОСОБА_8 до законного представника неповнолітнього обвинуваченого  ОСОБА_64 щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволити частково. 
		Стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого  ОСОБА_64 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого  ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень та моральну шкоду у розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...