Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/961/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 09.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.
Дата набрання законної сили: 07.09.2020
Номер судового провадження: 2/206/524/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 206/961/20
		Провадження № 2/206/524/20 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		04 серпня 2020 року                        Самарський районний суд                                            м. Дніпропетровська
		у складі:
		головуючий суддя                        Маштак К.С.
		за участю:
		секретаря судового засідання                Гергіль Ю.І.
		позивача                              ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, - 
		І. Стислий виклад позиції позивача та представника відповідача.
		   З урахуванням уточнених позовних вимог, в обґрунтування позову позивач зазначила, що вона 01.11.2004 була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД». 01.06.2016 позивач була переведена на посаду бухгалтера, де й працювала до дня припинення трудових відносин 07.02.2020. Відповідач несвоєчасно здійснював виплату заробітної плати, так за вересень 2019 року відповідачем заробітна плата позивача виплачена не в повному обсязі, а з жовтня 2019 року не було виплачено заробітну плату жодного разу. 07.02.2020 позивач була вимушена звільнитися з роботи, в зв`язку з порушенням умов трудового договору відповідачем. При проведенні розрахунку при звільненні, позивачу не була здійснена виплата вихідної допомоги в розмірі тримісячної середньої заробітної плати. Всього сума заборгованості по заробітній платі на день звільнення становить 39185,92 грн. З відповідача підлягають стягненню компенсація втрати частини заробітної плати в сумі 181,68 грн. та середній заробіток за час затримки в розмірі, який на момент звернення до суду складає 6300,00 грн. В зв`язку із чим позивач просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 39185,92 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 181,68 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, що попередньо розрахований на день подання позовної заяви у розмірі 6300,00 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячної середньої заробітної плати у розмірі 22050,00 грн., моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. та судовий збір (а.с. 1-4, 22-27).
		   Представник відповідача, повідомлена про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилась, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, подала до суду квитанцію та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого с них податку (Форма № 1 ДФ) та зазначила, що згідно цих документів заробітна плата була виплачена позивачу.
		    ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі. 
		   04.03.2020 позивачем подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-16).
		Ухвалою судді від 06.03.2020 позовну заяву було залишено без руху, як таку що не відповідала вимогам передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 19-20).
		25.03.2020 позивачем подано уточнену позовну заяву з додатками (а.с. 22-38).
		   16.04.2020 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.05.2020 (а.с. 41).
		   14.05.2020 у зв`язку із неявкою відповідача судове засідання було відкладено на 28.05.2020 (а.с. 56-57).
		   28.05.2020 у зв`язку із неявкою усіх сторін по справі судове засідання було відкладено на 27.07.2020 (а.с. 62).
		   20.07.2020 представником відповідача до суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 69).
		   27.07.2020 представником відповідача подано заяву з додатками про оголошення перерви в розгляді справи (а.с. 71-72).
		   27.07.2020 судом задоволено заяви представника відповідача, надано час для подання відзиву та оголошено перерву до 04.08.2020 (а.с. 77).
		   Під час розгляду справи судом заслухано позивача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		04.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		    ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та докази відхилені судом.
		   Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 0169395, позивач 01.11.2004 прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД», 01.06.2016 позивача було переведено на посаду бухгалтера ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД», 07.02.2020 її було звільнено за власним бажанням у зв`язку з порушенням умов трудового договору за ч. 3 ст. 38 КзПП України (а.с. 6-8, 36-38).
		   Відповідно до довідки ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД» № 2-20-02/2020 від 20.02.2020, позивачу станом на 20.02.2020 не виплачена заробітна плата за періоди з вересня 2019 року по лютий 2020 року, загальна сума заборгованості по заробітній платі становить 39185,92 грн. (а.с. 9).
		   Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД» від 02.07.2020, середньоденна заробітна плата (дохід) позивача за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року становить 312,36 грн. (а.с. 10).
		   Відповідно до заяви позивача від 06.02.2020 на ім`я директора ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД», остання просила звільнити її з займаної посади з 07.02.2020 за власним бажанням, у зв`язку з невиплатою заробітної плати протягом 3-х місяців (а.с. 12).
		   Наказом № 5-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 06.02.2020, позивача, 07.02.2020 звільнено з посади бухгалтера ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОМСПЕЦБУД» за власним бажанням у зв`язку з порушенням умов трудового договору за ч. 3 ст. 38 КзПП України (а.с. 11, 33).
		   Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» у стані припинення не перебуває (а.с. 43-48, 50-55).
		   В той же час, судом відхиляються, як належні та допустимі докази виплати заробітної плати позивачу, долучені представником відповідача податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого с них податку (Форма № 1 ДФ) від 10.02.2020 та квитанція № 2, оскільки дані документи не містять жодної конкретизації стосовно того, за який конкретно період було здійснено нарахування та в якому розмірі, також відповідачем не надано жодного підтвердження перерахування вказаних сум на картку позивача (а.с. 73-75).
		Таким чином, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачами вимоги позивача відсутні.
		ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем та представником відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
		Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Частиною 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
		Частинами 4, 5 ст. 97 КЗпП України, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
		Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
		Так, судом встановлено, що розмір сум заборгованості по заробітній платі складає 39185,92 грн., в тому числі компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, що належать виплаті позивачу від відповідача при його звільненні, належних та допустимих доказів відсутності такої заборгованості відповідачем не надано, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Згідно із частиною шостою статті 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
		Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
		Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078).
		Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України «Про оплату праці»).
		Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.
		Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Крім цього, згідно із положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону).
		За правилами статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Відповідно до наданого позивачем розрахунку, правильність якого перевірена судом, розмір компенсації за порушення строків виплати заробітної плати становить 181,68 грн., яка підлягає стягненню із відповідача (а.с. 28).
		Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
		Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		Всупереч даним вимогам закону України відповідач у день звільнення позивача не здійснив з останнім всіх розрахунків: не виплатив заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати. На теперішній час відповідач так і не розрахувався з позивачем, і відповідно не перерахував йому заборгованість по заробітній платі за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків її виплати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи  по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
		Аналогічна правова позиція Верховного Суду України міститься у постановах від 24.10.2011 р. у справі № 6-39 цс 11, від 21.11.2011 р. у справі № 6-60 цс 11, від 03.07.2013 р. у справі № 6-60 цс 13, від 20.11.2013 р. у справі № 6-114 цс 13, від 05.10.2016 р. у справі № 6-2405 цс15, від 13.03.2017 р. у справі № 6-259цс17.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
		   Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
		   Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		   Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).
		Враховуючи вищенаведені імперативні положення законодавства, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, станом на день ухвалення рішення розраховується наступним чином. Середньоденна заробітна плата складає 350.00 грн. (7300 + 7400 / 42 дня = 350.00 грн.), де: 14700,00 грн. - сума нарахованого окладу в грудні 2019 року та січні 2020 року; 42 дні - загальна кількість робочих днів в грудні 2019 року та січні 2020 року.
		Таким чином, з огляду на те що з моменту звільнення до моменту ухвалення рішення пройшов 121 робочий день, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, станом на день ухвалення рішення складає: 121 х 350 = 42350,00 грн.
		Окрім цього, згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
		З огляду на те, що припинення трудового договору мало місце з підстав визначених ст. 38 КЗпП України, відповідачем не була здійснена виплата вихідної допомоги в розмірі тримісячної середньої заробітної плати всупереч ст.ст. 44, 116 КЗпП України, що складає 22050,00 грн. ((7300 + 7400) : 2 х 3= 22050), відтак вимога позивача, щодо стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги в розмірі тримісячної середньої заробітної плати, що складає 22050,00 грн. підлягає задоволенню.
		   В той же час, суд звертає увагу, що Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 N 13 зазначив про те, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		   Крім того, оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового Кодексу України.
		   Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподаткований дохід до якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податків відповідно до умов трудового договору (контракту) ( п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст 164 ПК України) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПК України ( п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
		   У ст. 165 ПК України не передбачено середній заробіток за час затримки розрахунку як дохід, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткування доходу.
		   Таке роз`яснення міститься у листі ДФС України від 09 березня 2016 року №665/4/99-99-1-17-03-03-13.
		   Вказане також узгоджується із постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 760/4086/16-ц, в якій судом касаційної інстанції в резолютивній частині здійснено посилання при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на відрахування при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
		   Щодо стягнення на користь позивача компенсації за завдану йому моральну шкоду у сумі 20000,00 грн.                                                Відповідно до положень Конституції України, і чинного законодавства, фізичні мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.                            
		   Як роз`яснено у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно дочинного законодавстваморальна шкодаможе полягати,зокрема:у приниженнічесті,гідності,престижу абоділової репутації,моральних переживанняху зв`язкуз ушкодженнямздоров`я,у порушенні права власності (в тому числіінтелектуальної),прав,наданих споживачам,інших цивільнихправ,у зв`язкуз незаконнимперебуванням підслідством ісудом,у порушеннінормальних життєвих зв`язків через неможливістьпродовження активногогромадського життя,порушенні стосунківз оточуючимилюдьми,при настанніінших негативнихнаслідків.                
		   Так, позивачем в обґрунтування завданої моральної шкоди зазначено, що не проведення з нею розрахунків при звільненні поставили її у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її, що стало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану.    
		   Проте, суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.       
		   В той же час, позивачем окрім зазначення у позовній заяві щодо виникнення тяжкого психологічного стану, що на її думку є підставою для стягнення з відповідача компенсації у розмірі 20000,00 грн. не надано жодного обґрунтування стосовно походження саме такої суми для відшкодування та жодної конкретизації обставин, за наслідком виникнення яких утворилась зазначена сума, яку позивач просить стягнути на свою користь, відтак суд приходить до обґрунтованого висновку, щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
		Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.                                    
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, вислухавши позивача, з`ясувавши обставини, на які посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Враховуючи, що позивач в частині вимог щодо стягненнязаробітної платизвільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то у відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.
		Згідно з п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку становить 42350,00 грн. 1% ціни позову становить 423,50 грн. (42350 гривень 00 коп. / 100% = 423 гривні 50 коп.), що є менше від визначеного ЗУ «Про судовий збір» мінімального розміру судового збору, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.
		   На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 24, 34 Закону України «Про оплату праці» ст.ст. 2, 6 ЗУ «Про відпустки», ст. ст. 1-4 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», ст. ст. 3, 38, 44, 83, 94, 115, 116, 117, 221, 231, 232 КЗпП України, ст.ст. 163, 165 ПК України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,
		УХВАЛИВ:
		   Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» (місцезнаходження: Дніпр. обл., Дніпр. р-н., сільрада Любимівська, вул. Томська, буд. 283-Б, ЄДРПОУ 24606612) про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити частково.
		    Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» на користь  ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 39185,92 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 181 грн. 68 коп.
		   Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, станом на день ухвалення рішення у розмірі 42350 грн. та вихідну допомогу в розмірі тримісячної середньої заробітної плати, що складає 22050 грн. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
		   В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди  відмовити.
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українидопустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
		Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» на користь  ОСОБА_1  судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВЕ-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМСПЕЦБУД» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		   У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 07.08.2020.
		 
		Головуючий суддя:             К.С.Маштак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...