Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 276/752/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Номер судового провадження: 61-14669ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		29 липня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 276/752/16-ц
		 
		провадження № 61-14669 св 19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,                       Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідачі:  ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року у складі судді Мельник М. Л. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Ю., Шевчук А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2016 року о 6 год. ранку на території гаражного кооперативу по вул. Шевченка в смт Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області ОСОБА_2 , керуючи власним автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний номер НОМЕР_1 , грубо порушуючи правила дорожнього руху, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, не впоралась з керуванням та здійснила зіткнення з його автомобілем марки «Форд Транзит», державний номер НОМЕР_2 , яким керував його син - ОСОБА_3 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. 
		Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 28 травня 2016 року, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Вказував, що завдана у результаті ДТП майнова шкода йому не відшкодована, він самостійно звертався до експерта, який визначив її розмір у сумі 9 394,23 грн, вартість робіт склала 2 559,60 грн, вартість витрат, пов`язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, склала 900 грн. 
		Також зазначав, що йому завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює в сумі 30 000 грн, обґрунтовуючи тим, що протиправні дії відповідача призвели до душевних хвилювань та вимагали додаткових зусиль і часу для їх вирішення, вплинули на особисті, сімейні стосунки. 
		Ураховуючи наведене, посилаючись на статті 23, 1187, 1188, 1192 ЦК України ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі                           12 853,83 грн, завдану внаслідок ДТП, а також 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.
		 
		Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року до участі у розгляді справи співвідповідачем залучено приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП, в сумі 9 394,23 грн та 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, звернувшись до суду з позовом про відшкодування заподіяного збитку до винної особи, позивач на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди - ОСОБА_2 , що не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у цивільній справі № 754/1114/15-ц.
		Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди, суд вважав доведеними та таким, що підтверджено належними та допустимими доказами розмір матеріального збитку, завданий позивачу внаслідок ДТП, у розмірі 9 394,23 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 10 серпня 2016 року                         № 4175.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу були завдані моральні страждання та хвилювання, пов`язані із пошкодженням транспортного засобу, тривалістю експлуатації транспортного засобу з механічними пошкодженнями, порушенням звичайного ритму життя, пов`язаних з викликом до правоохоронних органів та суду. Ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначив розмір завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , в розмірі 4 000 грн.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року - без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що сторони у справі, як учасники дорожньо-транспортної пригоди, не виконали обов`язки, передбачені пунктами 33.1.4., 33.3. статті 33, пунктом 35.1. статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки страховик не був повідомлений протягом трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем не був наданий страховику пошкоджений транспортний засіб для огляду та не подано заяву про страхове відшкодування. Тому є правильними висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення шкоди із її заподіювача - ОСОБА_2 , вина якої у скоєнні даної ДТП встановлена. Судом першої інстанції правильно визначено розмір майнових збитків, якій підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , а також розмір моральної шкоди, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 276/752/16-ц із Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області. 
		 
		У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачеві       Осіяну О. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року зупинено виконання рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області                          від 28 березня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що її цивільно-правова відповідальність на час ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 100 тис. грн. Таким чином, покладання у даному випадку судом обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, яка уклала відповідний договір страхування і сплачувала страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а тому вимоги позивача про відшкодування суми заподіяної шкоди з відповідача ОСОБА_2 є безпідставними. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_2 посилалась на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду                      від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження                                     № 14-176цс18. Також зазначала, що відповідно до положень пунктів 33.1.4., 33.3. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконала свої обов`язки з метою здійснення страхової виплати потерпілій стороні та повідомила страхову компанію у триденний термін про настання ДТП. Вважала, що позивач не довів під час розгляду справи належними доказами факт заподіяння моральної шкоди та її розмір.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що 28 травня 2016 року о 6 год. ранку на території гаражного кооперативу по вул. Шевченка в смт Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_2 , керуючи власним автомобілем марки «ВАЗ 21013», державний знак НОМЕР_1 , грубо порушуючи правила дорожнього руху, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, не впоралась з керуванням та здійснила зіткнення з його автомобілем марки «Форд Транзит», державний знак                       НОМЕР_2 , яким керував син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. 
		 
		Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а. с. 16).
		 
		Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження                                      від 10 серпня 2016 року № 4175, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Форд Транзит», державний номер НОМЕР_2 , унаслідок пошкодження при ДТП, складає 9 394,23 грн (а. с. 20-25).
		 
		Відповідно до полісу № АЕ/8089739 від 17 травня 2016 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ-21013» - ОСОБА_2 , державний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» зі страховим лімітом у 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну. Розмір франшизи у полісі не зазначено (а. с. 45).
		 
		Листом від 23 вересня 2016 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомила суд першої інстанції про те, що із заявою про виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог статті 35.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не звертався та його транспортний засіб спеціалістами страхової компанії не оглядався (а. с. 61, 66).
		 
		2.                 Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована. Також апеляційний суд, виходив з того, що у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не виникло обов`язку з виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування, оскільки сторони у справі, як учасники ДТП, не виконали обов`язки, передбачені пунктами 33.1.4., 33.3. статті 33, пунктом 35.1.                   статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не був повідомлений протягом трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем не був наданий страховику пошкоджений транспортний засіб для огляду та не подано заяву про страхове відшкодування. 
		 
		Верховний Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		 
		Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		 
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		 
		Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Відповідно до положень пунктів 33.1.4., 33.3. статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
		Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
		 
		Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1. статті 35).
		 
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Отже відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		 
		Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження                № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з доводами                        ОСОБА_2 про те, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на її страховика - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
		 
		Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17 травня  2016 року № АЕ/8089739 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн.
		 
		Сторонами у справі не заперечувалось, що страхове відшкодування                                      ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не виплатила.
		 
		Суди попередніх інстанцій, встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у                                ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», не врахували, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
		 
		З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивач вимагав відшкодування шкоди тільки із завдавача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком, висновок судів попередніх інстанцій про те, що шкода має бути відшкодована заподіювачем у повному обсязі, не беручи до уваги обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування в межах ліміту, є неправильним.
		 
		Верховний суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), у якій зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
		 
		Таким чином попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика (або МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
		 
		У справі, що розглядається, встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 28 травня 2016 року, а позов до суду подано в серпні 2016 року, тобто в межах установленого законом річного строку. 
		 
		За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди у повному обсязі без урахування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Отже судові рішення з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача майнової шкоди та ухвалити нове рішення у цій частині про стягнення з                                   ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 9 394,23 грн, розмір якої підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 10 серпня 2016 року розрахунком банку та відповідачем не спростовано. 
		 
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, пов`язаних із пошкодженням транспортного засобу, порушенням звичайного ритму життя, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , в розмірі 4 000 грн.
		 
		Визначення розміру відшкодування моральної шкоди Верховний Суд вважає таким, що не суперечать положенням статті 23 ЦК України, а доводи касаційної скарги у цій частині - необгрунтованими. 
		 
		Оскільки спір стосувався питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховним Судом було відкрито провадження на судові рішення у малозначній справі.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У частиніпершій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та частковим скасуванням судових рішень та ухваленням нового рішення у скасованій частині, понесені ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання позовної заяви судові витрати підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області                 від 28 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду                    від 03 червня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 9 394 грн                        23 коп. та судового збору у розмірі 1 102 грн 40 коп., а також в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
		 
		Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 9 394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 23 коп. 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовити.
		 
		Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області                 від 28 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду                    від 03 червня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди залишити без змін.
		 
		Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1  судові витрати за сплату судового збору у розмірі 402 (чотириста дві) грн 87 коп.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн                           47 коп.
		 
		Поновити виконання рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року в незміненій після касаційного перегляду частині.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников 
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь 
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара 
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...