Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/1848/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 07.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2020.
Дата набрання законної сили: 20.09.2021
Номер судового провадження: 1-кп/554/76/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22018170000000009

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 554/1848/19
		 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України 
		Дата документу 07.08.2020 
		                                                                               
		 
		Октябрський районний суд м. Полтави в складі :
		 
		головуючого судді -         ОСОБА_18,
		з участю:         секретаря -         ОСОБА_19,
		прокурора -                         ОСОБА_20,
		обвинуваченого -                          ОСОБА_1 ,
		захисника -                                 ОСОБА_21,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальне провадження за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, працюючого електромонтером КП ЖЕО № 2, не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		I. ФОРМУЛЮВАННЯ ПРЕД`ЯВЛЕНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ, ЯКЕ ВИЗНАНЕ СУДОМ НЕДОВЕДЕНИМ
		 
		Відповідно до обвинувального акту: 
		«05.10.2010 з метою обміну інформацією з невизначеним колом осіб та перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за допомогою власного персонального комп`ютера «Asus», використовуючи доступ до глобальної мережі «Інтернет», яка призначена до публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації та, відповідно до положень ч. 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» є засобом масової інформації, зареєструвався на загальнодоступному інформаційному ресурсі «Інтернет-видання «Полтавщина»» за електронною адресою «ІНФОРМАЦІЯ_7» під мережевим псевдонімом «ОСОБА_1» (рос.).
		На початку 2014 ОСОБА_1 користувався послугами невстановленого інтернет-провайдера, а 09.11.2014 ОСОБА_1 уклав договір надання послуг «Домашній Інтернет» від телекомунікаційного оператора ПрАТ « Київстар » (вул. Дегтярівська, буд. 53, м. Київ), з особовим рахунком клієнта за №НОМЕР_3 під особистими даними: ОСОБА_1 , мобільний телефон: НОМЕР_1 , за місцем свого постійного проживання: АДРЕСА_1 .
		Упродовж лютого 2014 - лютого 2017 ОСОБА_1 , маючи злочинний умисел, направлений на поширення публічних закликів до вчинення дій, направлених на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що виник у нього на початку 2014, реалізуючи його, не відмовляючись від нього, бажаючи довести його до кінця та досягнути злочинну мету, а також доведення цих закликів до відома усіх користувачів сайту «Інтернет-видання «Полтавщина»», усвідомлюючи, що зазначений сайт відвідується необмеженим колом осіб, у тому числі з числа громадян України, перебуваючи за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою власного персонального комп`ютера «Asus» розміщував на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина»» під мережевим псевдонімом «ОСОБА_1» і рос.) (ІНФОРМАЦІЯ_8ІНФОРМАЦІЯ_9ІНФОРМАЦІЯ_10ІНФОРМАЦІЯ_11) текстові матеріали антиукраїнського, сепаратистського характеру, які містять у собі заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Так, 16.03.2014, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що зі змістом висловлювання може ознайомитися необмежена кількість осіб, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 під псевдонімом «ОСОБА_1» розмістив на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина»», висловлювання, яке згідно з висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення №18219/19090-19097 від 17.08.2018, проведеної ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_22 , виражене у формі заклику, в об`єктивному змісті якого йдеться про територіальні зміни, а саме про те, щоб українці визнали АР Крим територією Росії.
		Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дії до зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, 27.03.2014, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1 під псевдонімом «ОСОБА_1» розмістив на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина»», висловлювання, яке згідно з висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення №15896/18216-18217 від 03.08.2018, проведеної ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_22 , виражене у формі заклику, в об`єктивному змісті якого йдеться про територіальні зміни, а саме: провести референдум з метою приєднання «Российской Федерации к Полтавской области».
		Продовжуючи злочинний умисел, бажаючи довести його до кінця та досягнути злочинну мету, 27.04.2015, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_1 під псевдонімом «ОСОБА_1» розмістив на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина», висловлювання, яке згідно з висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення №18218/19098-19115 від 17.08.2018, виражене у формі заклику, в об`єктивному змісті якого йдеться про територіальні зміни, а саме: надати свободу Кобилякам і створити на території Кобиляцького району Полтавської області «Кобиляцьку народну республіку». 
		Вказані заклики є публічними закликами до зміни меж території державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, оскільки суперечать положенням ч. 3 ст. 2 Конституції України, відповідно до якої територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою, ст. 73 Конституції України, якою передбачено, що питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, та ст. 72 Конституції України, якою визначено порядок призначення та проголошення всеукраїнського референдуму.
		Разом з тим, відповідно до висновку комп`ютерно-технічної експертизи №91 від 16.07.2018 p., проведеної Полтавським НДЕКЦ, в історії примірника веб-браузера «Mozila Firefox», наданого на дослідження системного блоку марки «Asus», що належить ОСОБА_1 , міститься інформація щодо відвідування веб-сторінки із url-адресою «ІНФОРМАЦІЯ_6», а також збережені дані, введені у форму сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7/, у вигляді імені користувача «ОСОБА_1». Крім того, примірник поштового клієнта «ІНФОРМАЦІЯ_12» містить збережені електронні листи від імені «Інтернет-видання «Полтавщина», адресовані користувачу під псевдонімом «ОСОБА_1».
		Таким чином, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних суспільно-небезпечних наслідків, з політичних та ідеологічних мотивів, з метою швидкого розповсюдження інформації на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина»» та донесення до необмеженого кола осіб іншої інформації антиукраїнської спрямованості, розмістив висловлювання, які є публічними закликами до зміни меж території державного кордону України на порушення порядку, встановленого 2, 72, 73, 132 Конституції України.
		Зміст висловлювань ОСОБА_1 був доведений до відома невизначеного кола осіб - зареєстрованих та незареєстрованих користувачів інформаційного сайту «Інтернет-видання «Полтавщина»», які ознайомлювалися, уподобали, коментували висловлювання користувача «ОСОБА_1» (рос.), а також шляхом автоматичного сповіщення усіх зареєстрованих користувачів вказаного інформаційного порталу на електронні поштові адреси, які відповідали на залишені «ОСОБА_1» (рос.) коментарі».
		Таким чином, ОСОБА_1 органами досудового розслідування інкримінується умисне розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.
		 
		II. ПІДСТАВИ ВИПРАВДАННЯ  
		 
		ОБВИНУВАЧЕНОГО ОСОБА_23 Основні релевантні джерела права
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		 
		Лише сукупність усіх передбачених законом об`єктивних та суб`єктивних ознак складу злочину може бути підставою кримінальної відповідальності.
		 
		Частина 1 ст. 110 КК України (у відповідних редакціях) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років з конфіскацією майна або без такої за умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
		 
		Об`єктом злочину є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.
		 
		Для позначення лінії кордону на місцевості суміжними державами звичайно створюється змішана комісія. Однак на сьогодні, за наявності державної території, Україна за сплином майже 30 років незалежності фактично не має державного кордону з Росією, Білоруссю та Молдовою, оскільки на відповідних ділянках не проведено делімітації та/або демаркації кордону.
		 
		Об`єктивна сторона злочину характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких формах: 
		 
		1) дії, вчинені з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		2) публічні заклики до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України; 
		3) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, метою яких є зміна меж території (державного кордону) України.
		 
		Дії, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, - це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною радою. 
		 
		Логічне тлумачення словосполучення "зміна меж території" може означати і збільшення території України за рахунок території іншої держави чи нейтральної території, але, оскільки Україна будує свою зовнішньополітичну діяльність на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, зокрема відмовляється від будь-якої територіальної експансії, в даному випадку під зміною території слід розуміти тільки її можливе зменшення.
		 
		Прикладами вказаних дій можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з даного питання не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службовою особою, або призначення місцевого референдуму чи проведення з даного питання опитування населення, проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою тощо. Водночас, скажімо, військовий переворот з проголошенням усієї території України територією іншої держави має кваліфікуватися за ст. 109 як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.  Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.
		 
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. При цьому для першої форми цього злочину характерною є також наявність спеціальної мети - змінити межі території (державного кордону) України. 
		 
		Якщо особа вчинює певні дії з метою зміни меж території областей, інших адміністративних одиниць без намагання змінити зовнішні межі території України, відповідальність за ст. 110 КК України виключається.
		 
		У статті 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		 
		Загальна Декларація прав людини від 10.12.1948 року, яка є основоположним нормативно-правовим актом у статті 19 визначає, що кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, отримувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
		 
		Стаття 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) аналогічно передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		 
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		 
		Між тим, стаття 15 Конституції України в імперативній формі забороняє цензуру, а також визначає, що жодна ідеологія (а ідеологія - це ні що інше, як система поглядів) не може визнаватись державою як обов`язкова та закріплює принцип, згідно до якого суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Стаття 35 Конституції України визначає право на свободу світогляду. Стаття 38 Конституції України передбачає право особи брати участь в управлінні державними справами і виборах. Стаття 54 Конституції України гарантує свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. 
		 
		Водночас, частина 1 ст. 30 ЗУ «Про інформацію» категорично забороняє притягнення кого-небудь до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		 
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду ( ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію»).
		 
		Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності на відміну від перевірки істинності фактів і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Бартольд проти ФРН» та «Лінгенс проти Австрії»).
		 
		Хоча Європейський суд з прав людини і визнає, що відповідні норми національного законодавства можуть містити оціночні поняття і бути не абсолютно жорсткими (Verglags GmbH and CoKG Austria. - ріш. від 11.01.2000, §40) і точними, проте згідно до його інтерпретації необхідним визнається такий стан правової регламентації обмежень права на свободу вираження національним правом, за якого особа може заздалегідь чітко передбачити, якими є межі її допустимої поведінки, які негативні наслідки може потягнути порушення цих меж та за яких умов це може відбутися.
		 
		У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		 
		Обов`язок доказування вказаних обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. ст. 91, 92 КПК України).
		 
		Доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06.12.98).
		 
		При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		 
		Також відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Водночас, виправдувальний вирок постановляється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу, зокрема, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК України, п. 1, 2 ч.1 ст. 284 КПК України).
		 
		Б. Надані суду докази 
		 
		Указане кримінальне провадження 30.03.2018 року внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ 22018170000000009), за ч. 1 ст. 110 КК України при безпосередньому виявленні УСБУ в Полтавській області ознак злочину ( т.1 а.с. 88-110).
		 
		На підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 31.05.2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, під якого вилучено: системний блок Asus, при огляді пошукової системи інтернет якого виявлено відомості адресата під ніком "ОСОБА_1". При цьому ОСОБА_1 надав адреси особистих акаунтів: " ОСОБА_4 ", " ОСОБА_5 ", " ОСОБА_6 ". Скріншоти переписки з указаними ніками роздруковано та приєднано до справи. Крім того, у ОСОБА_1 з кімнати вилучено мобільний телефон Соні Еріксон № НОМЕР_1 , а також чотири магніти з зображенням Санкт-Петербургу, датовані березнем-травнем 2014 року. Указані речі приєднано до справи в якості речових доказів та ретельно оглянуто ( т. 1 а.с. 112-158).
		 
		Згідно висновку комп`ютерно-технічної експертизи № 91 від 16.07.2018 року, в історії примірника веб-браузера "Mozilla Firefox " накопичувача цифрової інформації, наданого на дослідження системного блоку марки Asus, міститься інформація щодо відвідування веб-сторінки із url-адресою ІНФОРМАЦІЯ_13 і заголовком "Мої коментарі/ Полтавщина" та збережені дані, введені у форму веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7, у вигляді імені користувача (псевдонім або нік) "ОСОБА_1" та паролю " НОМЕР_2 ". Також примірник поштового клієнта "The BAT" містить збережені на накопичувач системного блоку електронні листи, відправлені від імені "Інтернет-видання "Полтавщина" на ім`я "ОСОБА_1" із темами : "Підтвердження зміни е-mail на сайті "Полтавщина" і "Відповідь на Ваш коментар на poltava.to". Веб-браузери Google chrome,Mozilla Firefox і Яндекс. Браузер установлені (інстальовані) на накопичувач цифрової інформації системного блоку марки Asus містять збережені логіни (імена або електронна пошта) і паролі, які наведені в описовій частині висновку. Історію, яку зберігають вказані браузери зведено у звіти та записано на оптичний диск, що є додатком до висновку експерта та який оглянуто (т. 1 а.с. 159-175, 176-270, т. 3 а.с. 1-45, 96-128).
		 
		Виходячи з висновків судових лінгвістичних (семантико-текстуальних) експертиз писемного мовлення №15896/18216-18217 від 03.08.2018 року, №18218/19098-19115 від 18.08.2018 року, № 18219/19090-19097 від 17.08.2018 року, серед наданих на дослідження текстових матеріалів встановлені висловлювання, що виражені у формі закликів, в об`єктивному змісті яких йдеться про територіальні зміни, а саме:
		 
		1. «Предлагаю провести референдум на тему Федерализации России с дальнейшим присоединением Росийской Федерации к Полтавськой области!!!)))))» у публікації від 27.03.2014 року особи під псевдонімом «ОСОБА_1» на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина». Експерт висновує, що вказане висловлювання містить як лексичну, так і граматичну форму закликів, які є прямими, оскільки зазначаються певні дії і можливі їх виконавці, а також публічними, бо є частиною суспільно-політичної комунікації. При цьому зазначає, що на граматичному рівні іллокуція заклику передається за допомогою присудка, вираженого у формі складеного дієслова «предлагаю провести»;
		 
		2. «Свабоду Кабылякам! Кабыляцкая народная республика! КНР!)))))))» у публікації від 27.04.2015 року особи під псевдонімом «ОСОБА_1» на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина». В описовій частині висновку йдеться про те, що ця фраза є фрагментом обговорення новини із заголовком «Кобеляцький район має право на існування - громада району». Зокрема, досліджуване висловлювання є реплікою на обурення учасників дискусії з приводу перспективи приєднання Кобеляцького району до Кременчуцького району Полтавської області. При цьому експерт вважає, що мова йде про територіальні зміни, а саме про те, що на частині території Полтавської області - в Кобеляцькому районі потрібно створити «Кобиляцьку народну республіку». За формою вираження наведений заклик є непрямим, за характером публічний, водночас вживання великої кількості закритих дужок вказує на позначення сміху, що вказує на жартівливо- підбурювальний характер висловлювання;
		 
		3. «Хохлы. Помянем крым! Не чокаясь)))» у публікації від 16.03.2014 року особи під псевдонімом «ОСОБА_1» на сайті «Інтернет-видання «Полтавщина». Експерт вказує, що на основі семантичного та понятійно-змістового аналізу наведене висловлювання виражене у формі заклику до українців визнати те, що Крим більше не є частиною України, а є територією Росії. Заклик вважає прямим та публічним (т. 3 а.с. 61-88).
		 
		Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та просив його виправдати, оскільки інкримінованого йому злочину не вчиняв. Пояснив суду, що всі його вислови супроводжувались кількома закритими дужками, що свідчить про жарти і тлумачиться як посмішка. Пропозицію проведення "референдуму про приєднання" пояснює тим, що в гумористичній формі коментував статтю одного з журналістів по матеріалах справи. Свої вислови під ніком «ОСОБА_1» не заперечує, однак пояснює це спілкуванням з іншими користувачами та журналістами. Речення щодо приєднання "Російської Федерації до Полтавської області" мало вочевидь гумористичну форму та в обвинуваченні вирвано з контексту розмови. Його фраза "выпьем за Крым не чокаясь" означає його жаль з приводу окупації півострова. Щодо його висловлювання про створення "Кабыляцкой народной республіки" пояснює, що в квітні 2015 року вийшла стаття про децентралізацію, тому він в гумористичній формі висловив свій коментар. При цьому умисно вказав не Кобеляки, яким є місто в Україні, а "Кабыляки". Зазначив, що не мав намірів на зміну меж території України чи створення суверенної держави і до цього нікого не закликав. Перебував на обліку в психіатричному диспансері, але вважає себе здоровим. На певні статті та коментарі іноді реагує емоційно, володіє мовними засобами. Як громадянин України жалкує про втрату територій України. Усі його висловлювання вирвані з контексту спілкування з іншими користувачами та відповідних статей журналістів. Цитував фрази з фільму "Кін-дза-дза", слова ОСОБА_24 з різних творів, критикував політику ОСОБА_8 З 2010 року за межі території України ніколи не виїздив, з представниками іноземних держав не спілкувався, завдань не отримував, грошей за публікації не брав, "живе в кредит". В Збройних силах не служив через психіатричний діагноз, безпартійний, у громадських об`єднаннях не перебуває. Вказав, що не був прихильником Майдану та з цього приводу дискутував, проте це ні до чого не приводило. Для проведення судово-лінгвістичної експертизи його не запрошували та не просили пояснень змісту його висловлювань. Притягнення його до відповідальності вважає політично вмотивованим. 
		 
		Експерт-лінгвіст ОСОБА_10 підтвердила висновки проведеної нею експертизи, однак вказала, що висловлювання особи під ніком "ОСОБА_1" мали жартівливий, несерйозний характер, про що свідчить відповідна позначка наприкінці фраз у вигляді закритої дужки.
		 
		Відомості протоколів огляду «Інтернет-видання «Полтавщина» із доданими до них скріншотами від 11.04.2018 року ( т. 2 а.с. 1-78), від 17.05.2018 року ( т. 2 а.с. 79-176), від 22.05.2018 року ( а.с. 177-288) містять публікації особи під псевдонімом «ОСОБА_1», які були предметом дослідження відповідно до висновків судових лінгвістичних (семантико-текстуальних) експертиз писемного мовлення №15896/18216-18217 від 03.08.2018 року, №18218/19098-19115 від 18.08.2018 року, № 18219/19090-19097 від 17.08.2018 року (т. 3 а.с. 61-88), що детально описані вище. 
		 
		Свідок ОСОБА_11 показала суду, що обвинуваченого ОСОБА_1 знає приблизно 30 років, проживає із ним по сусідству. Характеризує його позитивно, як спокійного врівноваженого, доброзичливого. Скарг на нього не надходило. Про вчинення ним яких-небудь кримінальних правопорушень їй не відомо.
		 
		Свідок ОСОБА_12 , яка є матір`ю обвинуваченого, зазначила, що останній проживає із нею по АДРЕСА_1 , на п`ятому поверсі. Характеризує його лише позитивно. Останній ні до кого не ходив та до нього теж ніхто не ходить. Він працює. Вдома користується комп`ютером та мережею інтернет, але про будь-які заклики з його боку їй не відомо.
		 
		Свідки працівники КП ЖЕО № 2: ОСОБА_13 - начальник дільниці № 3, ОСОБА_14 - майстер технічного обслуговування, ОСОБА_15 - працівник з приймання замовлень, характеризували свого колегу ОСОБА_1 з позитивного боку. Про вчинення ним будь-яких кримінальних правопорушень їм не відомо, зокрема, і про заклики до зміни меж території України.
		 
		Свідок ОСОБА_16 показав суду, що розробляв і підтримує інформаційний ресурс «Інтернет-видання «Полтавщина»» за електронною адресою «ІНФОРМАЦІЯ_7», де був зареєстрований користувач "ОСОБА_1", який заходив на сайт як авторизований користувач та з 2014 року, як і багато інших, залишав там під різними статтями коментарі антиукраїнської спрямованості, в тому числі, які містили нецензурні образи певним людям. В подальшому до нього звернулись працівники УСБУ в Полтавській області із запитом про надання ІР адреси вказаного користувача і він надав таку інформацію. Сервер не вилучався, за ним експертні дослідження не проводились. Вислови ОСОБА_1 з приводу "Кобиляцької народної республіки" сприймав як жарт. 
		 
		Інші свідки до суду не з`явились та стороною обвинувачення не були забезпечені, про їх примусове доставлення ніхто не просив.
		 
		В. Оцінка Суду
		 
		Дослідивши усі надані суду докази на засадах змагальності сторін, виходячи із меж обвинувачення, суд приходить до таких висновків.
		 
		1. Інтерпретацію висловлювань ОСОБА_1 експертами лінгвістами, як закликів до територіальних змін України, суд не може сприйняти як належний, допустимий та достовірний доказ кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, позаяк це суперечило би здоровому глузду, засадам юридичної визначеності як складової верховенства права, свободи вираження поглядів.
		 
		Так, багато закритих дужок, які супроводжують означені висловлювання, за загальновідомими правилами інтернет-спілкування означають емоцію радості, якими можна надати позитивне забарвлення чи продемонструвати своє дружнє відношення до співрозмовника, вказують на їх жартівливий (несерйозний) характер.
		 
		Вислів щодо приєднання РФ до Полтавської області виражений у формі пропозиції в жартівливій формі та жодним чином не вказує на зменшення території України, а навпаки на її збільшення. Про агресивні методи не йдеться, а навпаки міститься посилання на референдум, тобто визнаний у правових державах спосіб  прийняття  виборцями рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань. Різновидом референдуму, на якому вирішуються питання зміни статусу території, чи приєднання території до іншої є плебісцит. Тому, з огляду на характер використання мовних засобів, суспільна небезпечність та протиправність такого висловлювання відсутня.
		 
		Висловлювання щодо свободи Кобелякам вжито у контексті інтернет-переписки з приводу статті про можливе приєднання Кобеляцького району до Кременчуцького, відтак автор у такий жартівливий спосіб висловив підтримку громади Кобеляцького району Полтавської області. Про жодну зміну меж території України чи про вчинення якихось дій для цього у висловлюванні взагалі не йдеться. Фрази «Кабыляцкая народная республика», після чого «КНР» сприймаються як гіперболи, які властиві риторичному, ораторському, а також романтичному стилям мовлення, де пафос торкається іронії. До того ж суд зважає на те, що ці фрази написані з явними граматичними помилками та прямо не вказують на відповідний населений пункт України, не містять будь-якої конкретики, вжиті у сатиричній формі, тому не виходять за межі свободи слова та не можуть підлягати цензурі.
		 
		Висловлювання про Крим, який автор пропонує пом`янути, не чокаючись, вжито у жартівливій формі, не містить жодних прямих закликів не визнавати Крим територією України чи закликів вважати його територією Росії. Таке інтерпретування експертом є надуманим, позаяк означена фраза з точки зору сторонньої, розсудливої людини може означати багато чого не забороненого законом, в тому числі і висловлення жалю з приводу тимчасово-окупованої території України (ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України»), виражене у формі гіпербол, метафор, сатири, як про це зазначає сам ОСОБА_1 , позаяк ніхто інший крім нього краще не знає, що означають його сатиричні фрази, вжиті у переносному значенні. Отож це висловлювання є оціночним та не містить жодних фактичних даних. 
		 
		Також при проведенні указаних судових лінгвістичних експертиз було виявлено висловлювання особи під псевдонімом «ОСОБА_1» негативного характеру про колишнього Президента ОСОБА_8 , прем`єр міністра ОСОБА_17 , колишній Уряд в цілому, що може викликати негативне ставлення до української влади, про українців, які брали участь у Євромайдані. Однак, ці висловлювання негативного характеру не ставляться у провину ОСОБА_1 і в них не констатовано закликів, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 110 КК України, яка інкримінована ОСОБА_1 . 
		 
		При оцінці висновків проведених по матеріалах кримінального провадження судових експертиз, суд виходить з положень ч. 2 ст. 94 КПК України про те, що жоден доказ не має наперед встановленої сили та оцінює їх в сукупності з іншими доказами.
		 
		Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» передбачає, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися та всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин у сукупності.
		 
		Згідно з ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
		 
		Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. 
		 
		Суд при цьому зазначає, що офіційна «Методика семантико-текстуальних досліджень висловлювань, виражених у формі закликів» розроблена ХНДІСЕ ім. Бокаріуса в 2018 році, а рішення про її державну реєстрацію прийнято лише 14.02.2020 року, водночас на вказану методику відсутнє жодне посилання в означених експертних висновках, про призначення повторних експертиз сторони суд не просили.
		 
		Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об`єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.
		 
		З огляду на викладене, а також те, що сприйняття та оцінка інкримінованих ОСОБА_1 висловлювань, з точки зору пересічного поінформованого спостерігача не потребує спеціальних знань, позиція авторів судових лінгвістичних експертиз сприймається судом критично лише як їх власна точка зору та відхиляється судом.
		 
		2. Докази замовного, а не власного авторства інкримінованих ОСОБА_1 висловлювань в матеріалах справи відсутні і про співучасть в обвинуваченні не йдеться (т. 3 а.с. 131-163, 223).
		 
		3. Відсутні й докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 будь-яких дій у розрізі його висловлювань.
		4. При цьому останній не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, розлучений, проживає за місцем реєстрації у місті Полтава з матір`ю, працює електриком ЖЕО № 2, де характеризується позитивно, може давати раду своїм діям та керувати ними, проте страждає на хворобливий стан психіки у виді емоційно-нестійкого розладу особистості в стані стійкої компенсації, що супроводжується бурхливими емоційними реакціями ( т. 3 а.с. 175, 178, 194, 198-221, 225-230, 249-250). 
		 
		В. Узагальнені мотиви суду
		 
		Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, позаяк інкриміновані ОСОБА_1 висловлювання не містять фактичних даних, а є особистісними оціночними судженнями, думками та переконаннями, у сатиричній формі, з застосуванням мовних засобів щодо подій, які відбуваються в державі, де він проживає та громадянином якої являється. 
		 
		Такі оціночні судження відповідно до вимог закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Принагідно слід вказати, що зареєстрований у Верховній раді 24.02.2015 року законопроект № 2225 про кримінальну відповідальність за критику влади був відкликаний як недосконалий. Аналогічна за змістом норма існувала в Кримінальному кодексі колишнього СРСР 1922 року та передбачала тривалі строки таборів за «антирадянську агітацію і пропаганду», була характерною для тоталітарної держави. Наразі законодавцем відхилено також кримінальну карність «екстремістської діяльності та наклепу», яка вводилась так званими «диктаторськими законами» 16 січня 2014 року. 
		 
		Отож, кримінальна відповідальність за негативні висловлювання громадянина України ОСОБА_1 з особистісною критикою та його сатиричні оціночні судження щодо певних подій у рамках інтернет-спілкування в Україні, як демократичній державі відсутня.
		 
		III. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
		 
		Доля речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України. Судові витрати слід віднести на рахунок держави. 
		 
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 110 КК України.
		 
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		 
		Речові докази: диски із записами - залишити при справі, інші речі- повернути за належністю.
		 
		Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...