Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 176/1443/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2020. Зареєстровано: 06.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2020.
Дата набрання законної сили: 02.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/2232/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2232/20 Справа № 176/1443/19   Головуючий у першій інстанції: Гусейнов К. А. Суддя-доповідач: Красвітна  Т. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 червня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого             Красвітної Т.П., 
		суддів:                Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
		при секретарі            Догоновій О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,  
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 21 серпня 1999 року по 31 грудня 2018 року вона працювала у Відділі освіти виконкому Жовтоводської міської ради. Наказом №2095-к/тр від 10.12.2018 року позивач була звільнена у зв`язку з переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем з боку останнього позивачу була нарахована, але не компенсована невикористана щорічна відпустка у розмірі 21 календарний день. В день звільнення позивача 31.12.2018 року відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми, належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Натомість, відповідач запевнив позивача у можливості отримати невикористану щорічну відпустку за новим місцем роботи, що є грубим порушенням ч.1, 3 ст.24 ЗУ «Про відпустки» та ч.1 ст.116 КЗпП України. Також позивач вважає, що відповідач повинен здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судом рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 486 грн. 17 коп., а також грошову компенсацію частини втрачених доходів у зв`язку з інфляцією в розмірі 289 грн. 12 коп. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача грошову компенсацію за 21 день невикористаної щорічної відпустки в розмірі 7920,99 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 486,17 грн. за кожен день затримки розрахунку; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію частини втрачених доходів у зв`язку з інфляцією в розмірі 289,12 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за 21 день невикористаної щорічної відпустки та середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум звільненому працівникові в межах за один місяць. 
		Рішенням Жовтоводського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від21жовтня 2019року задоволено позовні вимоги, вирішено стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 7920,99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 97234,00 грн. та грошову компенсацію частини втрачених доходів у зв`язку з інфляцією 289,12 грн., а всього 105444 (сто п`ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 11 коп.; стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1536,8 грн.
		В апеляційній скарзі Відділ освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, 05 серпня 2019 року, у розмірі 70980,82 грн. та компенсацію частини втрачених доходів у зв`язку з інфляцією в сумі 272,98 грн.
		Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки ОСОБА_1 та Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, які долучена до матеріалів справи (а.с.129, 130, 131). Також, ОСОБА_1 28.05.2020 року до апеляційного суду подано клопотання в якому остання просить залишити без змін рішення суду першої інстанції; залишити без задоволення апеляційну скаргу Відділу освіти виконавчого комітетуЖовтоводської міськоїради;розглядати справу без участі позивача (а.с.151-152). Окрім того, представником Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради 02.06.2020 року подано клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. 
		Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 21 серпня 1999 року знаходилась у трудових відносинах з Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, позивач працювала на посаді вчителя початкових класів відповідно до наказу №79к §1 від 21.08.1999 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.7, 18-19).
		Наказом №2095-к/тр від 10.12.2018року  ОСОБА_1  звільнено 31.12.2018 року з посади вчителя початкових класів КП-2331 Комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами у зв`язку з переведенням до комунального закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради п.5 ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.28).
		Відповідно до довідки відділу освіти виконкому Жовтоводської міської ради за №238 від 31.12.2018 року ОСОБА_1 , станом на 31.12.2018 року має невикористану щорічну відпустку за період роботи з 21.08.2018 рік по 31.12.2018 рік  21 календарний день (а.с.33).
		У своїй заяві від 07.05.2019 року позивач просила відповідача повідомити чи буде їй надано та оплачено відпустку за час роботи в міському відділі освіти (а.с.30).
		Із відповіді Відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради на дану заяву, від 04.03.2019 року №01-16/222, відповідач повідомив, якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткову відпустки і не одержав грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. Відповідно до Положення про відділ освіти, затвердженого рішенням сесії Жовтоводської міської ради № 2378  24(І)/VІІ від 28.11.2018 року відбулися зміни в організації роботи відділу освіти виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, а також відповідно до рішення Жовтоводської міської ради від 26 вересня 2018 року №1970-44(І)VІІ «Про реорганізацію комунального закладу освіти навчально-виховного комплексу «Дивосвіт» із санаторними групами і класами» КЗЗСО І-ІІІ ступенів «Дивосвіт» Жовтоводської міської ради з 01.01.2019 року переведено на фінансову автономію і бухгалтерський облік здійснюється закладом самостійно. А тому відділ освіти не має підстав та кошторисних призначень для виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку. Також, позивачу даним листом було роз`яснено ст. 9 Закону України «Про відпустки» та рекомендовано скористатися невикористаною відпусткою за попередній період роботи на новому місці роботи (а.с.32).
		Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_1 працювала у Відділі освіти та їй нараховано заробітну плату: за листопад 2018 року  10067,39 грн., за грудень 2018 року  17830,69 грн. (а.с.24, 50).
		Згідно ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
		Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
		У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. 
		Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом "Про відпустки" (до 1 січня 1997 року). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.
		Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.
		За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи-по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
		У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
		Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		У випадкахпорушення встановленихстроків виплатизаробітної платипрацівникові надаєтьсяправо накомпенсацію відповіднодо ЗаконуУкраїни «Прокомпенсацію громадянамвтрати частинидоходів узв`язку зпорушенням строківїх виплати»,за якимкомпенсація громадянамвтрати частинидоходів узв`язку зпорушенням строківїх виплатипровадиться уразі затримкина одині більшекалендарних місяціввиплати доходів,нарахованих громадянамза період,починаючи здня набраннячинності цимЗаконом. 
		Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивача звільнено 31.12.2018 року та на час звільнення позивачу не було виплачено компенсацію за 21 календарний день невикористаної відпустки, що визнано відповідачем, відповідно до змісту апеляційної скарги; встановивши, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів виплати позивачу заборгованості на час постановлення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2018 року (дата звільнення позивача) по 21.10.2019 року (день ухвалення оскаржуваного рішення) і компенсації у звязку з інфляцією та здійснив розрахунок зазначених грошових сум, виходячи з наявних в матеріалах справи письмових доказів.
		Суд звертає увагу, що обовязок доказування відсутності заборгованості із заробітної плати, її вчасної виплати - покладено на відповідача. 
		Колегія суддівнаголошує,що відповіднодо положеньчастин першої,другої статті367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Частиною третьою статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
		Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
		Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки.
		Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.
		Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
		Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.
		У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.
		Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.
		Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №192/875/17 (провадження №61-12580ск19).
		Згідно матеріалів цивільної справи,відповідач був належнимчином повідомлений про розгляд даної справи місцевим судом; надав місцевому суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 64  66).
		Однак, відомість розподілення виплат, довідки про заробітку плату позивача за період з грудня 2017 року по листопад 2018 року та про заробітну плату позивача за листопад-грудень 2018 року відповідач місцевому суду не надав без поважних причин.
		Вказанідокази  необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, тому вони є неприйнятними. Апеляційний суд не приймає до уваги зазначені вище нові докази, які не були предметом дослідження у місцевому суді, враховуючи недоведеність відповідачем неможливості своєчасного представлення доказів суду першої інстанції.
		Крім того, представлена відповідачем апеляційному суду копія відомості розподілу виплат відділу освіти від 05.08.2019 року не доводить факту виплати позивачу заборгованості із компенсації за дні невикористаної відпустки, оскільки не містить інформації про отримання коштів позивачкою або перерахування коштів на її банківську карту. 
		Враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи із диспозитивності судового процесу, колегія дійшла висновку, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення  відсутні.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду  без змін. 
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Відділу освітивиконавчого комітетуЖовтоводської міськоїради  залишити без задоволення.
		Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2019 року  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. 
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...