Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1092/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 07.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 серпня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/1092/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги 
		Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
		та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.
		 
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Головей В.М., Разюк Г.П.) 
		від 19.02.2020
		 
		за скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
		на постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області               Парфьонова Г.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника у справі 
		 
		за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю  "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН"
		про стягнення 4 721 991,12 грн,
		 
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог.
		 
		1.1.          21.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (далі - ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН") звернулося до Господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. № ГСОО 2-5103/19 від 21.10.2019), у якій просило визнати протиправними і скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. (далі - приватного виконавця) у виконавчому провадженні № 60072608, що було відкрито на виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.2019 у справі № 916/1092/19, а саме:
		 
		- постанову про арешт майна боржника від 01.10.2019, якою накладено арешт на майнові права (право оренди) згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 19/89-о/д від 23.04.2019, а саме: портальний кран "Сокол"  № 12 інв. № 3843; портальний кран "Сокол" № 118 інв. № 3152; портальний кран "Альбрехт" № 48 інв. № 3425; портальний кран "Альбрехт" № 49 інв. № 3826; портальний кран "Альбрехт" № 84 інв. № 3825;
		 
		- постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.10.2019 (надалі - постанова № 1), якою описано майнові права (право оренди згідно договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 19/89-о/д від 23.04.2019 - портальний кран "Сокол"  № 12 інв. № 3843; портальний кран "Сокол" № 118 інв. № 3152; портальний кран "Альбрехт" № 48 інв. № 3425; портальний кран "Альбрехт" № 49 інв. № 3826; портальний кран "Альбрехт" № 84 інв. № 3825), накладено арешт на ці майнові права та встановлено обмеження права користування орендованим майном;
		 
		-  постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.10.2019 (надалі -постанова № 2), якою описано майно, накладено на нього арешт та встановлено обмеження права користування ними, а саме на: 
		 
		1) право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, її окремими частками, а саме: будівлею електромеханічного цеху з вбудованим тепловим вузлом, що розташована за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, буд. 35-В; 
		 
		2) право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, її окремими частками, а саме: літ. 3Ї чотириповерхова адміністративно-побутова будівля ЦПМ (інв. № 12558), літ. 33-побутова будівля (інв. № 3309), літ. 3И-будівля інвентарного складу (інв. № 3262), літ., 3Й-будівля складу генеральних вантажів (інв. № 941), літ. 3Й-навіс (інв. № 3309), літ. 3Ф-будівля складу (інв. № 3309), навіс тимчасовий (інв. № 3309, літ. 21Р), № 15-підкранові колії (інв. № 3309), № 16-підкранові колії (інв. № 3287, 3288), № 17- підкранові колії (інв. № 3309), № 128-огорожа (інв. № 3309), ІІІ-покриття, в т. ч. відкритий складський майданчик та мощення (інв. № 3309), що розташоване за адресою: Одеська обл ., м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 35;
		 
		3) право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, її окремими частками, а саме: об`єкт, який в цілому складається з будівель та споруд, а саме: літ. 3Б-адміністративна будівля, літ. 2У-службова будівля, літ. 2Щ-двоповерхова будівля боксу, літ. 3А-будівля майстерні, літ. 3Є-будівля вагової, літ. 3Є-навіс, літ. 3У-побутова будівля, 3УІ-навіс, літ. 3У2-побутова будівля, літ. 3Х-побутова будівля, № 13-підкранові колії 195 п.м., № 15-підкранові колії 193 п. м., № 16-підкранові колії 86 п. м., № 125-ворота, № 130-огорожа, № 131-огорожа, ІІІ-покриття 41273 м. кв. та розташований за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, буд. 31-Б; 
		 
		4) право користування (найму (оренди) будівлею або  іншими  капітальними спорудами, її окремими частками, а саме: автодороги в тилу причалу № 9 (інв. № 3339, літ. № 1), адреса: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, буд. 1-Д.
		 
		1.2.          Скаргу обґрунтовано таким:
		 
		1.2.1.          Накладення арешту на право оренди майна не може задовольнити майнові вимоги стягувача до боржника, оскільки право оренди майна не підлягає реалізації в порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		1.2.2.          Право оренди майна, належне боржнику, не є майном, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача у виконавчому провадженні.
		 
		1.2.3.          Дії приватного виконавця направлені не на реальне виконання рішення суду, а на перешкоджання здійснення господарської діяльності ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН". 
		 
		1.3.          Приватний виконавець, посилаючись на приписи статей 1, пункту 1 частини 1 статті 10, пункту 1 частини 2 та пунктів 6, 20 частини 3 статті 18, частини 3 статті 56, статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", стверджував, що його дії відповідають зазначеним вимогам законодавства і заперечував проти задоволення скарги з огляду на таке: 
		 
		1.3.1.          16.09.2019 ним відкрито виконавче провадження № 60072608 з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2019 у справі № 916/1092/19.
		 
		1.3.2.          01.10.2019 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майнові права (право оренди згідно з договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 19/89-о/д від 23.04.2019).
		 
		1.3.3.          02.10.2019 винесено дві постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, якими описано майно, накладено арешт на майно, встановлено обмеження права користування ним та визначено відповідальним зберігачем представника стягувача за довіреністю Бондарева Р.В.
		 
		1.3.4.          З дня відкриття виконавчого провадження і станом на день подання скарги, боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне погашення заборгованості.
		 
		1.3.5.          Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном, як особливим об`єктом, вважаються також майнові права, їх можна арештувати та в подальшому відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізувати шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. 
		 
		1.3.6.          Скаржник не вмотивував, як саме накладення арешту та опис майна впливає на його господарську діяльність та в чому саме дані обмеження є надмірними та такими, що не забезпечать реалізацію мети зі стягнення заборгованості, оскільки після відкриття виконавчого провадження здійснено запити до банківських та інших фінансових установ щодо надання інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, згідно з відповідями на які на всіх відомих банківських рахунках залишок коштів відсутній, а це означає, що скаржник господарської діяльності не веде взагалі.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		2.1.          Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2019 у задоволенні скарги ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (вх. № ГСОО 2-5103/19 від 21.10.2019) на постанову приватного виконавця про арешт майна від 01.10.2019 та постанови від 02.10.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника у справі № 916/1092/19 відмовлено.
		 
		2.1.1.          Суд першої інстанції дійшов висновку, що приватний виконавець вчиняв дії і виносив постанови щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.2019 у справі № 916/1092/19 згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		2.3.          Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 916/1092/19 апеляційну скаргу ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕС-ТМЕНТ ЮКРЕЙН" (з урахуванням уточнення щодо прохальної частини апеляційної скарги) в частині вимог, які стосуються постанови про арешт майна боржника від 01.10.2019, задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2019 скасовано. Скаргу ТОВ "ЄВРОПІАН АГРО ІНВЕСТМЕНТ ЮКРЕЙН" (вх. № ГСОО 2-5103/19 від 21.10.2019) задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця від 01.10.2019 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60072608.
		 
		2.2.1.          Суд апеляційної інстанції під час перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 22.11.2019 у справі № 916/1092/19 дійшов висновку, що місцевий господарський суд не врахував усіх обставин справи, а тому передчасно відмовив у задоволенні скарги.
		 
		2.2.2.          Апеляційний господарський суд виходив з того, що:
		 
		-   відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець вправі накладати арешт на майнові права боржника з метою виконання рішення суду. Тобто, за рахунок майнових прав здійснюється повне або часткове погашення боргу боржника перед стягувачем;
		 
		-   право накладати арешт на майно в межах виконавчого провадження надається лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику;
		 
		- арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості; 
		 
		- належне орендарю на підставі договору оренди право користування майном державної власності не може бути ним відчужено;
		 
		- право користування (оренди) майна не може бути реалізовано в порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження". 
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад позиції інших учасників справи.
		 
		3.1.          11.03.2020 ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та приватний виконавець Парфьонов Г.В. звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі  № 916/1092/19, в яких просять скасувати цю постанову та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2019.
		 
		3.2.          В обґрунтування вимог касаційних скарг скаржники зазначили, що суд апеляційної інстанції:
		 
		- порушив норми процесуального права (статей 76, 77, 86, частини 5 статті 236  Господарського процесуального кодексу України), оскільки не встановив усі фактичні обставини у справі, не дослідив та не надав оцінки тому, що арешт на майно та майнові права накладено саме в інтересах балансоутримувача цього майна - ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", та ухвалив постанову за відсутності доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги;
		 
		- неправильно застосував норми матеріального права (статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні", статті 10, частин 2, 3 статті 18, частин 1-3, 5 статті 56, частини 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", статей 190, 395, частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України", пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), та дійшов хибного висновку, що чинне законодавство містить заборону щодо звернення стягнення на право оренди державного майна у межах виконавчого провадження у справі, у якому боржником є орендар. 
		 
		3.3.          Скаржники зауважили, що право оренди державного майна є майновим правом відповідача-орендаря, тому під час здійснення виконавчого провадження щодо стягнення з орендаря-боржника заборгованості на користь позивача за судовим рішенням, приватний виконавець вправі накласти арешт та реалізувати такі майнові права відповідача в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
		 
		3.4.          Приватний виконавець у касаційній скарзі послався на те, що порядок передачі державного майна в оренду шляхом проведення аукціону, встановлений Законом України "Про оренду державного та комунального майна", не поширює свою дію на стадію виконавчого провадження, а Закон України "Про виконавче провадження", який має застосовуватись у цих правовідносинах, не передбачає узгодження з власником майна (зокрема, державної форми власності) проведення примусової реалізації майна боржника-орендаря.
		 
		3.5.          Боржник відзивів на касаційні скарги не подав.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		4.          Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
		 
		4.1.          Здійснивши розгляд касаційних скарг, дослідивши наведені у них доводи, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		4.2.          Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		 
		4.3.          Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
		 
		4.4.          Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (стаття 48  цього Закону).
		 
		4.5.          За статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника для подальшої реалізації такого майна з метою задоволення вимог стягувача.
		 
		4.6.          Відповідно до абзаців 8 та 11 пункту 2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; інші речові права відповідно до закону - належать до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності. 
		 
		4.7.          Аналіз наведених вище положень зазначених законів не дає підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно - це один об`єкт. Адже наведені вище положення статті 18 Закону  України "Про виконавче провадження" наділяють виконавця правом накладати арешт на рухоме майно, а також нерухоме майно: будівлю, іншу капітальну споруду, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт права оренди такого майна як речового права.
		 
		4.8.          Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права (тобто на право оренди) і з приписів статті 56 Закону  України "Про виконавче провадження", оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у пункті 1 частини 1 статті 10 цього Закону, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення "майно (майнові права) боржника".
		 
		4.9.          Тож визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права  боржника, відповідні норми Закону  України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
		 
		4.10.          Спеціальні норми, що регулюють відносини з оренди державного майна, містяться у Законі України "Про оренду державного та комунального майна", за статтею 4 якого об`єктами оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. Зазначеним Законом не передбачено можливості продажу прав на таке майно (зокрема, право оренди).
		 
		4.11.            Згідно із частиною 1 статті 2 цього Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		 
		4.12.          Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено вичерпний перелік підстав припинення договору оренди, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; приватизація об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутство орендаря; загибель об`єкта оренди; ліквідація юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем, у якій відсутня така підстава, як реалізація арештованого майнового права (права оренди), належного боржникові.
		 
		4.13.           З огляду на приписи частини 1 статті 317, частини 1 статті 119 Цивільного кодексу України, право оренди є  речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та притаманним саме власнику такого майна, який має право розпоряджатися (реалізовувати) право оренди на власний розсуд. В той час, як боржник не наділений таким правом.
		 
		4.14.          За змістом статей 177, 178 Цивільного кодексу України майнові права є об`єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
		 
		4.15.          Отже, з аналізу положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" слідує, що право на оренду (право оренди) майна, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 Цивільного кодексу України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності. Тобто, лише власник майна має право розпоряджатися (реалізовувати) право оренди на власний розсуд, боржник таким правом не наділений.
		 
		4.16.          Системний аналіз норм статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56  Закону України "Про виконавче провадження", статей 177, 178, 190 Цивільного кодексу України, вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди майна боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря. 
		 
		4.17.          Відповідно до висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 6.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 "… виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник". 
		 
		4.18.          Таким чином, застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди рухомого та нерухомого майна, можливе стосовно власника такого майна, а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (заставодержатель права оренди такого майна тощо). 
		 
		4.19.          Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що під час виконання рішення суду арештованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику, та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні.
		 
		5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		 
		5.2. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6. Розподіл судових витрат.
		 
		6.1.  З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявників касаційних скарг.  
		 
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		                    
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 916/1092/19 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                              І. Кондратова
		Судді                                                                                           О. Кролевець 
		                                                                                                          Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...