Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/893/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2020. Зареєстровано: 06.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2020.
Дата набрання законної сили: 05.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/22886/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 817/893/17
		адміністративне провадження № К/9901/22886/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого - Шишова О.О., 
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу 
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2017, прийняту у складі головуючого судді Щербакова В.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, постановлену у складі колегії суддів: Іваненко Т.В. (головуючий), Кузьменко Л.В., Франовської К.С.
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області), в якому просила суд:
		1.1. - визнати протиправним та скасувати наказ ГУПФУ в Рівненській області від 03.05.2017 №151-ос Про звільнення ОСОБА_1 ;
		1.2. - поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах з 04.05.2017;
		1.3. - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.05.2017 по день винесення рішення.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що при прийнятті оспорюваного наказу відповідачем грубо порушено норми трудового законодавства при скороченні чисельності або штату працівників. Зокрема, не розглядалося питання першочергової переваги залишення на роботі як відповідачем, так і профспілковим комітетом при надання згоди на звільнення позивача, навіть попри те, що ОСОБА_1 залишилося 1,2 роки до настання пенсійного віку; не запрошено на засідання профспілкового комітету щодо розгляду подання стосовно її вивільнення; не було запропоновано жодної вакантної посади, що є грубим порушенням вимог не тільки трудового законодавства, а і положень Колективного договору. Зазначили, що позивач передпенсійного віку, має тривалий безперервний стаж роботи, адже у системі соціального захисту пропрацювала понад 22 роки, проживає одна, а тому не має інших працівників з самостійним заробітком. Таким чином, вважає звільнення позивача незаконним, оскільки оспорюваний наказ прийнятий не тільки в супереч вимогам Закону України «Про державну службу», який є спеціальним законом у питанні проходження позивачем державної служби, а і вимогам КЗпП України. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області з 01.07.2011 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, та у 2016 році присвоєно 9 ранг державного службовця (а.с. 6-10 том 1).
		4. Наказом ГУ ПФУ в Рівненській області «Про затвердження структури та введення в дію штатного розпису головного управління» від 01.03.2017 №31 (а.с. 53 том 1), зокрема, введено в дію штатний розпис ГУ ПФУ в Рівненській області (пункт 2), згідно з яким в структурі відділу контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області відбулися зміни у чисельності штату (а.с. 51-52 том 1).
		5. На підставі пінпункту 1 пункту 3 такого наказу 01.03.2017 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з посади через 60 днів на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с.11 том 1).
		6. 01.03.2017 ОСОБА_1 звернулася до голови комісії з розгляду трудових спорів ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про розгляд питання щодо її звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у врахуванням, що до виходу на пенсію їй залишилося трохи більше року та немає інших доходів (а.с.12 том 1).
		7. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду трудових спорів ГУ ПФУ в Рівненській області від 02.03.2017, комісія не знайшла підстав для відкликання попередження про вивільнення в порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с.13 том 1).
		8. 03.05.2017, наказом ГУ ПФУ в Рівненській області №151-ос, ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області у звязку із скороченням штату та за згодою профспілкового комітету (а.с.14 том 1).
		9. У наказі відповідач як на підставу звільнення посилається на рішення профкому про надання згоди на звільнення за скороченням штату від 25.04.2017, на попередження про скорочення штату працівників №1483/09 від 01.03.2017, пропозиції щодо працевлаштування: №2896/09 від 26.04.2017, акт про відмову від ознайомлення з пропозицією щодо працевлаштування від 02.03.2017 .
		10. Уважаючи оспорюваний наказ протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		11. Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 31.07.2017 позовні вимоги задовольнив.
		12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що під час звільнення позивачу не були запропоновані вакантні посади, а також не було враховано її переважне право на залишення на роботі.
		13. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.11.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		IV. Касаційне оскарження
		14. У касаційній скарзі ГУПФУ в Рівненській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		15. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що при звільненні позивача з посади були дотримані вимоги статті 42 КЗпП України щодо залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, статті 49-2 КЗпП України щодо попередження звільнення та надання пропозицій працевлаштування позивача, отримання згоди профспілкового комітету.
		16. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		19. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		20. Згідно із положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
		21. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (частина третя статті 87 Закону №889-VIII).
		22. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
		23. Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
		24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		25. Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		26. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. 
		27. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		28. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
		29. Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		30. Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки.
		31. З аналізу наведеного визначення можна зробити висновок, що кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.
		32. Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
		33. Отже, положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми. По-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу. По-друге, під іншою роботою на тому ж підприємстві, установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров`я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.
		34. Тобто, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		35. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		36. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		37. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок №100).
		38. Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
		39. В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
		40. За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		41. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку №100).
		42. Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		VI. Оцінка Верховного Суду
		43. Як убачається із встановлених судами обставин справи ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області з 01.07.2011 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, та у 2016 році присвоєно 9 ранг державного службовця (а.с. 6-10 том 1).
		44. У відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, скорочення чисельності або штату працівників.
		45. Так, наказом ГУ ПФУ в Рівненській області «Про затвердження структури та введення в дію штатного розпису головного управління» від 01.03.2017 №31 (а.с. 53 том 1), зокрема, введено в дію штатний розпис ГУ ПФУ в Рівненській області (пункт 2), згідно з яким в структурі відділу контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області відбулися зміни у чисельності штату (а.с. 51-52 том 1).
		46. Як вбачається зі штатного розпису на 2016 рік ГУ ПФУ в Рівненській області, у 2016 році у відділі контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області передбачалося 8 посад, з яких 1 посада начальника відділу, 1 посада заступника начальника відділу та 6 посад головних спеціалістів (а.с. 54-55).
		47. Штатний розпис ГУ ПФУ в Рівненській області на 2017 рік, затверджений 22.02.2017, у відділі контролю правильності призначення пенсій на спеціальних умовах управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Рівненській області передбачає 7 посад, з яких 1 посада начальника відділу, 1 посада заступника начальника відділу, 3 посади головних спеціалістів та 2 посади провідних спеціалістів (а.с. 51-52).
		48. Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		49. Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. 
		50. Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		51. 01.03.2017 відповідачем було попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідно до наказу головного управління від 01.03.2017 № 31 «Про затвердження структури та введення в дію штатного розпису головного управління».
		52. Указане попередження відповідач мотивував реорганізацією в головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та скороченням штату працівників, в тому числі посади, яку обіймала позивач.
		53. Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
		54. Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		55. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
		56. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
		57. Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (статті 43 Конституції України).
		58. Як установлено судами попередніх інстанцій позивач про наступне вивільнення з посади була належним чином попереджена, однак одночасно з таким повідомлення їй не було запропоновано жодної вакантної посади.
		59. Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин у ГУ ПФУ в Рівненській області були наявні вакантні посади, зокрема, посада спеціаліста сектору контрольно-перевірочної роботи відділу внутрішнього аудиту та фінансового контролю (віддалені робочі місця в м.Здолбунів, м.Сарни, смт.Гоща), та станом на 10.04.2017 була тимчасова посада провідного спеціаліста операційного відділу №3 управління з координації та контролю за виплатою пенсій (а.а.с.76-80 том 1), однак такі посади позивачу запропоновані не були.
		60. Отже, передбачене законом зобов`язання з працевлаштування позивачки відповідачем не виконано, чим порушено трудові гарантії працівника, тому її звільнення не можна визнати правомірним.
		61. Крім того, відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
		62. Судами установлено та убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в органах соціального захисту населення працює з 1995 року. Загальний стаж роботи на день звільнення становить 39 років 1 місяць 2 дні, з яких 22 роки 3 місяці 20 днів на державній службі в системі соціального захисту населення, має відповідну освіту та заохочення по роботі (а.с.6-10, 58 том 1).
		63. Позивач проживає одна, тобто інших членів сімї і з самостійним заробітком немає,    їй залишилося 1,2 роки до настання пенсійного віку.
		64. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
		65. Крім того, пунктом 6.3 Колективного договору (із змінами та доповненнями), укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом ГУ ПФУ в Рівненській області на 2015-2017 роки (а.а.с.81-93), встановлено, що не допускається звільнення працівника у звязку із скороченням посади, якщо до досягнення пенсійного віку йому необхідно працювати менше ніж 2,5 роки.
		66. Проте такі положення Колективного договору щодо застосування переважного права залишення на роботі були залишенні поза увагою не лише роботодавцем, відповідачем, а і профспілковим комітетом, що свідчить про грубе порушення норм трудового законодавства такими особами, та може бути підставою для їх відповідальності за порушення і невиконання умов колективного договору, передбаченої  ст.18 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 №3356-XII.
		67. За таких обставин вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач відповідає вимогам для зайняття посади державного службовця категорії «В», має безперервний стаж роботи в даній організації, та є особою, якій залишилося 1,2 роки до настання пенсійного віку, а тому відповідач повинен був врахувати переважне право ОСОБА_1 , яке визначене у підпунктах 2, 3, 10 частини другої статті 42 КЗпП України, однак таке право було залишене відповідачем поза увагою.
		68. Наведене свідчить, що звільнення позивача з роботи проведене відповідачем з порушенням установленого порядку, з порушенням процедури надання згоди профспілкового комітету на звільнення, без вжиття всіх можливих заходів щодо збереження трудових відносин з працівником, переважне право на залишення якого на роботі встановлене законом.
		69. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		70. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		71. Тобто, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
		72. Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.
		73. Щодо посилання скаржника на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду без урахування податків і обов`язкових платежів, колегія суддів зазначає, що відсутність вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством.
		74. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 16.04.2019 та 25.04.2019 (справи №№ 820/3747/18, 820/5002/16 відповідно).
		75. Верховний Суд зазначає, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.1995 № 100.
		76. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
		77. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		78. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
		79. Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
		80. Отже, сума середного заробітку за час вимушеного прогулу судами попередніх інстанцій вирахувана вірно, натомість доводи відповідача щодо необхідності відрахування сум вихідної допомоги та обов`язкових платежів є безпідставними. 
		81. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		82. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		83. Ураховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
		84. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		85. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
		2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                              О.О. Шишов
		Судді                                                                                                           І.В. Дашутін
		                                                                                                                   М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...