Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3836/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2020. Зареєстровано: 31.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 30.07.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2020 року 
		м. Київ
		Справа №  910/3836/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О.     В. - головуючий, Волковицька Н.     О., Могил С.     К.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (головуючий суддя Корсак В.     А., судді Євсіков О.     О., Попікова О.     В.)
		за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"   
		про забезпечення позову Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості (до подання позовної заяви)
		у справі № 910/3836/20
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст заяви про забезпечення позову
		1. Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - заявник, АТ "Альфа-Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову в порядку статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до пред`явлення позову шляхом накладення арешту: 
		- на майно фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма), що буде виявлено Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах ціни позову 1     264     019,00     Євро;
		- на грошові кошти Фірми, що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах ціни позову 1     264     019,00 Євро.
		2. Аргументуючи заяву, АТ "Альфа-Банк" зазначає, що за Фірмою рахується заборгованість за процентами у розмірі 1     264     019,00 Євро за кредитним договором від 04.03.2004 № 252-СВ, укладеним між Акціонерно-комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (правонаступником якого АТ «Альфа-Банк») та Фірмою (далі - кредитний договір).
		3. Заявник зазначає, що Фірма має реальну можливість вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами та майном, що призводить до ухилення від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, та може призвести до погіршення її майнового стану, а, відтак, до утруднення або, взагалі, до унеможливлення виконання рішення суду.
		4. Заявник також зазначає, що Фірма листом від 14.11.2017 №     564/11-д/в фактично визнала всю існуючу заборгованість за кредитним договором, проте вказала на неможливість погасити заборгованість, що на думку заявника, підтверджує необхідність застосування заходів забезпечення позову.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/3836/20 заяву АТ "Альфа-Банк" про забезпечення позову задоволено частково.
		Накладено арешт на грошові кошти Фірми в сумі 1 264 019 Євро, що знаходяться у банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову. 
		6. Суд визнав обґрунтованими та достатніми мотиви заяви в частині вимоги про накладення арешту на грошові кошти та, керуючись приписами статей 136, 137 ГПК України, дійшов висновку про задоволення заяви в цій частині. При цьому, вказав на пов`язаність предмету спору із заходами забезпечення позову, можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення.
		7. У задоволенні заяви в частині накладення арешту на майно Фірми, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні, у зв`язку з тим, що цей захід забезпечення позову є непов`язаним з предметом позову.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
		9. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції: не здійснив належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову, а лише послався на значний розмір суми майбутнього позову.
		10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що не є належним свідченням невиконання в майбутньому судового рішення також аргумент заявника з посиланням на лист від 14.11.2017 №564/11-д/в стосовно того, що Фірма фактично визнала наявність боргу по кредиту, оскільки у листі зазначає про необхідність реструктуризації боргу. Водночас, предметом майбутнього позову в цій справі заявник визначає саме стягнення процентів про кредиту, а не тіла кредиту.
		11. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що саме по собі визначення заявником ціни та предмету майбутнього позову у вигляді розміру процентів по кредиту та його наполягання про потенційну можливість ухилення Фірми від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		12. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що заявник не надав до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про унеможливлення виконання рішення суду. Зокрема, заявник не доводить та не посилається на обставину вчинення Фірмою дій спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з заявником, виведення своїх активів з рахунків, за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. 
		13. Єдиною підставою для забезпечення позову АТ "Альфа-Банк" зазначає те, що Фірма має реальну можливість вільно розпоряджатися своїми коштами та майном, що призводить до ухилення від виконання зобов`язань та може призвести до погіршення її майнового стану. Разом з тим, апеляційний господарський суд визнав такий довід недостатнім для забезпечення позову, оскільки вільне розпорядження коштами саме по собі не свідчить про те, що особа ухиляється від виконання договірних обов`язків. У той же час, арешт коштів на рахунках навпаки може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони. 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		14. АТ "Альфа-Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 в частині задоволення апеляційної скарги Фірми, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі № 910/3836/20 залишити без змін.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		15. У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів частини другої статті 136 ГПК України та посилається на недослідження судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.
		16. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такі обставини:
		- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що грошових коштів Фірми вистачає аби задовольнити грошові вимоги заявника в разі задоволення позову;
		- у листі від 14.11.2017 №     564/11-д/в Фірма визнала заборгованість за кредитним договором не тільки за тілом кредиту, а і за належними до сплати відсотками;
		- з часу надсилання листа від 14.11.2017 №     564/11-д/в і до теперішнього часу Фірма не погашає заборгованість за кредитним договором, а сама по собі обставина, що визнана заборгованість залишається непогашеною майже три роки свідчить про ускладнення виконання у майбутньому рішення суду.
		Позиція інших учасників справи
		17. Фірма подала відзив, у якому просить касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 - без змін.
		18. У відзиві Фірма зазначає, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №     910/4193/20 за позовом АТ "Альфа-Банк" до Фірми про стягнення 1     264     019,00     Євро, в якій позивач 14.07.2020 подав заяву про зменшення позовних вимог до 1     000     Євро, що, на переконання Фірми, свідчить про необґрунтованість заяви про забезпечення позову.
		19. Також Фірма подала заяву про закриття касаційного провадження, яка обґрунтована тим, що подана касаційна скарга не містить жодних із наведених у частині другій статті 287 ГПК України підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
		20. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. 
		22. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. 
		23. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		24. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		25. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
		При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
		26. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		27. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		28. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. 
		29. За змістом матеріалів справи вбачається, що АТ "Альфа-Банк" має намір пред`явити позов до Фірми прo стягнення заборгованості за процентами в розмірі 1     264     019,00 Євро за кредитним договором.
		30. Переглядаючи справу в апеляційному порядку згідно з положеннями статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт в межах ціни майбутнього позову на грошові кошти Фірми, лише формально зазначив, що з наведених у заяві про забезпечення позову обставин убачається імовірність ускладнення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову.
		31. Натомість, апеляційний господарський суд, здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів сторін стосовно розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також надавши оцінку долученим сторонами до матеріалів справи доказам, дійшов висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення Фірми від виконання рішення суду про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором у разі подання та задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому заявник не надав належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти на рахунках Фірми навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони (пункти 9-13 цієї Постанови).
		32. Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		33. Так, наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи (пункт 16 цієї Постанови) зводяться до прагнення скаржника переоцінити судом касаційної інстанції встановлені апеляційним господарським судом обставини та на підставі власної оцінки доказів та наведених сторонами доводів, зокрема щодо залишку грошових коштів на рахунках Фірми, заявленої АТ "Альфа-Банк" до стягнення у майбутньому суми грошових вимог за кредитним договором, розміру визнаної Фірмою заборгованості за кредитним договором, а також можливості     /     неможливості останньою виконати свої грошові зобов`язання за кредитним договором, дійти висновку про співмірність і адекватність вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову, в той час, як суд першої інстанції, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, жодного обґрунтування з приводу вжитих заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фірми в сумі 1     264     019     Євро не навів.
		34. Проте згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		35. Разом з тим, у поданій касаційній скарзі скаржник належним чином не обґрунтував та не зазначив, яку норму матеріального права суд застосував неправильно, чи припустився порушення норми процесуального права, і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
		36. Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а також меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фірми з підстав, що зазначені АТ "Альфа-Банк" у відповідній заяві.
		37. Суд відхиляє доводи Фірми, викладені у заяві про закриття касаційного провадження (пункт 19 цієї Постанови), оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Разом з тим, наведені у вказаній заяві доводи Фірми стосовно відсутності у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, не є тими обставинами, на підставі яких суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		38. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		39. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		40. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви АТ "Альфа-Банк" про забезпечення позу та не довів порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
		41. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 - без змін.
		Розподіл судових витрат
		42. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №     910/3836/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                О.     В.     Случ 
		Судді                                                                                          Н.     О.     Волковицька 
		                                                                                          С.     К.     Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...