Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/12374/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 20.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		         КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		                     
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		20 липня 2020 року                                                                                          м. Київ
		    
		Справа №753/12374/15-ц
		Апеляційне провадження №22-ц/824/8038/2020
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:    судді-доповідача:                Соколової В.В.
		                         суддів:                                    Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
		                          за участю секретаря             Дроздової Ж.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва постановленого під головуванням судді Коренюк А.М. 25 лютого 2020 року у м. Києві, у справі за позовом Управління справами Верховної Ради України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення зі службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		У липні 2015 року представник Управління справами Верховної Ради України звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив виселити відповідачів з займаного службового приміщення. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснює управління відомчого житлового фонду Верховної Ради України. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у державній власності та включена до числа службових приміщень. 10 лютого 2010 року ОСОБА_1 , як обраному народному депутату України, був виданий ордер на право зайняття даного службового житлового приміщення сім`єю із трьох осіб (він, дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 ). Проте, депутатські повноваження ОСОБА_1 припинились 12 грудня 2012 року у зв`язку з чим його  було повідомлено про необхідність звільнення ним та членами його сім`ї займаного службового житлового приміщення. Однак, наразі службова квартира залишається не звільненою, чим порушуються права позивача.
		 
		Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року позовні вимоги Управління справами Верховної Ради України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України, Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення зі службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення - задоволено.
		Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та неповнолітніх ОСОБА_3 й ОСОБА_4 зі службового житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 без надання іншого силового приміщення.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління справами Верховної Ради України 243,60 грн судового збору.
		Рішення суду мотивоване тим, що строк повноважень народного депутата України ОСОБА_1 закінчився, а тому останній в тримісячний строк зобов`язаний був звільнити займане службове приміщення з усіма особами, які з ними проживають, а в разі відмови - останній підлягає виселенню в судовому прядку без надання іншого житлового приміщення. Відповідач не входить до переліку осіб, яких не може бути виселено зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення відповідно до ст. 125 ЖК України, а тому ОСОБА_1 та особи, які з ним проживають підлягають  виселенню без надання іншого житлового приміщення.
		 
		Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, оскільки вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що відповідачі зареєстровані таа фактично проживають у м. Новомосковськ Дніпропетровської обл., тому відсутні підстави для прийняття судового рішення про їх виселення, тому на момент ухвалення заочного рішення був відсутній предмет спору. Також представник відповідача зазначає про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  не є належним відповідачами, так як вони  не проживають  в спірній квартирі, належними відповідачами є він та члени його сім'ї, так як вони фактично проживають у квартирі АДРЕСА_2 .
		Одним із доводів апеляційної скарги є посилання на неналежне повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, що позбавило їх можливості подати відзив на позов та докази.
		На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з відсутністю предмета спору, або закрити провадження у справі.
		 
		В судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених і ній, просив про задоволення заявлених ними вимог. 
		Представник позивача ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим,  просив залишити його без змін.  
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені в порядку передбаченому процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. Тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого   рішення, колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2009 року «Про деякі питання управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» квартири АДРЕСА_2 була включена до числа житлових приміщень, яка відповідно до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» може надаватись народним депутатам на строк їх повноважень /т.1 а.с.7/.
		За даними Верховної Ради України ОСОБА_1 мав повноваження депутата Верховної Ради України з 23 листопада 2007 року по 12 грудня 2012 року /т.1 а.с.12/.
		10 лютого 2010 року ОСОБА_1 на сім`ю із трьох осіб (він, дружина ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_8 ) видано ордер на право зайняття службового житлового приміщення площею 17,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .1 а.с.8/.
		09 березня 2010 року відповідачі були зареєстровані у спірній квартирі, що підтверджується довідкою Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України № 248 від 24 квітня 2015 року та даними ГУДМС України /т.1 а.с.13, 20-22/.
		Довідкою Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України №15-1/24-151 від 27 квітня 2015 року підтверджується, що житловий будинок АДРЕСА_3 на балансі даного Управління /т.1 а.с.14/.
		Листом від 30 березня 2015 року відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність звільнення займаного житлового приміщення у зв`язку з припиненням повноважень народного депутат України /т.1 а.с.11/. 
		З повідомлення про зняття з реєстраційного обліку від 23 січня 2020 року вбачається, що відповідачі були зняті з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .2 а.с.121-123/.
		 
		Правовідносини, що виникають у зв`язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюється Житловим кодексом та іншими актами житлового законодавства (ч.1 ст.3 ЖК України).
		Відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
		Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.
		В порядку ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
		Народному депутату України спеціальний ордер видається Управлінням справами Верховної Ради України.
		Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
		Відповідно до ст. 123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
		До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
		Положеннями ст. 126-1 ЖК України визначено, що порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними визначається окремим Положенням, затвердженим Верховною Радою України.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) народному депутату створюються належні житлові умови. Народний депутат, незалежно від місця проживання, за його бажанням має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов (грошова компенсація), або на строк його повноважень службового жилого приміщення, або жилого приміщення для проживання відповідно до абзацу шостого частини першої статті 46 Житлового кодексу Української РСР
		Положення  про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними  затверджено Постановою Верховної Ради від 11 липня 1995 року. 
		Пунктом 2 цього Положення визначено, що будинки,  в  яких  розміщені  службові  жилі  приміщення, призначені для заселення народними депутатами України і членами їх сімей, знаходяться на балансі Управління справами  Верховної  Ради України. 
		Службові  жилі  приміщення  надаються  народним депутатам України   на   весь   строк  виконання  депутатських  повноважень. Виселення  із  службового  жилого  приміщення до закінчення строку повноважень  народного  депутата  України можливе лише у випадках, передбачених пунктом 28 цього Положення (п.9 Положення).
		Народні депутати України,  строк депутатських повноважень яких  закінчився  чи  депутатські  повноваження  яких   достроково припинено  відповідно  до  статті  4  Закону  України  «Про статус народного депутата України»,  або щодо яких  скасовано рішення про визнання їх депутатських повноважень,  чи які одержали у  м.  Києві  інше  благоустроєне  жиле  приміщення   у   постійне користування,  в  тримісячний  строк зобов`язані звільнити займане службове жиле приміщення з усіма особами, які з ними проживають, а в  разі  відмови  -  підлягають  виселенню  в судовому порядку без 
		надання іншого жилого приміщення (п.28 Положення).
		 
		З наведених обставин справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2   була включена до числа службових житлових приміщень, яка може надаватись народним депутатам на строк їх повноважень та знаходиться на балансі Управління справами  Верховної  Ради України.
		Відповідачі набули право користування спірним житлом в порядку визначеному законом, на підставі ордеру, що визнається сторонами у справі та підтверджується матеріалами справи. Проте, вказана квартира була надана у користування відповідачам на строк депутатських повноважень ОСОБА_1 , який закінчився 12 грудня 2012 року. А отже з вказаної дати у відповідачів виник обов`язок по звільненню займаного житлового приміщення, який ними не виконується. При цьому та обставина, що відповідачі були зняті з реєстраційного обліку за вказаною адресою не свідчить про звільнення ними спірного житла, так як воно не було передано балансоутримувачу. Твердження представника відповідача про наявність неналежних відповідачів у справі відхиляється апеляційним судом, з огляду на те, що на момент звернення до суду з позовом саме відповідачі займали спірне житлове приміщення, були зареєстровані у ньому, а на час вирішення справи не передали його уповноваженій особі власника - позивачу у справі. До того ж в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проживання інших осіб у  спірному житловому приміщенні. А самі по собі твердження представника відповідача про зайняття ним та членами його сім`ї спірного житлового приміщення розцінюються судом критично.  
		 
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача у справі колегія суддів виходить з наступного.
		В силу ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. 
		У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
		 В порядку ч. 6  ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. 
		Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
		Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України  порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		Велика Палата Верховного суду, зокрема в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вказала на те, що не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, були порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача неодноразово подавались апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження, які повертались апеляційним судом. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року була прийнята відмова ОСОБА_9 від апеляційної скарги /т.1 а.с.246-248/ . Вказане судове рішення було оскаржене в касаційному порядку ОСОБА_9, постановою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року касаційна скарга залишена без задоволення, а ухвала апеляційного суду без змін /т.2 а.с.37-39/. Після повернення справи до суду першої інстанції представник ОСОБА_6 , який представляв інтереси обох відповідачів /т.1 а.с.46,209 т.2 а.с.2/ приймав участь в підготовчому судовому засіданні 17 жовтня 2018 року та 27 листопада 2018 року, був повідомлений під особисту розписку про призначений розгляд справи на 16 травня 2019 року. У зв`язку з надходження апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 на ухвалу суду від 28 листопада 2018 року справа була направлена до апеляційного суду, ухвалою цього суду від 23 травня 2019 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги /т.2 а.с.80-81/. Після повернення справи до суду першої інстанції справа була призначена до розгляду на 25 лютого 2020 року о 14.00 год, відповідачам були направлені судові повістки про виклик до суду, але вони були повернуті поштовим відділенням без вручення /т.2 а.с.84-92/. Проте 18 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи, призначеного на 25 лютого 2020 року о 14.00 год. з підстав його зайнятості в іншому судовому засіданні призначеному Київським апеляційним судом на 25 лютого 2020 року об 11.40 год. /т.2 а.с.93-97/. Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 25 лютого 2020 року відхилено вказане клопотання, з огляду на різницю у часі призначення справ. У цьому судовому засіданні ухвалено рішення суду в заочному порядку.
		Наведені обставини свідчать про те, що сторона відповідача була обізнана про наявність в провадженні суду  першої інстанції даної справи, про що свідчать подані ними численні апеляційні скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі, отримані деякі з повідомлень, та участь уповноваженого представника. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що сторона відповідача не була позбавлена можливості реалізації наданих процесуальних прав, зокрема ними реалізоване право на апеляційне оскарження ухвал постановлених з процесуальних питань, проте не реалізоване право на подання відзиву на позов, а також на подачу доказів в порядку передбаченому процесуальним законом. Слід погодитись з висновком суду першої інстанції про обізнаність сторони відповідача про призначений розгляд справи, так про це вказано в клопотанні про відкладення, проте  вказані представником відповідачів причин неявки, не можна визнати поважними з огляду на різницю визначеного часту та місця розташування судів. А отже за наявності добросовісної поведінки сторона відповідача могла брати участь в розгляді справи судом першої інстанції, при тому що розгляд справи тривав з липня 2015 року. Таким чином, ухвалення судом першої інстанції заочного рішення не суперечить вимогам процесуального закону, так як були додержані принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.
		Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
		На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		                 
		П О С Т А Н О В И В
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                             В.В. Соколова
		 
		Судді:                                                                                                 А.М.Андрієнко
		 
		                                                                                                            Н.В. Поліщук
		 
		 
		Повний текст постанови складений 29 липня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...