Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/1426/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2020. Зареєстровано: 04.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2020.
Дата набрання законної сили: 21.12.2020
Номер судового провадження: 2/201/1615/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		               Справа № 201/1426/20
		Провадження № 2/201/1615/2020
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		22 липня 2020 року м. Дніпро
		 
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи - Акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк», Первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», про визнання незаконним і скасування рішення засідання комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11.02.2020р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (подана представником позивача адвокатом Лозовським О.В., який діяв на підставі ордеру від 20.08.2019р. - а.с. 83) до Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ  «Приватбанк» (далі - Профспілка) про визнання незаконним і скасування рішення засідання комітету Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «Приватбанк», оформлене протоколом № 21 від 21.01.2020р., про направлення наглядовій раді АТ КБ «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1. Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позивач визначив у позові AT КБ «Приватбанк» (а.с. 2-9).
		Ухвалою судді від 14.02.2020р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 90). 
		Ухвалою суду від 19.05.2020р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати (у письмовому провадження) за клопотання позивача третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Первинну профспілкову організацію трудового колективу Головного офісу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (а.с. 171).
		Ухвалою суду від 27.05.2020р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче провадження по справі закрите (а.с. 178).
		Ухвалою суду від 22.07.2020р. представнику відповідача - адвокатові Бонарю І.Л. (діє на підставі договору від 09.08.2019р. і ордеру від 22.07.2020р. - а.с. 216-217) відмовлено у заявленому судді відводі (а.с. 219).
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 21.01.2020р. на засіданні комітету Профспілки прийняте оформлене протоколом № 21 рішення про направлення наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління банку ОСОБА_1 , з підстав порушення ним ст. 10 Закону України «Про колективні договори та угоди».
		Того ж дня за наслідками прийняття цього рішення Профспілкою на адресу наглядової ради банку направлено вимогу в порядку ст. 45 КЗпП України про розірвання трудового договору з головою правління AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_1.
		Позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим і незаконним, оскільки у Профспілки відсутнє право на його прийняття з огляду на положення ст.ст. 10, 11, 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.ст. 10, 45 КЗпП України, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», якими передбачено певні умови для застосування ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ст. 45 КЗпП України. Зазначив, що таке право може існувати лише за наявності взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, що реалізується шляхом укладення колективного договору. 
		Посилався на п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно із яким при розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі ст. 45 КЗпП (в редакції від 19.01.1995р.) така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, і вона може бути оскаржена до суду працівником або власником чи уповноваженим ним органом у двотижневий строк.
		Однак колективний договір між AT КБ «Приватбанк» і Профспілкою ніколи не укладався. Тому вимога про розірвання трудового договору відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є незаконною. В аспекті наведеного звернув увагу на правову позиція Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2018р. в аналогічній справі №804/2581/16. 
		Звернув увагу на те, що у єдиному державному реєстрі зареєстровано 23 профспілкових організацій банку. Профспілку відповідача зареєстровано лише 19.06.2019р. Отже наразі у банку діє 24 організації профспілок з різним статусом. Оскаржуване рішення прийняте без погодження з іншими 23-ми організаціями профспілок. 
		Стосовно необґрунтованості рішення та відсутності підстав для задоволення вимоги про розірвання трудового договору з головою правління банку, зазначив, що з огляду на положення частин 1, 2 ст. 45 КЗпП України та ст. 33 Закону про профспілки, первинна профспілкова організація має право звернутися із вимогою до керівника про розірвання трудового договору лише за наявності порушень, які вчинив керівник підприємства. В оскаржуваному рішенні вказані обставини, які не є порушеннями позивачем трудових обов`язків, а те що банк не розпочав переговори з укладення колективного договору, тим самим відмовився від участі у переговорах з укладення колективного договору.
		Позивач заперечував порушення ним ст. 10 Закону про колективні договори, вважав, шо ним дотримані вимоги закону. На обґрунтування своєї позиції пояснив, що 09.07.2019р. Всеукраїнською Професійною спілкою працівників АТ КБ «Приватбанк» (далі - Всеукраїнська профспілка) надісланий лист № 09.07/01, яким повідомлено позивача про формування Всеукраїнською профспілкою та відповідачем спільного представницького органу для ведення переговорів та укладення колективного договору, висунення представників профспілкових організації для участі у двосторонній робочій комісії. Однак ні Всеукраїнською профспілкою ні відповідачем не підтверджений факт формування спільного представництво органу. Лист підписаний ОСОБА_4 як головою Всеукраїнської профспілки, жодних доказів того, що такий лист направлено також від імені відповідача надано не було.
		Згодом Всеукраїнською профспілкою направлене банку повідомлення № 10/12-01 від 10.12.2019р. про початок переговорів з питань укладення колективного договору.
		Позивач надавав змістовні відповіді на усі листи відповідача з приводу укладення колективного договору, не ухилявся від участі у соціальному діалозі. Так, у листі від 25.07.2019р. № Е.30.0.0.0/4-153864 банк повідомив про готовність до початку переговорного процесу та обрання своїх представників до робочої комісії для ведення переговорів. Також повідомив про те, що банку необхідно пересвідчитися у дотриманні вимог репрезентативності та належного представництва найманих працівників з боку профспілкової сторони у відповідності до вимог Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні».
		Звернув увагу суду на те, що відповідач кілька разів приймав рішення про звернення до наглядової ради банку про розірвання з керівником банку трудового договору, звертався до наглядової ради банку із вимогою розірвати трудовий договір. Спори щодо оскарження таких рішень розглядаються судами. 
		Враховуючи викладене просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Комітету Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «Приватбанк», оформлене протоколом № 21 від 21.01.2020р., про направлені наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 . Просив компенсувати за рахунок відповідача судові витрати.
		Відповідач позовні вимоги не визнав. 16.03.2020р. представника відповідача - адвоката Бондар І.Л. (діє на підставі договору від 09.08.2019р. і ордеру від 13.03.2020р. - а.с. 102105) надав відзив на позовну заяву (а.с. 99-100), у якому не погодився із позицією позивача про відсутність права у Профспілки пред`являти вимогу про розірвання трудового договору з керівником, оскільки таке право Профспілки передбачено п. 9 ст. 247 КЗпП України. Однією з підстав вимоги про розірвання трудового договору з керівником є те, що керівник ухиляється від участі в переговорах щодо укладення колективного договору. Це надає право пред`явити вимогу про розірвання трудового договору за відсутністю укладеного колективного договору.
		Посилався на Рішення Конституційного суду України від 29.10.1998р. № 14-рп/98, яким розтлумачене поняття «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації» в розумінні КЗпП України - це будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди.
		Зазначив, що стаття 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» не містить права роботодавця перевіряти репрезентативність сторони діалогу. Всеукраїнська Профспілка діяла як від свого імені, так і від імені Профспілки, яка є первинною, отже вини обидві виступають стороною діалогу. Листом №09/07/01 від 09.07.2019р. Всеукраїнська профспілка повідомила про склад сформованого представницького органу для ведення переговорів по укладанню колективного договору. Отже, посилання позивача на відсутність такого органу є безпідставним. Закон не зобов`язує профспілки підтверджувати формування представницького органу. А говорячи про необхідність перевірити репрезентативність позивач виправдовує ігнорування свого обов`язку розпочати переговори.
		З урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		19.05.2020р. представник позивача - адвокат Мисник Н.В. (діє на підставі ордеру від 24.09.2019р. - а.с. 142) надав відповідь на відзив (а.с. 138 - 141), у якій не погодився із доводами відповідача про наявність безумовного права на звертатися із вимогами про звільнення керівника банку без укладеного колективного договору, оскільки така умова передбачена ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 10 КЗпП України, ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про колективні договори і угоди», а також узгоджується з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» та відображено у правозастосовній практиці Верховного Суду.
		Посилався на те, що за змістом вимог ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів склад суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критерієм репрезентативності. Звернув увагу на аналогічний висновок у постановах ВАСУ від 25.04.2018р. у справі № 826/27744/15, від 07.11.2019р. у справі № 826/2875/16). Про початок переговорів до банку звернулася Всеукраїнська профспілка, яка згідно з відомостями з ЄДР, наділена статусом всеукраїнської профспілкової організації. Однак всеукраїнські профспілки та їх об`єднання є стороною соціального діалогу виключно і галузевому рівні, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 4 Закону про соціальний діалог. Тому Всеукраїнська профспілка не може бути стороною соціального діалогу на локальному рівні, а отже цих підстав не відповідає критеріям репрезентативності.
		 
		Від представника третьої особи на стороні позивача - АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Баранова В.С. (діє на підставі довіреності від 25.10.2019р. - а.с. 123) надані пояснення (а.с. 161 - 163), у яких він наполягав на задоволенні позовних вимог голови правління банку та вважав необґрунтованими доводи Профспілки, з тих підстав, що й позивач. 
		Від представника третьої особи на стороні позивача - Первинної профспілкової організації трудового колективу Головного офісу АТ КБ «ПриватБанк» - голови профспілки Пушкарського О.А. також були надані пояснення, у яких він підтримав позовні вимоги голови правління АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1. Зазначив, зокрема, що за змістом ст. 12 КЗпП України сторонами колективного договору є власник і первинна профспілкова організація, якщо вона брала участь у колективних переговорах. Відповідач не узгоджував оскаржуване рішення з іншими профспілковими газаціями, шо діють у банку. А аспекті наведеного звернув увагу на позиції Верховного Суду постановах від 15.08.2018р. по справі № 588/866/16-ц, від 11.12.2019р. по справі № 266/4331/17, від 15.08.2018р. № 588/866/16-ц. Зауважив, що від відповідача до банку за останні 8 місяців надійшло 6 рішень про направлення вимоги про звільнення ОСОБА_1 з підстав порушення ним трудового законодавства, що змушує позивача їх розглядати і оскаржувати до суду, що у свою чергу перешкоджає нормальній господарській діяльності.
		Від представника відповідача - адвоката Бондара І.Л. 22.06.2020о. надійшли заперечення на пояснення третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» та відповідь на відзив позивача (а.с. 200 - 205), у яких він наполягав на своїх доводах щодо ухилення ОСОБА_1 від участі у переговорах щодо укладення колективного договору з Профспілкою.
		Представник позивача - адвокат Мисник Н.В. після оголошення в судовому засіданні перерви через канцелярію суду в судове засідання надала заяву про продовження розгляду справи без її участі, без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити (а.с. 223). 
		Представника третьої особи на стороні позивача - АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Баранов В.С. після оголошення в судовому засіданні перерви через канцелярію суду в судове засідання також надав заяву про розгляд справи без його участі, без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримав проси їх задовольнити (а.с. 224).
		Представник третьої особи на стороні позивача - Первинної профспілкової організації трудового колективу Головного офісу АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чино (а.с. 198). З огляду на те, що третя особа була повідомлена належним чином, її представник заяв про відкладення розгляду справи не надав, свою позицію щодо предмету спору виклав у письмових поясненнях, розгляд справи був продовжений без участі третьої особи.
		Представника відповідача - адвокат Бондар І.Л. після оголошення ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, та після оголошення в судовому засіданні технічної перерви з невідомих причин покинув залу судових засідань, жодних заяв, клопотань суду не надав.
		За таких обставин розгляд справи по суті продовжений без участі представників сторін та без фіксації технічними засобами.
		Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та третіх осіб, докази у справі, встановив, такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
		Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Встановлено, що 09.07.2019р. Всеукраїнською професійною спілкою працівників АТ КБ «Приватбанк» (Всеукраїнська профспілка) на адресу голови правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 надісланий лист № 09.07/01, яким повідомлено позивача про формування Всеукраїнською профспілкою та Первинною профспілковою організацією співробітників АТ КБ «Приватбанк» (відповідачем) спільного представницького органу для ведення переговорів та укладення колективного договору. З метою започаткування переговорів стосовно колективного договору та у відповідності до ст. 10 статуту, запропоновано створити робочу комісію. Наданий склад спільного представницького органу від двох вказаних профспілок в особі 7-ми осіб (а.с. 54).
		На вказаний лист Всеукраїнської профспілки банком надана відповідь від 25.07.2019р. за № Е.30.0.0.0/4-153864 про те, що банк готовий розпочати переговори та запропоновано представників в робочу комісію для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору в особі 7-ми осіб. Для вирішення організаційних питань щодо початку роботи комісіє запропоновано звернутися до ОСОБА_5 (одного з членів робочої комісії) (а.с. 59).
		10.12.2019р. Всеукраїнською профспілкою направлено на адресу голови правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 повідомлення №10/12-01 від 10.12.2019р. про початок переговорів з питань укладення колективного договору та надано пропозиції щодо порядку ведення переговорів та умов колективного договору у додатках №№ 1, 2 до листа (а.с. 55).
		На вказаний лист Всеукраїнської профспілки банком надана відповідь від 16.12.2019р. за 20.1.0.0.0/7-247697 про те, що банк готовий розпочати колективні переговори з профспілкою, чим підтверджує початок колективних переговорів з профспілковою стороною та закликає Профспілку як сторону соціального діалогу до активної співпраці з даного питання з тим, щоб не пізніше січня 2020 року налагодити активний процес щодо розробки та обговорення проекту колективного договору.
		Разом з тим, зазначив, що для забезпечення ефективності та законності процедури ведення елективних переговорів до моменту переходу до активної стадії таких переговорів Банк повинен вжити певних організаційних заходів. Банк як роботодавець кількатисячного колективу працівників до укладення колективного договору зобов`язаний пересвідчитися у належному представництві та врахуванні інтересів усіх працівників банку при розробці проекту такого колективного договору та веденні переговорів, а також забезпечити дотримання вимог репрезентативності та принципів ведення соціального діалогу між банком та стороною найманих працівників.
		Пояснив, що з огляду на положення ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.ст. 3, 5, 6 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», банк зобов`язаний приділити належну увагу та виділити необхідний час для того, щоб пересвідчитися у дотриманні вимог репрезентативності та належного представництва найманих працівників з боку профспілкової сторони. Серед іншого, банк повинен встановити наявність інших організацій, уповноважених найманими працівниками банку на представництво їх інтересів, а у разі наявності таких - з`ясувати питання щодо їх готовності та наміру представляти трудовий колектив при погодженні колективного договору. З огляду на територіальну розгалуженість банка та кількість найманих працівників для реалізації такої задачі знадобиться додатковий час та виділення необхідних ресурсів. Вказав, що банк докладе максимум зусиль для якнайшвидшого вирішення даного питання та повідомить про результати Профспілку найближчим часом.
		Посилався у листі й на те, що відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Вважав, що отримання даних щодо організацій, уповноважених на представництво працівників банку, є законним обов`язком банку як роботодавця та сторони соціального діалогу. Водночас запевнив, що банк докладе всіх зусиль для пришвидшення переговорного процесу з урахуванням інтересів банку, його працівників та профспілкових організацій (а.с. 56 - 58).
		21.01.2020р. відбулося засідання Комітету Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «Приватбанк», оформлене протоколом № 21 (а.с. 9-11), на якому були присутні 4 особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Було обговорене таке питання.
		ОСОБА_6 доповів, що йому стало відомо про те, що 09.07.2019р. Всеукраїнська професійна спілка працівників АТ КБ «Приватбанк» своїм листом № 09/07/01 повідомила голову Правління AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 про формування спільного представницького органу профспілок, що захищають трудові та соціальні права співробітників AT КБ «Приватбанк», для укладення колективного договору, повідомила про склад сформованого для цього вищенаведеними профспілками - Всеукраїнською професійною спілкою працівників АТ КБ «Приватбанк» та Первинною профспілковою організацією співробітників АТ КБ «ПриватБанк» представницького органу.
		21.07.2019р. голова Правління AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 від імені банку повідомив про згоду розпочати переговори та повідомив прізвища службових осіб банку, які уповноважені вести їх від імені роботодавця. 
		Але в порушення ст. 10 Закону України «Про колективні переговори та угоди», сторона роботодавця в особі ОСОБА_1 переговори так і не розпочала, тобто фактично відмовилася від них.
		10.12.2019р. Всеукраїнська професійна спілка працівників АТ КБ «Приватбанк», діючи як від свого імені, так і від імені Первинної профспілкової організації співробітників AT КБ «Приватбанк» та вищенаведеного представницького органу, відповідно до ст. 10 Закону України «Про колективні договори та угоди» повідомила голову Правління AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 про початок переговорів з питань укладення колективного договору, надіслала йому пропозиції щодо порядку ведення переговорів та щодо змісту колективного договору в формі проекту цього договору. 
		Але голова правління AT КБ «Приватбанк» своїм листом № 20.1.0.0.0/7-247697 від 16.12.2019р. відмовився від ведення переговорів.
		Отже, системна відмова ОСОБА_1 від укладення колективного договору є безумовним доказом його ухилення від цього обов`язку, передбаченого законом та грубого порушення ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди». 
		Враховуючи наведене і положення ст. 17 Закону України «Про колективні, договори і угоди», ст. 45, п. 9 ст. 247 КЗпП України, ОСОБА_8 запропонував звернутися до наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про звільнення голови банку ОСОБА_1 із займаної посади шляхом розірвання трудового договору за ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, тобто за порушення ст. 10 Закону України «1 Іро колективні договори і угоди».
		На засіданні одностайно прийняте рішення: звернутися до наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про звільнення голови банку ОСОБА_1 із займаної посади шляхом розірвання трудового договору за ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, тобто за порушення ст. 10 Закону України «1 Іро колективні договори і угоди».
		Доручено голові Комітету Профспілки Шевченку М.В. підготувати, підписати, направити вимогу.
		22.01.2020р. від імені голови Профспілки Шевченка М.В. наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» скерована вимога в порядку ст. 45 КЗпП про розірвання трудового договору з головою правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за порушення ст. 10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (а.с. 13-14).
		Відповідно до ч. 1 ст. 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
		Відповідно до статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.
		Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", законодавство про працю, ухиляється від участі в переговорах щодо укладення або зміни колективного договору, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.
		Таким чином, законодавство містить норми, що створюють правове підґрунтя для прийняття Профспілкою рішення про звернення з Вимогою про звільнення. Виходячи з буквального тлумачення ст.ст. 45, 247 КЗпП таке рішення може бути прийняте Профспілкою виключно за умови вчинення керівником підприємства порушень законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закону про профспілки. Крім того, для прийняття такого рішення Профспілка повинна мати необхідний обсяг представницьких повноважень.
		Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ, пов`язаних з вимогами профспілкового чи іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом органу, про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі ст. 45 КЗпП така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір.
		Відповідно до ст. 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		Частина 2 ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII (далі - Закон про колективні договори) передбачає, що саме у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.
		Частина 1 ст. 15 Закону про колективні договори передбачає, що контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.
		Тобто, діюче законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону про профспілки та ст. 45 КЗпП України, які передбачають наявність взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред`явлено вимогу щодо розірвання трудового договору. Такий взаємозв`язок, зокрема, проявляється у вигляді укладеного між профспілковою організацією та підприємством колективного договору.
		Однак, жодних відомостей про підписання колективного договору в ані в оскаржуваному рішенні, ані серед інших долучених до матеріалів справи документів - немає. Надаючи відзив, інші процесуальні документи, відповідач не посилався на наявність укладеного колективного договору, його копію не надав.
		Окрім того, сторони у справі не заперечують тієї обставини, що колективний договір між ним ніколи не укладався. Отже відповідач не має відповідних повноважень, що можуть випливати з такого колективного договору.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність колективного договору між Банком та Профспілкою свідчить про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.
		Аналогічна позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 18.06. 2018р. у справі №804/2581/16.
		Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2019р. у справі № 916/2721/18 (провадження № 12-64гс19) правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
		Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки (стаття 2, частини перша, друга статті 246 Кодексу законів про працю України).
		Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 244 КЗпП України).
		За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
		Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.
		Приписами статті 10 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
		Колективний договір укладають роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони (ст. 3 Закону України «Про колективні договори і угоди»).
		Позивач вказував, що у банку створені ще 23 профспілкових організації з різними статусами. А Представник третьої особи на стороні позивача - Первинної профспілкової організації трудового колективу Головного офісу АТ КБ «ПриватБанк» пояснив, що відповідач не узгоджував оскаржуване рішення з іншими профспілковими організаціями, які діють у банку. 
		Як видно з оскаржуваного рішення, воно прийняте фактично чотирьома особами, що, при відсутності колективного договору з банком, додатково вказує, що оскаржуване рішення не може виражати спільну волю (інтерес) всього колективу АТ КБ «ПриватБанк» на звільнення голови його правління.
		Згідно із положеннями ст. 33 Закону про профспілки, первинна профспілкова організація має право звернутися із відповідною вимогою лише стосовно чітко визначених порушень, які здійснює особисто керівник підприємства.
		В якості обґрунтування вимоги розірвання трудового договору в оскаржуваному рішенні вказане ухилення від участі у переговорах щодо укладення колективного договору, тобто порушення ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди».
		Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що з боку позивача допущене ухилення від участі у переговорах щодо укладення колективного договору, і що це є порушенням ст. 10 Закону України «Про колективні договори і угоди».
		Стаття 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» розкриває процедуру ведення колективних переговорів.
		Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори.
		Будь-яка із сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору, угоди або у строки, визначені цими документами, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів.
		Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.
		Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору, угоди визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.
		Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.
		Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.
		Сторони колективних переговорів зобов`язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов`язання.
		Робоча комісія готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що надійшли від працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом.
		Відповідно до ч. 3. ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб`єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
		Листом від 25.07.2019р. №Е.30.0.0.0/4-153864 головою правління банку повідомлено про готовність до початку переговорного процесу, обрання представників роботодавця до робочої комісії для ведення переговорів. 
		У листі від 16.12.2019 вих. №20.1.0.0.0/7-247697 голова правління банку повідомим відповідача про необхідність пересвідчитися у дотриманні вимог репрезентативності, представництві найманих працівників профспілкової сторони, необхідність встановити наявність інших організацій, уповноважених найманими працівниками банку на представництво їх інтересів, з`ясувати про готовність представляти трудовий колектив, з`ясувати наміри інших первинних профспілкових організацій із прийняття участі у колективних переговорах. 
		Означені відповіді на можна вважати ухиленням від ведення переговорів та укладення колективного договору.
		У статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору, угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами.
		Отже, зі змісту означеної норми слідує, що колективні переговори здійснюються спеціально утвореною для цього робочою комісією, яка складається з представників сторін. Сторони не заперечують той факт, що робоча комісія з представників сторін створена не була. Фактично сторони лише обмінялися листами, які свідчать про намір вести переговори для чого створити робочу комісію. Тому не можна говорити про ухилення від участі у переговорах щодо укладення колективного договору, коли ще не створена комісія для їх ведення. 
		З урахуванням того, що стаття 10 Закону України «Про колективні договори і угоди» розкриває, що ведення колективних переговорів складається з декількох етапів: повідомлення іншої сторони про початок переговорів, утворення робочої комісії, визначення сторонами (протокольно) порядку ведення переговорів, розроблення проекту колективного договору, для чого проводяться консультації, експертизи, отримуються пропозицій працівників, трудових колективів галузей, регіонів, громадських організацій, потім робочою комісією приймається рішення, яке оформляється протоколом, про затвердження проекту колективного договору - то не можна вважати, що допущене ухилення від ведення колективних переговорів лише на одній, початковій стадії з обміну листами щодо наміру вести переговори. 
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки Профспілки, відображені в оскаржуваному рішення щодо ухилення від участі у колективних переговорах з боку позивача є передчасними.
		Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 681,60 грн. (а.с. 1) покладаються на відповідача.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи - Акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк», Первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», про визнання незаконним і скасування рішення засідання комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити.
		 
		Визнати незаконним і скасувати рішення засідання комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», оформлене протоколом № 21 від 21 січня 2020 року, про направлення Наглядовій Раді Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_1.
		 
		Стягнути з Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 681,60 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
		 
		Повний текст рішення складений 31 липня 2020 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                        Наумова О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...