Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/13920/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2020. Зареєстровано: 06.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2020.
Дата набрання законної сили: 04.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/4147/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 200/13920/19-а
		адміністративне провадження № К/9901/4147/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача -                               Яковенка М. М.,
		суддів -                                         Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		секретарі судового засідання                    Бугаєнко Н. В.
		за участі представників:
		позивача                                        Макаров А. А.
		відповідача                                        Жук А. М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/13920/19-а
		за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до приватного виконавця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення грошових коштів,
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Геращенко І. В., Арабей Т. Г., Міронова Г. М.) від 13 січня 2020 року,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У грудні 2019 року ТОВ «Краматорський феросплавний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця ОСОБА_1, в якому просило:
		- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця ОСОБА_1. від 05 лютого 2019 року за виконавчим провадженням № 58289350 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2774637,04 грн.;
		- стягнути з приватного виконавця ОСОБА_1 . на користь ТОВ «Краматорський феросплавний завод» грошові кошти в сумі 2774637,04 грн., безпідставно отримані приватним виконавцем за виконавчим провадженням ВП № 58289350 як основну винагороду на підставі постанови від 05 лютого 2019 року.
		2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем безпідставно отримано суму основної винагороди під час виконання наказу Господарського суду Донецької області від 31 січня 2019 року у справі № 905/277/18 про стягнення на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з ТОВ «КФЗ» коштів в сумі 27746370, 41 грн., оскільки позивачем заборгованість погашалася відповідно ухвали суду про розстрочення боргу. Відтак, приватним виконавцем порушено вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини. 
		3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року задоволено адміністративний позов.
		Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 від 05 лютого 2019 року за виконавчим провадженням ВП № 58289350 про стягнення з боржника основної винагороди за ВП № 58289350 в сумі 2747637,04 грн.
		Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод грошові кошти в сумі 2774568,00 грн., безпідставно отримані приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 58289350 як основну винагороду на підставі Постанови від 05 лютого 2019 року за виконавчим провадженням № 58289350 про стягнення з боржника основної винагороди.
		Стягнуто за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський феросплавний завод суму судового збору в розмірі 21131,00 грн.
		4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1.
		Скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 200/13920/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до приватного виконавця ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення грошових коштів та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
		Повернуто приватному виконавцю ОСОБА_1 сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 1872 від 17 грудня 2019 року в сумі 1921,00 грн.
		5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 11 лютого 2020 року ТОВ «Краматорський феросплавний завод» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року залишити в силі.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Краматорський феросплавний завод» та установлено строк для подання відзиву. 
		7. 12 травня 2020 року до Верховного Суду від приватного виконавця ОСОБА_1. надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Краматорський феросплавний завод», в якому відповідач просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкрите судове засідання.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 15 листопада 2018 року у справі N 905/277/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальність "Краматорський феросплавний завод" про стягнення 31 743 499 грн. 05 коп. задоволені частково. З Товариства з обмеженою відповідальність "Краматорський феросплавний завод" стягнуто заборгованість в загальному розмірі27 746 370 грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 416 195 грн. 57 коп.
		10. На виконання вказаного рішення був виданий наказ господарського суду Донецької області від 30 січня 2019 року.
		11. 31 січня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 11162 перераховано витрати по сплаті судового збору згідно рішення суду №905/277/18 в сумі 416 195,57 грн.
		12. 05 лютого 2019 року відповідачем - приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 за наслідками розгляду заяви стягувача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відкрито виконавче провадження з виконання Наказу господарського суду Донецької області № 905/277/18 від 31 січня 2019 року про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» суми у розмірі 28 162 565,98 грн., про що винесена відповідна постанова.
		13. У той же день, 05 лютого 2019 року відповідачем винесена оскаржувана постанова про стягнення з боржника - відповідача основної винагороди у сумі 2 816 256,59 грн, винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника - позивача ТОВ «КФЗ» у межах суми стягнення в урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 30 978 891,57 грн.
		14. Також, 05 лютого 2019 року відповідачем внесені виправлення до постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2019 в частині зазначення дати виконавчого документа, а саме, виправлена помилкова дата 31.01.2019 на вірну - 30.01.2019.
		15. Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року у справі № 905/277/18 заяву ТОВ «Краматорський феросплавний завод» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 905/277/18 шляхом його виконання (сплати) рівними частинами залишку заборгованості в сумі 27746370 грн. 41 коп. протягом 24 місяців, починаючи з березня 2019 року і по лютий 2021 року включно: 
		з березня 2019 року по січень 2021 року в сумі 1156098 грн. 75 коп. щомісячно, та в сумі 1156099 грн. 16 коп. за лютий 2021 року - задоволено частково, розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/277/18 від 15 листопада 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальність «Краматорський феросплавний завод» про стягнення 27746370 грн. 41 коп. за наступним графіком: 1) до 15 лютого 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 2) до 15 березня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 3) до 15 квітня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 4) до 15 травня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 5) до 15 червня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 6) до 15 липня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 7) до 15 серпня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 8) до 15 вересня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 9) до 15 жовтня 2019 року 2774637 грн. 04 коп.; 10) до 15 листопада 2019 року 2774637 грн. 05 коп.; у задоволенні заяви відповідача про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - наказу господарського суду Донецької області від 30 січня 2019 року по справі N 905/277/18 до розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.
		16. 06 лютого 2019 року згідно платіжного доручення № 905/277/18 відповідачу перераховано 5512,31 грн. у якості стягнення коштів за виконавчим провадженням, що відкрито на підставі наказу господарського суду Донецької області від 30 січня 2019 року по справі N 905/277/18.
		17. 07 лютого 2019 року відповідачем накладений арешт на кошти боржника - позивача, якою накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника - позивача ТОВ «КФЗ» у межах суми стягнення в урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 828 157 053,67 грн.
		18. 08 лютого 2019 року згідно меморіального ордеру № J020880F6I відповідачу перераховано 4689,20 грн. у якості часткової оплати виконавчого документу №905/277/18 від 31.01.2019.
		19. 08 лютого 2019 року відповідачем, з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року, якою розстрочене виконання рішення господарського суду Донецької області у справі N 905/277/18 від 15 листопада 2018 року, винесена постанова про розстрочення виконання рішення, якою відповідач прийняв рішення розстрочити виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/277/18від 30.01.2019, що за сумами, що підлягають сплаті боржником та встановленими датами сплати відповідає зазначеній ухвалі господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року.
		20. 12 лютого 2019 року позивачем направлено клопотання про списання грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ «КФЗ» в розмірі 2 052 694,47 грн, та, з урахуванням розстрочки згідно Ухвали господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року, можуть бути направлені відповідачем на погашення наявного боргу.
		21. 13 лютого 2019 року позивачем повторно направлено зазначене клопотання.
		22. 14 лютого 2019 року згідно меморіального ордеру № J02114VDJR7 відповідачу перераховано 1875 633,48грн. у якості часткової оплати виконавчого документу №905/277/18 від 31 січня 2019 року.
		23. 15 лютого 2019 року позивачем направлено клопотання про списання грошових коштів з арештованого рахунку в сумі 1176467,26 грн з урахуванням розстрочки згідно Ухвали господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року та 10% винагороди приватного виконавця - відповідача.
		24. У той же день, 15 лютого 2019 року, згідно меморіального ордеру № J021590D35 відповідачу перераховано1 176 467,26грн. у якості часткової оплати виконавчого документу №905/277/18 від 31 січня 2019 року.
		25. 27 лютого 2019 року позивачем направлено аналогічне клопотання щодо списання грошових коштів в рахунок погашення боргу з урахуванням розстрочки згідно Ухвали господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року в сумі 1 495 017,19 грн.
		26. 04 березня 2019 року згідно меморіального ордеру № J0304FORY4 відповідачу перераховано 1  497 446,39грн. у якості часткової оплати виконавчого документу № 905/277/18 від 31 січня 2019 року.
		27. 12 березня 2019 року згідно платіжного доручення № 532 відповідачу перераховано 1 568 308,80 грн. як сплата за березень 2019 суми грошових коштів, стягнутих за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №905/277/18 від 15.11.2018.
		28. 04 квітня 2019 року відповідачем, у зв`язку з добровільним погашенням боржником - ТОВ «КФЗ» до відкриття виконавчого провадження, внесені зміни до процесуальних документів, а саме, встановлено, що сума, яка підлягає стягненню, становить 27 746 370,41 грн., внесені зміни в частині суми основної винагороди, що підлягає стягненню з боржника за оскаржуваною постановою від 05.02.2019, 2 774 637,04 грн, внесені зміни в частині, що стосується суми, в межах якою накладений арешт постановою від 05.02.2019, 30 521 076,45 грн., а постановою від 07.02.2019 - 30 506 185,74 грн.
		29. 11 квітня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 1323 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за квітень 2019 з урахуванням розстрочки.
		30. 16 травня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 1946 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за травень 2019 з урахуванням розстрочки.
		31. 16 травня 2019 року відповідачем, у зв`язку з несплатою позивачем суми основної винагороди приватного виконавця за 2 місяця накладений арешт коштів боржника в межах суми стягнення 554 927,40 грн.
		32. У той же день, 16 травня 2019 року, платіжним дорученням № 2047 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за квітень-травень 2019 р. в розмірі 554 927,40 грн, та накладений постановою від 16.05.2019 арешт коштів боржника скасований.
		33. 13 червня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 2423 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за червень 2019 з урахуванням розстрочки.
		34. У той же день, 13 червня 2019 року, платіжним дорученням № 2424 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за червень 2019 р. в розмірі 277 463,70 грн.
		35. 10 липня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 2644 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за липень 2019 з урахуванням розстрочки.
		36. У той же день, 10 липня 2019 року, платіжним дорученням № 2643 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за липень 2019 р. в розмірі 277 463,70 грн.
		37. 13 серпня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 2917 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за серпень 2019 з урахуванням розстрочки.
		38. У той же день, 13 серпня 2019 року платіжним дорученням № 2916 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за серпень 2019 р. в розмірі 277 463,70 грн.
		39. 12 серпня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 3065 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за вересень 2019 з урахуванням розстрочки.
		40. У той же день, 12 серпня 2019 року платіжним дорученням № 3064 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за вересень 2019 р. в розмірі 277 463,70 грн.
		41. 11 жовтня 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 3121 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за жовтень 2019 з урахуванням розстрочки.
		42. У той же день, 11 жовтня 2019 року платіжним дорученням № 3129 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за жовтень 2019 р. в розмірі 277 463,70 грн.
		43. 14 листопада 2019 року боржником - позивачем на адресу стягувача ПАТ НАК «Нафтогаз України» платіжним дорученням № 3207 перераховано грошові кошті в сумі 2 774 637,04 грн. згідно рішення суду № 905/277/18 за листопад 2019 з урахуванням розстрочки.
		44. У той же день, 14 листопада 2019 року платіжним дорученням № 3206 позивачем сплачена сума грошових коштів, що стягнуті за рішенням Господарського суду Донецької області по справі №  905/277/18 за вересень 2019 р. в розмірі 277 463,70 грн.
		45. 18 листопада 2019 року постановою відповідача з позивача - боржника стягнуто витрати виконавчого провадження на проведення виконавчих дій у сумі 1 419,00 грн.
		46. У той же день, 18 листопада 2019 року у зв`язку зі стягненням з боржника боргу з урахуванням основаної винагороди та витрат виконавчого провадження, знятий арешт з рахунків боржника - позивача, що накладений 05.02.2019 та 07.02.2019, платіжним дорученням № 1800 від 18.11.2019 відповідачем частково повернута отримана сума основної винагороди в розмірі 22 505,96 грн, та виконавче провадження з виконання Наказу господарського суду Донецької області № 905/277/18 від 30 січня 2019 року закінчене, про що відповідачем винесена відповідна постанова.
		47. Крім цього, довідкою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  від 01 травня 2019 року за результатами проведення позапланової перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 встановлено, що на адресу приватного виконавця надійшло клопотання боржника про виправлення помилки в постанові про стягнення основної винагороди, оскільки боржником на користь стягувача сплачено 416195,57 грн. до відкриття виконавчого провадження. 04 квітня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про внесення змін до процесуальних документів, а саме, до постанови про стягнення основної винагороди від 05.02.2019 року та визначено суму винагороди 2 774 637,04 грн. При цьому, порушень вимог законодавства щодо здійснення виконавчого провадження № 58289350, перевіркою, яка проводилась на підставі скарги директора ТОВ «Краматорський феросплавний завод» ОСОБА_2. від 20.03.2019 року № 741/28 в межах предмету цієї скарги не виявлено.
		48. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на звернення відповідача 08 травня 2019 року надано роз`яснення щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця, згідно яких встановлена судом розстрочка виконання рішення не звільняє боржника від  сплати основної винагороди приватного виконавця.
		49. Починаючи з 06 лютого 2019 року по листопад 2019 року ТОВ «Краматорський феросплавний завод» перераховував кошти за виконавчим провадженням згідно графіку, визначеному ухвалою господарського суду Донецької області від 06 лютого 2019 року. ТОВ «Краматорський феросплавний завод» виконано рішення господарського суду після відкриття виконавчого провадження. 
		50. У зв`язку з виконанням рішення суду, приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
		51. Вважаючи дії приватного виконавця ОСОБА_1. з утримання (стягнення) з позивача суми основної винагороди такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а безпосередньо стягнення - таким, що відбулося без належних підстав, позивачем направлена вимога про повернення коштів, стягнутих у вигляді основної винагороди за ВП № 58289350 в сумі 2774637,04 грн та скасування постанови від 05 лютого 2019 року про стягнення з боржника (позивача) основної винагороди за ВП № 58289350, яка, як зазначив представник позивача, залишена без уваги відповідача та будь-якої відповіді.
		52. Вважаючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 05 лютого 2019 року незаконною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		53. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що для отримання відповідачем - приватним виконавцем спірної основної винагороди необхідна сукупність таких обставин: виконання судового рішення має бути примусовим, приватним виконавцем мають бути вжиті заходи з такого примусового виконання рішення та, як результат, внаслідок дій приватного виконавця з примусового виконання рішення має відбутися повне або часткове виконання рішення (відповідно, сума основної винагороди визначається пропорційно до фактично стягнутої суми).
		54. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що приватний виконавець приймаючи спірну постанову про стягнення з божника основної винагороди, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		55. Апеляційний суд зазначив, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягнуто основну винагороду приватного виконавця.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		56. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
		57. Зокрема, скаржник зазначив, що оскільки розстрочка виконання судового рішення була встановлена самим судом, поза волею приватного виконавця, у останнього не було підстав стягувати основну винагороду, оскільки сума платежів та їх періодичність визначалась саме такою розстрочкою.
		58. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.
		59. В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі. В правове обґрунтування посилався на ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, а також на необхідності врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
		60. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, просив у її задоволенні відмовити. Наголошував на законності оскаржуваної постанови та вчинених дій щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		61. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
		62. Основним спірним питанням в межах цієї справи є надання належної правової оцінки спірній постанові відповідача від 05 лютого 2019 року про стягнення з боржника основної винагороди та наявності підстав для повернення стягнутих коштів на її виконання. 
		63. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
		64. Частиною 1 статті 5 Закону № 1403-VIII, державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
		65. Згідно ст. 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
		Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
		Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
		1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
		2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		66. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №  1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		67. Частиною 1, 5 ст. 26 Закону № 1404 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення. 
		Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		68. Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції № 512/5), вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
		69. Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини (пункт 1, 3 Інструкції № 512/5). 
		70. Згідно ч. 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, який набув чинності 28.08.2018 року).
		71. З огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням  відсотка суми, що підлягає стягненню. 
		72. Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.  
		73. Як встановлено судами, що 05 лютого 2019 року відповідачем за наслідками розгляду заяви стягувача ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відкрито виконавче провадження з виконання Наказу господарського суду Донецької області № 905/277/18 від 30 січня 2019 року про стягнення з позивача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України» суми у розмірі 28162565,98 грн., про що винесена відповідна постанова. Тобто, розпочато примусове виконання стягнення на користь за виконавчим документом.
		74. У той же день, 05 лютого 2019 року відповідачем винесена оскаржувана постанова про стягнення з боржника - відповідача основної винагороди у сумі 2816256,59 грн, (10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню), а також винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника - позивача ТОВ «КФЗ» у межах суми стягнення в урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 30 978 891,57 грн.
		75. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин та правових норм, що регулюють питання щодо винесення оскаржуваної постанови, Суд приходить до висновку, що відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання Наказу № 905/277/18 господарського суду Донецької області та ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 05 лютого 2019 року у розмірі 10 відсотків діяв у на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини. Тому жодних правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача від 05 лютого 2019 року немає. 
		76. Суд погоджує висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
		77. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження», є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
		78. Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягнуто основну винагороду приватного виконавця. Жодних обґрунтованих доводів з цього приводу, які б заслуговували на увагу та спростовували висновки суду позивачем не наведено, законність цієї спірної постанови не спростовано.
		79. Щодо вимог позивача про стягнення, як безпідставно отриманої основної винагороди за виконавчим провадженням № 58289350, Суд наголошує також на безпідставності таких вимог, такі вимоги на пряму залежать також від підстав та обставин які породжують виникнення правової природи стягнення основної винагороди приватного виконавця.
		80. Згідно ст. 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. 
		За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.
		Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
		81. Як встановлено судами попередніх інстанцій, лише 06 лютого 2019 року ухвалою господарського суду Донецької області у справі № 905/277/18 частково задоволено заяву ТОВ «Краматорський феросплавний завод» та розстрочено виконання судового рішення. Розстрочення виконання судового рішення не змінює визначене виконавчим документом основного зобов`язання.
		82. Така розстрочка була надана судом та відбулася вже після відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди 05 лютого 2019 року, тобто після початку примусового виконання виконавчого документу та вчинення певних виконавчих дій, в тому числі арешту коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках боржника - позивача ТОВ «КФЗ» у межах суми стягнення в урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.
		83. Пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі пред`явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
		84. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (пункт 9 Інструкції № 512/5). 
		85. Безпосередньо порядок, передбачений для стягнення виконавчого збору, врегульований пунктом 8 Інструкції № 512/5, якою встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. 
		Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. 
		Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
		Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
		У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
		86. Згідно до Порядку про виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) (далі - Порядок №  643), ці Порядок і розміри визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
		87. Пунктом 4 Порядку № 643 встановлено, що фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
		88. Згідно п. 19 Порядку № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
		89. Посилання скаржником на п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 як на правову підставу для задоволення вимог щодо повернення безпідставно стягнутих коштів основної винагороди в зв`язку з розстроченням виконання судового рішення є безпідставним.
		90. Наведений позивачем пункт Інструкції № 512/5 врегульовує питання та випадок коли наявне судове рішення про розстрочення виконання виконавчого документа, не виконується у встановленому порядку та строку, що спонукає стягувача звертатися до виконавця для його примусового виконання, та по якому виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. В цьому випадку, основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати. 
		91. При цьому з огляду на аналіз цього пункту 6 Інструкції № 512/5, судове рішення про розстрочення та можливе подальше визначення розміру основної винагороди яке буде залежати від сум, за якими сплинув строк сплати, має бути раніше, ніж початок з примусового виконання основного виконавчого документу поданого стягувачем.
		92. В межах цієї справи, за встановленими судами попередніх інстанцій обставин справи, відповідач відкрив виконавче провадження, вчинив установлені законодавством дії для примусового виконання про стягнення усієї суми коштів, а вже потім з`явилось ухвала суду про розстрочення виконання стягнення. Здійснюючи контроль під час примусового виконання відповідач фактично забезпечив повне виконання виконавчого документа майнового характеру, а тому має право на одержання основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом. Основна винагорода була стягнута протягом примусового виконання виконавчого документа про стягнення коштів.
		93. Доводи скаржника щодо необхідності під час розгляду справи врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №  2540/3203/18 є безпідставними з огляду на те, що викладені у наведеному судовому рішенні висновки не узгоджуються з обставинами саме цієї справи, оскільки відносини, що виникли між сторонами регулюються різними редакціями Закону України «Про виконавче провадження», а саме положення статей 27 цього Закону № 1404, що суттєво впливає на застосування таких позицій.
		94. За таких обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
		95. Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		96. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		97. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		98. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		99. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		100. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
		101. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		102. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни відсутні.
		103. Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» залишити без задоволення.
		Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №  200/13920/19 - залишити без змін.  
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови виготовлений 05 серпня 2020 року.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                              І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                              О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...