Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/1717/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2020. Зареєстровано: 05.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/490/471/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019150410000102

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		04.08.2020
		 
		 
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		_____________________________________________________________________________________
		Справа № 490/1717/20
		н\п 1-кп/490/471/2020
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2020 року м. Миколаїв
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
		Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		секретар  ОСОБА_2 ,
		за участюпрокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 , 
		захисника  ОСОБА_5 ,    
		розглянувши увідкритомупідготовчомусудовому засіданніугодупро визнаннявинуватості від02червня 2020року,укладену міжпрокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 ,за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42019150410000102, відомості про яке внесено 27.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бершадь Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16.03.2017 ОСОБА_4 уклав з Міністерством оборони України в особі командира НОМЕР_1 навчального танкового полку НОМЕР_2 навчального центру Сухопутних військ контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
		Відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України № 72  РС від 10.04.2017 ОСОБА_4 призначено на посаду командира відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_3 .
		Відповідно донаказу командиравійськової частини НОМЕР_3 № 81від 14.04.2017 ОСОБА_4 ,призначеного напосаду командира1-говідділення взводуохорони військовоїчастини НОМЕР_3 ,14.04.2017зараховано досписків особовогоскладу вказаноївійськової частини,поставлено навсі видизабезпечення при військовій частині НОМЕР_3 та він вважається таким, що з 14.04.2017 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків з військової служби за посадою.
		Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
		Відтак, з 14.04.2017, тобто з дня зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , останній набув статусу військовослужбовця  особи, яка проходить військову службу за контрактом та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку  проходження військової служби за контрактом.
		Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період  це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період  це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 по теперішній час в Україні діє особливий період.
		Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
		Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого(навчального)часу,включаючи перерви,встановлені розпорядком(розкладомзанять)чи позавійськовою частиною,якщо перебуваннятам відповідаєобов`язкамвійськовослужбовця абойого булонаправлено тудиза наказомвідповідного командира(начальника),на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
		Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби головному сержанту ОСОБА_4 було достеменно відомо, і до часу нез`явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов`язки.
		Проходячи військову службу, головний сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, головний сержант ОСОБА_4 був зобов`язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, головний сержант ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
		Так, 17.10.2017 о 08 годині 00 хвилин головний сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира 1 відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_3 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби, без поважних на те причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з`явився вчасно на військовуслужбу довійськової частиниНОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), та перебував поза межами військової частини, не повідомляючи про себе, як про військовослужбовця, який ухиляється від виконання військового обов`язку органи військового управління та правоохоронні органи, проводячи час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби до 12.03.2020.
		12.03.2020 ОСОБА_4 добровільно прибув до Військової прокуратури Миколаївського гарнізону та повідомив про себе, як про військовослужбовця, який незаконно ухилявся від виконання військового обов`язку.
		Таким чином,головний сержант ОСОБА_4  обвинувачується в тому, що він, 17.10.2017 о 08 годині 00 хвилин будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді командира 1 відділення взводу охорони військової частини НОМЕР_3 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не з`явився вчасно на військову службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) та перебував поза межами військової частини, не повідомляючи про себе, як про військовослужбовця, який ухиляється від виконання військового обов`язку органи військового управління та правоохоронні органи, проводячи час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби до 12.03.2020, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України  нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
		Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
		В підготовчомусудовомузасіданнівстановлено,що02червня 2020року міжпрокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості.
		За умовами вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального првопорушення, передбаченого ч. 4ст.407 КК України.
		Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому ОСОБА_4 буде призначене покарання, на підставі ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 8500 грн.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав укладену угоду та просив її затвердити, призначивши обвинуваченому узгоджене покарання. 
		В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст.407ККУкраїни визнає повністю, із узгодженою мірою покарання згодний, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. ч. 4, 6, ст.474, ч. 2 ст.473 КПК України, які йому були роз`яснені судом в ході підготовчого судового засідання. Також обвинувачений підтвердив, що укладення угоди було добровільним.
		Також впідготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні.
		Захисник підтримавдумкупрокурората просивзатвердитиугодупро визнаннявинуватостівід02червня 2020року,укладену міжпрокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42019150410000102, відомості про яке внесено 27.12.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, призначивши узгоджене сторонами покорання відносно свого підзахисного.
		Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого, розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання ОСОБА_4 винуватості від 02 червня 2020 року, виходить з наступного.
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно п. 1 ч. 4ст. 469 КПК України, угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, крім іншого, може бути укладено у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, а також тяжких злочинів.
		Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 2 ст.473, ч. 4 ст.474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні погодився на призначення йому узгодженого сторонами покарання, зазначених в угоді, зазначив, що має можливість його виконати в повному обссязі.
		Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогамКПК УкраїнитаКК України, а також інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, підстави вважати, що укладення угоди було недобровільним відсутні, фактичні підстави для визнання винуватості мають місце.
		За такихобставин,судприходитьдо висновкупродоцільністьзатвердження угодипровизнаннявинуватості від02червня 2020року,укладену міжпрокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 ,за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42019150410000102, відомості про яке внесено 27.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань і вважає, що виправленню останнього може сприяти узгоджене сторонами покарання.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, беззастережного визнання своєї винуватості, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також той факт, що ОСОБА_4 виключно позитивно характеризуються за місцем проходження служби, сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, застосувати норми передбачені ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України, а саме покарання у виді штрафу. 
		Таким чином, встановлено, що своїми умисними неправомірними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 407 КК України, а за такого йому має бути призначено узгоджене сторонами покарання, на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот )гривень.
		Цивільний позов потерпілими не заявлявся.
		Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
		Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
		Речові докази відсутні
		Керуючись ст. ст373,374,468,469,473-474 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		 
		Угодупро визнаннявинуватостівід02червня 2020року,укладенуміж прокурором Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 42019150410000102, відомості про яке внесено 27.12.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань - затвердити.
		  ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити узгоджене в угоді про визнання винуватості від 02 червня 2020 року покарання, на підставі вимог ст. 69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень.
		На вирок лише з підстав, передбачених ч. 4ст. 394 КПК України, може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		   Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...