Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5108/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2020. Зареєстровано: 31.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2020.
Дата набрання законної сили: 27.08.2020
Номер судового провадження: 2/461/1146/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа №461/5108/17
		Провадження №2/461/1146/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 липня 2020 року                                                                         м.Львів
		Галицький районний суд м. Львова у складі: 
		головуючого судді Зубачик Н.Б.,
		секретаря судових засідань Пелех О.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальності «Автопоміч» (ЄДРПОУ 39279328, адреса: 79005, м.Львів, пр.Шевченка, буд.7), за участі третьої особи ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27.08.2013 року Золочівським РС ГУ ДМС України у Львівській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		25.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автопоміч», у якому просив поновити його на посаді юрисконсульта ТОВ «Автопоміч», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 червня 2017 року та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом від 30 червня 2017 року № 15 його було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.За час роботи на посаді юрисконсульта ТзОВ «Автопоміч» жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності та ніяких порушень трудової дисципліни не допускав, з наказами від 15 червня 2017 року №11, від 19 червня 2017 року №12, від 26 червня 2017 року №13 про винесення догани ознайомлений не був.
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Автопоміч», третя особа ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Автопоміч» 5000 грн. витрат на правову допомогу. Рішення обґрунтоване тим, що обрані відповідачем стягнення за проступки у виді доган та звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відповідають вимогам частини третьої статті 149 КЗпП України щодо врахування ступеню тяжкості вчинених проступків і заподіяної ними шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи працівника, у зв`язку з чим підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та його поновлення на роботі суд не вбачав.
		Постановою апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2017 року залишено без змін, оскільки суд дійшов висновку, що ТОВ «Автопоміч» дотримано вимоги статті 149 КЗпП України при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, було запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу фактів виявлення порушень трудової дисципліни, визначених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Автопоміч», однак ОСОБА_1 відмовився від надання таких пояснень.
		Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2018 року скасовано та передано справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Автопоміч», за участі третьої особи ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди на новий розгляд Галицькому районному суду м.Львова.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.06.2020 року справу передано на розгляд судді Зубачик Н.Б.
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.06.2020 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Окрім того, ухвалою суду від 16.06.2020 року витребовувалися у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч» належні та допустимі докази на підтвердження факту порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни, за яке до нього було застосовано стягнення у виді звільнення, а також, коли саме таке правопорушення було вчинено та чи було вказане правопорушення вчинене саме після застосування до позивача дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		28.07.2020 року на електронну адресу Галицького районного суду м.Львова від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору надійшли письмові пояснення, у яких ОСОБА_2 зазначив, що позивача звільнено 30.06.2017 року після застосування відносно нього заходів дисциплінарного стягнення у виді догани, які позивачем оскаржені чи скасовані не були. Повідомив, що звільнення позивача є законним, оскільки останній вчинив систематичні порушення, за які протягом року до нього застосовувалися інші заходи дисциплінарного стягнення, а саме догани. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Сторони про судове засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
		На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
		Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно частини четвертої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що наказом директора ТзОВ «Автопоміч» №1 від 03.01.2017 року ОСОБА_1 за його заявою прийнято на роботу на посаду юрисконсульта з 04.01.2017 року /а.с.67/.
		У відповідності до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Наказом №10 від 12.06.2017 року було утворено комісію у ТзОВ «Автопоміч» для службового розслідування. На період проведення службового розслідування ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків юрисконсульта з робочим місцем у м. Запоріжжі. Приміщення ТзОВ «Автопоміч» у м. Запоріжжі опломбовано /а.с.52/.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
		Пунктом 3.1.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч», затвердженого наказом директора ТзОВ «Автопоміч» від 03 листопада 2014 року встановлено, що працівники товариства зобов`язані не створювати своїми діями конкурентних умов в сферах провадження господарської діяльності товариства /а.с.145/.
		Директор ТзОВ «Автопоміч» ОСОБА_2 14.06.2017 року в присутності начальника планового відділу ТзОВ «Автопоміч» Ременця Івана Ігоровича у телефонному режимі повідомив юрисконсульта ОСОБА_1 про виявлення факту порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку, які проявилися у тому, що ОСОБА_1 уклав від свого імені Договір про надання юридичних послуг із громадянкою ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 , чим створив конкурентні умови в сфері провадження господарської діяльності ТзОВ «Автопоміч», та попросив надати письмові пояснення з цього приводу до 15 год. 00 хв. 15.06.2017 року, однак ОСОБА_1 повідомив, що не бажає надавати своїх пояснень, оскільки виклав свої пояснення ОСОБА_5 в рамках проведення службового розслідування, яке було ініційоване на підставі Наказу № 10 від 1206.2017 року, що підтверджується актом про відмову надати письмові пояснення з приводу створення конкурентних умов у сфері провадження господарської діяльності ТзОВ «Автопоміч» від 15.06.2017 року /а.с.138/.
		15.06.2017 року за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами трудового розпорядку, що проявилися в укладенні договору про надання правової допомоги в орендованому ТзОВ «Автопоміч» приміщенні (м. Запоріжжя) у робочій час, всупереч інтересам товариства із ОСОБА_4 , ОСОБА_1 винесено догану. Про вказане винесений наказ № 11 від 15.06.2017 року /а.с.51/.
		Директор ТзОВ «Автопоміч» ОСОБА_2 15.06.2017 року в присутності начальника планового відділу ТзОВ «Автопоміч» ОСОБА_6 та начальника відділу кадрів ОСОБА_9 у телефонному режимі повідомив юрисконсульта ОСОБА_1 про виявлення факту порушення ОСОБА_1 . правил внутрішнього трудового розпорядку, які проявилися у тому, що ОСОБА_1 уклав від свого імені Договір про надання юридичних послуг із громадянкою ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_4 , чим створив конкурентні умови в сфері провадження господарської діяльності ТзОВ «Автопоміч», та попросив надати письмові пояснення з цього приводу до 11 год. 00 хв. 19.06.2017 року, однак ОСОБА_1 повідомив, що не бажає надавати будь-яких пояснень по даному факту, оскільки свідомо уклав такий договір від свого імені, щоб отримати додатковий дохід, тому що його не влаштовувало його скрутне фінансове становище, що підтверджується актом про відмову надати письмові пояснення з приводу створення конкурентних умов в сфері провадження господарської діяльності ТзОВ «Автопоміч» від 19.06.2017 року /а.с 139/.
		Наказом №12 від 19.06.2017 року за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами трудового розпорядку, що проявилися в укладенні договору про надання правової допомоги в орендованому ТзОВ «Автопоміч» приміщенні (м. Запоріжжя) у робочій час, всупереч інтересам із ОСОБА_8 , ОСОБА_1 винесено догану /а.с.50/.
		Директор ТзОВ «Автопоміч» ОСОБА_2 22.06.2017 року в присутності начальника планового відділу ТзОВ «Автопоміч» ОСОБА_6 та начальника відділу кадрів ОСОБА_9 у телефонному режимі затребував від юрисконсульта ОСОБА_1 надати письмові пояснення по факту виявлення порушення ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку, які проявилися у тому, що ОСОБА_1 змінив налаштування до облікового запису ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме змінив номер телефону для відновлення даного облікового запису та здійснив прив`язку даного облікового запису до свого особистого номера телефону, після чого змінив пароль доступу до цього облікового запису чим унеможливив доступ законному володільцю облікового запису, однак ОСОБА_1 повідомив, що пояснювати нічого з даного приводу не буде, що підтверджується актом про відмову надати письмові пояснення з приводу зміни налаштувань облікового запису від 26.06.2017 року /а.с. 140/.
		Наказом № 13 від 26.06.2017 року винесено догану ОСОБА_1 за зміну налаштування облікового запису «ІНФОРМАЦІЯ_1» в мережі Інтернет, а саме номер телефону на свій особистий /а.с.49/.
		Отже, ТзОВ «Автопоміч» дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України при притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу фактів виявлення порушень трудової дисципліни, визначених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТзОВ «Автопоміч», однак ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень.
		Відповідно до акту проведення службового розслідування від 30.06.2017 року підтверджені обставини, що зазначені у наказах ТОВ «Автопоміч» про винесення догани ОСОБА_1 №11 від 15.06.2017 року, №12 від 19.06.2017 року та №13 від 26.06.2017 року.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		Наказом від 30.06.2017 року № 15 ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта ТОВ «Автопоміч» на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на ОСОБА_1 правилами трудового розпорядку, оскільки до нього раніше неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді оголошення доган /а.с.45/.
		Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		Відповідно до п.23 Постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений післязастосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких  випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані  до  працівника  за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
		Статтею 149 КЗпП України передбачено що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Позивач в позові зазначив, що наказ про оголошення догани, наказ про звільнення та трудова книжка направлялись йому одним рекомендованим листом та отримані ОСОБА_1 05.07.2017 р.
		Однак, як вбачається із матеріалів справи ТзОВ «Автопоміч» повідомило ОСОБА_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення з приводу фактів виявлення порушень трудової дисципліни, визначених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТзОВ «Автопоміч», однак ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень, що підтверджується актами про відмову надати письмову пояснення. Відтак, ТзОВ «Автопоміч» дотримано вимоги ст. 149 КЗпП України.
		Як вбачається з матеріалів справи, за фактом вчинення позивачем трьох дисциплінарних проступків, а саме: укладення договору про надання юридичних послуг із ОСОБА_4 , укладення договору про надання юридичних послуг із ОСОБА_8 , зміну налаштування облікового запису роботодавця до позивача застосували наказами від 15 червня 2017 року № 11, від 19 червня 2017 року № 12, від 26 червня 2017 року № 13 дисциплінарні стягнення у вигляді догани.
		Наказом від 30 червня 2017 року №15 ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта ТОВ «Автопоміч» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин правил трудового розпорядку. Однак, в наказі про звільнення від 30.06.2017 року не зазначено, яке дисциплінарне правопорушення було вчинено позивачем, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, за яке до нього було застосовано стягнення у виді звільнення.
		Окрім того, суд зазначає, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.06.2020 року у відповідача витребовувалися докази, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, за яке до нього було застосовано стягнення у виді звільнення, однак відповідачем ухвалу суду виконано не було, а також не надано суду інформації про неможливість подати відповідні докази.
		Крім цього, в матеріалах справи відсутні, правила внутрішнього трудового розпорядку, за яким суд мав би можливість перевірити факт виконання чи невиконання обов`язків, вказаних у цих правилах. Також відсутні відомості про те, що позивач ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
		Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
		Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог про скасування наказу та поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч».
		Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд враховує наступне.
		Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. 
		Що стосується розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2017 року по 28.07.2020 року включно, суд виходить з наступного.
		Суд, при визначенні середнього заробітку, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (із наступними змінами та доповненнями).
		Так, згідно з п. 8 указаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		З огляду на те, що звільнення ОСОБА_1 було проведене із порушенням діючого законодавства, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до Правового висновку Верховного суду України у справі №6-2597цс16 виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки законодавством не передбачено жодних підстав для його зменшення.
		Нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2017 року складає 3700 грн., робочих днів у місяці 20. Нарахована заробітна плата за червень 2017 року 3259 грн., робочих днів у місяці 20.
		Загальна сума заробітної плати за травень-червень 2017 року 6959 грн., загальна кількість робочих днів за цей період - 40.
		Середньоденна заробітна плата становить 173 грн. 98 коп. (6959 грн./40 дн.).
		Період вимушеного прогулу з 01.07.2017 року по 28.07.2020 року, дорівнює 769 днів.
		Відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності «Автопоміч» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 133 790 грн. 62 коп. (173 грн. 98 коп. * 769 дн.).
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
		Окрім того, позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
		Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається глибиною фізичних та душевних страждань позивача та ступенем вини відповідача.
		Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Так, ст.43 Конституції України гарантовано, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідач, позбавивши позивача гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти на життя собі та утримання сімї, наніс позивачеві моральні страждання, які виразились, зокрема, у втраті душевного спокою.
		Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.
		Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до роз`яснення, яке міститься у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5, під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Отже, звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачами зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень не підлягають задоволенню, оскільки згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Належних та допустимих доказів понесення моральної шкоди суду не надано.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов до наступного висновку. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Судом задоволено дві позовні вимоги: одну позовну вимогу немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру, які заявлені позивачем. Тому, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2178,71 грн., а саме: одна позовна вимога немайнового характеру на суму 840,80 грн. та одну позовну вимогу майнового характеру на суму 1337,91 грн. (1 відсоток ціни позову).
		Керуючись ст.ст.40,235,237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Автопоміч», за участі третьої особи ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.
		Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч».
		Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч».
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч» на користь ОСОБА_1 133790 грн. 62 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов`язкові платежі.
		Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоміч» на користь держави судовий збір у розмірі 2178,71 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальності «Автопоміч», ЄДРПОУ 39279328, адреса: 79005, м.Львів, пр.Шевченка, буд.7.
		Третя особа: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27.08.2013 року Золочівським РС ГУ ДМС України у Львівській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                Зубачик Н.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...