Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10890/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Обіг цінних паперів; Інший спір про обіг цінних паперів.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2020. Зареєстровано: 03.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2020.
Дата набрання законної сили: 03.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/10890/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Заступника Генерального прокурора 
		 
		на ухвалу Господарського суду міста Києва
		у складі судді Нечай О. В.
		від 15.08.2019 та
		на постанову Північного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Агрикова О. В., Козир Т. П., Мальченко А. О. 
		від 06.05.2020
		 
		за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
		до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
		про стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди в розмірі 1 506 487 342,30 грн,
		Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.07.2020 № 29.3-02/1174 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/10890/19 у зв`язку з відпусткою судді Кролевець О.А.
		 
		Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.07.2020 для розгляду справи № 910/10890/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Студенець В.І.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		Заступник Генерального прокурора, виступаючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 1 506        487     342,30 грн пені за несвоєчасно сплачені дивіденди.
		2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 року у справі №910/10890/19 позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди в розмірі 1 506 487 342, 30 грн повернуто заявнику.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що: Кабінет Міністрів України не був позбавлений можливості звернутися до суду із вказаним позовом самостійно; Заступником Генерального прокурора України не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження неналежності здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень. 
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 у справі №910/10890/19 залишено без змін.
		Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
		- колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором в даній справі не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо було б встановити обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання своїх функцій Кабінетом Міністрів України, а тому останній не був позбавлений можливості звернутися до суду з вказаним позовом самостійно;
		-  сама по собі обставина не звернення Кабінетом Міністрів України з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави;
		- доводи апеляційної скарги належним чином не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що надані прокурором докази не свідчать про з`ясування останнім фактичного стану правовідносин сторін до звернення з цим позовом до суду, що свідчило би про неналежне виконання Кабінетом Міністрів України своїх функцій щодо захисту інтересів держави, або неможливість здійснення останнім такого захисту;
		- обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі Заступник Генерального прокурора просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у даній справі, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що:
		- місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовано норми матеріального права (стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушено норми процесуального права (статті 53, 162, 174, 236 Господарського процесуального кодексу України);
		- судами попередніх інстанцій застосовано статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 16.08.2018 у справі № 910/21265/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.04.2018 у справі № 927/544/17.
		5. Узагальнені доводи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" просить залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020, а касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора - без задоволення.
		Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
		- в касаційній скарзі не наведено доводів щодо порушення норм процесуального права, передбачених статтею 310 Господарського процесуального кодексу України;
		- скаржник посилаючись на не врахування судами висновків, викладених у зазначених в касаційній скарзі постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, не зазначив у чому саме полягає таке не врахування;
		- в касаційній скарзі скаржник змінив правове обґрунтування підстав поданого позову щодо представництва інтересів держави.
		6. Розгляд клопотань
		Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням відповідача про дату, час і місце касаційного розгляду.
		 
		Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
		Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany, заява № 8273/78, § 25).
		Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino» проти Португалії» (Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.
		Європейський суд з прав людини вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
		У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
		Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
		Предметом даного касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 15.08.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020. Зазначеною ухвалою позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди в розмірі 1 506 487 342, 30 грн. повернуто заявнику.
		Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
		Відповідно до приписів частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		 
		Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Частиною 6 статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах 4 і 5 цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
		 
		Оскільки таких обставин для розгляду касаційної скарги Заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі № 910/10890/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи Верховним Судом встановлено не було, то відсутні підстави для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. 
		Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України            внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1 статті 23). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7 статті 23).
		Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. 
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором,    вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. 
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 - постанова оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020).             
		Водночас, стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України  прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення (частина 5 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).
		Частинами 1-4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
		Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції. Разом з тим частиною 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді її повернення, про що виноситься ухвала.
		Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
		Отже, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень після звернення Заступника Генерального прокурора із касаційною скаргою у даній справі, колегія суддів вважає, що не надавши можливість усунути недоліки позовної заяви щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для повернення позовної заяви Заступника Генерального прокурора, поданої в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди в розмірі 1 506 487 342, 30 грн. 
		Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні висновки щодо дотримання Заступником Генерального прокурора порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно висновки щодо обізнаності/необізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави.
		Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
		Згідно із підпунктом ґ) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
		Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що Кабінет Міністрів України не був позбавлений можливості звернутися до суду із вказаним позовом самостійно, в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 234 та підпункту ґ) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, не зазначили, на підставі яких конкретних норм права вони дійшли даного висновку, та які саме норми права передбачають, що Кабінет Міністрів України є компетентним органом у спірних правовідносинах щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату дивідендів.
		Отже, висновки судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви Заступника Генерального прокурора на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є передчасними та не відповідають наведеним нормам процесуального права, тому й оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду є такими, що ухвалені із порушенням викладених норм процесуального права.
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно із частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Зважаючи на те, що на стадії відкриття провадження у справі місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції це порушення не усунув, Верховний Суд вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і передачі справи № 910/10890/19 до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
		10. Судові витрати 
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задовольнити частково. 
		Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі № 910/10890/19 скасувати.
		Справу направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                            Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                        І.Д. Кондратова  
		                                                                                                         
		 
		                                                                                                                       В.І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...