Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/22247/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2020. Зареєстровано: 04.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2020.
Дата набрання законної сили: 16.11.2020
Результат оскарження 16.11.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		31 липня 2020 року                                         м. Київ                                        № 640/22247/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом 
		                               ОСОБА_1 
		до                              Головного управління Пенсійного фонду України в м.   Києві
		про                              визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.   Києві (адреса: 04053, м.   Київ, вул.   Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368),              в якому просить суд:
		визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в                 м.   Києві щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) довідки про заробітну плату №   М -1947/02 від 05.11.2018 року, №   М - 1948/02 від 05.11.2018, №   М - 1949/02 від 05.11.2018 починаючи з 20.05.2019;
		зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м.   Києві здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії з 20.05.2019 року з врахуванням довідок про заробітну плату №   М - 1947/02 від 05.11.2018 року, №   М - 1948/02 від 05.11.2018, №   М - 1949/02 від 05.11.2018.
		В якості підстав позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті довідок про заробітну плату чим порушено права позивача на пенсійне забезпечення.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 (суддя Пащенко   К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі №   640/22247/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
		Від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що обов`язковою умовою для призначення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої плати первинними документами. Разом з тим, подані позивачем довідки про заробітну плату за період з серпня 1989 року по лютий 2000 року органами пенсійного фонду перевірити не вдалось, що і стало підставою для відмови у їх врахуванні для перерахунку пенсії.
		 
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м.   Києві (Святошинський район) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Відповідно до записів трудової книжки №   8-13 ОСОБА_1 працював з 04.08.1989 (нак. №   277/ок від 04.08.1989) по 29.02.2000 ( нак. №   25 ок від 29.02.2000) в Відкритому акціонерному товаристві «Імпульс».
		28.05.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.   Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При наданні документів були надані довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000.
		Згідно з архівними довідками про заробітну плату для обчислення пенсії №   М-1947/02 від 05.11.2018, №   М-1948/02 від 05.11.2018, №М-1949/02 від 05.11.2018, що видані Комунальною установою «Трудовий архів м.   Сєвєродонецька» позивач отримував заробітну плату за період роботи з серпня 1989 по лютий 2000 року.
		Відомості про заробітну плату отримано з інформації власних архівних фондів, посилання на які містяться у відповідних довідках.
		Довідки підписані директором КУ «Трудовий архів м.   Сєвєродонецька» та засвідчені печаткою.
		Листом від 19.09.2019 №   206740/02/14-11384 Головне управління Пенсійного фонду України в м.   Києві повідомило позивача, що до заяви про призначення пенсії позивачем було надано архівні довідки про заробітну плату №   М-1947/02, №   М-1948/02 та №   М-1949/02 від 05.11.2018, видані КУ «Трудовий архів м.   Сєвєродонецька», та довідки №   018/2149, №   018/2150 від 07.11.2018, видані ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Зазначено, що Головним управлінням було направлено запити, щодо проведення перевірки достовірності видачі довідок. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.06.2019 №   9168/08-03 провести перевірку архівних довідок про заробітну плату №   М-1947/02, №   М-1948/02 та №   М-1949/02 від 05.11.2018 можливості немає, оскільки архівна установа відмовила у проведенні перевірки. З огляду на наведене, відповідачем відмовлено позивачу у зарахуванні заробітної плати за період з серпня 1989 року по лютий 2000 року на підставі поданих довідок. Щодо довідок №   018/2149, №   018/2150 від 07.11.2018 вказано, що питання про прийняття останніх буде вирішено після проведення зустрічної перевірки в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та надання копій відповідних первинних документів.
		Не погоджуючись з висновками відповідача, вважаючи, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. 
		Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №   1058-IV (надалі - Закон України від 09.07.2003 року №   1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
		У відповідності до частини 1 статті 44 Закону України від 09.07.2003 року №   1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
		Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
		Статтею 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
		У відповідності до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №   13-1) (надалі - Порядок) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
		Згідно з абзацом 4 пункту 1.7 розділу 1 Порядку якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 
		1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;
		2) документи про стаж, що визначені   Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №   637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з   додатком 4   до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №   10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №   785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №   8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з   додатком 3   до Положення.
		3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3,   4   до Положення).
		За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
		4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
		5) документи, які засвідчують особливий статус особи
		6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м.   Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у   пункті 1.3   розділу І цього Порядку).
		Відповідно до п. 2.10. розділу ІІ Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
		У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
		Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
		Аналізуючи форму довідки, варто відмітити, що остання містить особливі реквізити документа, що включає: 1) зазначення особи, якій надається довідка; 2) інформацію про суми заробітної плати з розшифруванням (грн) помісячно у відповідні роки; 3) відмітку про нарахування страхових внесків (єдиного внеску) на всі виплати; 4) перелік первинних документів, на підставі яких видано довідку, та їх місцезнаходження; 5) згоду на проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у довідці; 6) печатку та підпис керівника та головного бухгалтера.
		З наданих Комунальною установою «Трудовий архів м.   Сєвєродонецька» довідок №   М - 1947/02 від 05.11.2018 року, №   М - 1948/02 від 05.11.2018, №   М - 1949/02 від 05.11.2018 вбачається, що останні містять усі необхідні відомості щодо отриманої позивачем заробітної плати з серпня 1989 по лютий 2000 року, отриманої під час роботи у Відкритому акціонерному товаристві «Імпульс».
		В частині переліку первинних документів, на підставі яких видано довідку, зазначено посилання на відповідні номери та аркуші архівних справ, що дозволяє у разі необхідності отримати копії або ознайомитись з відповідними матеріалами.
		Щодо обставин неможливості перевірки архівних довідок Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.   Києві суд зазначає таке.
		Як вже було зазначено, ч. 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 року №   1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Статтею 64 Закону України від 09.07.2003 року №   1058-IV передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:
		1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
		2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
		При цьому, пунктом 4.2. розділу IV Порядку передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
		1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
		2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
		3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
		Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
		4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
		Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.   Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що прийнята відповідачем 28.05.2019 і зареєстрована за №   4631, з одночасним поданням довідок про заробітну плату за період до 01.07.2020.
		Листом від 19.09.2019 №   206740/02/14-11384 відповідач повідомив позивача, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.   Києві направило запити щодо проведення перевірки достовірності видачі довідок. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.06.2019 № 9168/08-03 провести перевірку архівних довідок про заробітну плату №   М - 1947/02 від 05.11.2018 року, №   М - 1948/02 від 05.11.2018, №   М - 1949/02 від 05.11.2018 можливості немає, оскільки архівна установа відмовила у проведенні перевірки.
		При цьому відповідачем до суду не надано копій звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, листа від 19.06.2019 № 9168/08-03.
		Відомостей про вжиття Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.   Києві будь-яких інших заходів, спрямованих на перевірку поданих позивачем документів, або докази, що свідчать про відсутність можливості здійснення такої перевірки або що спростовують розрахунки заробітної плати у наданих позивачем довідках, відповідачем надано не було. 
		З урахуванням того, що відповідач не звертався до позивача з вимогами щодо підтвердження відомостей про заробітну плату, а відтак, не покладав на позивача обов`язку з доведення правильності та достовірності поданих відомостей, суд наголошує, що неможливість відповідача провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам не повинна становити надмірний тягар, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості, а відповідальність за неспроможність органом пенсійного фонду провести таку перевірку за наведених підстав разом з негативними наслідками не може повною мірою покладатись на позивача.
		Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року (справа №583/392/17).
		Частиною другою   статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів"   встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до   статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№   25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom,» №   44277/98, пункт 37).
		Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява №   68385/10 та №   71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний   Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
		Відповідно до   статті 72 КАС України   доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 2   статті 73 КАС України   передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Вимогами   статті 76 КАС України   передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частиною 2   статті 77 КАС України   передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 90 КАС України   передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Відповідно до   статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№   23759/03 та №   37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.   Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №   26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого   закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy №   33202/96).
		У Висновку №   11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №   65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №   63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №   4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа №   417/3668/17).
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій з приводу відмови у прийнятті довідок про заробітну плату, а відтак, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Судом встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №   80771 від 06.11.2019.
		Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
		На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст.   2,   6-10,   19,   72-77,   90,   139,   241-246,   250,   255 КАС України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		1.          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		2.          Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.   Києві щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1  довідки про заробітну плату №   М -1947/02 від 05.11.2018 року, №   М - 1948/02 від 05.11.2018, №   М - 1949/02 від 05.11.2018 починаючи з 20.05.2019.
		3.          Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.   Києві (адреса: 04053, м.   Київ, вул.   Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії з 20.05.2019 року з врахуванням довідок про заробітну плату №   М - 1947/02 від 05.11.2018 року, №   М - 1948/02 від 05.11.2018, №   М - 1949/02 від 05.11.2018.
		4.          Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.   Києві (адреса: 04053, м.   Київ, вул.   Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), сплаченого відповідно до квитанції №   80771 від 06.11.2019.
		 
		Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
		Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
		 
		Суддя                                                                                           К.С. Пащенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...