Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10840/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2020. Зареєстровано: 06.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2020.
Дата набрання законної сили: 06.08.2020
Номер судового провадження: К/9901/7471/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 серпня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 640/10840/19
		адміністративне провадження № К/9901/7471/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Дашутіна І. В., 
		суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 12.03.2020 у складі колегії суддів: Лічевецького І. О., Оксененка О. М., Мельничука В. П. у справі № 640/10840/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінеф» звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:
		- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. щодо невиконання рішення Київського апеляційного господарського суду у справі від 06.09.2017 № 910/25631/13 у частині незакриття виконавчого провадження № 53935150;
		- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження № 53935150 та зняти арешт з майна, який було накладено в межах вказаного виконавчого провадження та вчинити інші дії у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», які передбачені при закінченні виконавчого провадження.
		2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2020 позовні вимоги задоволено частково:
		- визнано протиправними дії щодо здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 53935150 щодо стягнення виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013.
		- зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 53935150 та зняти арешт з майна, який було накладено в межах вказаного виконавчого провадження.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 12.03.2020 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		3.          Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		3.1. На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 43070013 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 № 910/25631/13 про стягнення солідарно з Приватного підприємства «Гєлан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп`ютер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресив», Приватного підприємства «Ефективні технології продаж» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВаРос» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 19 000 000 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 490 940, 39 грн, пеню у розмірі 388 244 грн та судовий збір у розмірі 73 080 грн.
		3.2. У відповідності до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій) державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 910/25631/13.
		3.3. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 у справі № 910/25631/13 здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні № 43070013 з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на його процесуального правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф».
		3.4. Тобто, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» перейшли права кредитора у справі № 910/25631/13 та стягувача у виконавчому провадженні                    № 43070013.
		3.5. Водночас, позивач став іпотекодержателем за договором іпотеки від 06.06.2013 № 363 об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером № 77132446101, а саме: нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2 загальною площею 322,6 кв. метра, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 238 - неправомірними.
		3.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» про відмову від примусового виконання рішення суду у справі № 910/25631/13, на підставі чого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 № 43070013 відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		3.7. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О. В. від 15.05.2017 відкрито виконавче провадження № 53935150. Вказане провадження відкрито на підставі постанови про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ «ВаРос» від 12.05.2014 № 43070013, тобто виділено вказану постанову в окреме провадження.
		3.8. Разом з тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі № 910/25631/13 визнано недійсним пункт 3 постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013 в окреме провадження; визнано незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту, накладеного на майно боржника; зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України усунути допущені порушення та вчинити дії у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», які передбачені при закінченні виконавчого провадження.
		3.9. З метою виконання рішення суду, державним виконавцем прийнято постанову від 25.09.2017 у виконавчому провадженні № 43070013, якою постановлено вважати недійсним пункт 3 постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017 щодо винесення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013.
		3.10. Крім того, постановою державного виконавця від 25.09.2017 у виконавчому провадженні № 43070013, знято арешт з всього рухомого та нерухомого майна, а також із приміщення, нежитлового приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101.
		3.11. Разом з тим, в рамках виконавчого провадження № 53935150 з метою звернення стягнення виконавчого збору прийнято постанову про арешт майна боржника від 26.09.2017, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі на нежитлове приміщення матеріального складу № 1 літера К-2, загальною площею 322,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер 77132446101.
		3.12. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
		4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки в судовому порядку було скасовано пункт 3 постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 12.05.2017, виділення в окреме провадження, та відповідно, відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору є необгрунтованим. На думку суду першої інстанції, враховуючи вищевказані обставини, виконавче провадження № 53935150 підлягає закінченню, що в свою чергу має наслідком зняття арешту з майна боржника.
		4.1. Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Міністерство юстиції України не може виступати відповідачем у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби оскільки не є таким органом у розумінні статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		5.          Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. 
		5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає про те, що судом апеляційної інстанції, всупереч положенням Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зроблено висновок про те, що Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у справі.
		5.2. Скаржник також наголошує, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є не юридичною особою, що унеможливлює подальше виконання судових рішень, ухвалених не на користь органу державної влади.
		6. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладено незгоду з доводами скаржника. Міністерство юстиції України зазначає про відсутність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції з огляду на правильність висновків суду стосовно системи органів державної виконавчої служби.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		8. Разом з тим, положеннями статті 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		9. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), яким було визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		10. Разом з тим, доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції помилково вказано на неналежність суб`єктного складу учасників справи.
		11. Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що Міністерство юстиції України не є органом державної виконавчої служби, а тому не може виступати відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
		12. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховний Суд виходить із наступного.
		13. Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічно-правовий спір - спір, у якому:
		- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
		- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
		- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		14. Водночас, положеннями статті 43 КАС України закріплено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх.
		15. Крім того, частиною третьою статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
		16. Аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить про те, що в адміністративних справах відповідачами є органи державної влади, якими під час виконання своїх повноважень було порушено права фізичних та/або юридичних осіб.
		17. Разом з тим, частиною прешою статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		18. Так, положеннями статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять:
		- Міністерство юстиції України; 
		- органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
		19. Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення) визначено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування, серед іншого, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
		20. Підпунктом 2-4 пункту 3 Положення визначено, що до основних завдань Міністерства юстиції України належить забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
		21. Крім того, підпунктом 83-21 Положення закріплено, що Мін`юст також  організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом.
		22. Однією з підстав скасування рішення суду першої інстанції та висновку суду апеляційної інстанції про неможливість Міністерства юстиції України виступати відповідачем у спірних правовідносинах було посилання на норми Інструкції з організації примусового виконанян рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
		23. Відповідно до пункту 3 Інструкції, органами державної виконавчої служби є:
		Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
		відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
		управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
		відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
		управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України;
		відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
		районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
		24. Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у справі, у контексті статті 287 КАС України.
		25. Зі змісту вищезазначених норм убачається, що система органів державної виконавчої служби визначена на рівні закону, зокрема статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		26. Норми Інструкції, як підзаконного нормативно-правового акта мають відповідати положенням закону та не суперечити їм.
		27. Разом з тим, доводи скаржника про те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є юридичною особою знайшли своє відображення під час перегляду справи в касаційному порядку, оскільки інформація про зазначеного суб`єкта відсутня у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		28. З огляду на чинне, на момент виникнення спірних правовідносин, спеціальне законодавство, колегія суддів зазначає про відсутність у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України будь-якого спеціального статусу, який би свідчив про його можливість виступати самостійним суб`єктом адміністративного процесу.
		29. Крім того, Верховний Суд наголошує, що наразі Департамент державної виконавчої служби є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, а визначення його органом державної виконавчої служби на рівні положень Інструкції не має визначального характеру, порівняно з нормами Закону № 1403-VIII.
		30. На переконання колегії суддів, питання внутрішньої організації органу державної влади, зокрема Міністерства юстиції України під час реалізації функції з організації примусового виконання судових рішень, не створює для структурних підрозділів суб`єкта владних повноважень можливості самостійно виступати у правовідносинах, які виникають під час оскарження дій державних виконавців.
		31. За вказаних обставин, Верховний Суд приходить до висновку про те, що Міністерство юстиції України може виступати відповідачем у справах про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців, у порядку статті 287 КАС України.
		32. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє відображення під час перегляду справи в касаційному порядку.
		33. Відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		34. У даному випадку, колегія суддів уважає, що порушення, допущені судом апеляційної інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема під час апеляційного перегляду справи.
		35. Положеннями статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		36. З огляду на наведене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ПОСТАНОВИВ:
		37. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» задовольнити.
		38. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 12.03.2020 у справі № 640/10840/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - скасувати, справу № 640/10840/19 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
		39. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                І. В. Дашутін
		 
		Судді                                                                                                              О.О. Шишов
		 
		                                                                                                    М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...