Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/9282/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2020. Зареєстровано: 07.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/638/529/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220480001923

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/9282/18
		                                Провадження № 1-кп/638/529/20
		 
		                    
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 серпня 2020 року     Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :
		головуючого судді         ОСОБА_1 
		суддів : ОСОБА_2 
		    ОСОБА_3                 
		при секретарях : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		                    ОСОБА_9   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12018220480001923 від 16.05.2018 у відношенні:
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Харкові, громадянина України, українця, з середньою освітою, не військовозобов`язаного, не одруженого, інваліда дитинства 3 групи, , не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України, -
		за участю :
		прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		потерпілого                 ОСОБА_14 
		представників потерпілого     ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - 
		захисника                 ОСОБА_17 
		підсудного             ОСОБА_10 
		 
		            В С Т А Н О В И В :
		 
		   Підсудний ОСОБА_10 15 травня 2018 року, близько 21 години перебуваючи біля приміщення будівлі «Харківської обласної філармонії» розташованої в будинку № 21 по вулиці Римарська в Шевченківському районі м. Харкова, зустрів раніше йому знайомого потерпілого ОСОБА_14 з яким у нього виникла сварка на грунті наявних раніше особистих неприязних стосунків, під час якої ОСОБА_14 , відчуваючи до ОСОБА_10 неприязнь та маючи до нього особисті претензії, долонею руки наніс останньому удар в область обличчя. 
		   Після чого, в процесі сварки, яка згодом переросла у бійку, підсудний ОСОБА_10 відчуваючи щодо потерпілого ОСОБА_14 особисту неприязнь у зв`язку з виниклою конфліктною ситуацією та нанесенням йому під час сварки удару в обличчя, діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, розуміючи, що його дії та їх наслідки можуть нести небезпеку для життя та здоров`я ОСОБА_14 , озброївшись наявним у нього ножем, яким умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 , наніс останньому по одному удару в область живота та правого стегна, чим заподіяв йому тілесні ушкодження, а саме : колото-різане поранення поперекової ділянки праворуч, рановий канал якого за своїм ходом проникає у черевну порожнину із формуванням ушкоджень товстої та тонкої кишок, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; колото-різане поранення правого стегна, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та не є небезпечним для життя.
		   У судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, при цьому показав, що 15.05.2018 він перебуваючи в приміщенні філармонії вчинив щодо ОСОБА_18 непристойні дії. Після чого, по закінчення концерту, маючи в кишені штанів належний йому ніж за типом « болісонг », вийшов з приміщення філармонії де почав розмовляти зі своїм знайомим ОСОБА_19 ,поряд зними такожзнаходилась ОСОБА_20 .Під часбесіди з ОСОБА_19 він відчувзапаморочення,однак ударуне відчув,прийшовши дотями вінзрозумів,що лежитьна асфальті,а ОСОБА_14 нахилившись донього тапритиснувши йогодо асфальтунаносить йомуудари рукамив областьобличчя,від якихвін затулявсясвоїми руками,при цьому ОСОБА_14 щось кричав,що самевін непам`ятає.Дії ОСОБА_14 були припинені ОСОБА_19 ,який їхрозборонив.Він намагавсяпіднятись,однак йогопочали душитиза шию,хто самевін небачив,після чогойому зновстало зле.Прийшовши дотями вінпобачив,що ОСОБА_14 ведуть підруки ОСОБА_19 та відприсутніх йомустало відомо,що ОСОБА_14 поранено.На місцеприбула кареташвидкої медичноїдопомоги,яка відвезла ОСОБА_14 до лікарні.Прибули співробітникиполіції,які йогозатримали тана автомобілівідвезли довідділу поліції.Які віннадавав поясненняспівробітникам поліціїбезпосередньо намісці подіїне пам`ятає.Моменту колипід часконфлікту вінвитяг злівої кишеніштанів ніжта метутаких дійвін непам`ятає.Він непам`ятає чинаносив вінудари наявниму ньогоножем ОСОБА_14 .Він такожне пам`ятаєкуди подівсяніж післязавершення конфлікту.Конфлікт відбувсялише міжним та ОСОБА_14 ,інші особив конфліктіучасті неприймали.Конфлікт тривавна протязікількох хвилин.До початкуконфлікту застаном здоров`явін почувавсебе добре.Моменту нанесенняйому удару ОСОБА_14 перед початкомконфлікту вінне бачив.Умислу направленогона вчиненнявбивства ОСОБА_14 ,чи заподіянняостанньому тілеснихушкоджень вінне мав.Вважає,що увказаній ситуаціївін захищавсявід неправомірнихдій ОСОБА_14 ,який першимпочав наноситийому ударита застосовуватинасильство.В данійситуації вінпобоювався засвоє життята здоров`я,вважає,що перебуваву станінеобхідної оборони,а томусвою винута цивільний позов про стягнення з нього на користь ОСОБА_14 матеріальної та моральної шкоди не визнає. Раніше з ОСОБА_14 у нього були конфлікти на побутовому грунті. 
		   Незважаючи на не визнання підсудним ОСОБА_10 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину  умисному тяжкому тілесному ушкодженню, доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.
		   У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 показав, що підсудний ОСОБА_10 йому відомий, на протязі тривалого часу між ними склались неприязні стосунки. 15.05.2018 з повідомлення ОСОБА_18 йому стало відомо, що ОСОБА_10 у вказаний день щодо останньої вчинив непристойні дії, з приводу яких він вирішив з`ясувати з ним стосунки. Близько 21 години вказаної доби, він зустрівся з ОСОБА_10 біля приміщення будівлі « Харківської обласної філармонії » та зразу ж наніс останньому удар долонею руки в область обличчя, від якого ОСОБА_10 впав на землю. Він нахилився до ОСОБА_10 , висловлюючи свої претензії та намагаючись схопити останнього за голову, почав заважати йому піднятись, при цьому присутні під час конфлікту знайомі, намагались припинити бійку. В цей час, ОСОБА_10 сидячи навкарачки, тримаючи наявний у нього ніж в лівої руці, несподівано та швидко наніс йому удари ножем в область черева та ноги, чим заподіяв ножові поранення. Після чого свідок ОСОБА_21 забрав з рук ОСОБА_10 ніж та кинув його на землю. Під час нанесення ударів будь - яких погроз, в тому числі щодо позбавлення життя, в його адресу ОСОБА_10 не висловлював. Охоронець філармонії надав йому первинну медичну допомогу та викликав карету швидкої медичної допомоги. Свої позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, міра кримінального покарання ОСОБА_10 , а його думку, повинна бути пов`язана з позбавленням волі. 
		   Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що на протязі тривалого часу між підсудним ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_14 склались неприязні стосунки. Щодо подій, які мали місце 15.05.2018 свідок пояснила, що під час перебування в приміщенні філармонії ОСОБА_10 вчинив у відношенні неї непристойні дії, про що вона повідомила по телефону ОСОБА_14 . Після закінчення концерту вона зустрілась з ОСОБА_14 , який зазначив, що має намір з`ясувати стосунки з ОСОБА_10 з приводу його поведінки та пішов за будівлю філармонії. Згодом, хвилин через сім її повідомили, що ОСОБА_14 поранено ОСОБА_10 . Під час сварки ОСОБА_10 з ОСОБА_14 вона присутня не була. За яких обставинах були заподіяні поранення ОСОБА_14 вона не бачила. Прибувши на місце, вона побачила ОСОБА_14 у якого було поранення черева та ноги, там же знаходився ОСОБА_10 та інші особи, конфлікт на той час був вичерпаний. Вона також бачила ніж, яким були заподіяні поранення, у кого саме він знаходився не пам`ятає. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 щодо подій, які мали місце 15.05.2018, в частині обставин перебування разом з підсудним ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_14 і іншими свідками біля будівлі філармонії, а також обставин які відбулись до початку конфлікту між ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , дав показання аналогічні показанням підсудного, потерпілого та свідка ОСОБА_18 . При цьому наголошував на тому, що при вищезазначених обставинах в його присутності між ОСОБА_10 і ОСОБА_14 виник конфлікт, вході якого потерпілий кричав на підсудного, однак удару нанесеному останньому він не бачив, почув лише хлопок. Після чого між зазначеними особами почалась бійка. Під час бійки ОСОБА_10 впав на землю, ОСОБА_14 стояв над ним та сварився. Він разом з ОСОБА_21 припинили бійку, відтягнувши ОСОБА_10 та ОСОБА_14 один від одного. При цьому ОСОБА_14 тримався за правий бік з якого йшла кров. ОСОБА_10 зазначив, що він заподіяв потерпілому ножові поранення, так як той на нього перший напав. ОСОБА_21 забрав у ОСОБА_10 з лівої руки ніж, при цьому останній не пручався, не намагався продовжити бійку та наносити поранення потерпілому, будь - яких погроз, в тому числі і щодо позбавлення життя потерпілого, підсудний не висловлював. Обставин нанесення ножових поранень потерпілому він не бачив, так як перебував від місця конфлікту на відстані близько 7 метрів в темну пору доби. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 щодо подій, які мали місце 15.05.2018, в частині обставин перебування разом з підсудним ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_14 і іншими свідками біля будівлі філармонії, а також обставин які відбулись до початку конфлікту між ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , дав показання аналогічні показанням підсудного, потерпілого, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_22 . При цьому наголошував на тому, що при вищезазначених обставинах початку конфлікту між ОСОБА_10 і ОСОБА_14 він не бачив, так як знаходився на значній відстані від місця подій, які відбувались в темний час доби. Удару нанесеному ОСОБА_14 підсудному ОСОБА_10 , а також нанесення останнім ножових поранень ОСОБА_14 він не бачив. Причини конфлікту та хто був його ініціатором йому невідомо. Під час бійки між потерпілим та підсудним він і ОСОБА_22 намагались їх розборонити. Він забрав з лівою руки ОСОБА_10 ніж та кинув його на землю. Опору ОСОБА_10 йому не чинив, ножа забрати не намагався, будь  яких погроз на адресу потерпілого не висловлював, продовжити бійку не намагався. 
		   Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 щодо подій, які мали місце 15.05.2018, в частині обставин перебування разом з підсудним ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_14 і іншими свідками біля будівлі філармонії, а також обставин які відбулись до початку конфлікту між ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , дав показання аналогічні показанням підсудного, потерпілого, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 . При цьому наголошував на тому, що при вищезазначених обставинах він перебував разом з ОСОБА_10 біля будівлі філармонії коли до них підійшов ОСОБА_14 , який рукою наніс ОСОБА_10 удар в область обличчя, від якого останній впав на землю. ОСОБА_14 стояв над ОСОБА_10 та почав пред`являти претензій щодо поведінки останнього, між ними виникла бійка, під час якої вони падали на землю. Він разом з іншими свідками намагались їх розборонити, відтягнувши ОСОБА_10 та ОСОБА_14 один від одного, ОСОБА_21 забрав з лівою руки ОСОБА_10 ніж. Нанесення підсудним ОСОБА_10 ножових поранень ОСОБА_14 він не бачив. У ОСОБА_14 на правій нозі та череві були поранення, йшла кров. ОСОБА_10 зазначив, що ножові поранення заподіяв ОСОБА_14 випадково, так як не мав наміру їх заподіювати. 
		   Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 щодо подій, які мали місце 15.05.2018, в частині обставин перебування разом з підсудним ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_14 і іншими свідками біля будівлі філармонії, а також обставин які відбулись до початку конфлікту між ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , дала показання аналогічні показанням підсудного, потерпілого, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 . При цьому наголошувала на тому, що при вищезазначених обставинах вона перебувала разом з ОСОБА_10 біля будівлі філармонії коли до них підійшов ОСОБА_14 , який без будь  яких пояснень, перебуваючи ззаду ОСОБА_10 наніс останньому удар в область обличчя, від якого підсудний впав на землю. Злякавшись конфліктної ситуації, вона відійшла від них на відстань близько 40 метрів звідки почула крик ОСОБА_14 , який зазначив, що йому були заподіяні ушкодження. За яких обставинах були заподіяні поранення ОСОБА_14 та ножа у ОСОБА_10 вона не бачила. Вона звернула увагу, що ОСОБА_14 тримається руками за свій бік, а ОСОБА_10 в той час підіймався з колін. Вказані події відбувалися в темний час доби. Вона з місця події відразу пішла, тому очевидцем подальших подій не була. 
		   В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 зазначив, що свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 є його товаришами, свідок ОСОБА_20 є його знайомою та підтвердив показання вказаних свідків в частині обставин, які мали місце 15.05.2018, внаслідок яких ОСОБА_10 йому були заподіяні тілесні ушкодження. При цьому наголошував, на тому, що у зв`язку з тривалим плином часу, він детально не пам`ятає чи відбувалась між ним та ОСОБА_23 бійка. 
		   Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив, що станом на 15.05.2018 він працював слюсарем в «Харківської обласної філармонії», потерпілий та підсудний йому раніше відомі не були. Щодо подій, які мали місце 15.05.2018 свідок пояснив, що під час перебування в приміщенні філармонії близько 22-23 години йому повідомив охоронець про те, що біля будівлі філармонії б`ються хлопці. Він вийшов на вулицю та побачив біля приміщення ОСОБА_14 , який тримався за бік і у якого було поранення ноги та який зазначив, що саме ОСОБА_10 , яких перебував поряд з ним, заподіяв йому поранення. Ножа він не бачив. Він надав першу медичну допомогу потерпілому. ОСОБА_10 перебував поряд з ними, вів себе спокійно, втекти не намагався. 
		   Також, вина підсудного ОСОБА_10 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами :
		- протоколом огляду місця події від 15.05.2018, відповідно до якого в результаті огляду було встановлено місце заподіяння підсудним ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень, яке мало місце 15.05.2018 на дільниці місцевості - подвір`ї «Харківської обласної філармонії» розташованої в будинку № 21 по вулиці Римарська в м. Харкові. Внаслідок огляду місця події на асфальтовому покритті були виявлені та вилучені нашарування рідини бурого кольору, а також ніж виготовлений по типу «метелик» на якому в наявності нашарування рідини бурого кольору. ( а.с.а.с. т. 2, 173-177 );
		- довідкою ДУ « Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМНУ » від 16.05.2018 № 3497/1, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_14 перебував на стаціонарному лікуванні в відділені клініки інституту загальної та невідкладної хірургії з 21:50 години 15.05.2018 з діагнозом : проникаюче колото  різане поранення черева; колото  різане поранення правого стегна, які були заподіяні останньому підсудним ОСОБА_10 15.05.2018 при вищезазначених обставинах. ( т. 2, а.с. 178 );
		- протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 30.05.2018, відповідно до яких в приміщенні ДУ « Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМНУ » були вилучені медична картка стаціонарного хворого № 3497, а також рентгенівський знімок № 1501 від 19.05.2018 на ім`я потерпілого ОСОБА_14 , які містять інформацію щодо виявлених у потерпілого при надходженні у лікарню тілесних ушкоджень, заподіяних йому підсудним ОСОБА_10 15.05.2018 при вищезазначених обставинах, а також інформацію щодо проведеного лікування. ( т. 2, а.с.а.с. 182-183, 186-187 );
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 30.05.2018, відповідно до якого в приміщенні ДУ « Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМНУ » були вилучені належні потерпілому ОСОБА_14 речі, а саме : футболка, брюки, ремінь, кросівки, шкарпетки, на яких маються нашарування рідини бурого кольору та в які був вдягнутий потерпілий ОСОБА_14 під час заподіяння йому підсудним ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, яке мало місце 15.05.2018 при вищезазначених обставинах. ( т. 2, а.с.а.с. 184-185 );
		- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 30.05.2018, відповідно до якого, медична карткастаціонарного хворого№ 3497,рентгенівський знімок№ 1501від 19.05.2018на ім`япотерпілого ОСОБА_14 ,належні останньомуречі,а саме:футболка,брюки,ремінь,кросівки,шкарпетки були визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання до камери схову Шевченківського ВП ГУНП в Х\О. ( а.с. т. 2, а.с. 188 );
		   В судовому засіданні судовою колегією був оглянутий вищезазначений речовий доказ - медична картка стаціонарного хворого № 3497 на ім`я потерпілого ОСОБА_14 , яка містить інформацію щодо надання медичної допомоги останньому внаслідок отриманих 15.05.2018 при вищезазначених обставинах ножових поранень, опис виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, перелік та застосування лікарських засобів та матеріалів медичного призначення, які були використані при проведенні операцій та лікування в післяопераційний період.
		- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 16.05.2018, відповідно до якого, належні підсудному розкладний ніж у формі « метелик » на якому маються сліди бурого кольору, чоловіча сорочка зі слідами бурого кольору, а також 2 змиви з слідами бурого кольору були визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання до камери схову Шевченківського ВП ГУНП в Х\О. ( а.с. т. 3, а.с. 118 );
		   В судовому засіданні судовою колегією був оглянутий вищезазначений речовий доказ - розкладний ніж виготовлений за типом « болісонг », який також був наданий для ознайомлення учасникам судового провадження. 
		   При цьому потерпілий ОСОБА_14 звернув увагу судової колегії на те, що саме цим ножем 15.05.2018 підсудний ОСОБА_10 наносив йому удари внаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження. 
		   Підсудний ОСОБА_23 в судовому засіданні наголошував на тому, що він не може визначитись саме цей чи інший зовні схожий за типом розкладення та виглядом ніж був при нього під час подій, які мали місце 15.05.2018. 
		-висновком судово цитологічноїекспертизи №15/551-Дм-2018від 13.06.2018,відповідно доякого групованалежність кровіпідсудного ОСОБА_10  А(II)з ізогемаглютиніноманти-В;групова належністькрові потерпілого ОСОБА_14  В(III)з ізогемаглютиніноманти-А.На клинкурозкладного ножа,вилученого 15.05.2018під часогляду місцяподії,на ділянцімісцевості- подвір`ї «Харківської обласної філармонії» розташованої в будинку № 21 по вулиці Римарська в м. Харкові, знайдені сліди крові людини, в яких виявлений антиген В, які можуть походити від будь  якої особі з групою належністю крові В (III) з ізогемаглютиніном анти-А, в томі числі і від потерпілого ОСОБА_14 . Від підсудного ОСОБА_10 дані сліди крові відбутися не могли. ( т. 2, а.с.а.с. 195-198 ); 
		- висновком судово  імунологічної експертизи № 14/1146-Дм/18 від 04.06.2018, відповідно до якої при судово  імунологічному дослідженні двох фрагментів марлевого бинту зі змивами вилученими під час огляду місця події 15.05.2018, виявлена крок людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, що не виключає можливість походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_14 , група крові якого  В (III). Від підсудного ОСОБА_10 , група крові якого  А (II), походження крові в зазначених вище об`єктах, виключається. ( т. 2, а.с.а.с. 203-204 ); 
		-висновком судово медичноїекспертизи №09-2424/2018від 06.06.2018,відповідно доякої присудово медичному обстеженніпотерпілого ОСОБА_14 було встановлено,що останньомубули заподіянітілесні ушкодження:колото-різане поранення поперекової ділянки праворуч, рановий канал якого за своїм ходом проникає у черевну порожнину із формуванням ушкоджень товстої та тонкої кишок, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя ( згідно п.п. 2.1.3 «к» « Правил судово  медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 ); колото-різане поранення правого стегна, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та не є небезпечним для життя ( згідно п.п. 2.3.1 «а», п. 2.3.2 «а», п.2.3.3 Правил судово  медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 ). Ці ушкодження сформувалися внаслідок дворазової дії із достатньою силою гострого предмету, з колюче  ріжучими властивостями поверхні, що травмувала, таким предметом міг бути ніж із шириною клинка на глибині максимального занурення ( зважаючи на ушкодження поперекової ділянки ) не більш ніж 3 см. ( т. 2, а.с.а.с. 200-201 ); 
		- висновком судово  медичної експертизи № 09-2424/2018 від 22.06.2018, відповідно до якої при судово  медичному обстеженні потерпілого ОСОБА_14 було встановлено, заподіяні останньому тілесні ушкодження : колото  різані поранення поперекової ділянки та правого стегна виникли внаслідок дворазової дії гострого предмету, з колюче  ріжучими властивостями поверхні, що травмувала, таким предметом міг бути ніж із шириною клинка на глибині максимального занурення ( зважаючи на ушкодження поперекової ділянки ) не більш ніж 3 см., таким міг бути й наданий для експертного дослідження розкладний ніж у формі « Метелика », вилучений 15.05.2018під часогляду місцяподії,на ділянцімісцевості- подвір`ї «Харківської обласної філармонії» розташованої в будинку № 21 по вулиці Римарська в м. Харкові, який було використано підсудним ОСОБА_10 як знаряддя вчиненого злочину  заподіяння потерпілому ОСОБА_14 . Відмінність у метричних характеристиках пошкоджень одягу, що був на ОСОБА_14 в момент травми та розмірах ран, про які йдеться у медичній документації, можна пояснити як суб`єктивним фактором ( відсутність точних замірів лікарем, що надав медичну допомогу ), так й об`єктивними даними ( косий напрямок раньових каналів, що відповідно збільшує розмір самої рани ). Покази потерпілого ОСОБА_14 , які були надані ним у ході слідчого експерименту від 07.06.2018, в цілому відповідають судово  медичним даним щодо механізму та локалізації формування ушкоджень у нього ( ОСОБА_14 ) ( т. 3, а.с..а.с. 12-15 ); 
		- висновком судово  медико  криміналістичної експертизи № 17/190-МК/18 від 19.06.2018, відповідно до якої при експертному дослідженні речових доказів : фуфайки ( футболки ), брюк, в які був одягнутий потерпілий ОСОБА_14 15.05.2018 під час заподіяння його тілесних ушкоджень підсудним ОСОБА_10 , а також знаряддя вчиненого злочину  ножа розкладного за типом « болісонг » ( « метелик » ), було виявлено наступне : на передній поверхні фуфайки ( футболки ), у нижньому краю справа, в ділянці просочування матеріалу засохлою речовиною, схожої на кров, встановлено чотири колото  різані пошкодження трикотажу, які при формуванні складок формують єдине колото  різане пошкодження матеріалу. Його локалізація не достатньо співпадає з тією локалізацією поранення тіла потерпілого, яке вказано в медичній документації ( «поперекова ділянка справа» ), що можна пояснити зміщенням шару плечового одягу вправо в сосен занурення клинка і формування єдиного колото  різаного каналу. На передній половинці брюк справа, у верхньому відділі, в ділянці просочування матеріалу засохлою речовиною, схожої на кров, встановлене одне колото  різане пошкодження матеріалу, яке співпадає за локалізацією із пораненням стегна потерпілого, та являється складовим елементом єдиного колото  різаного каналу. Однотипність виявлених пошкоджень матеріалу одягу не виключає вірогідність їх спричинення одним гострим плоским предметом, яким міг бути і клинок ножа, Конструкційні особливості клинка наданого на експертизу розкладного одно предметного ножа за типом « болісонг » ( «метелик» ) не виключають можливість спричинення їм колото  різаних пошкоджень, встановлених на одежі потерпілого ОСОБА_14 . В момент спричинення цих поранень потерпілий ОСОБА_14 міг перебувати в будь  якому положенні відносно нападника, яке б дозволяло вільний доступ зануренню знаряддя травми у відповідні ділянки тіла. ( т. 2, а.с.а.с. 213-216 ); 
		- протоколом слідчого експерименту від 07.06.2018 за участю потерпілого ОСОБА_14 , в ході якого останній виклав обставини заподіяння йому підсудним ОСОБА_10 ножових поранень, вказав механізм та локалізацію нанесених йому підсудними ударів наявним у нього ножем, а також обставини, які передували заподіянню йому тілесних ушкоджень, а саме механізм та локалізацію нанесеного ним ОСОБА_10 удару в праву частину обличчя, з наступним падінням останнього. ( т. 3, а.с.а.с. 1-10 ); 
		   В судовому засіданні сторона захисту просила суд визнати недопустимими наступні докази:
		- протокол огляду місця події від 15.05.2018, з підстав наявності в ньому посилання на пояснення підсудного ОСОБА_10 , який був присутнім на місці вчинення злочину та зазначав обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, у зв`язку з не визначенням на час вчинення процесуальної дії його процесуального статусу;
		-протокол відібраннязразків від16.05.2018,а самевідбитків пальціву підсудного ОСОБА_10 для проведенняв подальшомусудово дактилоскопічної експертизи, у зв`язку з не визначенням на час вчинення процесуальної дії його процесуального статусу;
		- наданий в судовому засіданні представником потерпілого електронний носій, фіксування за допомогою технічного засобу кримінального провадження під час розгляду слідчим суддею 17.05.2018 клопотання про застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу, так як в порушення вимог ст. 290 ч. 2 КПК України стороні захисту він не був відкритий, а тому відомості які маються на ньому не є доказом;
		-протокол проведенняслідчого експериментувід 07.06.2018за участюпотерпілого ОСОБА_14 з додатками,у зв`язкуз тим,що зазначенапроцесуальна дія,відповідно доприписів ст.109ч.2КПК Українине міститьсяв реєстріматеріалів досудовогорозслідування;     
		- надані в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_14 фотокартки з зображенням наявних у нього тілесних ушкоджень, так як процесуального рішення сторони обвинувачення щодо визнання зазначених фотокарток доказом по справі не приймалось. 
		   Судова колегія не приймає до уваги твердження сторони захисту про недопустимість в цілому протоколу огляду місця події від 15.05.2018, протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2018, як доказів вчинення підсудним ОСОБА_10 інкримінованого йому злочину та вважає їх хибними з наступних підстав.
		   Протокол огляду місця події було складено у відповідності приписів ст. 237 КПК України. Крім того, судова колегія зазначає, що присутній на місці вчинення злочину підсудний ОСОБА_10 , під час огляду місця події уповноваженої особою СВ Шевченківського ВП не був залучений до вказаної невідкладної слідчої дії, як її учасник, його процесуальний статус під час проведеної слідчої дії не визначено. Відображення в зазначеному протоколі пояснень ОСОБА_10 щодо обставин вчиненого злочину, не є підставою для визнання протоколу огляду місця події в цілому недопустимим доказом. При цьому, судова колегія зазначає, що при ухваленні судового рішення пояснення ОСОБА_10 викладені в протоколі огляду місця події від 15.05.2018 щодо обставин вчинення злочину судовою колегією, як доказ не враховувались, крім того на зазначені пояснення як на доказ, сторона обвинувачення під час судового розгляду не посилалась.
		   У судовому засіданні сторона захисту не заперечувала того, що протокол проведення слідчого експерименту від 07.06.2018 за участю потерпілого ОСОБА_14 з додатками, відповідно до приписів ст. 290 КПК України, були відкриті стороні захисту стороною обвинувачення. Судова колегія зазначає, що зазначений доказ був отриманий стороною обвинувачення у порядку, встановленому КПК України, тому посилання сторони захисту щодо недопустимості зазначеного доказу є неспроможним та таким, що не заслуговує уваги. 
		   У судовому засіданні стороною обвинувачення судової колегії був наданий протокол відібрання зразків від 16.05.2018, а саме відбитків пальців у підсудного ОСОБА_10 ( т. 3, а.с. 120 ), однак на зазначений протокол як на доказ, сторона обвинувачення під час судового розгляду не посилалась, а тому при ухваленні судового рішення вказаний протокол відібрання зразків від 16.05.2018 судовою колегією, як доказ не враховувався.
		   Крім того, судова колегія зазначає, що стороною обвинувачення судової колегії не надавався відповідний висновок судово  дактилоскопічної експертизи для проведення якої було б використано відібрані у підсудного ОСОБА_10 зразки, сторона обвинувачення не посилалась на зазначений висновок чи на інший процесуальний документ, отриманий на підставі вказаного протоколу, як на відповідний доказ, який б відповідав критеріям визначеним ст. 84 КПК України, а тому як доказ судовою колегією не досліджувався, що унеможливлює вирішення судом питання його допустимості чи не допустимості як доказу. 
		   Щодо наданого в судовому засіданні представником потерпілого електронного носія фіксування за допомогою технічного засобу кримінального провадження під час розгляду слідчим суддею 17.05.2018 клопотання про застосування щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу, судовою колегією зазначається, що відомості які на ньому зафіксовані, а саме пояснення ОСОБА_10 , під час судового розгляду судом не досліджувались та при ухваленні судового рішення судом як доказ не враховувались, так як відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		   Щодо наданих потерпілим ОСОБА_14 в судовому засіданні відповідних фотокарток з зображенням наслідків отриманих тілесних ушкоджень, судова колегія зазначає, що при ухваленні судового рішення вказані фотокартки з зображенням потерпілого судом як доказ не враховувались, крім того на зазначені фотокартки як на доказ, сторона обвинувачення під час судового розгляду не посилалась. 
		Так відповідно до приписів ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення. 
		Таким чином, докази, які враховуються судовою колегією при обґрунтуванні судовогорішення таякі просить визнати недопустимими сторона захисту, отримані у порядку, встановленому відповідними нормами КПК України. При отриманні вказаних доказів, стороною обвинувачення, істотних порушень прав та свобод людини, відповідно до вимог ст. 87 КПК України, допущено не було, в тому числі, в частині права підсудного ОСОБА_10 на захист.
		Тому вказані докази, відповідно до ст. 89 КПК України, визнаються допустимими.    Судова колегія не бере до уваги твердження підсудного ОСОБА_10 з приводу того, що він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке мало місце 15.05.2018 у відношенні потерпілого ОСОБА_14 з заподіянням останньому тяжких тілесних ушкоджень, так як, на думку підсудного, він під час зазначених подій перебував у стані необхідної оборони з метою припинення протиправного посягання на його життя та здоров`я з боку потерпілого, та розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнення кримінального покарання за скоєне, з наступних підстав. 
		   Крім того судова колегія не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_10 з приводу того, що на теперішній час він в повній мірі не пам`ятає обставин заподіяння потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень з використанням наявного у нього ножа, та також розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнення кримінального покарання за скоєне, з наступних підстав. 
		   У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 показав, що 15.05.2018, при вищезазначених обставинах під час конфлікту з підсудним ОСОБА_10 він будь  яких дій, які були б направлені на заподіяння суттєвої шкоди життю та здоров`я останнього не вчиняв та не мав намір вчиняти. Будь  якої небезпеки для життя та здоров`я ОСОБА_10 його дії не містили. Події відбувались на протязі декілька хвилин, під час яких ОСОБА_10 зненацька наніс йому ножові поранення, після чого свідок ОСОБА_21 забрав з рук ОСОБА_10 ніж та кинув його на землю.
		Щодо обставин конфлікту, в частині незначного часу зазначених подій, підсудний ОСОБА_10 дав показання аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_14 .
		Вищезазначені показання потерпілого ОСОБА_14 , щодо обставин заподіяння останньому підсудним ОСОБА_10 тілесних ушкоджень з використанням наявного у нього ножа, у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , показання яких в повної мірі узгоджуються з показаннями потерпілого.
		При цьому зазначені свідки, в своїх показаннях спростовують твердження підсудного ОСОБА_10 в частині того, що потерпілий ОСОБА_14 під час конфлікту душив його за шию руками, внаслідок чого він перебував в безпорадному стані запаморочення, а навпаки свідки стверджують про те, що в зазначеній конфліктній ситуації підсудний ОСОБА_10 був при тямі та вчиняв цілеспрямовані, активні дії з використанням наявного у нього ножа, внаслідок яких заподіяв потерпілому ножові поранення. 
		В судовому засіданні, дослідженими доказами не встановлено та не підтверджено наявність підстав, які об`єктивно свідчили про те, що підсудний ОСОБА_10 в даній ситуації перебував у стані необхідної оборони, та які б давали останньому можливість вчинити у відношенні потерпілого ОСОБА_25 інкриміновані йому дії з метою уявного захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, а тому його дії не містять ознак передбачених приписам ст. 36 КК України, а саме перебування у стані необхідної оборони. 
		Крім того, судова колегія зазначає, що хоча у судовому засіданні і встановлено, що неправомірні дії потерпілого ОСОБА_14 , а саме його агресивна поведінка спровокували виникнення зазначеної ситуації, яка стала причиною скоєння підсудним ОСОБА_10 вказаного кримінального правопорушення, однак вибраний ним спосіб вирішення конфліктної ситуації, яка склалася між ним та потерпілим, є завідомо злочинним, так як при даних обставинах підсудний ОСОБА_10 діяв умисно та цілеспрямовано, з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, саме у вибраний ним спосіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.
		Таким чином, ступінь вини підсудного ОСОБА_10 у вчиненні вищевказаного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, у об`єктивності, правдивості та відвертості яких у судової колегії відсутні підстави для сумнівів.
		   Органом досудового розслідування підсудному ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України в тому, що він 15.05.2018, при вищезазначених встановлених в ході судового розгляду обставинах, в процесі сварки з потерпілим ОСОБА_14 , яка згодом переросла у бійку, маючи умисел на вбивство останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого і бажаючи їх настання, озброївшись наявним у нього ножем, наніс ОСОБА_14 удари в життєво  важливі органи, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, Однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, довести свій злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_14 підсудний ОСОБА_10 до кінця не зміг з причин, які не залежали від його волі, так як його дію були припинені очевидцями події, а потерпілому своєчасно була надана медична допомога.
		   Відповідно до існуючого принципу презумпції невинуватості, передбаченого ст.17 КПК України, жодна особа не може вважатися винуватою у скоєнні злочину, поки її винуватість не буде доведена у порядку передбаченому КПК України і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.    Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини підсудного ОСОБА_10 у скоєнні ним особливо тяжкого злочину передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України тлумачаться на користь підсудного, виходячи з принципу презумпції невинуватості.
		   Відповідно до ст.ст. 17, 18 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		   Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
		   Відповідно до ст.ст. 92, 94 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		   Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		   Судова колегія, дослідивши докази надані сторонами кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України, а саме в закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_14 не підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення з наступних підстав.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 
		   Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		   При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.    Судова практика для з`ясування змісту й спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. (п.22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7.02.2003 №2).    Вирішуючи питання про наявність у підсудного ОСОБА_10 прямого умислу на вбивство, судова колегія виходить із сукупності всіх встановлених судом обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень і інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		   У судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України не визнав, наголошуючи на тому, що умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_14 він не мав, його дії були обмовлені неприязними відношеннями з ОСОБА_14 , який першим почав наносити йому удари в обличчя та застосував інше насильство, внаслідок чого він побоювався за своє життя та здоров`я, при цьому він перебував у незручному розташуванні відносно потерпілого, який нахилився до нього коли він фактично лежав на землі, під час нанесення потерпілим йому ударів в обличчя. 
		Моменту колипід часконфлікту вінвитяг злівої кишеніштанів ніжта метутаких дійвін непам`ятає,в повсякденномужитті нимвикористовується,як основнасаме праварука.Він непам`ятає чинаносив вінудари наявниму ньогоножем ОСОБА_14 . Під час конфлікту та після його припинення він погроз вчинити умисне вбивство потерпілого не висловлював, опору свідкам не чинив, знов заволодіти ножем та продовжити свої дії не намагався. 
		   Зазначені підсудним ОСОБА_10 обставини розташування його та потерпілого в момент заподіяння останньому ножових поранень, механізм нанесення потерпілому ушкоджень, події, які передували заподіянню поранень, в частині того, що ініціатором конфлікту, яка згодом переросла в бійку, був саме потерпілий ОСОБА_14 , а також наступні після нанесення ушкоджень події, в судовому засіданні не заперечувались та були підтверджені як самим потерпілим ОСОБА_26 , так і свідками ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 які в повній мірі узгоджуються з показаннями підсудного, а також з дослідженими в судовому засіданні вищезазначеними висновками судових експертиз, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого та іншими зазначеними доказами. 
		   Крім того, з дослідженого в судовому засіданні висновку судово  медичної експертизи № 12-14/425-А/18 від 08.06.2018, вбачається, що при судово  медичному обстеженні підсудного ОСОБА_10 , у зв`язку з подіями 15.05.2018, мав місце синець у області проекції горизонтальної частини правої гілки нижньої шелепи, який утворився від одноразової травматичної дії тупого твердого предмета ( предметів ), з обмеженою площею травмуючої поверхні, індивідуальні особливості якої у ушкодженні не відобразилися, за механізмом удар чи удар  здавлення та належать до легких тілесних ушкоджень, що викликали незначні скороминущі наслідки, не більш 6-ті днів (згідно п.п. 2.3.5, п. 2.3.2 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», що затверджені наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року ). ( т. 2, а.с.а.с. 203-206 ). 
		   Вказаним експертним висновком судово  медичної експертизи підтверджуються показання підсудного ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_14 в частині того, що в процесі конфлікту потерпілий підсудному наніс удари в праву частину обличчя, внаслідок чого утворився вказаний синець.
		   Судова колегія зазначає та враховує, що в судовому засіданні встановлено хаотичне, нецілеспрямоване нанесення підсудним ОСОБА_10 ударів ножем потерпілому ОСОБА_14 , характер поранень і локалізацію, те, що підсудний в разі наявності у нього умислу на вбивство мав реальну можливість довести свої злочинні дії до кінця, але після нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи можливість реального продовження своїх злочинних дій, опору свідкам не чинив, знов заволодіти ножем та продовжити свої протиправні дії не намагався, під час конфлікту та після його припинення він погроз вчинити умисне вбивство потерпілого не висловлював.
		   Також, обгрунтовуючи своє рішення про відсутність у підсудного ОСОБА_10 прямого умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 , судова колегія бере до уваги поведінку підсудного, яка передувала вчиненню злочину, а саме, що він не був ініціатором конфлікту, який виник між ним та потерпілим, а також очевидно віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_14 , який фактично спровокував та розпочав конфлікт, першим наніс удар в обличчя підсудному, наслідком якого стало заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
		   Таким чином, зазначений в обвинувальному акті умисел підсудного ОСОБА_10 носить вирогідний характер та є припущенням сторони обвинувачення, а тому судова колегія критично сприймає вказане твердження сторони обвинувачення, так як воно є хибним та таким, що не відповідає обставинам встановленим в судовому засіданні. 
		   Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо недоведеності вини підсудного ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 115 ч. 1 КК України.
		   Відповідно до ст. 337 ч. 3 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право 
		вийти за межі висунутого обвинувачення зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. 
		   Приймаючи до уваги наведене, судова колегія приходить до висновку про відсутність в діях підсудного ОСОБА_10 прямого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_14 , а тому вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується підсудний ОСОБА_10 на ст. 121 ч. 1 КК України, так як в його діях в наявності склад зазначеного кримінального правопорушення, а саме як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		   Аналізуючи вищевикладені докази судова колегія вважає про те, що дії підсудного ОСОБА_10 підлягають кваліфікації за ст. 121 ч. 1 КК України, так як він своїми умисними діями вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		   При визначенніпідсудному ОСОБА_10  виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, данні про особу підсудного, який раніше не судимий, на диспансерному обліку в ОНД та МПНД не перебуває, не працює, за місцем навчання характеризується посередньо, як особа неврівноважена та схильна до конфліктів в колективі, є інвалідом дитинства 3 групи, за висновком судово  психіатричної експертизи № 466 від 12.06.2018 за своїм психічним станом визнаний осудним, так як під час скоєння злочину, а також на теперішній час, за своїм психічним станом, міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ( т. 2, а.с.а.с. 217-219 ). 
		Обставин, які відповідно до приписів ст. 66 КК України пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_10 судовою колегією не встановлено. 
		Обставин, які відповідно до приписів ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного ОСОБА_10 судовою колегією не встановлено. 
		Крім того, в судовому засіданні встановлено, що заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_14 підсудним ОСОБА_10 було вчинено біля приміщення будівлі «Харківської обласної філармонії», безпосередньо після закінчення концерту при наявності значної кількості очевидців  відвідувачів закладу культури. 
		Вказані обставини свідчать про аморальну поведінку підсудного ОСОБА_10 , зухвале ігнорування ним правопорядку, нехтування загально прийнятних норм поведінки в суспільстві, тому його протиправні дії становлять підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень в разі застосування кримінального покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.
		Таким чином, з урахуванням даних про особу підсудного ОСОБА_10 , відсутність обставини, які як пом`якшують так і обтяжують покарання, відношення до скоєного злочину, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, судова колегія вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_10 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкції ст. 121 ч. 1 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.
		В судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_10 відповідно до приписів ст. 208 КПК України був затриманий уповноваженою службовою особою - слідчим СВ 16.05.2018 о 10:30 години за підозрою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. ( т. 3, а.с.а.с. 123-125 ).
		Ухвалою слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 17.05.2018 у відношенні підсудного ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання з покладенням відповідних обов`язків строком до 15.07.2018. ( т. 2, а.с.а.с. 189-193 ). 
		Між тим, з досліджених в судовому засіданні рапортів уповноваженої особи Шевченківського ВП ГУНП в Х\О вбачається, що ОСОБА_10 фактично було затримано після вчинення інкримінованого йому злочину, безпосередньо на місці його вчинення 15.05.2018, про що в судовому засіданні наголошував підсудний ОСОБА_10 посилаючись на те, що після прибуття співробітників поліції він виконував їх вимоги, підкорювався їх наказам та був вимушений знаходитись поряд з ними. ( т. 3, а.с.а.с. 116-117 ).
		Відповідно до приписів ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою особою. 
		Тому судова колегія вважає за необхідне рахувати строк затримання підсудного ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні інкримінованого йому злочину саме з 15.05.2018.
		При таких обставинах, судова колегія вважає за необхідне на підставі ст. 72 ч. 5 КК України, підсудному ОСОБА_10 зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15.05.2018 по 17.05.2018 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		   Запобіжний захід підсудному ОСОБА_10 , до набранням вироком законної сили, судова колегія вважає необхідним залишити без змін  цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання. 
		   Строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_10 рахувати з моменту звернення вироку суду до виконання. 
		Потерпілим ОСОБА_14 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_10 у відшкодування матеріальної шкоди 17658,72 гривень та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000 гривень. ( т. 1, а.с.а.с. 36-41 ). 
		В обґрунтування поданого цивільного позову потерпілий ОСОБА_14 вказував, що в результаті злочинних дій підсудного йому були спричиненні тілесні ушкодження, внаслідок чого він був змушений нести витрати на своє лікування.
		На підтвердження своїх позовних вимог потерпілий ОСОБА_14 надав фіскальні чеки щодо понесених ним витрат на придбання лікарських засобів та матеріалів медичного призначення на загальну суму 17658,72 гривень. ( т. 3, а.с.а.с. 42-49 ).
		Крім того, як зазначив потерпілий ОСОБА_14 , внаслідок злочиннихдій підсудного ОСОБА_10 йому була заподіяна моральна шкода, так як він на протязі тривалого часу був вимушений проходити курс лікування, при цьому був порушений його нормальний уклад життя, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого побуту та життя, постійно переживаючи за своє здоров`я. Внаслідок зазначенихподій вінтакож переживсильний стрес,негативні емоціїта хвилювання, що привело до його глибоких душевних та фізичних страждань.
		Підсудний  ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначені позовні вимоги потерпілого ОСОБА_14 не визнав, наголошуючи на тому, що він не вбачає підстав для відшкодування потерпілому зазначеної матеріальної та моральної шкоди.
		Судова колегія вважає що позовні вимоги ОСОБА_14 в частині стягнення з підсудного ОСОБА_10 матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		   Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		   Приписами ч. 1 ст. 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток ( дохід ), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, в також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно  курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. 
		Також судова колегія зауважує, що за приписами ст.ст. 23, 1167 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав яка відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Аналізуючи викладенні положення закону, судова колегія дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшла своє підтвердження як вина підсудного ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_14 було спричинено тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого він перебував на стаціонарному лікуванні в профільному медичному закладі, так і розмір матеріальної шкоди  витрат, понесених потерпілим ОСОБА_14 на придбання лікарських засобів та матеріалів медичного призначення на загальну суму 17658,72 гривень, тому в відшкодування заподіяної матеріальної шкоди з підсудного ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_14 підлягають стягненню зазначені витрати.
		Щодо стягнення моральної шкоди, судова колегія вважає, що потерпілий ОСОБА_14 достатньо не обгрунтував, розмір моральної шкоди, яка ним заявлена та чому є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди » розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Керуючись вищевикладеним, судова колегая враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав потерпілий ОСОБА_14 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування ОСОБА_14 спричиненої йому, неправомірними діями підсудного ОСОБА_10 моральної шкоди є сума в 60000 гривень.
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_14 в задоволенні позову необхідно відмовити. 
		   Ухвалою слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 21.05.2018, з метою забезпечення збереження речових доказів, було накладено арешт на належну підсудному ОСОБА_10 сорочку з слідами РБК; знаряддя вчинення злочину  розкладний ніж; два змиви з РБК. ( т. 2, а.с.а.с. 179-181 ).
		   Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, а також зокрема те, що вказана сорочка належить підсудному ОСОБА_10 , судова колегія вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна. 
		   Речові докази зазначені в постановах про визнання речовими доказами від 16.05.2018 та 30.05.2018, які знаходяться на зберіганні в камері схову Шевченківського ВП ГУ НП України в Харківської області, а саме : належна підсудному ОСОБА_10 чоловіча сорочка,  підлягає поверненнюпідсудному ОСОБА_10 за належністю; належні потерпілому ОСОБА_14 речі : брюки, футболка, ремінь, кросівки, шкарпетки, - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_14 за належністю; розкладний ніж за типом « болісонг », два змиви з РБК, -підлягають знищенню;медичнакартка стаціонарногохворого №3497,а такожрентгенівський знімок№ 1501від 19.05.2018на ім`япотерпілого ОСОБА_14 ,-підлягають поверненнюдо ДУ« Інститутузагальної таневідкладної хірургіїім.В.Т.Зайцева НАМНУ» заналежністю. 
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України судова колегія, - 
		 
		                    У Х В А Л И Л А :
		 
		    ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді 5 років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально  виконавчій установі закритого типу.
		   Строк відбуттяпокарання засудженому ОСОБА_10 рахувати з моменту звернення вироку суду до виконання.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати засудженому  ОСОБА_10 строк його попереднього ув`язнення в період з 15травня 2018року по 17 травня 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		   Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_10 , до набранням вироком законної сили, залишити без змін  цілодобовий домашній арешт за місцем мешкання. 
		   Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_14 у відшкодування матеріальної шкоди  17658 гривен 72 копійки, у відшкодування моральної шкоди  60000 гривен.
		В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_14 в задоволенні позову, - відмовити. 
		   Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 21.05.2018 на належну засудженому ОСОБА_10 сорочку з слідами РБК; знаряддя вчинення злочину  розкладний ніж; два змиви з РБК.
		Речові докази : належну засудженому ОСОБА_10 чоловічу сорочку  повернути останньому за належністю; належні потерпілому ОСОБА_14 речі : брюки, футболку, ремінь, кросівки, шкарпетки - повернути останньому за належністю; розкладний ніж за типом « болісонг », два змиви з РБК -знищити;медичнукартку стаціонарногохворого №3497,а такожрентгенівський знімок№ 1501від 19.05.2018на ім`япотерпілого ОСОБА_14 -повернути доДУ «Інституту загальноїта невідкладноїхірургії ім.В.Т.Зайцева НАМНУ» заналежністю. 
		   Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Дзержинський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.
		   Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
		   Вирок надруковано в нарадчої кімнаті в одному примірнику.
		 
		   Головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		 
		Судді :             ОСОБА_2    
		 
		    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...